Iсторично
склалося так,
що одна з нових
й, у деякому
вiдношеннi,
найважливiша
функцiя
уряду полягас
в тому, щоб
стабiлiзувати
економiку,
тобто допомагати
iй
забеспечувати
повну
зайнятiсть
ресурсiв
i
стабiльний
рiвень
цiн.
Перед вченими-економiстами
стоiть
завдання глибоко
й конкретно
вивчати явища
i
тенденцii
у розвитку
свiтовоi
економiки.
Одно з перших
мiсць
посiдас
аналiз
iнфляцii
та факторiв,
що ii
обумовлюють.
У
процесi
розвитку сучасноi
змiшаноi
економiки
ступiнь
державного
втручання, а
у рамках останнього-вибiр
адекватноi
макроекономiчноi
полiтики,
що дозволяс
запобiгти
зростанню
iнфляцii
та безробiття,
мають особливе
значення.
Макроекономiчна
теорiя
дас достатньо
чiткi
рекомендацii
вiдносно
умов й наслiдкiв
подiбних
рiшень.
Жодна
з вiдомих
нинi
ринкових економiчних
систем не функцiонус
стихiйно.
Всi
вони являються
об’сктами
державного
регулювання.
При цьому напрямок
й форми державного
втручання
змiнюються
вiдповiдно
до ситуацii,
що склалася
у економiчнiй
системi.
Манiпулювання
податками й
розмiрами
видаткiв
бюджету , контроль
за цiнами
с одними з головних
iнструментiв,
за допомогою
яких уряд може
сприяти подоланню
безробiття
та iнфляцii.
В данiй
роботi
розглядаються
деякi
питання, пов’язанi
iз
стримуванням
iнфляцiйних
процесiв
в економiцi,
а саме: питання
державного
регулювання
й контролю за
цiнами
та антиiнфляцiйного
пiдходу
до оподаткування.
За своiм
змiстом
робота роздiлена
на такi
частини: у першому
та другому
пунктах аналiз
зосереджений
на механiзмi
iнфляцii
та на ii
наслiдках
як у соцiальнiй,
так i
в економiчнiй
сферах; третiй
пункт плану
присвячено
розгляду методiв
державного
регулювання
цiн
та стримування
iнфляцii
за допомогою
податковоi
системи краiни;
в останньому-четвертому
пунктi
дана характеристика
реалiзацii
антиiнфляцiйноi
полiтики
в Украiнi.
1.
Суть iнфляцii
та ii
причини
Iнфляцiя
властива бiльшостi
економiчно
розвинутих
краiн
свiту
i
с
основною проблемою
в тих краiнах,
що розвиваються.
Дамо чiтке
визначення
цьому економiчному
процесу.
Пiд
iнфляцiсю,
як правило,
розумiють
будь-яке знецiнення
грошовоi
одиницi,
тобто систематичне
зростання цiн
незалежно вiд
того, якими
причинами цей
процес викликасться.
Це, звичайно,
не означас, що
пiдвищуються
обов’язково
всi
цiни.
Навiть
у перiоди
досить швидкого
зростання
iнфляцii
деякi
цiни
можуть залишатися
вiдносно
стабiльними,
а iншi
навiть
знижуватися.
Бiльш
вузьке поняття
iнфляцii-систематичне
зростання цiн,
що викликасться
тiльки
грошовим фактором
(надлишком
грошей в оберненнi),
с недостатнiм,
оскiльки
в реальному
життi
грошовi
i негрошовi
фактори зростання
цiн
дуже тiсно
пов’язанi
i впливають
один на одного.
Iнфляцiя
виникас в разi,
якщо суспiльство
намагатиметься
витрачати
бiльше,
нiж
дозволяють
виробничi
потужностi
економiки.
Коли сукупнi
витрати перевищують
обсяг продукту
при повнiй
зайнятостi,
вiдбувасться
пiдвищення
рiвня
цiн.
Отже, надмiрний
обсяг сукупних
витрат носить
iнфляцiйний
характер. У
цьому разi
уряд зобов’язаний
лiквiдувати
надлишковi
витрати. Вiн
може цього
досягнути
головним чином
через скорочення
власних видаткiв,
а також пiдвищенням
податкiв
з метою скорочення
доходiв
приватного
сектору.
Рiвень
iнфляцii
вимiрюсться
через iндекс
цiн:
(1.1)
де I
-
iндекс
цiн
у t-му
перiодi.
Зростання
iндексу
цiн
визначас рiвень
iнфляцii,
а зменшення
його- рiвень
дефляцii.
За
iншою
формулою
розраховусться
темп iнфляцii:
(1.2)
Темп
iнфляцii
с темпом змiни
загального
рiвня
цiн
i
показус
ступiнь
знецiнення
грошей.
Процес
зменшення
темпiв
iнфляцii
отримав назву
дезiнфляцiя.
Протилежним
до iнфляцii
поняттям с
дефляцiя,
яка мас мiсце
тодi,
коли загальний
рiвень
цiн
падас. Дефляцiя
траплялася
вкрай рiдко
в кiнцi
ХХ ст. Пiдтримувана
дефляцiя,
коли цiни
постiйно
падають протягом
декiлькох
рокiв,
як правило,
асоцiюсться
з перiодами
глибокоi
депресii.
В
економiчнiй
науцi
розрiзняють
iнфляцiю
попиту й iнфляцiю
витрат. У першому
випадку iнфляцiю
викликас надлишок
грошей, доходiв
й попиту, в
другому-зростання
витрат на виробництво
товарiв
та послуг.
Iнфляцiя
попиту спостерiгасться,
коли сукупний
попит зростас
швидше за виробничий
потенцiал
економiки,
пiдносячи
цiни,
щоб зрiвноважити
пропозицiю
i
попит.
Покупцi
конкурують
за обмежену
пропозицiю
товарiв,
що призводить
до зростання
цiн.
Для
з’ясування
процесу нарощування
iнфляцii
попиту розглянемо
криву сукупноi
пропозицii,
що мас три вiдрiзки
(мал.1.):
P
мал.1
АS
3
2
1
AD’
AD
0
Q
На
першому вiдрiзку
сукупнi
витрати недостатнi
i
обсяг валового
нацiонального
продукту (сукупноi
пропозицii)
значно вiдстас
вiд
свого потенцiйного
рiвня
за умови повноi
зайнятостi.
У разi
збiльшення
сукупного
попиту рiвень
цiн
не змiниться,
бо буде вiдповiдно
зростати й
обсяг виробництва,
тобто iнфляцiя
поки що буде
вiдсутня.
Це пояснюсться
тим, що iснус
велика кiлькiсть
незалучених
у виробництво
трудових i
матерiальних
ресурсiв,
якi
ще можна залучити
за iснуючих
на них цiн.
Поступово
зростання
попиту пiдштовхус
розвиток сукупноi
пропозицii
до другого
вiдрiзку,
зображенного
на мал.1. Для цього
стану економiки
притаманне
повнiше
використання
ресурсiв,
а тому iх
запаси поступово
скорочуються
i
вони стають
дорожчими.
Починасться
зростання цiн,
тобто iнфляцiя.
Iнфляцiю,
що виникас на
другому вiдрiзку
кривоi
сукупноi
пропозицii,
називають
передчасною,
тому що вона
починасться
до появи повноi
зайнятостi
i
повного використання
виробничих
потужностей
у краiнi.
Подальше
зростання
сукупного
попиту пiдштовхус
сукупну пропозицiю
до потенцiйно
можливого
обсягу виробництва,
зображеного
на мал.1 третiм
вiдрiзком.
На цьому вiдрiзку
реальний валовий
нацiональний
продукт досягас
свого максимуму,
i
тому подальше
збiльшення
сукупного
попиту зумовлюс
iнфляцiю,
яку називають
вже “чистою”
на вiдмiну
вiд
передчасноi.
Слiд
зазначити, що
покриття дефiциту
державного
бюджету за
рахунок кредитно-грошовоi
емiсii
с одним з найважливiших
чинникiв
iнфляцii
попиту,
оскiльки
зростання
пропозицii
грошей збiльшус
сукупний попит
на товари та
послуги, який,
у свою чергу,
пiдвищус
рiвень
цiн.
Iнфляцiя
витрат, або
iнфляцiя
пропозицii,
спостерiгасться
в тому випадку,
коли збiльшуються
витрати на
одиницю продукцii,
тобто середнi
витрати за
данного обсягу
виробництва.
Збiльшення
витрат на одиницю
продукцii
в економiцi
скорочус прибутки
й обсяг продукцii,
який може бути
запропонований
за iснуючого
рiвня
цiн.
Внаслiдок
цього зменшусться
сукупна пропозицiя
товарiв
та послуг, що,
в свою чергу,
пiдвищус
рiвень
цiн.
Таким
чином, витрати,
а не попит збiльшують
цiни.
Зростання
собiвартостi,
що призводить
до iнфляцii
витрат, може
бути викликано
рiзними
причинами,
наприклад,
недостачею
або подорожчанням
сировини, матерiалiв,
палива, працi.
Одним
iз
джерел iнфляцii
витрат
c рiзкi
порушення
(“шоки”) пропозицii.
Пiд
рiзким
порушенням
(“шоком”) пропозицii
розумiсться
подiя,
зовнiшня
по вiдношенню
до функцiонування
вiтчизняноi
економiчноi
системи (скажiмо,
пiдвищення
цiн
на iмпорт
або несприятливi
погоднi
умови), що збiльшус
очiкуваний
фiрмами
середнiй
рiвень
цiн
на фактори
виробництва.
Графiчно
процес iнфляцii
витрат представлено
на мал.2:
P
AS’
мал.2
AS
P’
P
AD
0 Q’
Q
Q
Внаслiдок
вищеназваних
обставин крива
сукупноi
пропозицii
зсунеться
вгору-лiворуч
до AS’.
Наслiдком
цього буде
пiдвищення
цiн
(вiд
P
до P’).
Iнфляцiя
мас рiзнi
ступенi
тяжкостi.
Згiдно
з цим економiчна
наука видiляс
такi
три ii
види: помiрна
iнфляцiя,
галопуюча
iнфляцiя
i
гiперiнфляцiя.
Помiрна
iнфляцiя.
Помiрна
iнфляцiя
характеризусться
повiльним
зростанням
цiн.
При цьому щорiчний
темп iнфляцii
вимiрюсться
як правило
однозначним
числом. Помiрна
iнфляцiя
с типовою сьогоднi
для бiльшостi
економiчно
розвинутих
краiн.
Галопуюча
iнфляцiя.
Iнфляцiя,
що вимiрюсться
двозначними
чи тризначними
числами-20, 100 чи
200% за рiк.
Гiперiнфляцiя.
Цей рiзновид
iнфляцii
мас мiсце,
коли цiни
зростають на
тисячу, мiльйон
чи мiльярд
процентiв
за рiк.
Аналiз
виявляс декiлька
харакерних
рис гiперiнфляцii.
По-перше, реальний
попит на грошi,
вимiрюваний
як вiдношення
запасу грошей
до рiвня
цiн,
падас дуже
рiзко.
По-друге, вiдноснi
цiни
стають дуже
нестабiльними.
За нормальних
умов зарплата
робiтника
майже не змiнюсться
(менш нiж
на 1% в мiсяць).
В умовах гiперiнфляцii
реальна заробiтна
плата може
знижуватись
в середньому
на третину
протягом одного
мiсяця.
Дуже вiдчутним
с вплив гiперiнфляцii
на розподiл
багатства.
Знецiнення
грошей руйнус
заощадження
населення,
пiдриваючи
економiчну
свободу суспiльства.
Цi
iнтенсивнi
коливання у
вiдносних
цiнах
i
реальнiй
зарплатi,
збiднення
населення
iлюструють
головну втрату
вiд
iнфляцii.
На щастя, гiперiнфляцiя
траплясться
досить рiдко.
Вона мас мiсце
переважно пiд
час вiйн
чи в перiоди,
що йдуть за
вiйнами
i
революцiями.
Гiперiнфляцiя
сучасного
перiоду
характерна
для краiн,
що здiйснювали
революцiйний
перехiд
вiд
соцiалiзму
до ринковоi
економiки;
в Польшi
цiни
зростали бiльш
як на 1000% щороку
в 1989-1990 рр.
Експансiонiстська
фiскальна
полiтика
держави досить
часто стас
генератором
iнфляцii.
Припустимо,
що економiчна
система знаходиться
у станi
рiвноваги
й експерти
розраховують
на таку стабiльнiсть
у майбутньому.
Але,
виходячи iз
полiтичних
мiркувань,
наприклад, в
зв’язку
з наближенням
президентських
виборiв,
уряд, щоб догодити
виборцям, вирiшус
збiльшити
виплати з державного
бюджету,
знизити податки
й негайно розпочати
реалiзацiю
проектiв
для створення
нових робочих
мiсць.
Зрозумiло,
що зростання
реального
обсягу виробництва
й скорочення
безробiття,
досягнуте
адмiнiтсрацiсю
президента,
зробить неабиякий
вплив на результати
виборiв.
Отже, складасться
проект нереально
розширеного
державного
бюджету на рiк
виборiв.
Як тiльки
цi
плани почнуть
реалiзовуватись,
економiчна
система вийде
iз
стану рiвноваги.
Дiйсно,
спочатку реальний
обсяг виробництва
зросте, безробiття
скоротиться,
а пiдвищення
рiвня
цiн
при цьому буде
незначне.
Але,
вже у наступному
роцi
зарплата, цiни
на ресурси й
фактори виробництва
почнуть iнтенсивно
зростати. По
мiрi
того, як фiрми
будуть пристосовувати
своi
очiкування
до нових умов,
зростуть не
тiльки
цiни
на товари та
послуги, але
й вiдбудеться
скорочення
обсягiв
виробництва,
супроводжуване
зростанням
безробiття.