|
Харчова цінність:
вміст вуглеводів;
енергетична цінність.
|
|
Зручність використання упаковки;
Інформаційність
Пило-, газо-, вологонепроник-
ність
|
|
Рис. 3.1 ”Дерево властивостей” цукру-піску за функціональними показниками
|
|
Запах;
Колір;
Смак;
Сипучість.
|
|
|
|
|
Харчова нешкідливість:
Вміст токсичних елементів, феродомішок, пестицидів
|
|
Рис. 3.2 ”Дерево властивостей” цукру-піску за естетичними, екологічними та економічними показниками
Собівартість;
Енергомністкість;
Ресурсомісткість .
|
|
Рис. 3.3 ”Дерево властивостей” цукру-піску за
Вартість використовуваних матеріалів;
Вартість упаковки;
Ємність упакування.
Дешева утилізація
|
|
економічними показникамиДослідження комплексного показника якості товарів передбачає комплексне вивчення характеристик об'єкта. Результати такого дослідження доцільно відобразити у вигляді "дерева властивостей" (рис.3.1-3.3).
Це графічне зображення багаторівневої (ієрархічної) структури, яка відтворює сукупність властивостей продукції. „Дерево властивостей” цукру відображає: функціональність, естетичність, екологічність та економічність об'єкта дослідження.
Функціональність – пристосованість цукру до використання. Проявляється в різних періодах життєвого циклу:
• під час товароруху (транспортування, зберігання, підготовки до реалізації, реалізації)
• під час використання за призначенням (споживання).
Екологічні властивості характеризують показники впливу об'єкта і людини на навколишнє середовище.
Естетичні показники характеризують дизайн та зовнішній вигляд цукру.
Економічність об'єкта характеризують такі показники, як: собівартість, ціна реалізації, оптові, дрібнооптові ціни та ін. [69].
3.3. Розрахунок конкурентоспроможності цукру
Поняття конкурентоспроможності тісно пов'язане з поняттям якості товару. Проте існує значна відмінність в розумінні цих економічних категоріях. Так, якщо під якістю розуміють - сукупність властивостей продукту, яка зумовлює її придатність задовольняти певні потреби у відповідності з призначенням або міру відповідності призначенню, то конкурентоспроможність показує їх відповідність конкретній суспільній потребі. До того ж параметри якості, зазвичай, визначаються у відповідності з інтересами виробника, а параметри конкурентоспроможності — виходячи з інтересів споживача[21].
Розрахунок рівня конкурентоспроможності цукру-піску, що виробляється різними підприємствами в Житомирській області здійснювали трьома методами:
- методом розрахунку інтегрального показника відносної конкурентоспроможності (ІПВК);
- методом відповідності визначеним показникам;
- та методом семантичного диференціалу.
Розрахунок конкурентоспроможності цукру цими методами дозволив нам отримати більш достовірні дані.
Для визначення конкурентоспроможності товару-зразка порівняно з товаром-конкурентом розраховували інтегральний показник відносної конкурентоспроможності (ІПВК).
Для оцінки рівня конкурентоспроможності взято зразки цукру-піску, що досліджувались в розділі 2. За товар-конкурент взято цукор-пісок Чуднівського цукрового заводу тому, що він має найменшу ціну.
Метод розрахунку інтегрального показника відносної конкурентоспроможності (ІПВК). Для початку розрахували збірний параметричний індекс для функціональних показників за формулою 1 і 2. Далі розраховували збірний параметричний індекс для естетичних показників за формулою 3. Наступною складовою частиною ІПВК був розрахунок збірного параметричного індексу для економічних показників (формула 4), який дорівнював співвідношенню ринкових цін на товар-зразок і товар-конкурент. Маючи всі складові, необхідні для розрахунку, знайшли ІПВК за формулою 5.
Результати визначення ІПВК цукру-піску різних виробників Житомирської області наведені у таблиці 3.2.
Результати досліджень засвідчили, що цукор-пісок виробництва заводу ім. Цюрупи має вищу конкурентоспроможність порівняно з Чуднівським (аналог) і Корнинським цукровими заводами. Інтегрального показника відносної конкурентоспроможності Корнинського цукрового заводу К>1, за рахунок високої ціни та низьких показників якості.
Результати розрахунку конкурентоспроможності методом відповідності визначеним показникам наведені в табл. 3.3.
Отримані дані показують, що сума показників для цукру-піску виробництва заводу ім. Цюрупи більша порівняно з цукром-піском інших виробників. Це говорить про те, що цукор-пісок заводу ім. Цюрупи відповідає вимогам стандарту за усіма показниками якості. Отриманий показник конкурентоспроможності цукру-піску даного виробника є більш конкурентоспроможним, ніж цукор Корнинського та Чуднівського заводів, сума показників яких становить відповідно 5 і 6.
При визначені конкурентоспроможності цукру-піску методом семантичного диференціалу використовували анкетування споживачів відповідно до шкали бальної оцінки (табл. 2.1). Після розрахунку середніх оцінок Корнинського, Чуднівського та Цюрупинського цукрових заводів будували "профіль полярності" товарів за показниками конкурентоспроможності, який наведений в таблиці 3.4.
Таблиця 3.2.
Результати визначення інтегрального показника відносної конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників Житомирської області наведені у таблиці методом ІПВК
| №пп |
Показник якості |
Коеф.ваг., аі
|
Чуднівський
цукровий завод
|
Корнинський цукровий завод |
qi |
Цукровий завод
ім. Цюрупи
|
qi |
| 1. |
Смак та Запах |
0,14 |
4 |
3,5 |
0,12 |
5 |
0,175 |
| 2. |
Сипучість |
0,1 |
5 |
3,5 |
0,07 |
5 |
0,1 |
| 3. |
Колір |
0,12 |
5 |
4 |
0,096 |
5 |
0,12 |
| 4. |
Вміст вологи, % |
0,1 |
0,138 |
0,149 |
0,1 |
0,131 |
0,09 |
| 5. |
Вміст цукрози,% |
0,1 |
99,74 |
99,58 |
0,09 |
99,75 |
0,1 |
| 6. |
Редукуючі реч. |
0,1 |
0,05 |
0,05 |
0,1 |
0,05 |
0,1 |
| 7. |
Чистота розчину |
0,1 |
4,7 |
2 |
0,04 |
0,1 |
| Збірний параметричний індекс функціональних показників |
0,65 |
1,06 |
| Естетичні показники |
| 1 |
Зовн.вигл. |
0,12 |
4 |
3 |
0,09 |
4,5 |
0,135 |
| 2 |
Дизайн упаковки |
0,12 |
4 |
3,5 |
0,105 |
5 |
0,15 |
| Збірний параметричний індекс естетичних показників |
1,195 |
2,85 |
| Економічні показники |
| 1 |
Ціна |
3,1 |
3,2 |
3,15 |
| інтегральний показник відносної конкурентоспроможності |
0,82 |
1,06 |
Таблиця 3.3
Оцінка конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників Житомирської області
| №пп |
Показник якості |
Корнинський цукровий завод |
Чуднівський цукровий завод |
Цукровий завод
ім. Цюрупи
|
| 1. |
Смак та Запах |
1 |
1 |
1 |
| 2. |
Сипучість |
1 |
1 |
1 |
| 3. |
Колір |
1 |
1 |
1 |
| 4. |
Вміст вологи, % |
0 |
1 |
1 |
| 5. |
Вміст цукрози,% |
0 |
0 |
1 |
| 6. |
Редукуючі реч. |
1 |
1 |
1 |
| 7. |
Чистота розчину |
1 |
1 |
1 |
| Ік=∑Qi |
5 |
6 |
7 |
Таблиця 3.4
Визначення конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників Житомирської області методом симантичного диференціалу
| №пп |
Показник якості |
Бальна оцінка |
| 1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
| 1 |
Смак та запах |
☻ |
☻☼ |
◘ |
| 2 |
Сипучість |
☻ |
☼◘ |
| 3 |
Колір |
☼◘ |
| 4 |
Чистота розчину |
☻ |
☼ |
◘ |
В таблиці використані наступні позначення:
☼- цукор виробництва Чуднівського заводу;
☻- цукор виробництва Корнинського заводу;
◘- цукор виробництва заводу ім. Цюрупи.
З даних таблиці видно, що "профіль полярності" цукру виробництва заводу ім. Цюрупи та Чуднівського цукрового заводу знаходиться більш у лівій стороні, де оцінки 5 і 4, а "профіль полярності" Корнинського цукрового заводу — у правій, де оцінки 2 і 3. Дані таблиці показують, що цукор-пісок виробництва заводу ім. Цюрупи є більш конкурентоспроможним, тому що його „профіль полярності” знаходиться в колонці з оцінкою 5.
Розрахувавши рівень конкурентоспроможності цукру-піску різних виробників трьома методами нами отримані однакові результати. Це свідчить про достовірність та точність проведених досліджень якості цукру-піску. Цукор-пісок заводу ім. Цюрупи є більш конкурентоспроможним порівняно з цукром-піском Чуднівського та Корнинського заводів за рахунок своїх якісних характеристик. Цукор-пісок Чуднівського заводу теж має доволі високий рівень конкурентоспроможності за рахунок низької ціни, порівняно з товарами конкурентів, та середньої якості. Цукор-пісок Корнинського заводу має низький рівень конкурентоспроможності. Це пояснюється надто низькою якістю та високою ціною.
Розділ 4. Організація торгівлі цукром в ТД”Дарниця”
4.1. Дослідження ринку цукру в Україні
На сьогодні ринок цукру України представлений як вітчизняним так і зарубіжним асортиментом. В нинішніх умовах споживач стоїть перед вибором, яку продукцію придбати якісну чи дешеву. Зараз більшість споживачів віддають свій вибір якісним характеристикам товару. Якість продукції є основним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства і умовою його виживання. Переможуть ті підприємства-виробники, які мають найсучасніші технології, найвищу якість продукції, найнижчі ціни і запропонують споживачеві ті умови, які задовольняють його потреби.
Як ми бачимо сьогодні на ринку України з'являється багато різноманітної продукції з різними показниками споживчих властивостей, але далеко не всі вони задовольняють сучасні потреби споживача. І тут основним чинником виступають, поряд з кількісними, якісні вимоги до продукції. Випускаючи продукцію з підвищеними показниками споживчих властивостей, виробництво задовольняє в більшій мірі відповідні потреби і цим стимулює інтерес до виготовлення якісно нової продукції. Споживчі властивості продукції - це група властивостей продукції, які проявляються в процесі споживання та пов'язані з можливістю задоволення продукцією певних суспільних чи особистих потреб відповідно до призначення[8].
Пропозиція цукрових буряків у 2004/2005 році проти 1998/1999 р. зменшилась на 10,5 % і становитиме 13,9 млн. т. Пропозиція цукру із цукрових буряків у 2004/2005 році становить 1640 тис. т, що на 14,7 % менше проти 1998/1999 р. Обсяги переробки тростинного сирцю зростуть на 3,3 %. У 2005 році загальна пропозиція цукру зменшиться на 7,2 %. Прогнозується скорочення обсягів загального використання цукру у 2005 році на 1,1 %. Перехідні запаси цукру на початок року зросли в 11,9 рази. На кінець року прогнозується їх зменшення в 7,7 рази. Імпорт цукру очікується в межах 1 тис. т. Збережеться низька активність експорту цукру. Його обсяги очікуються на рівні 100 тис.т. Середній рівень ціни на цукор на ринках у I кварталі 2005 р. знаходився в межах 3-3.5 грн./кг.
Таблиця4.1
Баланс попиту і пропозиції цукру в Україні
| Показники |
Роки |
| 2000/2001 |
2002/2003 |
2003/2004 |
| В тис. тон. |
| Запаси на початок року |
17 |
13 |
155 |
| Виробництво |
2128 |
2136 |
1860 |
| З цукрових буряків |
2032 |
1923 |
1640 |
| З тростинного сирцю |
96 |
213 |
220 |
| Імпорт |
3 |
24 |
1 |
| Загальна пропозиція |
2148 |
2173 |
2016 |
| Загальне використання: |
2135 |
2018 |
1996 |
| На продовольче споживання |
1566 |
1553 |
1541 |
| Переробка на нехарчові цілі |
335 |
335 |
335 |
| Експорт |
214 |
110 |
100 |
| Втрати |
20 |
20 |
20 |
| Запаси на кінець маркетингового року |
13 |
155 |
20 |
Пропозиція цукру із цукрових буряків у 2005 році очікується на рівні 1640 тис.т, що на 14,7 % менше проти 1999/2000 р. Обсяги переробки тростинного сирцю зростуть на 3,3 %.
У 2005 році загальна пропозиція цукру зменшиться на 7,2 %. Внутрішній ринок цукру формують цукрові заводи, сільськогосподарські виробники та посередники в особі комерційних структур, які отримали цукор в результаті бартерних операцій.
Імпорт цукру у 2005р. знизиться порівняно з попереднім роком на 23 тис.т. Обсяг імпорту цукру у 2005 р. прогнозується знизити до 1 тис.т[48].
Щодо попиту на цукор, то цукор користується значним постійним жвавим попитом на внутрішньому ринку та низькою активністю попиту на нього на зовнішньому ринку. Продовольче споживання цукру та використання його для переробки на нехарчові цілі формують попит на внутрішньому ринку.
Стосовно продовольчого споживання. Збережеться тенденція скорочення обсягів продовольчого споживання цукру. Воно зумовлене як зменшенням чисельності населення в Україні так і зниженням рівня споживання цукру у розрахунку на душу населення. У 2005 р. його абсолютна величина очікується на рівні 31 кг за рік (на рівні попереднього року) проти 38,3 кг науково обґрунтованих нормою споживання. Зниження рівня споживання цукру зумовлене ростом цін на нього і низькою купівельною спроможністю населення.
Очікується, що у 2005 р. на нехарчові цілі буде перероблено 335 тис.т цукру (на рівні попереднього року). В основному цукор на нехарчові цілі застосовується при виробництві вин, ліків, горілки тощо. Обсяги цукру, що використовуються в медицині (виробництво таблеток, мікстур, мазей, розтирань тощо) та при виробництві вибухових речовин, незначні. Збережеться низька активність експорту українського цукру. Його обсяги очікуються на рівні 100 тис.т. Основними імпортерами українського цукру залишаються країни колишнього СРСР[19].
У 2005 році абсолютна величина втрат цукру прогнозується на рівні попереднього року і становитиме 20 тис.т. Втрати цукру зумовлені як втратами цукрових буряків при прийманні і транспортуванні, так і втратами цукру у виробництві, високим вмістом цукру в мелясі.
Скорочення загального попиту на цукор у 2005 році порівняно з 1998/1999 р. зменшиться на 1,1 %, це зумовлено зменшенням обсягів його експорту та використання на внутрішньому ринку[20].
Перехідні запаси цукру на початок 2005р. року зросли в 11,9 рази. На кінець маркетингового року прогнозується їх зменшення в 7,7 раз. Їх питома вага в загальних обсягах використання прогнозується на рівні 0,01 % загального обсягу використання.
За період з 1991 по 2004 р. бурякосіючі господарства вимушено (через відсутність обігових коштів у цукрових заводів) перейшли від продажу цукрових буряків до переробки їх на давальницьких умовах. Давальницька схема переробки сировини не вигідна ні цукровим заводам, ні бурякосіючим господарствам. Але при хронічних неплатежах за реалізовану сільськогосподарську продукцію переробка сировини на давальницьких умовах дає можливість господарствам хоч на мінімальному рівні забезпечити себе пально-мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин та насінням.
За період з 1999 по 2003 р. обсяг проданих буряків зменшився в 11,3 рази (табл.4.2). У структурі проданих буряків зростає частка бартерних угод, реалізації на ринку, населенню, у рахунок оплати праці (таб 4.2).
Ціна реалізації цукрових буряків коливається як по роках, так і в розрізі маркетингових каналів. У 2004 р. найвища ціна реалізації цукрових буряків склалася при реалізації їх цукровим заводам - 84,8 грн./т, найнижча - при реалізації населенню у рахунок оплати праці - 71,5 грн./т. За досліджуваний період найвищі темпи росту ціни реалізації цукрових буряків (125 %) були при реалізації їх на ринку та населенню в рахунок оплати праці (ціна реалізації цукрових буряків цукровим заводам збільшилася на 21 %, за бартерними угодами - на 10 %. У порівнянні з попереднім роком темпи росту ціни на цукрові буряки цукровим заводам і на ринку склали 121 %, за бартерними угодами - 120 %, населенню в рахунок оплати праці - 119 %.
Таблиця 4.2
Обсяги продажу цукрових буряків та питома вага каналів реалізації
| Роки |
Продано |
Питома вага каналів реалізації, % |
Крім того, |
| Всього, тис.тон |
Цукровим заводам, заготівельним пунктам |
На ринку |
Населенню в рахунок оплати праці |
За бартерними угодами |
Передано на переробку на давальницьких умовах, тис. тон |
| 1999 |
9371,3 |
96,8 |
0,9 |
0,3 |
2 |
6826,2 |
| 2001 |
1315 |
63,8 |
9,9 |
3,6 |
22,7 |
12354 |
| 2003 |
827,7 |
25,3 |
22 |
12 |
40,7 |
10973 |
Ціна на цукрові буряки урожаю 2005 р. прогнозується у розмірі 116 грн./т. За попередніми даними у 2002 р. порівняно з 2000 р. знизився рівень збитковості цукрових буряків у господарствах Міністерства АПК на 2,4 пунктів. У 2005 р. рівень збитковості коренеплодів очікується в розмірі (-7,9 %), що на 4 пункти менше, порівняно з попереднім роком (табл.4.3).
Давальницька схема переробки буряків зумовила перехід господарств від реалізації цукрових буряків до реалізації цукру[19].
У 2005р. господарствами суспільного сектора було продано 797,7 тис.т цукру, що на 25,6 % менше порівняно з попереднім роком. Основні обсяги цукру (43,1 %) бурякосіючі господарства реалізували за бартерними угодами. Частка цукру, реалізованого цукровим заводам склала 29 %, населенню в рахунок оплати праці - 27,9 %. Слід відмітити, що за останні три роки частка цукру реалізованого за бартерними угодами зменшилася на 8,9 пунктів. На 6 пунктів збільшилася частка цукру, реалізованого на ринку, на 3,9 пункти - населенню в рахунок оплати праці. Обсяги цукру реалізованого споживкооперації і зарубіжним країнам, незначні[20].
Таблиця 4.3
Динаміка ефективності виробництва цукрових буряків у господарствах
| Показники |
Роки |
| 2000 |
2002 |
2004 |
| Собівартість реалізованої продукції, грн./т |
74,65 |
80,82 |
92,53 |
| Ціна реалізації, грн./т |
66,95 |
71,18 |
85,2 |
| Прибуток на 1 т, грн.: |
7,7 |
9,64 |
7,33 |
| Прибуток на 1 га, грн..: |
133,06 |
162,49 |
113,44 |
| Рівень рентабельності, % |
10,3 |
11,9 |
7,9 |
За даними Міністерства АПК України
За січень-жовтень 2004 року цукровими заводами України було виготовлено 1532 тис.тон цукру-піску, що на 73,9 тис.тон або на 5,1% більше, ніж за відповідний період минулого року.
Із загальної кількості цукру 1336 тис..тон виготовлено з цукрових буряків, це на 14,3 тис.тонн (на 1,1%) менше торішнього. З 19 областей-виробників в 10 перевищено обсяги минулого року, найбільше - в Хмельницькій, Львівській (на 63- 68%), Волинській, Рівненській, Тернопільській (на 30-50%), Чернігівській, Чернівецькій, Івано-Франківській, Харківській (на 7-17%). Поряд з цим зменшили обсяги виробництва підприємства Одеської, Кіровоградської, Миколаївської областей на 41-49%, Київської, Черкаської, Дніпропетровської, Вінницької - на 15-22%[8].
З імпортної сировини (цукрової тростини) виготовлено 196 тис.тонн, що складає 12,8% загального виробництва цукру-піску в Україні. Переробкою імпортної сировини займались окремі підприємства Київської, Миколаївської, Одеської, Рівненської і Черкаської областей.
У 2004 році переробка цукрових буряків нового врожаю почалася пізніше ніж торік. На 20 вересня 2004р. працювало 57 цукрових заводів (у попередньому - 70). За даними концерну "Укрцукор" на 25 листопада 2004р. 159 заводів вже закінчили переробку цукрового буряку, у минулому році - 135. Через відсутність мазуту призупинено виробництво цукру на 3 заводах Київської, Кіровоградської областей. Станом на 8 листопада 2004р в сільськогосподарських підприємствах накопано 12,4 млн.тонн коренів, що на 2,2 млн.тонн (15%) менше попереднього року. Площі посіву цукрової сировини скоротились на 17,6 тис.га (2%)
На цукрові заводи станом на 25 жовтня 2004 продано 92,7 тис.тонн цукрових буряків, що у 6 разів менше торішнього. За відсутності квот продажу та грошових коштів у переробних підприємств основна частка солодких коренів надходила на давальницьких засадах. Так, за жовтень 2004 року 71% цукру виготовлено з давальницької сировини. Загалом на переробні підприємства надійшло 11,8 млн.тонн цукрових буряків, або на 20% більше, ніж за такий же період минулого року.
В цьому сезоні якість солодких коренів гірша ніж торік, їх цукристість становить 16,34% проти 16,48% у 2003 році, відповідно, вихід цукру - 12,35% проти 12,72%. За розрахунками концерну "Укрцукор" за 2004 рік одержали 1,63 млн.тонн цукру-піску з цукрових буряків.
У роздрібній торгівлі продано 109,5 тис.тонн цукру, що складає 99,8 % від рівня минулого року. За січень-жовтень 2004 року до відповідного періоду минулого року ціна на цукор зросла на 28,8%. У жовтні 2004 року ціна на цукор становила грн. 3,50 за 1 кг[48].
За даними, підготовленими на основі вантажних митних декларацій, за 9 місяців 2004р Україна експортувала 66,9 тис.тонн цукру на суму 21,5 млн.дол. США у 12 країн світу (за 9 місяців 2000 року відповідно 39,9 тис.тонн, 15,5 млн.дол., 29 країн світу). Найбільший торгівельний партнер - Російська Федерація, в яку експортовано 44,3 тис.тонн цукру на суму 13,2 млн.доларів (за 9 місяців 2000 року відповідно 11,8 тис.тонн, 4,4 млн.дол.). Найкрупніші поставки цукру здійснювались також в Туркменістан та Азербайджан.
За звітний період цукор надійшов із 25 країн світу в розмірі 292,3 тис.тонн на суму 60 млн.дол. (за цей же період минулого року відповідно 138,7 тис.тонн, 37,9 млн.дол., 20 країн світу). Найбільші торгівельні партнери - Бразилія, Куба, Сальвадор та Гватемала[66].
Отже, проаналізувавши вищевикладений матеріал, можна зробити висновки, що стан ринку цукру в Україні знаходиться не на тому рівні, на якому б хотілося. Вітчизняному виробнику тяжко боротися з імпортерами цукру, адже ціна імпортованого цукру на порядок нижче за ціну нашого виробника. Відзначимо також тенденцію скорочення обсягів, як внутрішнього споживання цукру, так і зниження активності попиту на зовнішньому рівні. Нажаль, зі скороченням загального обсягу виробництва цукру знижується також і обсяг експорту, а обсяги імпорту залишаються все ще порівняно великими. На нашу думку всі ці проблеми зумовлені нестабільним економічним становищем та застарілою матеріально-технологічною базою, малими обсягами інвестування в цукрову галузь. І це не зважаючи на те, що Україна має всі передумови для того, щоб стати одним із лідерів виробництва цукру: багаті земельні ресурси, висококваліфіковані кадри, технологічну базу. Що стосується ринку цукру, то Україні слід створити такі умови, щоб інвестор був зацікавлений в довгострокових інвестиціях.
Аналіз та оцінка ефективності організації торгівлі цукром в ТД ”Дарниця”
ТД ”Дарниця” забезпечує стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів на рівні, що відповідає санітарно-гігієнічним, технологічним та протипожежним нормам, установленим для приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів.
Торговельно-технологічне обладнання, що використовується при організації продажу продовольчих товарів, забезпечує збереження їх якості цукру і його товарного вигляду протягом усього терміну його реалізації.
Транспортні засоби для перевезення харчових продуктів мають санітарний паспорт, чисті, у справленому стані. Кузов автомашини має спеціальне покриття, що легко піддається миттю.
Працівники, що здійснюють транспортування, зберігання й продаж, мають спеціальну освіту (підготовку), підлягають обов'язковому медичному огляду. Кожен працівник має особисту медичну книжку. Працівники забезпечені форменим одягом або іншим одягом, що відповідає вимогам.
Підприємство має санітарні правила, зареєстрований санітарний журнал і санітарні книжки працівників, а також Книгу відгуків та пропозицій.
Усі продовольчі товари в господарюючого суб'єкта оформлені відповідними документами, наявність яких передбачена чинним законодавством (товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибутково-видаткові накладні, сертифікат відповідності державної системи сертифікації або копія зазначеного сертифіката, завірена господарюючим суб'єктом, що відпустив товар, який підлягає обов'язковій сертифікації, тощо).
У разі придбання споживачем цукру неналежної якості продавець зобов'язується замінити їх на якісні товари або повернути споживачеві сплачені їм гроші.
Неякісні, небезпечні, фальсифіковані, неправильно марковані харчові продукти (в тому числі й цукор), ті харчові продукти, які не отримали позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифіката відповідності або рядків придатності до споживання яких закінчився, а також харчові продукти, на які відсутні документи, що підтверджують їхню якість та безпеку, повинні бути вилучаються з обігу та при потребі передані на відповідну експертизу для визначення шляхів їх подальшого використання, утилізації чи знищення в порядку, визначеному законодавством[32].
Не допускаються до продажу, фасовані вітчизняні та імпортні харчові продукти без маркування державною мовою України, які повинні містити інформацію про:
♦ загальну назву харчового продукту;
♦ номінальну кількість харчового продукту в установлених одиницях виміру (маси, об'єму тощо);
♦ склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук;
♦ енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);
♦ дату виготовлення;
♦ час придатності до споживання чи дату закінчення рядок придатності до споживання; умови зберігання;
♦ позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;
♦ найменування та адресі виробника й місце виготовлення;
♦ умови використання (якщо такі передбачені);
відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;
♦ застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є[37].
Маркування харчових продуктів штриховими кодами відповідає встановленому порядку.
Приміщення як правило типові, відповідають вимогам нормативних документів щодо санітарії, охорони праці, техніки безпеки, естетичним вимогам, архітектурно вписуються у навколишнє середовище.
Магазин забезпечений відповідним інвентарем та обладнанням, а засоби вимірювання, що використовуються при продажі цукру знаходяться в справному стані, мають чітке державне повірочне тавро та в установленому порядку періодично перевіряються.
Працівники, які здійснюють продаж цукру, відпускають його покупцям повною мірою і вагою за готівку. Ваговимірювальні прилади знаходяться на видному для покупця місці. На вимогу покупця продавець надає йому можливість перевірити ваги відпущеного товару, а також ознайомитися з документами, що підтверджують ціну та якість товару.
Забороняється змушувати покупців до придбання будь-яких додаткових товарів до основної покупки або одержання замість здачі будь-яких товарів[6].
ТД ”Дарниця” протягом усього робочого дня забезпечує безперебійний продаж цукру.
Для приймання цукру обладнуються розвантажувальні площадки і механізовані рампи, вантажно-розвантажувальні прорізи з навісами, які захищають продукцію від атмосферних опадів.
При надходженні цукру до роздрібного підприємства обов'язково звертають увагу на стан його перевезення. Продукт має бути надійно захищеними від атмосферних опадів та іншого зовнішнього впливу.
Зберігають цукор у сухих, чистих, без сторонніх запахів, у добре вентильованих приміщеннях не уражених амбарними шкідниками, без різких коливань температури, що не перевищує 20 °С, при відносній вологості повітря не більше 70%.Цукор ізолюють від сильнопахучих, а також вологих продуктів.
До торговельного залу цукор подають попередньо перевіреним та підготовленим до продажу, його відпускають як у розфасованому вигляді, так і шляхом зважування в присутності покупця.
На товари, що одержані для продажу, в обов'язковому порядку
мають:
♦товарно-транспортні накладні, прибутково-видаткові накладні, приймальні акти, заборонні листи з зазначенням назви, сорту, кількості, ціни та загальної вартості товару;
♦копії сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання іноземного сертифіката в державній системі сертифікації, завірені печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані товари, що підлягають обов'язковій сертифікації;
♦копії гігієнічних висновків, завірених печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані ці товари, стосовно товарів, які не підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до затвердженого Міністерством охорони здоров'я України переліку;
♦документи, що засвідчують відповідність якості товарів вимогам нормативних документів (для імпортних товарів - копії сертифікатів, викладені мовою країни-експортера й українською або російською мовою та завірені печаткою господарюючого суб'єкта, від якого одержані ці товари).
Перевіряється справність ваговимірювальних приладів, електронних контрольно-касових апаратів та інвентарю.
Організація ефективного й раціонального товаропостачання магазину є однієї з найважливіших завдань роздрібних торговельних організацій. Під товаропостачанням роздрібної торговельної мережі розуміється система заходів, що представляє собою складний комплекс організаційних і технологічних операцій по доведенню товарів до підприємств роздрібної торгівлі.
Завдяки раціонально організованому товаропостачанню в магазинах забезпечується повнота й стійкість асортименту товарів, необхідний рівень товарних запасів, задоволення попиту населення, а також високі фінансово-економічні показники[1].
Товаропостачання ТД ”Дарниця” базуєтьсяся на наступних основних принципах: планомірність, ритмічність, оперативність, економічність, технологічність Планомірність означає, що процес товаропостачання повинен носити планомірний характер, потік товарів у магазини повинен здійснюватися на основі планових графіків завезення з обліком їхнього асортиментного профілю. Ритмічність постачання припускає завезення товарів через відносно однакові проміжки часу. Ритмічність доставки сприяє прискоренню оборотності, виключає утворення зайвих товарних запасів, необхідних для забезпечення безперебійної
Оперативність постачання передбачає, що ритм завезення може наростати або скорочуватися залежно від впливу на них сезонних й інших коливань, для цього ТД ”Дарниця” вчасно подає інформацію постачальникам, про стан товарних запасів і хід реалізації товарів.
Економічність товаропостачання означає мінімальні затрати робітника часу, матеріальних і коштів на весь процес доставки товарів.
Технологічність передбачає використання на всіх етапах товаропостачання прогресивних технологічних рішень.
При організації товаропостачання ТД ”ДАРНИЦЯ” враховує наступні основні вимоги:
♦забезпечення найкоротших шляхів руху товарів;
♦застосування найбільш доцільних форм руху й доставки товарів;
♦завезення товарів повинне здійснюватися у відповідності з попитом;
♦кількість завезених товарів повинне визначатися його потужністю, характеризуємої обсягом товарообігу., мірами торговельних площ (оснащеність торгово-технологічним устаткуванням);
♦використання найбільш зручних й економічних видів транспорту.
Тож враховуючи вищезазначені критерії ТД ”Дарниця” обрав постачальників з Житомирської області, а саме цукровий завод „ім. Цюрупи”, Корнинський та Чуднівський цукрові заводи.
Одноденний товарооборот ТД”Дарниця” становить в середньому 15000 грн. Одноденна реалізація цукру близько 100 грн. Отже частка реалізуємого цукру в одноденному товарообороті становить 0,66%. Середня реалізація в день 40 кг. Для ТД ”Дарниця”, як магазину, що знаходиться в великому житловому масиві, не має конкурентів, що знаходяться поряд, це доволі малі обсяги реалізації. Реалізація цукру за 2004 рік в ТД ”Дарниця” наведена в табл. 4.4
Таблиця 4.4
Динаміка реалізація цукру за 2004 рік в ТД ”Дарниця”
| Показники |
1 квартал |
2 квартал |
3 квартал |
4 квартал |
| Товарообіг, в грн. |
1373670 |
1401400 |
1469650 |
1374100 |
| Частка цукру в загальному т/о, у % |
0,65 |
0,64 |
0,86 |
0,66 |
Що стосується цінової політики щодо цукру, то в ТД ”Дарниця” ніяких сучасних методів ціноутворення не впроваджується. Ціни на цукор формуються в залежності від ціни закупки, затрат на доставку та націнки.
Середня ціна на цукор коливається в межах від 3.10 грн. До 3,40 грн. за 1кілограм.
Щодо асортиментної політики, то ТД ”Дарниця” реалізує лише цукор-пісок в споживчій упаковці вагою 1кг, 2кг і3 кг, що виробляється цукровими заводами „ім. Цюрупи”, Корнинським та Чуднівським.
Організація розміщення й викладення товарів у торговельному залі, ефективність роботи магазинів, якість обслуговування покупців багато в чому залежать від раціонального розміщення товарів у торговельному залі. Воно дозволяє правильно спланувати купівельні потоки, скоротити час на відбір товарів, збільшити пропускну здатність магазина, зменшити витрати праці персоналу магазина при поповненні товарних запасів у торговельному залі.
При розміщення товарів в ТД ”Дарниця” враховують наступні основні вимоги:
♦ надання покупцям можливості орієнтуватися в розміщенні комплексів, мікрокомплексів і товарних груп і здійснення покупки в мінімально короткий строк;
♦ надання покупцям необхідної інформації й широкого кола додаткових послуг;
♦ створення умов комфортності під час перебування покупців у магазині;
♦ організація раціональних товарних потоків і розрахункових операцій з покупцями;
¨оптимальне використання торговельних площ магазина;
¨забезпечення зберігає мості товарно-матеріальних цінностей;
♦ дотримання товарного сусідства з урахуванням частоти спільного придбання товарів різних видів, найменувань і дотримання основних сполучень товарів у комплексних покупках;
♦ розосередження товарів, що користуються підвищеним попитом, по різних зонах торговельного залу й торговельних поверхів.
За кожною товарною групою закріплюють постійне місце. Товари, які підготовляють до продажу в магазині, розміщають ближче до зони, де виконуються підготовчі операції (фасувальні цехи). Великогабаритні товари розміщують поруч із зоною розрахунку або виходом з торговельного залу. Товари, що вимагають тривалого ознайомлення з ними покупців, розташовують у глибині торговельного залу, щоб не створювалися перешкоди руху купівельних потоків. З дотриманням цього принципу розміщають і товари, що користуються частим попитом (наприклад, хлібобулочні вироби, молоко й молочні продукти, гастрономічні).
Товари з високою оборотністю розташовують ближче до джерел поповнення, а товари більше рідкого попиту (консерви, напої, кондитерські вироби й ін.), яким потрібна менша площа, як правило, розміщають наприкінці руху потоку покупців. Деякі дрібні товари (плитки шоколаду, спеції, сірника й т.д.) розміщують в зоні розрахункового вузла. Однорідні товари краще розміщати концентровано. Але якщо ті самі товари входять до складу різних комплексів, а також якщо їхня концентрація приводить до затримки купівельного потоку, то припустимо їхнє розміщення в різних місцях торговельного залу.
Реалізація принципів і правил розміщення товарів у торговельному залі має свої особливості залежно від виду угруповання товарів, застосовуваної при формуванні товарних асортиментів магазина.
При викладенні товарів в ТД ”Дарниця” вміло сполучають їхні розміри, форму, вид, кольори впакування й т.д. Викладення товарів привертає увагу покупців, спонукає їх до здійснення покупки, прикрашає магазин.
Із всіх способів викладення найчастіше використаються два: горизонтальний і вертикальний.
При горизонтальному способі кожній групі або підгрупі товарів приділяється одна полиця, наприклад: верхня для одного найменування печива, середня — для іншого, нижня — для третього. Великі й грузомісткі товари розташовують на нижній полиці.
При вертикальному способі викладення площина гірки ділять на три-чотири частин і заповнюють різними товарами. Однойменні товари, таким чином, розташовуються один під одним.
При викладенні товарів забезпечують максимальне використання площі й об'єму, повну завантаженість устаткування, для того щоб товари займали весь простір між полками. Протягом робочого дня робочі запаси товарів систематично поповнюють. Не слід становити піраміди та інші фігурні спорудження, тому що це створює незручність для покупців. Різні штучні спорудження з товарів, а також занадто строгий порядок (без інтервалів) їхнього розташування покупці боятися порушувати. Товари варто викладати вільно, як би створюючи враження, що частина товарів уже розкуплена. Вона вселяє їм довіру до товару. Покупців притягає масове викладення товарів.
ТД ”Дарниця” - магазин традиційного типу (через прилавок), використається декоративне викладення. Товари викладають пірамідами, колонами, стопками, віялом, сходами й т.д. Декоративне викладення використовують для показу товарів у найбільш привабливому виді, підкреслюючи їх естетичні властивості.
При викладенні товарів на торговельному устаткуванні враховують наступні основні принципи:
♦ однорідні товари викладають по вертикалі, тим самим забезпечуючи їхню кращу видимість;
♦ доцільно застосовувати найпростіші прийоми викладення товарів (пряму укладання, навалом і т.д.);
♦ декоративне викладення товарів рекомендується використати тільки з рекламною метою.
Основні правила продажу.
До моменту відкриття торговельне підприємство підготовлене до роботи: у торговельному залі забезпечене викладення товарів у повному асортименті, наявному в магазині, підтримуваному протягом усього робочого дня; підготовлені відповідний інвентар і пакувальні матеріали, контрольно-касові машини; товари постачені однаковими, правильно оформленими цінниками (найменування товару, його сорт, ціна за вагу або одиницю товару, підпис матеріально-відповідальної особи або печатка організації, дата оформлення цінника).
Забороняється продаж товарів з підсобних і складських приміщень, а також до початку й по закінченні встановлених годин роботи магазину.
У торговельному залі магазину на доступному для покупців місці встановлені контрольні ваги. Ціна продовольчих товарів, що продаються на розвіс (цукор), визначається по вазі нетто.
Покупець має право перевірити правильність ціни, ваги й міри відпущених йому товарів, а також строки зберігання продовольчих товарів і наявність сертифіката. Адміністрація підприємства створює для цього необхідні умови. На всі реалізовані товари, що підлягають сертифікації, підприємство торгівлі має сертифікати встановленої форми, видані уповноваженими на те органами, що засвідчують якість товарів, їхня безпека для життя й здоров'я людей.
Грошові розрахунки з населенням за товари здійснюються з обов'язковим застосуванням контрольно-касових машин.
Контрольно-касові машини зареєстровані в податкових органах за місцем перебування підприємств торгівлі у встановленому порядку.
Розрахунки з покупцями виробляються в наступному порядку:
♦ касир друкує чек на контрольно-касовій машині, на якому вказуються найменування підприємства, номер касового апарата, дата, ціна покупки;
♦ касир повідомляє покупцеві загальну вартість покупок;
♦ касир чітко називає суму отриманих грошей і кладе їх окремо на очах у покупця;
♦ касир називає суму належної здачі й видає її разом із чеком;
♦ касир, після остаточного розрахунку, кладе отримані від покупця гроші в касовий ящик.
Забороняється закриття кас у робочий час для підрахунку виторгу при наявності черг. При надходженні від покупця претензії по розрахунках касир сповіщає про це адміністрації підприємства[6].
В цілому організація торгівлі в ТД ”Дарниця” знаходиться на досить високому рівні. Проте, враховуючи сучасні умови торгівлі, організація торгівлі в ТД ”Дарниця” має деякі суттєві недоліки. Головним чином це стосується асортиментної та цінової політики, а також форми організації продажу товарів, що є застарілою, в даному випадку – ТД ”Дарниця” - магазин традиційного типу (через прилавок). Тож, виходячи з проведеної нами роботи, ми хотіли б нижче вказати основні напрями вдосконалення організації торгівлі цукром в ТД ”Дарниця”.
4.3. Основні напрями вдосконалення організації торгівлі цукром в ТД”Дарниця”
У торгівлі рівень культури обслуговування покупців безпосередньо позначається на ефективності роботи кожного магазина. Тож на нашу думку основним напрямом вдосконалення організації торгівлі цукром в ТД ”Дарниця” є саме підвищення культури торгівлі.
Культура торгівлі - поняття ємне. В основі її лежить всебічна турбота про споживача. Сутність всіх вимог споживачів в остаточному підсумку зводиться до того, щоб з найменшими витратами часу й найбільших зручностей придбати в торговельній мережі все необхідне. Якість торговельного обслуговування впливає на ефективність використання засобів, вкладених у розвиток матеріально-технічної бази торгівлі, а також у виробництво товарів народного споживання.
Поліпшення обслуговування населення на підприємствах торгівлі має важливе соціальне значення. Зменшення витрат часу трудящих на придбання покупок дає можливість збільшити їхній вільний час, необхідне для підвищення культурного рівня, участі в суспільному житті. Отже, правильна організація продажу товарів, культурне обслуговування населення - важлива державна справа.
Важливою умовою високої культури торгівлі є постійна наявність у продажі всіх необхідних населенню товарів у різноманітному асортименті й високій якості. Але однієї лише наявності товарів недостатньо. Потрібно створити сприятливі умови для їхнього придбання шляхом раціональної організації й розміщення роздрібної торговельної мережі, розвитку мережі магазинів з універсальними асортиментами товарів і зручним режимом роботи, впровадження в них прогресивних методів продажу[5].
Завдання торговельних працівників полягає у впровадженні прогресивних методів продажу, удосконалюванні торговельного процесу, у розширенні додаткових послуг, підвищенні ефективності роботи магазинів.
Уміле господарювання, зразкове ведення справ, ощадлива витрата засобів, боротьба із втратами, одержання високого прибутку - найважливіші показники культури торгівлі.
Важливим засобом підвищення культури й ефективності торгівлі є оснащення магазинів новітнім устаткуванням, у тому числі відкритими холодильними прилавками й гірками, що підсумують касовими машинами, електронними вагами, підйомно-транспортним устаткуванням, що полегшує й прискорює вантажно-розвантажувальні роботи й переміщення товарів усередині магазина.
Культура торгівлі - це наочне викладення товарів, правильна організація робочих місць, раціональне розміщення товарів. Велике значення має й зовнішнє оформлення магазина.
Культура торгівлі вимагає добре поставленої реклами, широкої інформації покупців про товари, місце й методи продажу, торговельних послугах і т.д. Реклама допомагає покупцеві вибрати товар, заощаджує його час.
Одним з невід'ємних ознак культурної торгівлі є високий санітарний рівень торговельних підприємств, чистота й порядок не тільки в торговельних залах, але й у підсобних, складських приміщеннях.
Культура торгівлі визначається діловими якостями працівників магазина. Продавець повинен знати властивості, призначення товару, способи кулінарної обробки різних продуктів і багато чого іншого. Крім кваліфікованих консультацій, важливо вміти запропонувати, показати й продати товар. Обслуговування повинне супроводжуватися уважним, попереджувальним відношенням до покупця. Мова продавця повинна бути грамотної, спокійної й переконливої. Спокоєм, ритмічністю, вправністю повинні відрізнятися робочі рухи продавця.
При обслуговуванні покупців потрібно бути тонким психологом, підбирати до кожному індивідуальний підхід, оберігаючи достоїнство й покупця й торговельного працівника.
Контролер-касир, продавці повинні вивчати попит покупців і на цій основі вносити пропозиції по розширенню асортиментів і поліпшенню якості товарів, сприяти впровадженню наукової організації праці, опановувати суміжною професією, вивчати досвід передовиків торгівлі, брати активну участь у соціалістичному змаганні[10].
Одним з основних напрямків підвищення культури обслуговування покупців є впровадження й удосконалювання прогресивних методів продажу продовольчих товарів. Для цього необхідно розширювати централізовану фасовку продовольчих товарів на промислових підприємствах, базах (у цехах) торговельних підприємств і керувань торгівлі; збільшувати ресурси продовольчих товарів, домагатися відповідності їхнього виробництва попиту покупців, широти й сталості їхніх асортиментів; поліпшувати впакування й маркування фасованих товарів; поліпшувати матеріально-технічну базу торгівлі, звертаючи особливу увагу на концентрацію й спеціалізацію торговельної мережі й рівень механізації технологічних процесів у магазині; впроваджувати раціональне планування торговельних підприємств, домагаючись ефективного використання торговельних площ і торговельного встаткування; організовувати зразкову рекламу й інформацію покупців у магазині; розширювати й удосконалювати додаткові послуги в торгівлі; домагатися росту професійної майстерності й культурно-технічного рівня торговельних кадрів.
Важливим фактором підвищення культури торгівлі є повсюдно впроваджувана комплексна система керування якістю праці (КСУКТ). Ця система є сукупністю заходів, методів і засобів, спрямованих на забезпечення необхідного рівня якості праці й, отже, культури обслуговування. Систему називають комплексною тому, що вона враховує економічні, технічні, організаційні й соціальні фактори, що впливають на якість торговельного обслуговування. Ця система дозволяє об'єктивно оцінювати якість труда кожного працівника, сприяє підвищенню виробничої активності, зміцненню трудової дисципліни, виконанню й перевиконанню планових завдань, підсилює роль матеріальних і моральних стимулів у підвищенні культури торгівлі. Це досягається прямою залежністю розміру нараховуємої премії, що залежить від коефіцієнта якості праці за місяць кожного працівника.
Показник рівня культури обслуговування покупців визначає наступні показники:
♦ стійкість асортиментів товарів (ступінь відповідності фактичних асортиментів товарів обов'язковому асортиментному переліку);
♦ впровадження прогресивних методів продажу товарів: додаткове обслуговування покупців (відношення фактичної кількості додаткових послуг, надаваних у магазині, до їхньої кількості, передбаченій переліком для даного типу магазина);
♦ витрати часу покупців на очікування обслуговування (на очікування консультації, розрахунку, одержання товарів);
♦ завершеність покупки товарів (відношення фактичної середньоденної кількості покупок до середньоденної кількості людей, що відвідали магазин);
♦ якість праці колективу (середній коефіцієнт якості праці колективу за квартал, півріччя, рік);
♦ культура обслуговування на думку покупців (думка визначається шляхом опитування).
При віднесенні магазинів до підприємств із високим рівнем культури обслуговування, крім величини цього показника, обов'язковою умовою є відсутність порушень режиму роботи магазина, правил ведення й порядку зберігання книги скарг і пропозицій, скарг покупців на низький рівень культури обслуговування, порушень правил продажу товарів. Тому перехід від старого, традиційного методу продажу до нового, прогресивного є об'єктивною необхідністю, викликаної всім ходом суспільного розвитку[5].
Відповідно до встановленої класифікації до прогресивних методів роздрібного продажу продовольчих товарів ставляться: продаж товарів методом самообслуговування, по попередніх замовленнях населення, вдома в покупців, через автомати.
Основне місце серед перерахованих методів займає самообслуговування. Воно є генеральним напрямком у розвитку всієї роздрібної торгівлі.
По-перше, самообслуговування заощаджує час покупця. Торговельні підприємства, що застосовують старий метод продажу, не можуть повністю задовольнити зрослі потреби покупців. При цьому методі часто виникають черги й не тільки до продавця, але й у касу. Покупці іноді звертаються до продавця лише для ознайомлення з асортиментами товарів, на що вони мають повне право. Самообслуговування усуває цей недолік, спрощує розрахунки з покупцем. Покупець може самостійно розпоряджатися своїм часом.
По-друге, застосування самообслуговування збільшує об'єм продажу товарів. Ріст товарообігу забезпечується насамперед за рахунок збільшення ефективності праці працівників і пропускної здатності магазина. Крім того, при безпосередньому доступі покупця до товару збільшується можливість здійснення незапланованих покупок, що також сприяє росту об'єму товарообороту, кількості покупок і середньої вартості однієї покупки.
По-третє, впровадження самообслуговування приводить до зниження витрат обігу в торгівлі. При продажі товарів по методу самообслуговування змінюються функції продавця, зменшуються трудові витрати, що спричиняє скорочення чисельності працівників магазина й економію засобів на виплату заробітної плати. У магазинах самообслуговування для викладення запакованих товарів максимально використається площа всього торговельного залу й збільшується обсяг товарообігу на один квадратний метр торговельної площі. У результаті знижуються витрати на оренду, зміст і ремонт приміщень розраховуючи на одиницю товарообігу. Це також значно заощаджує засобу торговельних підприємств.
По-четверте, самообслуговування збільшує пропускну здатність магазина. На одній і тій же площі торговельного залу при впровадженні самообслуговування можна обслужити значно більше число покупців, чим при традиційному методі продажу, коли кожен продавець обслуговує одночасно тільки одного покупця. При самообслуговуванні всі покупці, що перебувають у торговельному залі, одночасно відбирають товари. У результаті різко прискорюється процес продажу товарів і збільшується пропускна здатність магазина.
Отже, застосування самообслуговування дозволяє обійтися населенню міст меншою кількістю магазинів, що дає більшу економію засобів, що йдуть на їхнє будівництво й зміст. Ця економія є прямим економічним ефектом від впровадження самообслуговування.
І нарешті, по-п'яте, самообслуговування полегшує роботу продавців. При традиційному методі продажу продавець під час обслуговування покупця затрачає багато фізичних сил. Він виконує трудомісткі технічні операції, пов'язані з показом і відпусткою товару. При самообслуговуванні основне завдання контролера торговельного залу полягає в тім, щоб допомогти якщо буде потреба покупцеві вибрати товар і дати консультацію. Самообслуговування дозволяє значно збільшити ефективність праці й обсяг товарообігу на одного торговельного працівника[52].
Для широкого впровадження й подальшого вдосконалювання цього прогресивного методу продажу величезне значення має забезпечення високої ефективності магазинів самообслуговування, під якою розуміється досягнення більше високих у порівнянні з аналогічними магазинами старого типу основних показників господарської діяльності при одночасній економії часу покупців і високій культурі обслуговування.
Досвід роботи передових колективів наочно демонструє наступні шляхи підвищення ефективності магазинів самообслуговування: забезпечення ритмічності надходження товарів; концентрація фасування продовольчих товарів на оптових, плодоовочевих базах і розподільних холодильниках, на складах роздрібних торговельних організацій; впровадження прогресивної технології продажу продовольчих товарів з урахуванням доставки розфасованої й упакованої продукції в магазини в спеціалізованих контейнерах; оснащення магазинів засобами механізації, у тому числі для розвантаження контейнерів і доставки їх у торговельний зал і повне використання торговельної техніки; удосконалювання організації матеріальної відповідальності шляхом впровадження бригадної матеріальної відповідальності обмеженого кола осіб; удосконалювання викладення товарів, поліпшення внутрішньомагазиної реклами за рахунок впровадження товарних символів, поліпшення інтер'єрів магазинів;організація безперебійної роботи всіх касових машин розрахункових вузлів, широка практика сполучення професій і взаємозамінності працівників у випадку відсутності їх по різних причинах;установлення оптимальної чисельності працівників і підвищення ефективності їхньої праці; удосконалювання системи керування якістю праці всіх категорій працівників[10].
В ТД ”Дарниця” є всі передумови для переходу від торгівлі через прилавок до самообслуговування: доволі велика площа торговельної зали (700м2)
, просторість цієї площі, наявність великої кількості 3-ох, 4-ох ярусних прилавків та сучасного холодильного обладнання, вдале планування приміщення, що дає змогу розмістити необхідну кількість касових апаратів та забезпечити як зручність руху потоку покупців, так і зручність подачі товарів на прилавок.
У задоволенні потреб населення в харчових продуктах основне місце займає стаціонарна роздрібна торговельна мережа. Однак на щоденне відвідування магазинів населення затрачає в рік мільярди годин неробочого часу. Завдання торговельних працівників - наблизити товари до населення, звівши до мінімуму витрати часу покупців.
Продаж товарів за попереднім замовленням сприяє підвищенню культури обслуговування, створенню зручностей для покупців і скороченню витрат часу на придбання продуктів. Продаж за попередніми замовленнями може здійснюватись відділами замовлень продовольчих магазинів. Замовлення може бути прийняте за телефоном, а продукти доставлені додому або за місцем роботи, за що з покупців стягується плата відповідно до тарифу.
Замовлення приймаються на всі товари, наявні в продажі на момент оформлення замовлення.
Замовлення приймають із попередньої, а також з наступною оплатою їхньої вартості в магазині (відділі) замовлень, вдома в покупців або за місцем роботи.
Підставою для оплати є заповнений бланк замовлення встановленої форми. У ньому вказується не тільки найменування товарів, їхня вартість, але й час, до якого ці товари повинні бути поставлені. Після оформлення замовлення працівникам магазину не дозволяється вносити в нього які-небудь зміни без узгодження з покупцем. При доставці замовлених товарів додому або до місця роботи необхідно дотримувати санітарні правила й забезпечувати схоронність товарів.
Завідувач магазином (відділом) замовлень або його заступник контролюють комплектацію замовлень, якість товарів, кількість, дотримання роздрібних цін і тарифів за послуги, строки виконання замовлень й ін.
Продаж продовольчих товарів по попередніх замовленнях має великий соціально-економічний ефект: заощаджується час трудящих, збільшується товарообіг і прибуток торговельних підприємств[69].
Значний розвиток одержав продаж товарів вдома в покупців. Важливою умовою розвитку цього методу продажі є регулярність і дотримання годин доставки продуктів на квартири. Найкращий час обслуговування покупців вдома з 6 год. 30 хв. до 8 год. чи з 16 год. до 18 год. 30 хв.
Магазини, що організують, продаж товарів вдома, у залежності від обсягу робіт можуть мати в штаті продавців-рознощиків, залучати на неповний робочий день домогосподарок, пенсіонерів, студентів, членів будинкових комітетів. Можна залучати до обслуговування вдома працівників магазина, вільних від основної роботи.
Керівництво магазина, з огляду на зону обслуговування, наявність продавців-рознощиків і транспортних засобів, визначає район діяльності кожного рознощика, розробляє найбільш раціональні маршрути доставки. Для доставки товарів додому використаються малолітражні автомобілі, моторолери, ручні візки. Рознощики мають найпростіші ємності для перенесення продуктів.
Оплата за доставку продуктів на квартири покупців ведеться по тарифу. Організація продажу товарів вдома зменшує навантаження на продавців у магазині, сприяє росту товарообігу, підвищує культуру обслуговування населення[52].
В ТД ”Дарниця” є всі передумови для впровадження вищезазначених прогресивних методів торгівлі.
Що стосується асортиментної та цінової політики, то в ТД ”Дарниця” слід також впровадити продаж цукру на розвіс, (сезон консервування), що значно знизить ціну товару, а також ввести до асортименту цукор з тростини, цукрову пудру, які теж користуються попитом у населення. ТД ”Дарниця” слід визначитись чи є доцільним закуповувати цукор у трьох виробників. Адже нормативні вимоги до цукру-піску є чіткими і досить жорсткими, а тому принципової різниці в якості не має. Доцільніше було б обрати одного виробника, який повністю відповідає вимогам ТД ”Дарниця” і укласти з ним довгострокову угоду на вигідних умовах. Адже, працюючи відразу з трьома виробниками, ТД ”Дарниця” несе затрати часу та коштів на оформлення документів, доставку товару та ін. Всі ці затрати безпосередньо впливають на ціну цукру, підвищуючи її. Працюючи з одним виробником на довгострокових умовах, ТД ”Дарниця” матиме можливість отримати знижку при купівлі цукру, корегувати виробництво (упаковка, фасування) під своє замовлення. Як правило така співпраця між виробником та торговельним підприємством є досить вдалою і плідною.
Висновки та пропозиції
З проведеної роботи можна зробити наступні висновки:
1.Управління якістю цукру під час його виробництва та в торговельному підприємстві здійснюється на кожному етапі, починаючи з вирощування цукрових буряків в сільському господарстві. Нажаль не всі підприємства-виробники цукру в Україні виготовляють якісний цукор, тому що не впроваджують системи якості. Так, на Чуднівському та Цюрупинському цукрових заводах впровадили системи управління якістю. Корнинський цукровий завод такої системи не має. Що підтверджується нашими експериментальними дослідженнями.
2. Забезпечення високої якості продукції перетворилось у магістральний напрямок соціально-економічного розвитку більшості країн світу в тому числі й для України. Україна прагне інтегруватись в європейські і світові економічні структури, тому повинна використовувати найсучасніші технології, для отримання найвищої якості продукції. Випускаючи продукцію з підвищеними показниками споживчих властивостей, виробництво задовольняє в більшій мірі відповідні потреби і цим стимулює інтерес до виготовлення якісно нової продукції. З проведеної нами роботи видно, що цукор-пісок Корнинського цукрового заводу не відповідає вимогам цукру-піску для реалізації.
На мою думку може бути дві причин щодо виробництва цукру такої низької якості Корнинським цукровим заводом:
1. Намагання підприємства якнайменшими затратами та будь-яким шляхом виготовити якнайбільшу кількість продукції, нехтуючи при цьому показниками якості.
2. Технологічна та економічна неспроможність підприємства виготовляти цукор високої якості.
Нажаль на сьогоднішній день друга причина є болючою для більшості підприємств сучасної цукрової галузі України, адже всі ми розуміємо, що забезпечити якість недешево, але даний показник продукції є визначальним та основним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства і умовою його виживання. Отже, якість є важливою ринковою характеристикою товару, а також вона є функцією часу, тому її потрібно постійно співвідносити зі змінами в технології виробництва і вимогами споживачів.
3. Крім проблеми забезпечення і підтримання якості продукції існує ще проблема забезпечення конкурентоспроможності. Необхідно зазначити, що однієї високої якості товару не достатньо для того, щоб він користувався найбільшим попитом у споживачів. Конкурентоспроможність більш широке поняття ніж якість, що є обов'язковим компонентом конкурентоспроможності. Адже конкурентоспроможність включає в себе різні економічні аспекти діяльності підприємства, організацію збуту, сервіс товару, економічні можливості і обмеження споживача, естетичні обмеження товару. Конкурентоспроможність товару, тобто можливість збути його на будь-якому ринку, можна визначити, лише порівнюючи товари конкурентів між собою. Ми провели відповідні порівняння і визначили, що цукор-пісок заводу ім. Цюрупи є найбільший конкурентноспроможним, порівняно з цукром-піском Чуднівського і особливо Корнинського цукрових заводів. Це пояснюється тим, що цукор Корнинського цукрового заводу має низьку якість та високу ціну.
4. Що стосується ТД ”Дарниця”, то ми вважаємо, що магазину слід удосконалити основні напрямки маркетингової діяльності:
• вивчення запитів споживачів і моделювання поведінки споживача при здійсненні покупки;
• вивчення товарів-конкурентів та оцінка рівня конкурентоспроможності продукції;
• прогнозування рівня конкурентоспроможності продукції для прийняття ефективних управлінських рішень у перспективному розвитку підприємства;
• створення інформаційної системи маркетингу, що відбиває ринкові можливості підприємства і стан виробничого потенціалу.
Це дасть можливість торговельному підприємству більш ретельно дослідити ринок цукру, обрати виробників, які виготовляють якісний цукор та встановлюють на нього помірні ціни, що в свою чергу забезпечує конкурентоспроможності товару, який продається в магазині і отримання прибутку, та якнайбільш повне задоволення вимог споживачів.
Список використаних джерел і літератури:
1. Аванесов А.Ю., Идрисов Т.К., Сапрохин Г.Н. и др. Организация торговли. – М.; Экономика, 1984 – 336с.
2. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика.- М.: Экономика,1996;
3. Ассортиментная политика розничного торгового предприятия // Маркетинг в России и за рубежом. №1, 2003. С.62-63.
4.. Барабанова Е.Н, Л.А Боровикова, В.С Брилева. М.: Экономика,1987г-319с.
5. Бергер И.Н., Чижевская Е.А. Торговые услуги. – К., Техника. 1984 – 192с.
6. Бергер И.Н., Задорожний В.К., Огородник М.А. Построение и размещение розничной торговой сети. – К.; 1974 – 114с.
7. Бурцев В.Л. Реализация готовой продукции: методология контролинга //Управление продажами. – №3 (7). – 2002. – ст.26-31.
8. Білаш В.П. - Інститут аграрної економіки УААН (044) 267-8337, 267-8332. В ринковому огляді використано статистичний матеріал Мінестерства АПК України, Державного комітету по статистиці України, Національної асоціації цукровиків України.
9. Близнюк С.В. Стратегічний маркетинг торгової фірми. – К.: Лотос,1998;
10. Болт Г.Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ.-М.-.Экономика,1991.-271с.
11. Войцеховський О. Что такое магазин самообслуживания // Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.46-52.
12. Герасимчук В. Г.Маркетинг теорія і практика.-К. Вища шк., 1994.-327с.
13. Голубков Е.А. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика. -М.: "Фин-пресс", 1998. - 416 с.
14. Гончар О.В. Цукор в Україні та за її межами (за даними держкомстату) // Фондовый рынок.- 2001.- №36.- C.22-25
15. Гвоздик О. Ассортиментная и ценовая политика // Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.60-61.
16. Данилова Л.Л. Оптимізація асортиментної політики вітчизняних торговельних підприємств // Вісник ДонДУЕТ. №4, 2001. С. 192-196.
17. Жишман А.И., В.А Лосева., А.Р Сапронов. Общая технология сахара и сахаристых веществ - М.:Агропромиздат,1990.
18. Животова И.П. Есть ли предел у расширения? //Новый маркетинг. – 2003. - №8. – с. 19-25.
19. Журнал “ Фондовый рынок” №17, 1999р. с.28. Ринок цукру в Україні. Штефан фон Крамон-Таубадель.
20. Журнал “Економіка АПК”, 2001р., №4.ст.102. Ринок цукру в економічній системі України. Є.В Імас, президент СП ”Укрінтерцукор”.
21. Кирцнер И.Л. Конкуренция и предпринимательство. – М., 2001;
22. Кисляк Н.К.Споживча оцінка асортименту та якості товарів.- К.2000;
23. Коваль В.И. 30 методов стимулирования сбыта// Новый маркетинг. – 2002. - №12. с. 102-103.
24. Крылова Г.Д., Соколова М. Й.Маркетинг. Теория й 86 ситуаций: -М.: ЮНИТИ- ДАНА, 1999.-519с.
25. Конкурентоспособность товара // Маркетолог. –2000. -№4, 18-19;
26. Куць Т.В. Про оцінку конкурентоспроможності продукції // Економіка АПК. – 1998. - №2, с.58-61;
27. Ліськов В.В. Основні напрями системного трансформування харчової промисловості України//Економіка України.- 2003.-№2.-32-33с.
28. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конурентоспособности товаров и услуг. – М.: Юрайт, 2001;
29. Мазаракі А. Перспективи розвитку внутрішньої торгівлі в Україні: критичний погляд // Вісник КНТЕУ №6 – 2002 – с.3-29
30. Мазаракі А.А., Ушакова Н.М. Економіка торговельного підприємства. – К. “Хрещатик”, 1999.
31. Маркетинг/Под ред. проф, Уткина 3.А.-М.: ААИ "Тандем".Издательство ЭКМОС,2001.-320с.
32. Митина Л.А., Науменко Е.Н. Организация торговли продовольственными товарами. М.: Экономика. 1981 – 189с.
33. Мукосей Д. Искусство торговли// Продукты питания. №20, 2001. С. 26-27.
34. Орлова Н.Я. Фізіологія та біохімія харчування.-К.: КНТЕУ,2001-248с.
34. Панкратов Ф.Г. и др. Рекламная деятельност. - М.: ИВЦ "Маркетинг", 2001. -364 с.
36. Панкратов Ф.Г.,Серегина Т.К. Коммерческая деятельность.- М.:ИВЦ "Маркетинг",2000.-580с.
37. Памбухчиянц О.В. Технология розничной торговли. – М.; Издательский дом “Дашков и К”, 2000 – 184с.
38. Полторак В.А. Маркетингові дослідження: –К.: ЦНЛ, 2003. -387с.
39. Прауде В.Р.,Білий О. Б. Маркетинг. -К.-.Вища шк., 1994.-256с.
40. Печенкин А.Н. Об оценке конкурентоспособности и товаропроизводителей // Маркетинг. –2000. -№2.;
41. Ромат Е. В. Мерчандайзинг - маркетинговая технология, реализуемая в розничной торговле // Маркетинг и реклама. №1, 2002. С.10-13.
42. Рибин Ю.Б. Конкуренция: реалии и перспективы.- М.: Знание, 1990;
43. Седов В.И. Новые формы конкурентной борьбы в условиях современного капитализма.- М.: Мысль, 1971;
44. Синецкий Б.Н. Основы коммерческой деятельности. Учебник, - М.: Юрист. 1998 – 659с.
45. Справочик товароведа – 1ч.
46. Справочник товароведа – 2ч.
47. Сидоренко О.В.Товарознавчі складові ринкознавства.К.-2001;
48. Статистичний щорічник України за 2002 рік. С.147.
49. Тарнавский В. Закон естественного отбора для товаров // Новый маркетинг. -№11, 2003. С.59-62.
50. Теплов С. М. и др. Комерческое товароведение. – М., 2000.;
51. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организиции в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. – М.: ИНФРА, 2002;
52. Фильченков Д. Организация объектов самообслуживания// Маркетинг и реклама. №№5-6, 2002. С.56-59.
53. “Химический состав пищевых продуктов” Пищ. пром.1979.
54. Чебан О. "Цукровий Донбас": дощ на непокриту голову // Урядовий кур'єр.- 7 ноября 2002 (№207).- С. 9
55. Цай Т.Н. Конкуренция и управления рисками на предприятиях в условиях рынка. – М.: 1997;
56. Юданов А.Ю. Конкуренция: теория и практика. – М., 1998.
57. ДСТУ 2316-93 Цукор-пісок. Технічні умови
58. ДСТУ 2075-93 Методи визначення кольоровості. Цукор-пісок, цукор-рафінад.
59. ДСТУ 3659-97 Метод визначення вологи та сухих речовин.
60. ДСТУ 3661-97 Цукор. Методи визначеня цукрози.
61. ГОСТ 12576-89 Сахар. Метод определения внешнего вида.
запаха, вкуса и чистоты.
62. ГОСТ 12569-85, ГОСТ 12570-67, ГОСТ 12572-67, ГОСТ 12574 Сахар-песок и сахар-рафинад. Правила приемки и методы.
63. www.cant.com.ua
64. www.perfo.ru
65. www.niss.gob.ua
66. www.techinservice.kievmua
67. www.kv.com.ua
68. www.sahar.net.ua
содержание ..
391
392
393 ..
|
|
