Äàòà

Íàçâà ïåð³îäó

1914—1917 рр.

Українські землі в роки Першої світової війни

1917—1918 рр.

Українська революція

1918—1920 рр.

Визвольні змагання та їх поразка. Загарбання українських земель сусідніми державами

1920—1929 рр.

УСРР в умовах непу

1929—1939 рр.

Радянська модернізація України

1939—1945 рр.

Українські землі в роки Другої світової війни

1945—1953 рр.

Повоєнна відбудова. Радянізація західних областей України

1953—1964 рр.

Україна в роки хрущовської «відлиги»

1964—1985 рр.

Україна в умовах наростання кризи радянської системи

1985—1991 рр.

Україна в роки перебудови

1991 р. — …

Україна незалежна

Êðà¿íà

Òåðèòîð³¿, íà ÿê³ ïðåòåíäóâàëà

Німеччина*

Придніпров’я, Донбас, Крим (згодом Україна загалом)

Австро-Угорщина

Волинь, Поділля

Туреччина*

Володіння, що були втрачені у війнах з Росією у ХVІІІ—ХІХ ст. (Південь України, Крим)

Росія

Західноукраїнські землі (Закарпаття, Східна Галичина, Буковина)

Румунія*

Північна Буковина, Бессарабія

Íàçâà

ʳëüê³ñíèé ñêëàä äî â³éíè, ìëí îñ³á

Ìîá³ë³çîâàíî, ìëí îñ

³á

Íà ê³íåöü 1914 ð.

Çàãàëîì ó ðîêè â³éíè

²ç íèõ åòí³÷í³ óêðà¿íö³

Російська армія

1,4

6,5

15,5

(12,8 — селяни)

4,5

Австро-угорська армія

0,4

2,5

9

0,3

гê

Ïî䳿

1914

На початку серпня російськими військами було зупинено наступ австро-угорської армії у прикордонних боях.

18 серпня розпочався успішний наступ 8-ї російської армії під командуванням

О. Брусилов а, який переріс у загальний наступ п’яти російських армій Південно-Західного фронту.

23 серпня розпочалась «Галицька битва», яка тривала до кінця вересня. Росіяни оволоділи Східною Галичиною, Північною Буковиною і вийшли на Карпатські перевали.

Австрійські втрати склали 400 тис. убитими, пораненими і полоненими.

Кінець осені — зима . Боротьба за Карпатські перевали. Завдяки допомозі німецьких військ австро-угорська армія не дала можливість росіянам подолати перевали

1915

У лютому австрійці звільнили Чернівці від російських військ.

У березні російські війська взяли фортецю Перемишль (у полон потрапило 120 тис. австрійців). Це був останній успіх росіян у кампанії 1914—1915 рр.

2 травня . Прорив російського фронту німецькими військами в районі Горлиці й Тарново.

22 червня австро-німецькі війська вступили у Львів.

Швидкий відступ російських військ, який завершився лише в жовтні на лінії

Кам’янець-Подільський—Тернопіль—Кременець—Дубно. Утрати росіян склали 150 тис. убитими, 700 тис. пораненими, 900 тис. полоненими. Росіяни втратили завойовані Північну Буковину і Східну Галичину, Підляшшя, Холмщину, Берестейщину, Західну Волинь

1916

22 травня розпочався наступ російських військ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова (увійшов в історію під назвою «Брусилівський прорив»). 25 травня росіяни взяли Луцьк, а 5 червня — Чернівці, підійшли до Львова. Російські війська просунулися на 120 км вглиб фронту, відвоювавши частково Західну Волинь, Східну Галичину і Північну Буковину. Утрати австро-угорської армії склали 1,5 млн осіб убитими, пораненими і полоненими

1917

Червневий наступ російської армії на львівському напрямку завершився повним провалом і витісненням російських військ із Галичини і Буковини. Відбулася стабілізація фронту до укладення Брест-Литовського миру

Допомога військовополоненим українцям

Створення окремих таборів для українських військовополонених у Німеччині (Раштат, Вецлер, Зальцведель) та Австрії (Фрайштадт). Формування двох українських дивізій у складі німецької («синьожупанна») та австрійської («сірожупанна») дивізій

Адміністративно-організаційний

Формування з українців органів місцевої влади на окупованих Австрією та Німеччиною українських землях. Заснування українських установ, організацій, шкіл на Волині, Поліссі, Підляшші (134 школи)

Ïðåäñòàâíèêè

Ïðîãðàìíèé äîêóìåíò

Ñòàâëåííÿ äî â³éíè

Головна Українська Рада (ГУР)

Серпень 1914 р. «Маніфест…»

«Ненаситність царської імперії загрожує також нашому національному життю… яке знайшло захист у конституційному ладі австрійської держави… Нехай українське громадянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те, щоб історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце визволеної України!»

Союз Визволення України

(СВУ)

Жовтень 1914 р. «Наша платформа»

Головна мета Союзу полягала у створенні самостійної Української держави з конституційно-монархічною формою правління. СВУ головну ставку робив на Австро-Угорщину, німецьку армію, жадав поразки Росії у війні

Товариство українських поступовців (ТУП)

Грудень 1916 р.

Декларація

«Наша позиція»

Еволюція поглядів: від підтримки Росії до нейтралітету

Ïðåäñòàâíèêè

Ïðîãðàìíèé äîêóìåíò

Ñòàâëåííÿ äî â³éíè

С. Петлюра

30 липня 1914 р.

Статті в часописі

«Украинская жизнь»,

«Війна і українці»

Стверджував, що «українці виконають свій обов’язок перед Російською державою у війні». Тобто він закликав підтримати воєнні зусилля Росії у війні

Частина Української соціал-демократичной робітничої партії (УСДРП)

Л. Юркевич, А. Лола, П. Дятлов, В. Винниченко

Засуджували війну, підтримували більшовицьку позицію: «Перетворення імперіалістичної війни на громадянську, поневолених мас проти поневолювачів»

Îðãàí³çàö³ÿ

Õàðàêòåðèñòèêà

Комітет Всеросійського союзу міст при Південно-Західному фронті

Основна діяльність була спрямована на допомогу біженцям із Галичини для організації їх життя у нових районах, створення українських шкіл, лікарень. Очолив комітет відомий меценат барон Ф. Штейнгель

Земський союз

Допомога всім постраждалим у війні. Організація медичної допомоги пораненим та їх реабілітація

Товариство допомоги населенню Півдня Росії, що постраждало від воєнних дій

Допомога жертвам російської окупації західноукраїнських земель: арештантам, депортованим, заручникам, біженцям. Виникло влітку 1915 р.

Äàòà

Ïîä³ÿ

Кінець серпня 1914 р.

Формування першої (Д. Вітовський) і другої (Е. Коник) сотні у Львові

30 серпня 1914 р.

Передислокація легіону УСС до Стрия

3 вересня 1914 р.

Складення січовиками присяги

Початок вересня 1914 р.

Передислокація січовиків на Закарпаття (с. Страбичів біля Мукачева)

27—28 вересня 1914 р.

Перші бої січовиків на Ужоцькому і Верецькому перевалах

Вересень 1914 р.

Дії партизанських двадцяток січовиків у Карпатах

Жовтень 1914 р.

Участь УСС у контрнаступі австрійських військ

Грудень 1914 р. — січень 1915 р.

Охоронно-розвідувальна служба на Карпатських перевалах

Січень 1915 р.

Участь УСС в австро-німецькому наступі в Карпатах

29 квітня — 2 травня 1915 р.

Бій на г. Маківка

30 травня — 1 червня 1915 р.

Бої під Болеховим

Кінець червня 1915 р.

Бої за Галич

28 серпня — 2 вересня 1915 р.

Бої стрільців у межиріччі Серету і Стріпи

10 жовтня — 3 листопада 1915 р.

Семиковецький бій на р. Стріпа

Äàòà

Ïîä³ÿ

Грудень 1915 р.

Переформування куренів УСС у полк

17 серпня 1916 р.

Поразка полку УСС під Потуторами, стрільці не стримали російського наступу

Серпень 1916 р.

Наказ про розформування полку і створення на його основі двох куренів — бойового і резервного

Вересень 1916 р.

Розгром УСС під Бережанами (г. Лисоня). Із полку залишилося 150 осіб

Вересень 1916 р. — лютий 1917 р.

Період переформування і поповнення підрозділів стрільців. Культурно-освітня діяльність стрільців на Волині

Лютий 1917 р.

Повернення стрільців на фронт під командуванням Ф. Кікаля

Червень—липень 1917 р.

Бій під Конюхами

Липень 1917 р.

Похід до р. Збруч

Січень—листопад 1918 р.

Похід на Правобережжя. Бої з більшовиками під Херсоном і Олександрівськом. Участь у німецько-австрійській окупації. Повернення на Буковину

Àðì³ÿ

Îðãàí³çàö³éíà ôîðìà

Êîìàíäóþ÷³

Австроугорська

Легіон (добровольче формування) УСС. Входив до складу корпусної групи генерала Гофмана

Тимчасовий командир Т. Рожанковський;

М. Галущинський (з 18 серпня 1914 р.) і полковник П. Молік (призначений австрійським командуванням до прибуття М. Галущинського)

Полк (регулярна частина австро-угорської армії) УСС із 1915 р. у складі 55-ї дивізії

Г. Коссак (із серпня 1915 р.); А. Варивода

(з березня 1916 р.); Ф. Кікаль (з лютого

1917 р.); О. Микитка (з січня 1918 р.)

Гуцульський (буковинський) легіон (листопад 1914 р. — осінь 1915 р.)

Е. Фішер

Гуцульська сотня (жовтень 1916 — червень 1917 рр.)

О. Русс

Сірожупанна дивізія (березень 1918 р. — листопад 1920 р.) (Перша стрілецько-козацька дивізія)

Підполковник І. Перлик, із серпня 1918 р. — генерал В. Сокира-Яхонтов, згодом генерал Васильєв (до кінця 1918 р.)

Німе цька

1-а і 2-а Синьожупанні дивізії (лютий— березень 1918 р. —27 квітня 1918 р.)

Генерал-поручник В. Зеленський

Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè

Îêóïàö³éíà ïîë³òèêà

1914—1915 ðð.

1916—1917 ðð.

Òèì÷àñîâèé óðÿä 1917 ð.

Період окупації

(місяць, рік), її

тривалість

Кінець серпня 1914 р. — червень 1915 р. (евакуйовані окупаційні органи функціонували до липня 1916 р.)

Липень 1916 р. — лютий 1917 р.

Березень—серпень 1917 р. (евакуйовані окупаційні органи функціонували до квітня 1918 р.)

Ïèòàííÿ äëÿ õàðàêòåðèñòèêè

Îêóïàö³éíà ïîë³òèêà

1914—1915 ðð.

1916—1917 ðð.

Òèì÷àñîâèé óðÿä 1917 ð.

Адміністративний устрій

Тимчасове військове

генерал-губернаторство

Галичини

Генерал-губернаторство областей АвстроУгорщини, зайнятих під час війни

Обласний комісаріат

Галичини та Буковини

Керівник окупаційної адміністрації

Граф Г. Бобринський

Ф. Трепов

Д. Дорошенко

Головне завдання окупаційної адміністрації

Швидка інкорпорація Галичини і Буковини до складу Російської імперії за тісної співпраці з місцевими діячами та установами москвофілів

Забезпечення потреб армії і фронту, «уникати всякої політичної тенденції при управлінні краєм»

Забезпечення управління краєм в умовах революції, налагодження життя цивільного населення, допомога фронту

Політика щодо українства

Репресивна.

Запровадження воєнного стану, закриття української преси, заборона друкування книжок українською мовою, припинення діяльності «Просвіт» та інших культурно-освітніх і громадських установ, репресії проти лідерів національного руху, депортації населення, насильницька русифікація

Нейтральна.

Дозвіл на відкриття українських шкіл. Надання допомоги населенню, що постраждало від бойових дій: постачання продовольства, посівного матеріалу

Позитивна.

Відкриття українських шкіл, налагодження українського життя. Допомога населенню, що постраждало в результаті бойових дій

Політика щодо інших етнічних груп

Репресивна.

Заборона викладання у школах польською, єврейською, німецькою та іншими мовами

Нейтральна.

Заборона викладання у школах польською, єврейською, німецькою та іншими мовами

Позитивна

Церковна політика

Переслідування і нищення Української греко-католицької церкви (УГКЦ), депортація священиків углиб Росії, насаджування православ’я

Підтримка православної церкви

Невтручання в церковні справи

Ôîðìè ïðîÿâó

Õàðàêòåðèñòèêà

Братання

Відмова від ведення бойових дій, налагодження відносин із частинами ворога, домовленість про імітацію бою для уникнення втрат тощо

Дезертирство

Було зумовлене втомою від війни, антивоєнною агітацією, зміною соціального складу російської армії, особливо офіцерського корпусу. Від початку 1917 р. набуває масового характеру

Революційна боротьба

Страйки, агітація проти війни, поширення забороненої літератури тощо

Íåãàòèâí³

Ïîçèòèâí³

• Розорення західноукраїнських земель (зруйновано 40 % житлових і господарських будівель, близько 2 тис. підприємств, скорочено на третину видобуток нафти. Поголів’я худоби скоротилося на половину)

• Значні людські втрати (понад 500 тис. загиблих)

• Утримання за рахунок місцевих ресурсів 50 % діючої російської армії (3,5 млн осіб), та тилових гарнізонів (400 тис. осіб), що знаходилися на території України

• Виникнення проблеми біженців, депортованих, переміщених осіб

• Загальні витрати Росії на війну складали 41 млрд руб.

• Інфляція (ціни зросли в 4—8 разів)

• Падіння виробництва, кризовий стан економіки (на початок 1917 р. у Наддніпрянщині скоротився видобуток залізної руди на 46 %, марганцевої — на 29 %, виплавка чавуну — на 32 %, сталі — на 33 % порівняно з 1913 р.; зростання залежності промисловості від іноземного капіталу

• Диспропорція у розвитку промисловості (швидке зростання галузей воєнного виробництва, занепад цивільного виробництва)

• Скорочення посівних площ (на 1,880 млн десятин), зменшення збору зернових на 200 млн пудів, скорочення виробництва цукру (із 85 млн пудів у 1913 до 50 млн пудів у 1917 р.); загострення продовольчої проблеми в містах, поява черг

• Скорочення працездатного населення на селі (у 1917 р. залишилось 38,7 % працездатного чоловічого населення)

• Загострення соціальних проблем

• Перебої в роботі транспорту

• Посилення страйкової боротьби робітників (1914 р. — 30 тис. осіб,

1915 р. — 50 тис. осіб, 1916 р. — 200 тис. осіб) і виступів селян (протягом 1914—1916 рр. — 160)

• Зростання національної самосвідомості населення

• Створення українських збройних формувань, набуття воєнного до свіду

• Підняття «українського питання» на міжнародний рівень

Причини і передумови

Залежне і пригноблене становище України, великодержавницька політика щодо неї панівних кіл як Росії, так і Австро-Угорщини

Важке соціальне становище переважної частини населення

Невирішеність аграрного питання і питання соціального захисту робітництва

Піднесення українського національно-визвольного руху, організаційне та ідеологічне його оформлення

Порушення стабільності Російської та Австро-Угорської імперій, загострення їхніх внутрішніх проблем унаслідок Першої світової війни

Привід

Революція в Росії (початок 8 березня (23 лютого) 1917 р.). Повалення монархії. Зречення Миколою ІІ престолу (15 (2) березня 1917 р.)

Мета

Рушійні сили

Здобуття автономії як першого кроку до незалежності

Українська національна інтелігенція, селянство, військові, робітництво

Äàòà

Ïîä³ÿ

17(4) березня 1917 р.

Створення Української Центральної Ради (УЦР)

20(7) березня 1917 р.

Обрання керівного складу УЦР

25(12) березня 1917 р.

Українська демонстрація в Петрограді

1 квітня (19 березня) 1917 р.

Стотисячна українська маніфестація в Києві

Березень—квітень 1917 р.

Відновлення і створення українських політичних партій

19(6) — 21(8) квітня 1917 р.

Український національний конгрес

Íàçâà

˳äåðè

̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³

Îñíîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ

Українська партія соціалістів-федералістів (УПСФ)

Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковс ький, І. Фещенко-Чопівський, О. Лотоцький,

С. Шелухін

Центристська, ліберально-демократична

Проголошення широкої автономії України.

Розбудова національно-культурного життя.

Широкі демократичні права

Українська соціалдемократична робітнича партія (УСДРП)

С. Петлюра, В. Винниченко, І. Мазепа,

М. Порш

Ліва, соціал-демократична

Проголошення широкої автономії України як кроку до незалежності.

Широке соціальне законодавство

Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР)

М. Грушевський,

В. Гол у бович, М. Ковалевський, О. Севрюк,

П. Христюк

Ліва, народницька

Проголошення широкої автономії України як кроку до незалежності.

Передача землі селянам

Українська партія соціалістів-самостійників (УПСС)

І. Луценко, І. Липа, О. Макаренко

Права, націоналістична

Негайне проголошення незалежності України.

Першочергова увага до розбудови української армії

Українська демократично-хліборобська партія (УДХП)

С. Шемет, В. Шемет, В. Липинський

Права

Проголошення незалежності України.

Становлення сильної влади.

Приватна власність на землю

Íàçâà

̳ñöå â ïîë³òè÷íîìó ñïåêòð³

Ãîëîâí³ ïðîãðàìí³ ïîëîæåííÿ ùîäî óêðà¿íñüêîãî ðóõó

Чорносотенні організації

Ультраправі, російські націоналісти, шовіністи

Відновлення монархії, сильної Російської імперії. Не визнавали існування українського народу і, відповідно, України

Октябристи

Праві, консерватори

Заперечували автономію України

нагляд за коштами, телеграфами... надавання певної одностайності карному й цивільному праву країв, стеження за додержуванням певних принципів охорони прав національних меншин у краєвім законодавстві».

Таким чином, М. Грушевський розумів федералізм не як основне заперечення незалежності української державності, а як крок їй назустріч. У квітні 1917 р. йому здавалося можливим і реальним налагодити національно-державне життя України.

20 (7) березня 1917 р. було обрано керівний склад УЦР: голова — М. Грушевський, заступни-

ки — В. Винниченко і С. Єфремов. Ця дата вважається датою заснування Української Центральної Ради.

Äàòà

Ïîä³ÿ

29 (16) лютого 1917 р.

Заснування Українського військового клубу ім. П. Полуботка

Травень 1917 р.

Створення полку ім. Б. Хмельницького на чолі зі штабс-капітаном Д. Путником-Гебенюком, кількістю 3574 особи

18 (5) — 21 (8) травня 1917 р.

І Всеукраїнський військовий з’їзд. 700 делегатів, які представляли 993,4 тис. українських солдатів і офіцерів.

Створення українського генерального військового комітету на чолі із С. Петлюрою. У червні 1917 р. переформовано в Генеральний Секретаріат військових справ, а в січні 1918 р. — у міністерство

Травень 1917 р.

Швидке формування українських військових організацій на фронтах і тилових гарнізонах

18 (5) — 23 (10) червня 1917 р.

ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд, на якому були присутні 2000 делегатів від 1932 тис. українських солдатів і офіцерів російської армії. На з’їзді було обрано Раду військових депутатів, які увійшли до складу УЦР, а також оприлюднено текст І Універсалу

Кінець червня 1917 р.

Створення полку ім. П. Полуботка, кількістю близько 5 тис. осіб. За збройний виступ проти автономістської політики УЦР і ІІ Універсалу був розформований

31 (18) липня 1917 р.

Наказ головнокомандуючого російськими військами Л. Корнілова про українізацію частин російської армії

Äàòà

Ïîä³ÿ

Липень 1917 р.

Українські військові організації диктували волю місцевим військовим владам на фронтах і в тилу, не дозволяючи відправляти на фронт жодного українця доти, доки не сформуються не лише роти, а й полки, дивізії, батареї і доки ці частини не будуть підлягати українському командуванню

Жовтень 1917 р.

Завершення формування І Українського корпусу під командуванням

П. Скоропадського, кількістю 60 тис. осіб. На початку січня 1918 р. через недалекоглядність політики УЦР корпус фактично самодемобілізувався

Листопад 1917 р.

Наказ Генерального Секретаріату всім українським військовим частинам, що знаходилися за межами України, перебазувати на її територію

6 грудня (23 листопада) 1917 р.

Об’єднання Румунського і Південно-Західного фронту в єдиний Український фронт. Укладення перемир’я на фронті

«Вільне козацтво» (березень 1917 р. — квітень 1918 р.) — добровільні військові формування переважно із заможних верств селянства. Поширені були на території Київ-

ської, Чернігівської, Полтавської, Катеринославської, Херсонської губерній та Кубанського війська. Загальна кількість «Вільного козацтва» складала понад 60 тис. осіб.

̳ñÿöü

Ïðè÷èíè, ïðèâ³ä

Ñïîñ³á ïîäîëàííÿ êðèçè

Квітень

Заява міністра закордонних справ Тимчасового уряду П. Мілюкова про участь Росії в Першій світовій війні до переможного кінця

Усунення з уряду П. Мілюкова і О. Гучкова. Входження до складу Тимчасового уряду представників соціалістичних партій

Червень

Масові виступи населення з вимогою реформ і припинення війни

Організація червневого наступу на фронті

Липень

Угода між Тимчасовим урядом і Урядом Центральної Ради (ІІ Універсал). Спроба більшовиків мирними засобами прийти до влади під гаслом «Уся влада Радам!». Провал літнього наступу російської армії, остаточна втрата Галичини

Ліквідація двовладдя.

Створення уряду «Порятунку революції» на чолі з О. Керенським

Серпень

Заколот генерала Л. Корнілова

Придушення заколоту, поразка правих сил. Оголошення Росії республікою (1 вересня 1917 р.). Створення Директорії і Передпарламенту

Жовтень

Погіршення економічного становища.

Утрата популярності Тимчасового уряду, який не спромігся здійснити за час свого правління реальних реформ.

Більшовицький переворот

Повалення Тимчасового уряду в результаті більшовицького перевороту

Äàòà

Ïî䳿

Âèìîãè, ñóòü ïåðåãîâîð³â

Ðåçóëüòàò

29 (16) трав-

ня —

23 (10) червня 1917 р.

Прибуття делегації УЦР на чолі з В. Винниченком до

Петрограда

Українська делегація вимагала позитивного рішення Тимчасового уряду щодо автономії

України

Ігнорування Тимчасовим урядом української делегації.

Проголошення І Універсалу

10 липня (29 червня) —

16 (3) липня 1917 р.

Прибуття делегації Тимчасового уряду до Києва

Вироблення компромісного рішення щодо проголошення автономії України, яке відкладалося до Установчих зборів. У той же час Тимчасовий уряд визнавав Генеральний Секретаріат як крайовий орган влади в Україні

Криза Тимчасового уряду. ІІ Універсал

Серпень 1917 р.

Прибуття делегації УЦР на чолі з В. Винниченком до

Петрограда

Подання на затвердження Тимчасового уряду Статуту Генерального Секретаріату

Тимчасовий уряд категорично відкинув Статут. Натомість направив «Тимчасові інструкції…»

Вересень 1917 р.

Участь української делегації в Демократичній нараді (передпарламенті), скликаній Тимчасовим урядом

Делегація УЦР зажадала від Тимчасового уряду чітко визначитися у національній політиці та закликала російських соціалістів відмовитися від коаліції з кадетами в Тимчасовому уряді

Тимчасовий уряд так і не дав чітких відповідей на поставлені питання

6 жовтня (24 вересня) 1917 р.

Заява Генерального Секретаріату Тимчасовому уряду

Генеральний Секретаріат одностороннім актом повідомив Тимчасовий уряд про вступ в управління Україною

Міністр юстиції Тимчасового уряду розпочав підготовку судового процесу проти УЦР і Генерального Секретаріату, звинувативши їх у державній зраді, та наказав київському прокурору притягнути секретарів до судової відповідальності. До Петрограда за роз’ясненнями було викликано членів Генерального Секретаріату

Листопад (жовтень) 1917 р.

Делегація Генерального Секретаріату відбула до Петрограда

7 листопада (25 жовтня) в результаті більшовицького перевороту Тимчасовий уряд було повалено

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• «Однині самі будемо творити наше життя». Розбудова України «не одділяючись від усієї Росії»

• Найвищим державним органом України проголошувалась УЦР

• Заклик до переобрання місцевої адміністрації, заміна її на представників, прихильних до української справи

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Запросити до спільної праці національні меншини, визначивши їхні права, визнала їх вільний розвиток на території України. Висловлювалась надія, що в самостійній побудові нового життя візьмуть участь і неукраїнські народи, що проживають в Україні

• Скликання Всеукраїнських Установчих Зборів

• Тільки Всеукраїнські Установчі Збори (Сейм), що будуть обрані загальним, рівним, прямим і таємним голосуванням, мають право приймати закони України

• Запровадження особливого податку на власну справу

• Визнано необхідність розроблення закону про землю після конфіскації поміщицьких, казенних, царських, монастирських земель, згідно з яким право порядкувати українськими землями, користуватися ними належало тільки народові України

²ñòîðè÷íå çíà÷åííÿ ² Óí³âåðñàëó ÓÖÐ

• Засвідчив прагнення українців до створення власної держави

• Сприяв подальшому піднесенню Української революції. Підняв авторитет УЦР

• Визначив позицію різних політичних сил щодо української державності

До першого складу Генерального Секретаріату увійшли представники від трьох партій УСДРП, УПСР, УПСФ. 14 (1) вересня 1917 р. Гене-

ральний Секретаріат було визнано Тимчасовим урядом і затверджено його склад.

Ïîñàäà

Ïð³çâèùå

Голова

В. Винниченко

Генеральний писар

П. Христюк

Секретар фінансових справ

Х. Барановський

Секретар міжнаціональних справ

С. Єфремов

Секретар продовольчих справ

М. Стасюк

Секретар земельних справ

Б. Мартос

Секретар військових справ

С. Петлюра

Секретар судових справ (юстиції)

В. Садовський

Секретар освіти (згодом доповнено)

І. Стешенко

За час існування Генерального Секретаріату до 16 (3) січня 1918 р. відбулося 63 засідання, на яких було розглянуто 430 питань.

Склад Генерального Секретаріату і кількість генеральних секретарів не був сталим і неодноразово змінювався. Так, з’явились гене-

ральні секретарі праці, торгівлі та промисловості, шляхів сполучення, пошти і телеграфу, генеральні контролери морських справ, міжнародних справ, контролер у справах великоруських; польських та єврейських.

Причини прийняття

Паритет сил між Тимчасовим урядом і УЦР

Пошук порозуміння між УЦР і Тимчасовим урядом

Прихильність лідерів УЦР до ідеї автономії України

Переговори делегації Тимчасового уряду (М. Терещенко, О. Керенський, І. Церателі) з представниками УЦР у Києві (10 липня (29 червня) — 16 (3) липня 1917 р.)

Домовленості були оформлені Тимчасовим урядом як постанова «Про національно-політичне становище України», а УЦР як ІІ Універсал, датований 16 (3) липня 1917 р.

Основні положення

• УЦР мала поповнитися представниками інших народів, які проживали на території України, тим самим перетворившись на представницький орган краю

• УЦР повинна була виділити зі свого складу Генеральний Секретаріат, який буде представлено Тимчасовому уряду і затверджено як носій найвищої виконавчої влади в Україні

• УЦР у згоді з національними меншинами повинна була підготувати закон про автономний устрій України, що буде затверджено Установчими зборами

• УЦР матиме своїх представників при кабінеті військового міністра, генеральному штабі й верховному головнокомандуючому; не заперечувалося здійснення українізації військових частин

• УЦР під тиском об’єктивних обставин змушена була піти на істотні поступки Тимчасовому уряду:

—відмовлялася від самочинного проголошення автономії України до прийняття цього рішення на Всеросійських установчих зборах;

— не окреслювалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради і Генерального Секретаріату;

— не уточнювалися повноваження Генерального Секретаріату

Наслідки оприлюднення ІІ Універсалу

Липнева криза Тимчасового уряду

Виступ самостійників (полк ім. П. Полуботка під керівництвом Майстренка, Осадчого, Кващенка) у Києві 17 (4) — 22 (9) липня 1917 р. Виступ було придушено

Падіння авторитету УЦР

Історичне значення ІІ Універсалу

• Виявив негативну позицію російських демократів щодо українського питання, незважаючи на їхні попередні заяви

• Став ще одним кроком до становлення автономії України

Íàçâà

Òåðèòîð³ÿ, íà ÿêó ïîøèðþâàëàñÿ âëàäà Ãåíåðàëüíîãî Ñåêðåòàð³àòó

ϳäïîðÿäêîâàí³ñòü.

Ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿ ïîâíîâàæåíü

Êîìïåòåíö³¿

Статут Генерального Секретаріату

Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина Чернігівської, Херсонська, частина Таврійської, Катеринославська, Харківська області

Генеральний Секретаріат формував УЦР, був їй підзвітний, але затверджувався Тимчасовим урядом. При петроградському уряді мав працювати статссек ретар у справах України, який призначався за погодженням з УЦР

Генеральний Секретаріат повинен був передавати на розгляд Тимчасового уряду законопроекти та фінансові обрахунки видатків на потреби України, розглянуті й затверджені УЦР. Усі урядові установи в Україні підлягали дії Генерального Секретаріату, що встановлював, які органи і в яких межах та випадках могли вступати в зносини безпосередньо з Тимчасовим урядом. Усі невиборні посади урядовців в Україні заміщувалися Генеральним Секретаріатом

Íàçâà

Òåðèòîð³ÿ, íà ÿêó ïîøèðþâàëàñÿ âëàäà Ãåíåðàëüíîãî Ñåêðåòàð³àòó

ϳäïîðÿäêîâàí³ñòü.

Ìåõàí³çì ðåàë³çàö³¿ ïîâíîâàæåíü

Êîìïåòåíö³¿

Тимча-

сові інструкції

Київська, Волинська, Подільська, Полтавська, частина Чернігівської області

Генеральний Секретаріат — орган Тимчасового уряду, а не Центральної Ради

Зі сфери компетенції Генерального Секретаріату виключалися військові та продовольчі справи, пошта, телеграф, суд, право призначати на державні посади.

Тимчасовий уряд міг здійснювати зв’язки з місцевими органами влади в Україні, минаючи Генеральний Секретаріат. Усі ініціативи Генерального Секретаріату мали затверджуватися в Петрограді, так само як і кандидати на посади генеральних секретарів, пропоновані УЦР

Îñíîâí³ ñêëàäîâ³

• Прогресуюча розруха народного господарства

• Зростаючі соціальні конфлікти

• Загострення міжнаціональних конфліктів

• Продовження війни

• Безсилля державної влади

• Некерованість влади на місцях

Причини

Наростання соціально-економічних проблем

Вимога заможних верств щодо встановлення влади «сильної руки»

Поразки на фронтах Першої світової війни

Бездіяльність Тимчасового уряду в розв’язанні нагальних потреб

Прихильники

Л. Корнілова

Тимчасового уряду

Промисловці, підприємці, поміщики, військові

Робітники, селянство, соціалістичні партії, національно-визвольні рухи

Наслідки

Поразка правих сил у боротьбі за владу в Росії

Утрата Тимчасовим урядом опори серед заможних верств суспільства, генералітету

Більшовизація рад. Формування загонів Червоної гвардії, підконтрольних більшовикам. Зміна більшовиками гасел: «Негайне припинення війни», «Земля — селянам!», «Уся влада Радам!», «Федералізація Росії!». Зростання загрози лівого перевороту

Наростання соціальноекономічних проблем. Поглиблення загальнонаціональної кризи. Вихід на передній план соціально-економічних питань, які потребували негайного розв’язання

Наростання революційної і національно-визвольної боротьби народів Росії

Ó÷àñíèêè

гøåííÿ

Українці, литовці, естонці, білоруси, молдавани, грузини, євреї, буряти, донські козаки

Всеросійські Установчі збори не повинні перешкоджати скликанню крайових Установчих зборів. Установчі збори повинні були розробити засади національно-територіальної автономії

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Передання всіх поміщицьких, монастирських і церковних земель у завідування земельних комітетів

• Уведення державного і крайового контролю над продукцією та її розподілом

• Оподаткування великого капіталу й майна та конфіскація воєнних прибутків на користь окремих країв і цілої держави

• Запровадження рішучих заходів щодо укладення миру, для чого негайно випередити союзників у справі відкриття мирних переговорів

• Скликання Установчих зборів у призначений час без подальших зволікань

• Визнання за всіма націями права на самовизначення

• Скликання кожною нацією та краєм, які того домагаються, національно-крайових суверенних Установчих зборів

• Передача всієї повноти влади в Україні в руки Української Центральної Ради та її Генерального Секретаріату, складеного на основі статуту від 29 липня

Âñåðîñ³éñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè

Âñåðîñ³éñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè â Óêðà¿í³

Âñåóêðà¿íñüê³ Óñòàíîâ÷³ çáîðè

листопад 1917 р.

листопад 1917 р.

січень—лютий 1918 р.

Російські есери здобули понад 40 % голосів, українські та близькі до них партії — 14 %, більшовики — 23 %, кадети — 5 %, меншовики — менше 3 %

Українські партії (УПСР та УСДРП) — 77 %, більшовики — 10 %

Відбулися у 7 з 13 виборчих округів. Був обраний 171 депутат із 301 кандидата. За більшовиків проголосувало 18 % виборців. Решта голосів дісталася переважно українським есерам і соціал-демократам

9 листопада (27 жовтня) 1917 р. УЦР і Генеральний Секретаріат виступили з відозвою «До всіх гром адян України», у якій негативно оцінюва-

ли переворот у Петрограді й попереджали, що Рада рішуче боротиметься з будь-якими спробами підтримати більшовицький переворот в Україні.

Îñíîâí³ ïîëîæåííÿ

• Україна проголошувалася Українською Народною Республікою. «Не відділяючись від Російської Республіки й зберігаючи єдність її, ми твердо станемо на нашій землі, щоб силами нашими помогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів», «маючи силу й власть на рідній землі, ми тою силою і властю станемо на сторожі прав і революції не тільки нашої землі, але й усеї Росії»

• До Установчих Зборів вся влада в Україні переходила до УЦР і Генерального Секретаріату

• Територія УНР визначалася у межах Київщини, Поділля, Волині, Чернігівщини, Полтавщини, Харківщини, Катеринославщини, Херсонщини, Таврії (без Криму). Остаточні кордони УНР, а також прилучення частини Холмщини, Курської, Воронізької та суміжних областей, де більшість населення українське, «має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів»

• Скасовувалося право власності на землю поміщиків та інших нетрудових господарств, а також на удільні, монастирські, кабінетні та церковні

• Земля проголошувалася власністю народу і передавалася йому без викупу; негайне прийняття закону про порядок користування землею обраними Земельними комітетами до Українських Установчих зборів

• Установлювався 8-годинний робочий день для робітників

• Установлювався (разом з робітниками) державний контроль над продукцією в Україні, її виробництвом і розподілом

• Уряд обіцяв негайно розпочати мирні переговори

• Проголошувалося скасування смертної кари

• Надання повної амністії всім політичним в’язням і засудженим

• Декларувалася реформа судочинства, «привести його до згоди з правними поняттями народу»

• «Вжити всіх заходів до закріплення й поширення прав місцевого самоврядування»

• Проголошувалися свобода слова, друку, віросповідань, зібрань, страйків, недоторканність помешкання, можливість вживання різних місцевих умов у зносинах з усіма установами

Óëüòèìàòóì Ðàäíàðêîìó

³äïîâ³äü ÓÖÐ íà óëüòèìàòóì

17 (4) грудня 1917 р.,

В. Ленін, Л. Троцький

20 (7) грудня 1917 р., В. Винниченко, С. Петлюра

• «Відмовитися від спроб дезорганізації загального фронту (йшлося про утворення Українського фронту)

• Не пропускати військові частини з фронту на Дон або в інші райони з ворожими Раднаркому урядами • Пропускати революційні

(більшовицькі) війська на Південний фронт (для боротьби з О. Каледіним)

• Припинити роззброєння радянських полків і червоногвардійських загонів

• У разі невиконання цих вимог Раднарком оголосить війну УЦР»

• «Неприпустимість утручання Раднаркому у внутрішні справи України

• Генеральний Секретаріат не збирається повторювати досвід Раднаркому на території України, поширюючи анархію і розруху

• Роззброєння і висилка більшовицьких загонів була продиктована прагненням уникнути громадянської війни, наданням росіянам можливості «задовольнити свої національні почуття» на батьківщині

• В умовах повної дезорганізації фронту з країнами Четвертного союзу українізовані частини, що ще зберегли боєздатність, не в змозі утримувати всю лінію фронту і намагаються врятуватися

• Генеральний Секретаріат виступає за право кожної нації на самовизначення, а підтримувати нав’язування одній області свого розуміння політичного управління іншій не збирається, тому і надалі буде пропускати на Дон і Кубань ті підрозділи, які повертаються додому

• Генеральний Секретаріат виступає проти більшовицьких методів установлення і формування влади

• Генеральний Секретаріат надалі буде роззброювати більшовицькі частини, якщо вони становитимуть загрозу існуючій владі»

Ïîñàäà

Ïð³çâèùå

Народний міністр продовольчих справ

М. Ковалевський

Народний міністр шляхів сполучення

В. Єщенко

Народний міністр пошти й телеграфу

М. Шаповал

Народний міністр морських справ

Д. Антонович

Народний міністр освіти

І. Стешенко

Народний міністр торгівлі й промисловості

В. Голубович

Народний міністр великоруських справ

Д. Одинець

Народний міністр польських справ

М. Міцкевич

Народний міністр єврейських справ

М. Зільберфарб

Народний заступник міністра фінансів

О. Золотарьов

Народний державний писар

І. Мірний

Від 31 (18) січня 1918 р. головою уряду став В. Голубович. До 29 квітня 1918 р. відбулося декілька реор-

ганізацій уряду (у лютому—березні 1918 р. кількість міністрів в уряді було значно скорочено).

За своєю суттю соціально-економічна політика УЦР була соціалістичною. Основні її положення були викладені в Платформі української делегації на Демократичній нараді, ІІІ Універсалі та роз’ясненні до ньо-

го, ІV Універсалі, аграрному законі від 13 лютого (31 січня) 1918 р., постановах та рішеннях Генерального Секретаріату та Ради народних міністрів.

Îñíîâí³ çàñàäè

• Не передбачалася конфіскація земель у землевласників, які мають менше 40 десятин

• Не підлягали поділу площі під виноградниками, хмелем та господарства з високою агрокультурою

• Не передбачалася націоналізація промисловості

Äàòà

Ïîä³ÿ

У січні (грудні

1917 р.) 1918 р.

Англія та Франція визнали уряд УНР

Вересень—грудень 1917 р.

Установлення відносин з крайовими урядами Кубані, Дону, Сибіру, Криму, Молдавії

Січень—лютий

(січень) 1917 р.

Переговори УНР з країнами Четвертного союзу. Визнання Німеччиною, Австро-Угорщиною, Болгарією та Османською імперією незалежності УНР.

Підписання Брестського мирного договору 9 лютого (27 січня) 1918 р.

Ñêëàäîâ³ ðàäÿí³çàö³¿

Õàðàêòåðèñòèêà

Формування армії

Створення Армії радянської УНР — Червоне козацтво (січень 1918 р.)

Націоналізація

Націоналізація великих підприємств (переважно вугільної, металургійної, машинобудівної промисловості), частина з яких перейшла у власність РСФРР. Процес націоналізації не зачіпав харчову і легку промисловість

Фінанси

Відмова від українських грошей

Аграрні перетворення

Розгром поміщицьких маєтків, стихійний розподіл поміщицьких земель серед селян, спроба створення комун. Відновлення постачання хліба до Росії

Розчленування території України

На початку 1918 р. на території України було створено три радянські республіки: Донецько-Криворізька Радянська Республіка, Радянська Соціалістична Республіка Таврида, Одеська Радянська Республіка

Äàòà

Õ³ä ïåðåãîâîð³â

7 листопада

(25 жовтня) 1917 р.

ІІ з’їзд рад у Петрограді прийняв Декрет про мир, у якому закликав усі воюючі держави припинити війну та укласти мир без анексій і контрибуцій. Згодом Раднарком заявив, що декрет є офіційною пропозицією негайно укласти перемир’я і розпочати переговори про мир

14 (1) листопада 1917 р.

На пропозицію більшовиків відгукнулась тільки Німеччина та її союзники

20 (7) листопада 1917 р.

Початок переговорів про перемир’я між Німеччиною і радянською Росією

5 грудня (22 листопада) 1917 р.

Генеральний Секретаріат прийняв рішення про укладення перемир’я з країнами Четвертного союзу

6 грудня (23 листопада) 1917 р.

Неофіційна зустріч української делегації з представниками Німеччини та Австро-Угорщини. Укладення перемир’я між УНР і країнами Четвертного союзу

12 грудня (29 листопада) 1917 р.

Початок переговорів делегації Четвертного союзу і радянської Росії щодо умов миру

15 (2) грудня 1917 р.

Перемир’я між радянською Росією і Німеччиною

24 (11) грудня 1917 р.

Генеральний Секретаріат звернувся з нотою до всіх воюючих і нейтральних країн, у якій йшлося, що УНР «стає на шлях самостійних міжнародних стосунків до того часу, доки не буде створено загальнодержавної власті в Росії», і пропонує воюючим державам укласти мир без анексій і контрибуцій з урахуванням прав націй на самовизначення

26 (13) грудня 1917 р.