содержание   ..  468  469  470   ..

Поняття ризику в менеджменті та його класифікація 1.2.Поняття ризику в менеджменті та його класифікація. Детерміновані ситуації, коли відсутній ризик, зустрічаються в людській діяльності та, зокрема, в економіці досить рідко. Біль­шість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуації, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у еко­номічному житті спряжена з ризиком невикористаних можли­востей. Невизначеність призводить до ризику через відсутність пов­ної інформації та неможливість точного передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники як погодні умови, науково-технічний прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох можливих, і є непевність в тому, що воно, це рішення, призведе до найефективніших наслідків. Призначення аналізу ризику—дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків. Аналізувати, ідентифікувати, оцінювати та оптимізувати сту­пінь ризику в менеджменті, зокрема, необхідно: • перед прийняттям стратегічних, інноваційних, інвестиційних рішень; • при стабілізації портфеля після здійснення угод, що впли­вають на ступінь ризику; • при профілактичній діагностиці портфеля, котра прова­диться одночасно з інвентаризацією, аудитом тощо; • при необхідності одержання кредитів та залученні інвес­тиційних засобів; • при прогнозуванні кон'юнктури і поведінки сторін; • при маркетингових дослідженнях вироблюваних товарів та послуг (прогноз попиту, поведінка споживачів); • при пошуках аргументів в конфліктних ситуаціях; • при керуванні чужим портфелем (трастові компанії); • при здійсненні діяльності у сфері аудиту (менеджменту), консалтингу тощо. У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами «високий ризик» або «низький ризик», коли йдеться про різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношєеіня мас­штабу очікуваних втрат (збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймо­вірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий. Посилення впливу ризику—це насправді зворотний бік свободи підприємництва, своєрідна плата за неї. Під час роз­витку ринкових відносин в Україні безумовно буде посилю­ватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впро­ваджувати нові технології і технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозувати події, оцінювати еконо­мічний ризик, йти на нього, але не переходити допустимих меж. Слід підкреслити, що підприємницька діяльність завжди об-тяжена ризиком. Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу—від купівлі і доставлення сиро- вини, матеріалів, комплектуючих виробів до продажу продукції. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальне значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту. Так, зокрема, провідним принципом у діяльності комер­ційних банків є прагнення отримати найбільші прибутки. Але це прагнення зіштовхується з можливістю зазнати збитків. Ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до збитків. Ризик виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього роз­витку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і не­сприятливими, бо кожному шансу щодо одержання прибутку протистоїть можливість зазнати збитків. Отже, отримати при­буток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків (втрат), тобто ризик, будуть передбачені заздалегідь (зважені) та підстраховані. Виправданий ризик — необхідний атрибут у стратегії та прак­тиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання. У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком, виникає питання: що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, що відділяє допустимий ризик від нерозумного. Відпо­вісти на ці запитання означає, що треба знайти рівень «прийнят­ного ризику», кількісну та якісну оцінки конкретних ризи­кованих рішень. Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі. Пiд суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику. Джерело ризику—це чинники (явища, процеси), які спри­чиняють невизначеність результатів (конфліктність). Під інформаційною ситуацією будемо розуміти певний ступінь градації невизначеності знаходження середовища в одному із станів заданої множини, якою володіє суб'єкт управління (ме­неджер) в момент прийняття рішення. Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови: наявність невизначеності; наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них (відмова від вибору також є різновидністю вибору); зацікавленість у результатах; можливість оцінити наявні альтернативи — прийняти рішення. Усі чинники, що так чи інакше впливають на ступінь ризику, можна умовно поділити на дві групи: об'єктивні та суб'єктивні. До об'єктивних чинників відносять такі, що не залежать без­посередньо від фірми та менеджерів (суб'єктів прийняття рі­шень): інфляція, конкуренція, політичні та економічні кризи, екологія, мита, наявність режиму найбільшого сприяння, мож­лива робота в зоні вільного економічного підприємництва тощо. До суб'єктивних чинників відносять ті, котрі характеризують суб'єкт прийняття відповідних рішень (безпосередньо мене­джерів, фірму): виробничий потенціал, технологічне забезпечен­ня, рівень предметної та технологічної спеціалізації, організація праці, ступінь кооперативних зв'язків, рівень техніки безпеки, рівень компетентності та інтелектуальний потенціал суб'єкта прийняття рішень, вибір типу контрактів з інвестором чи замовником тощо. Так, зокрема, від типу контракту залежить ступінь ризику та розмір винагороди після завершення конт- ракту. Сподівання на максимальний прибуток, з одного боку, і страх підприємницького ризику—з іншого, переконують, що успіх у менеджменті можливий лише для тих, хто добре володіє обраною галуззю діяльності, на високому професій­ному рівні вирішує задачі, що постають, хто мислить неор­динарно і в змозі творчо застосувати знання у реальній еконо­мічній і фінансовій ситуаціях. З аналізом ризиків щільно пов'язаний ще один аспект проблем менеджменту, зокрема, інвестиційного менеджменту. Оскільки інвестор не в змозі постійно відбирати лише обтяжені незначним ризиком інвестиційні проекти (в нашій дійсності такі проекти практично відсутні), виникає питання: як повинен бути ком­пенсований той чи інший рівень (ступінь) ризику? Відповідь на це запитання дає розрахунок так званої «премії за ризик», котра являє собою додатковий доход (прибуток), що його прагне отримати інвестор понад той рівень, котрий можуть принести безризикові інвестиції. Цей додатковий доход (прибуток) пови­нен зростати пропорційно ступеню ризику, яким обтяжений даний проект. Премія за ризик повинна зростати пропорційно до зрос­тання не загального ступеня ризику за проектом, а лише сис­тематичного (ринкового) ризику, що визначається за допо­могою коефіцієнта бета (р), оскільки несистематичний ризик пов'язаний в основному з впливом суб'єктивних чинників. Основу такої залежності тлумачить так звана «модель надій­ності ринку». Кількісні методи оцінювання ризику та методи його моде­лювання і оптимізації розглядаються у подальших викладках. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ РИЗИКУ Діяльність менеджерів обтяжена ризиком. Він може бути меншим чи більшим, але зовсім уникнути його неможливо. Значний успіх без ризику — утопія. Ризик визначається багатьма причинами, наведемо деякі з них. По-перше, науково-технічний прогрес (НТП) формує нову систему орієнтацій людини, радикально змінює предметне се­редовище, у якому вона живе. Якісно іншими стають значення та співвідношення продуктивної інноваційної діяльності. Ство­рюється атмосфера гострої потреби в новаторських, сміливих рішеннях, відбувається пошук принципово нових, що раніше не використовувалися, неординарних шляхів розв'язання склад­них сучасних задач. За таких умов менеджери різних рівнів управління вимушені йти на ризик. НТП надає діяльності багатьох менеджерів творчого харак­теру. Тобто ризик пов'язаний з творчою діяльністю, що характе­ризується неповторністю, оригінальністю, унікальністю, зумовле­ний суттю творчого процесу, особливостями впровадження нового у практику, необхідністю розв'язування суперечностей між подія­ми та процесами, що з'являються у суспільстві і старими спо­собами соціального регулювання. По-друге, середовище діяльності людей все більше стає рин­ковим, що вносить додаткові елементи невизначеності, розширює межі ризикованих ситуацій. За цих умов виникає недетер-мінованість та невпевненість щодо отримання кінцевого резуль­тату, а, отже, зростає і ступінь ризику. Ринок — досить жорстка система, що вимагає від кожного великої фізичної та інтелектуальної віддачі. Конкуренція не визнає кволих. У США, наприклад, щорічно створюється 10,5 млн нових фірм і 80 % з них стає банкрутами протягом першого ж року існування. По-третє, діяльність багатьох людей набуває підприємниць­ких рис. А підприємець (менеджер) обов'язково ризикує. Тому йому притаманні такі риси як незалежність та нестандартність дій, новації щодо досягнення мети, сміливість та винахід­ливість, орієнтація на досягнення якомога кращих результатів. Форми прояву підприємництва здебільшого носять індиві­дуальний характер. Це характерно для ситуацій, пов'язаних з ризиком, коли людина виходить за вузькі межі стереотипів. Ризик — це жорст­ка перевірка особистих якостей, професійності, здатності вірно орієнтуватися в оточуючому нас світі. Власне ризик залучає підприємця до системи природного добору через гостру конкурентну боротьбу. По-четверте, на порядку дня стає питання глобального ри­зику. Він пов'язаний зі зростаючою небезпекою самознищення цивілізації як наслідку якоїсь катастрофи (про неї нагадує Чорно­бильська АЕС, небезпека ядерної війни), екологічної небезпеки (внаслідок забруднення оточуючого середовища), вичерпання ре­сурсів (енергетичної кризи), продовольчої проблеми (у зв'язку з нарощуванням дефіциту продовольства та пов'язаних з цим хвороб та епідемій), несприятливої демографічної ситуації (у зв'язку з неконтрольованим зростанням чи зменшенням кіль­кості населення). На рис. 1.7. наведена схема, за якою можна аналізувати ри­зик, зумовлений внутрішніми та зовнішніми, по відношенню до об'єкта (господарської системи), причинами. > Причини виникнення невизначеності та зумовленого нею ризику поділяються на три групи [II]. Перша група. Більшість пов'язаних з економікою процесів є принципово індетермінованими. Таким, наприклад, є науково-технічний прогрес, хід якого неможливо точно спрогнозувати. Важко передбачити також різні природні явища, зміни клімату, розвиток смаків споживачів тощо. Друга група. Це економічно оптимальна неповнота інфор­мації, бо іноді більш доцільно працювати з неповною інфор- мацією, ніж збирати вкрай високовартісну практично повну інформацію. До цієї групи можна віднести і неповноту інфор­мації, обумовлену обмеженістю потужностей для її обробки, оскільки ця обмеженість пояснюється економічними причи­нами. Сюди слід віднести і неточності, що виникають з на­ближених методів оцінювання даних, наприклад, вибіркові спо­стереження і експертні оцінки. Зниження цих неточностей теж потребує певних додаткових затрат. Рис. 1.7. Причини виникнешія економічного ризику Третя група. Існує, так би мовити, «організована» невизна­ченість чи асиметрія інформації. Вона спричинена тим, що іноді деякі економічні агенти вважають доцільним приховувати деяку частину інформації