Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ "Рівненський ЦУМ"

Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

Курсова робота

на тему:

Організація та методика обліку активів, зобов’язань, капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ «Рівненський ЦУМ »

Виконала:

студентка ОА-36, ФЕіП

Паламарчук Аліна Юріївна

Перевірила:

асистент

кафедри обліку і аудиту

Мосійчук Марія Миколаївна

Рівне – 2008

Зміст

Вступ

1.Організаційно – правова характеристика підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності

2.Організація та вимоги до первинного обліку

3.Аналітичний і синтетичний облік господарських операцій підприємства.

3.1. Облік активів

3.1.1. Облік необоротних активів

3.1.2. Облік оборотних активів

3.2. Облік зобов’язань

3.2.1. Облік забезпечень

3.2.2. Облік довгострокових зобов’язань

3.2.3. Облік поточних зобов’язань

3.2.3.1. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

3.2.3.2. Облік поточних зобов’язань затовари роботи і послуги

3.2.3.3. Облік розрахунків з одержаних авансів

3.2.3.4. Облік розрахунків з оплати праці

3.2.3.5. Облік розрахунків зі страхування

3.2.3.6. Облік розрахунків з бюджетом

3.2.3.7. Облік інших поточних зобов’язань

3.3. Облік власного капіталу

3.4. Облік доходів

3.5. Облік витрат

4. Склад та порядок формування фінансових звітів підприємства

5. Індивідуальне завдання

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючому суб'єкту надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції.

Підвищення ефективності використання основних засобів підприємств є одним з основних питань у період переходу до ринкових відносин. Від вирішення цієї проблеми залежить фінансовий стан підприємства, конкурентоспроможність його продукції на ринку.

Раціональне й ощадливе використання основних фондів підприємства є на сьогодні однією з найактуальніших задач, що стоять перед підприємством.

Метою даної курсової роботи є дослідження організації та методики обліку активів , зобов’язань , капіталу , доходів та витрат підприємства на прикладі ВАТ “Рівненський ЦУМ”.

Для досягнення мети курсової роботи вирішуються наступні завдання:

· ознайомлення із організаційно-правовою характеристикою підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

· ознайомлення з організацією та вимогами до первинного обліку;

· розглянуто аналітичний та синтетичний облік господарських операцій підприємства;

· вивчення економічної сутності, складу та структури зобов’язань;

· ознайомлення з обліком власного капіталу, а також обліком доходів та витрат ВАТ “Рівненський ЦУМ”;

· розглянуто склад та порядок формування фінансових звітів підприємства.

Курсова робота складається зі вступу, чотирьох основних розділів, індивідуального завдання, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У Вступі обгрунтовано актуальність теми курсової роботи, визначено її мету та завдання.

У першому розділі описано організаційно-правовою характеристикою підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У другому розділі курсової роботи розглянуто організацію та вимоги до первинного обліку, описано порядок відображення господарських операцій з об’єктами обліку у первинних документах.

У третьому розділі досліджується вивчається економічна характеристика об’єкту обліку, наводяться визначення об’єкту обліку відповідно до чинних нормативних документів. Описується організація аналітичного та синтетичного обліку об’єктів обліку. Розглядається облік зобов’язань, забезпечень, облік власного капіталу,облік доходів та витрат.

У четвертому розділі курсової роботи вивчається порядок формування відповідних показників фінансової звітності на підставі даних обліку.

Також в курсовій роботі є індивідуальне завдання, яке передбачає складання, на підставі головної книги за березень 2008 року Журналу господарських операцій за даний період.

В процесі курсової роботи були опрацьовані нормативно – законодавчі джерела інформації. А також нормативно – розпорядчі документи, фінансова звітність, облікові реєстри , первині документи ВАТ “Рівненський ЦУМ”.

1. Організаційно-правова характеристика підприємства та її вплив на організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ УНІВЕРМАГ”

вул. Соборна, 17, м. Рівне, 33028, Україна

Відкрите акціонерне товариство ” Рівненський Центральний Універмаг (надалі-Товариство) засноване на добровільних засадах громадянами України шляхом об’єднання їх грошових коштів та майнових сертифікатів(майна) в процесі приватизації державного майна,викупленого у держави(акт прийому-передачі від 30 липня 1993 року,Свідоцтво №12 від 30 липня 1993 року).

Товариство є правонаступником орендного підприємства Рівненський Центральний Універмаг та організацією орендарів Рівненський Центральний Універмаг. Товариство є правонаступником всіх майнових прав та обов’язків Острозького центрального універмагу.

Товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації та набуває всіх прав і несе обов’язки, передбачені для юридичних осіб чинним законодавством України.

Товариство діє на основі повного господарського розрахунку,самофінансування та самоокупності,має самостійний баланс,розрахунковий та валютний рахунки,круглу печатку зі своїм найменуванням,кутовий та інші штампи,фірмові бланки,емблему,знак для товарів та послуг,інші реквізити.

Товариство створене з метою одержання прибутку та забезпечення зростаючого добробуту кожного акціонера,члена трудового колективу в умовах ринкової економіки. На підприємстві колективна форма власності, загалом керівництво має достатню кваліфікацію та практичний досвід роботи. Для галузі, в яків працює Товариство тривалий виробничий цикл не характерний. Товариство має колективну форму власності, а сам процес керівництва здійснюється колегіально. За період проходження мною практики на підприємстві не відбулося жодних змін у складі керівництва, у складі власників та у формі власності.

Всі обов’язки облікового персоналу наведено у посадових інструкціях відповідно чинного законодавства. Що ж стосується матеріального стимулювання праці, то на підприємстві передбачено матетеріальну допомогу, що видається раз на рік у передбачених чинним законодавством випадках, які не оподатковуються.

Предметом діяльності товариства є:

· Інвестиційна діяльність;

· Інноваційна діяльність;

· Розробка,виробництво та реалізація товарів народного споживання,громадського харчування,товарів виробничо-технічного призначення,будівельних матеріалів та сировини;

· Оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування та харчовими добавками,предметами гігієни та санітарії,косметично-парфумерними виробами,товарами побутової хімії,синтетичними миючими засобами та іншими побутовими товарами,проведення торгівельних операцій як на території України,так і за її межами;

· Здійснення орендних операцій будь- якого виду,здійснення лізингових операцій;

· Надання суб’єктам господарської діяльності послуг,у тому числі маркетингових,брокерських,представницьких,дилерських,комісійних, агентських,культурно-просвітницьких,інформаційних,виробничих,побутових,транспортно-експедиційних,управлінських,консигнаційних,автосервісних,складсь-ких,консультаційних,облікових,юридичних,туристичних,сервісних,рекламних та інших,як в Україні так і за її межами;

· Будівельні,ремонтні,реставраційні,дизайнерські,монтажо-налагоджувальні,опоряджувальні роботи та роботи по благоустрою території;

· Виконання робіт по будівництву об’єктів житла та соціальної сфери;

· Будівництво та експлуатація готелів, ресторанів, кафе, барів, кіосків;

· Будівництво та експлуатація: автосалонів, автостоянок, гаражів, бензоколонок, автогосподарств;

· Надання послуг по технічному обслуговуванню і ремонту транспортних засобів;

· Торгівля транспортними засобами вітчизняного та іноземного виробництва;

· Закупівля та реалізація паливно мастильних матеріалів;

· Здійснення внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом;

· Товарообмін,закупівля та реалізація(оптова,роздрібна,комісійна,консигнаційна)товарів,сировини,напівфабрикатів, конструкцій, технологічного та іншого обладнання,нових технологій ,транспорту,техніки,меблевої продукції та інших товарів на вітчизняному або іноземних ринках;

· Посередницька діяльність між підприємствами ,організаціями та окремими громадянами;

· Переробка сировини, в тому числі відходів промисловості і сільського господарства;

· Виробництво,переробка,зберігання,закупівля і реалізація сільськогосподарської продукції;

· Організація громадського харчування;

· Торгівля алкогольними напоями,тютюновими виробами вітчизняного та іноземного виробництва;

· Купівля та продаж нерухомості і надання послуг,пов’язаних з рухомим та нерухомим майном;

· Редакційно-поліграфічна та поліграфічна діяльність;

· Перекладацька діяльність;

· Медичне обслуговування населення засобами традиційного та нетрадиційного лікування;

· Розробка, впровадження,закупівля та реалізація медичних препаратів,ліків та обладнання;

· Надання послуг з охорони колективної та приватної власності,а також охорони громадян,монтажу,ремонту та профілактичному обслуговуванню засобів охоронної сигналізації;

· Здійснення юридичної практики;

· Виконання агентських угод з банківськими установами по здійсненню операцій обміну іноземних валют згідно з чинним законодавством;

· Організація навчальних закладів як в Україні так і за її межами;

· Розробка,впровадження,обслуговування та постачання засобів комп’ютерної техніки, програмних продуктів,обчислювальної та іншої оргтехніки, аудіо- і відеотехніки,комплектуючих та витратних матеріалів;

· Виробництво,прокат,реалізація фото-, кіно-, аудіо- та відеопродукції,а також організація та експлуатація радіо- , теле- та відео студій,каналів кабельного і супутникового телебачення;

· Організація,участь або представництво у виставках,виставках-продажах,аукціонах,торгах,конференціях,семінарах,культурно-освітніх подіях,благодійних акціях,а також розвиток різних видів рекреаційно-туристичної діяльності по комплексним інформаційно-економічним,фінансово-комерційним,культурно-освітним,медико-екологічним та іншими програмами з залученням до співробітництва вітчизняних та іноземних спеціалістів,формування тимчасових творчих та трудових колективів в Україні та за її межами;

· Організація театрально-концертної діяльності;

· Організація прийому та обслуговування іноземних туристів в Україні(міжнародний туризм)та вітчизняних туристів в Україні(внутрішній туризм),організація туристичних поїздок за межи України(закордонний туризм);

· Екскурсійна діяльність;

· Організація масового та оздоровчо-спортивного туризму;

· Експорт та імпорт товарів,капіталів та робочої сили;

· Видобування,переробка та продаж усіх корисних копалин та сировини,за винятком заборонених законодавством;

· Заготівля,зберігання,переробка лісу та лісо продуктів;

· Архітектурне та будівельне проектування житлових,громадських та промислових споруд,проектування інженерних мереж і систем;

· Інші види діяльності,не заборонені чинним законодавством України.

Певні види діяльності,що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства України,здійснюються лише після одержання необхідної ліцензії.

Органи управління і контролю товариства

Управління і контроль за діяльністю Товариства здійснюють

· Вищий органи Товариства-Загальні збори акціонерів

· Наглядова рада

· Виконавчий орган Товариства-Генеральний директор

· Ревізор

Вищий орган Товариства

Вищим органом товариства є Загальні збори акціонерів. У Загальних зборах мають право брати участь усі його акціонери незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є на день проведення Загальних зборів. Акціонери (їх представники) , які беруть участь у Загальних зборах,реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожен учасник. Акціонери, які володіють у сукупності більше як 10% голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у Загальних зборах, про що вони до початку реєстрації повідомляють Генерального директора Товариства.

До виключеної компетенції Загальних зборів відносять

· Визначення основних напрямків діяльності Товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

· Внесення змін до статуту Товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу,за винятком випадків, визначених Статутом Товариства;

· Утворення та відкликання виконавчого органу Товариства;

· Обрання членів Наглядової ради,а також утворення і відкликання інших органів Товариства;

· Затвердження річної фінансової звітності,розподілу прибутку і визначення порядку покриття збитків Товариства;

· Затвердження річних результатів діяльності Товариства;

· Рішення про ліквідацію Товариства;

· Строку та порядку виплати частки прибутку(дивідендів);

· Затвердження положень Товариства про Наглядову раду та Ревізійну комісію.

Наглядова Рада

Наглядова рада є органом,який представляє інтереси акціонерів в перерві між проведенням Загальних зборів акціонерів,вносить пропозиції Загальним зборам щодо стратегії розвитку Товариства, контролює та регулює діяльність Генерального директора.

Наглядова рада підпорядкована Загальним зборам акціонерів,рішення яких є для неї обов’язковим .Роботу Наглядової ради організовує Голова Наглядової ради. В своїй діяльності Наглядова рада керується чинним законодавством та Статутом Товариства. Члени Наглядової ради є посадовими особами Товариства та несуть відповідальність за спричинені Товариству збитки відповідно до чинного законодавства України.

До компетенції Наглядової ради належить:

· Попередній розгляд всіх питань, що виносять на розгляд Загальних зборів;

· Заслуховування звітів про діяльність Генерального директора,визначення умови його праці(в тому числі умови оплати праці);

· Затвердження Положення про Генерального директора ;

· Вирішення питання про придбання Товариством акцій, що випускаються ним;

· Затвердження фінансово-господарських(поточних та стратегічних)планів Товариства;

· Прийняття рішення щодо самостійного або спільно з іншими українськими та іноземними фізичними і юридичними особами створення, реорганізації, ліквідації господарських товариств та інших підприємств (в тому числі і дочірніх) з правами юридичної особи як на території України, так і за її межами,затвердження їх статутів та/або положень;

· Створення, реорганізація та ліквідація філій та представництв,інших відокремлених підрозділів,затвердження їх положень;

· Затвердження річних результатів діяльності дочірніх підприємств Товариства,його філій та представництв;

· Вирішення всіх інших питань,не віднесені до виключної компетенції загальних зборів акціонерів.

Генеральний директор Товариства

Генеральний директор є одноособовим виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю. Генеральний директор підзвітний Наглядовій раді та Загальним зборам та організовує виконання їх рішень.

До компетенції Генерального директора відносяться усі питання діяльності Товариства окрім тих,що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради. Генеральний директор обирається і звільняється з посади рішенням Наглядової ради або Загальними зборами. Строк повноваження Генерального директора визначається органом,що призначив його на посаду та/або Положенням про Генерального директора,за його наявності. У своїй роботі Генеральний директор керується чинним законодавством України та Статутом Товариства.

Ревізор

Перевірка господарської діяльності Товариства, її філій, дочірніх підприємств та представництв проводиться Ревізором, який обирається Загальними зборами з числа акціонерів Товариства.

Ревізор підзвітний Наглядовій раді та Загальним зборам акціонерів Товариства. У своїй роботі Ревізор керується чинним законодавством та Статутом. Матеріали перевірок та висновки і пропозиції по ним Ревізор надає Загальним зборам та Наглядовій раді.

Всі первинні документу, що існують на підприємстві, після їх обробки та по закінченню звітного періоду потрапляють до архіву, де документи зберігаються згідно законодавчих інструкцій.

Перевірка фінансової діяльності Товариства здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійною комісією Товариства та аудиторськими службами.

При наданні кредитів, вкладанні коштів, потенційні інвестори, банки, ділові партнери та інші з ким має справи підприємство при здійснені своєї діяльності, зацікавлені в фінансовому стані підприємства. Щоб цього досягти підприємство повинне постійно здійснювати економічний аналіз елементів господарської діяльності, для забезпечення фінансової стійкості в умовах переходу до ринку.

Організація бухгалтерського обліку

Існування підприємства в умовах ринкової економіки вимагає прийняття економічних рішень,які можна виважено прийняти тільки на основі надійної та достовірної інформації,отримання якої забезпечує бухгалтерський облік та фінансова звітність підприємства.

Облікова політика на ВАТ “ Рівненський центральний універмаг ” здійснюється відповідно до Закону України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ” від 16 липня 1999 р. Облікова політика застосовується таким чином, щоб фінансові звіти повністю відповідали всім вимогам Закону і кожному конкретному П(с)БО. Товариство здійснює бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязі органам державної статистики. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться автоматизовано з використанням спеціально розробленої програми “X-DOOR”.

На Товаристві існує чіткий розподіл функціональних обов’язків, хоча організаційною структурою підприємства орган внутрішнього контролю не передбачений. На Товаристві вже давно не використовують ручна обробка облікової інформації, а застосовується комп’ютерна обробка .

Що стосується облікового персоналу то вони мають достатню кваліфікацію. На звітний період була визначена облікова політика з 03.01. 2008. Наказ № 1-А.

Бухгалтерія на ВАТ “ Рівненський центральний універмаг ” є самостійним структурним підрозділом і підпорядковується головному бухгалтеру.

Структуру і штати бухгалтерії затверджує голова правління підприємства у відповідності з типовими структурами апарату управління і нормативами чисельності спеціалістів та службовців з врахуванням об’ємів роботи за погодженням з головним бухгалтером.

Функціональні обов’язки персоналу бухгалтерії:

1. Достовірна і раціональна організація бухгалтерського обліку,відповідність вимогам оперативного керівництва підприємства,суворе дотримання встановлених правил ведення обліку.

2. Запровадження передових форм і методів бухгалтерського обліку на основі широкого використання обчислювальної техніки.

3. Організація обліку основних засобів та інших цінностей підприємства,витрат обертання виконання кошторисів витрат.

4. Організація розрахунків по зарплаті з працівниками підприємства.

5. Складання балансу, бухгалтерської та фінансової звітності.

6. Своєчасне нарахування і контроль своєчасності перерахування податків та платежів в державний бюджет.

7. Забезпечення документального відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій зв’язаних з рухом грошових засобів,нарахування податків та платежів в державний бюджет.

8. Здійснення контролю за своєчасним проведенням інвентаризації грошових засобів,товарно-матеріальних цінностей .

9. Прийняття мір про попередження недостач, крадіжок,інших порушень та зловживань, забезпечення своєчасності оформлення матеріалів по недостачах,крадіжках та інших зловживань, здійснення контролю за передачею в належних випадках матеріалів в судово-слідчі органи.

10. Складання бухгалтерської статистичної та податкової звітності на основі достовірних первинних документів і відповідальних бухгалтерських записів,своєчасне представлення іі відповідним органам.

11. Здійснення економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємства по даних бухгалтерського обліку і звітності з метою виявлення внутрішньогосподарчих резервів,ліквідації втрат і невиробничих витрат.

12. Участь в розробці раціональної планової та облікової документації.

13. Застосування затверджених в установчому порядку типових уніфікованих форм первинної облікової документації,суворе дотримання порядку оформлення цієї документації.

14. Забезпечення суворого дотримання касової і розрахункової дисципліни,дотримання порядку виписки чеків,чекових книжок.

15. Забезпечення зберігання бухгалтерських документів та бухгалтерського архіву у встановленому порядку.

16. Здійснення контролю за правильним і своєчасним оформленням приймання і витрачання матеріалів,палива,товарів та інших цінностей, за своєчасне пред’явлення претензій до постачальників ,своєчасним стягненням дебіторської і погашення кредиторської заборгованості,правильним витраченням фонду оплати праці,нарахуванням і видачею всіх видів премій, винагород та допомог, дотриманням встановлених штатів, посадових окладів, кошторисів та інших витрат, а також дотриманням платіжної і фінансової дисципліни, обґрунтованим і законним списанням з бухгалтерського балансу недостач,втрат, дебіторської заборгованості,правильним своєчасним проведенням і оформленням у встановленому порядку переоцінки товарно-матеріальних цінностей.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” організував бухгалтерський облік майна і результатів своєї роботи і здійснює його у натуральному вимірі й узагальненому грошовому виражені шляхом безперервного,документального і взаємопов’язаного їх відображення методом подвійного запису,що забезпечує правильність віднесення доходів і витрат до відповідних звітних періодів. Для цього на підприємстві видано наказ про облікову політику підприємства,який поновлюється відповідно до змін в законодавстві України. Зокрема ним визначено

1. Ведення бухгалтерського обліку покласти на головного бухгалтера.

2. Головному бухгалтеру ВАТ Рівненський ЦУМ .

2.1.Здійснювати ведення бухгалтерського обліку згідно з принципами та методами,передбаченими положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку, а також застосувати належні норми системи міжнародних стандартів обліку та звітності МСБО-МСФЗ(IAS-IFRS).

2.2.Забезпечити безперервність відображення операцій та достовірну оцінку активів,зобов’язань, капіталу в бухгалтерському обліку, застосовуючи комп’ютиризовану форму обліку в системі 1С Бухгалтерія(версія 7.7).

3. Організувати аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей згідно звітів матеріально-відповідальних осіб.

4. Одиницею запасів для цілей бухгалтерського обліку вважати вид запасів. Оцінку запасів при вибутті здійснювати за цінами продажу.

5. Дотримуватися вимог податкового обліку встановлених відповідно до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств.

6. Термін використання нематеріальних активів визначати щодо кожного об’єкта окремо в момент зарахування його на баланс.

7. Дебіторську заборгованість відображати в балансі за чистою вартістю реалізації,задля чого створювати резерв сумнівних боргів на основі платоспроможності окремих дебіторів.

8. Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток проводити на дату балансу.

9. Для узагальнення інформації про витрати підприємства за елементами не застосовувати бухгалтерські рахунки класу 8 Плану рахунків.

10. Визначення фінансового результату проводити щомісячно.

11. Затвердити систему оплати праці – за штатним розкладом – для всіх категорій працюючих.

12. З метою забезпечення достовірного відображення у фінансовій звітності стану активів та зобов’язань проводити повну їх інвентаризацію протягом 4 кварталу.

Отже, в цілому положення облікової політики Товариства в цілому відповідають вимогам чинного законодавства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться силами бухгалтерської служби ( бухгалтерії), керованої головним бухгалтером, яка підпорядкована безпосередньо Генеральному директору. Всі обов’язки між працівниками бухгалтерії чітко розмежовано і закріплені у посадових інструкціях. Права та обов’язки головного бухгалтера визначаються Законом “ Про бухгалтерський облік в Україні ”.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” обов’язки бухгалтерії розподілені таким чином.

Головний бухгалтер – забезпечує ведення бухгалтерського обліку,дотримуючись єдиних методологічних засад, установлених Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, з урахуванням особливостей діяльності підприємства і технології оброблення облікових даних. Організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Вимагає від всіх підрозділів, служб та працівників забезпечення неухильного дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів. Уживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та збереженню оброблених документів, регістрів і звітності протягом установленого терміну. Забезпечує складання на основі даних бухгалтерського обліку фінансової звітності підприємства, підписання її та подання в установленні терміни користувачам.

Заступник головного бухгалтера безпосередньо підпорядковується директору підприємства та головному бухгалтеру. Він здійснює організацію бухгалтерського обліку господарсько - фінансової діяльності підприємства іц контроль за економічним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Організовує облік надходження грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, відповідає за своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з їх рухом,облік витрат виробництва та обігу, виконання кошторису витрат,реалізації продукції,виконання робіт, розрахунки по заробітній платі з працівниками підприємств, правельне нарахування і перерахування платежів у державний бюджет. Здійснює контроль за дотриманням порядку оформлення первинних документів, розрахунків і платіжних зобов’язань,витратою коштів на оплату праці за встановленням посадових окладів,проводить інвентаризацію грошових коштів, іншого майна, організації бухгалтерського обліку і звітності,а також документальних ревізій у підрозділах підприємства. Складає і віддає у відповідні інстанції місячну, квартальну та річну податкову та бухгалтерську звітність.

Бухгалтер по заробітній платі займається нарахуванням заробітної плати працівникам та пов’язаних із нею утриманнями, а також іншими розрахунковими операціями.

До обов’язків бухгалтера касира входить виконання операцій з прийому, обліку та зберігання коштів і цінних паперів з обов’язковим дотриманням правил, що забезпечують їх збереження. Одержувати за оформленими відповідно до встановленого порядком документами кошти і цінні папери в банку. Здійснювати виплату працівникам підприємства заробітної плати, премій,оплату витрат на відрядження та інших витрат. Вести касову книгу, на підставі прибуткових та видаткових документів звіряти фактичну наявність грошових сум і цінних паперів з книжковим залишком, складати касову звітність.

В плановому відділі працює головний економіст та економіст по цінах.

Економічний відділ у своїй діяльності керується положенням “Про економічний відділ ВАТ “Рівненський ЦУМ’’,законодавчими та нормативними документами з економічних питань, постановами Міністерства праці та соціальної політики України,та інше.

Економічний відділ займається проведенням економічних аналізів і розрахунків, розробляє і впроваджує заходи з прискорення темпів зростання продуктивності праці, ефективного використання потужностей,матеріальних і трудових ресурсів підприємства, контролює правильність застосування тарифних ставок і розцінок при нарахуванні заробітної плати працівникам підприємства.

2.Організація та вимоги до первинного обліку

Бухгалтерський облік здійснює суцільне й безперервне спостереження за господарськими процесами і відображає його в документах, які складають на кожну господарську операцію.

Будь-яка господарська діяльність відображається в бухгалтерському обліку способом суцільного і безперервного документування всіх господарських операцій, які здійснюють на підприємстві. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996–ХІV, затверджений 16.07.99 р. та «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом МФУ № 88 від 24 травня 1995 р. визначають порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку та вимоги щодо складання документів. Відображення об’єктів обліку у первинних бухгалтерських документах називається документацією.

Документ — це безперечне письмове свідчення про здійснення господарської операції або письмове розпорядження на право її здійснення. Термін «документ» походить від латинського documentum і буквально означає свідоцтво, доказ. У теорії і практиці під документом розуміють матеріальний носій, на якому зафіксована інформація за допомогою різних засобів і способів.

Бухгалтерський документ — це документ певної форми і змісту, що містить інформацію про господарську операцію та юридич­но підтверджує факт її здійснення або розпорядження на право її проведення.

Первинний документ — це документ, який складено безпосередньо в процесі ведення господарської операції або відразу після її завершення.

Дані первинних бухгалтерських документів є основою первинної облікової інформації, а первинна документація — першим етапом облікового процесу.

Зведений обліковий документ — це документ, складений на підставі декількох первинних документів для використання їх для контролю та впорядкування оброблення даних.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’яз­кові реквізити:

o назву документа (форми);

o дату і місце складання;

o назву підприємства, від імені якого складено документ;

o зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

o посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

o особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операцій і технології опрацювання облікової інформації до первинних документів можуть бути внесені й інші додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства; номер документа; підстава для здійснення операцій; дані про документ, що засвідчує особу одержувача, тощо.

Документи складаються на бланках типових форм, затверджених Державним комітетом статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України, або виготовлених самостійно бланках, які повинні обов’язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм. Головною складовою документа є інформація. Інформація може бути недокументальною — не закріпленою, та документаль­ною — закріпленою на відповідному носії (папері, магнітній стрічці, дискеті, лазерному диску тощо), який призначений для її зберігання та передавання в просторі та часі.

Матеріальний об’єкт, спеціально призначений для запису, збе­рігання та передачі інформації, називають матеріальним носієм або носієм інформації.

Нижче наведено перелік типових форм які використовують на ВАТ “Рівненський ЦУМ’’для документації господарських явищ і процесів (табл.2.1.).

Таблиця 2.1

Перелік форм первинної облікової документації ВАТ “Рівненський ЦУМ”

Класифікація документів

Бухгалтерські документи, що використовуються для оформлення господарських операцій, на практиці класифікують за різними ознаками: за ступенем узагальнення господарських операцій; за способом використання; за місцем складання; за призначенням; за характером задокументованих операцій; за кількістю позицій (записів); за технікою складання та опрацювання.

За ступенем узагальнення господарських операцій документи поділяються на первинні і зведені. Первинні документи складають в момент здійснення господарської операції або відразу після її здійснення. Прикладом первинних документів є прибуткові й видаткові касові ордери, накладні, приймальні квитанції, вимоги, наряди тощо. Зведені документи складають на підставі первинних документів, вони узагальнюють господарські операції, які вже зафіксовані в первинних документах. Прикладом зведених документів є звіти касира, звіти про рух виробничих запасів, авансові звіти та ін. Застосування в обліку зведених документів значно зменшує обсяг облікових записів на синтетичних та аналітичних рахунках.

За способом використання документи поділяють на разові та накопичувальні. Разові документи використовують для оформлення кожної господарської операції в момент її здійснення (вимоги, накладні, акти, чеки, касові ордери, приймальні квитанції тощо). Накопичувальні документи використовуються для відображення протягом тижня, декади, місяця однорідних господарських операцій відповідно до їх здійснення (лімітно-забірні картки, особисті картки працівників, бригадні наряди, відомості ви­пуску готової продукції).

За місцем складання документи поділяють на внутрішні та зовнішні. Внутрішні — це такі документи, які складають на самому підприємстві (вимоги, прибуткові ордери, звіти матеріально відповідальних осіб та ін.). Зовнішні — це такі документи, які надходять від інших підприємств і організацій (рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення тощо).

За призначенням бухгалтерські документи поділяються на розпорядчі, виконавчі (виправдні), бухгалтерського оформлення і комбіновані.

До розпорядчих відносять документи, які містять розпорядження на здійснення певної господарської операції. До них належать накази, письмові розпорядження, доручення, чеки на одер­жання грошових коштів у банку тощо. Розпорядчі документи не підтверджують факту здійснення операцій, тому не можуть бути підставою для облікових записів.

Виконавчими (виправдними) називають документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, виписки банку з поточного рахунка, прибутковий ордер, акти, квитанції, авансові звіти та ін.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” документи бухгалтерського оформлення складаються працівниками бухгалтерії на підставі виконавчих та розпорядчих документів для підготовки облікових записів. До них належать бухгал­терські довідки, групувальні та розробні таблиці, відомості нарахування амортизації, розподілу загальновиробничих витрат, звітні калькуляції тощо.

На практиці документи часто поєднують у собі ознаки всіх перелічених вище документів (розпорядчих, виконавчих і бухгал­терського оформлення), тому їх називають комбінованими. Прик­ладом комбінованих документів є прибуткові та видаткові касові ордери, акти на заміну матеріалів, лімітно-забірні картки, наряди на виконання робіт та ін.

Суттєве значення має побудова первинних документів за кількістю позицій, тобто кількістю рядків. За цією ознакою документи поділяються на однорядкові (однопозиційні) та багаторядкові (багатопозиційні).

За способом складання документи поділяються на документи, що складаються вручну, і документи, що складаються за допомогою ЕОМ.

Порядок прийняття, перевірки та обробки документів

Після того як документи складено на місцях або прийнято від сторонніх організацій, вони потрапляють до бухгалтерії у порядку й строки, встановлені керівником підприємства.

Документи, що надійшли до бухгалтерії, підлягають арифметичній перевірці, формальній та юридичній і за суттю, тобто з погляду законності й доцільності господарської операції.

При цьому забороняється приймати до виконання та оформлення первинні документи за операціями, які суперечать законодавству і встановленому порядку приймання, зберігання та використання активів і зобов’язань. Такі документи передаються безпосередньо головному бухгалтеру для прийняття відповідних рішень. Первинні документи можуть бути прийняті до обліку в тому разі, якщо вони складені за формою та підписані особою, на це уповноваженою.

Прийняті документи підлягають перевірці перед рознесенням їхніх даних на рахунки бухгалтерського обліку. Залежно від мети контролю первинних документів використовуються різні методич­ні прийоми їхньої перевірки: формальна, арифметична, експертна, логічна, економічна, нормативно-правова та інші.

3. Аналітичний і синтетичний облік господарських операцій підприємства

Бухгалтерський облік має велику кількість об'єктів. Тільки різновидів товарно-матеріальних цінностей вчені нараховують декілька мільйонів. Щоб отримати інформацію про господарські засоби, джерела їх утворення, зобов'язання, господарські процеси та інші об'єкти обліку, необхідно все це згрупувати на бухгалтерських рахунках. Система рахунків також передбачає вертикальну (ієрархічну) та горизонтальну (інформаційні зв'язки) структуру. При цьому необхідно пам'ятати, що рахунки - це елементи системи рахівництва, а інформаційні зв'язки між ними здійснюються за допомогою проводок. Горизонтальні зв'язки проявляються через кореспонденцію рахунків, виражену подвійним записом даних про факти господарської діяльності.

Вертикальні зв'язки виражені в підпорядкуванні інформаційних рівнів синтетичного та аналітичного обліку - синтетичних і аналітичних рахунків. Вертикальний розріз в інформаційній системі бухгалтерського обліку представляє собою структуру, що складається з кількох рівнів, кожний з яких виконує свої інформаційні функції в системі управління підприємством.

Однак, можливим є виділення четвертого і більш низьких рівнів аналітичного обліку в залежності від ступеня деталізації даних про господарські операції.

Виділення таких рівнів зумовлена потребами управління. Для оперативного управління і керівництва роботою підприємства, контролю та планування обсягу матеріально-технічного постачання; для контролю за збереженням всіх видів власності необхідний детальний облік витрат на виробництво; для здійснення розрахунків з працівниками (персоналом), з постачальниками, з бюджетом також необхідні конкретні дані, що детально характеризують всі сторони діяльності підприємства. Для управління, керівництва, контролю і планування господарських процесів, організації розрахунків з робітниками, замовниками, бюджетом, власниками у адміністрації підприємства виникає потреба в інформації, з різним ступенем узагальнення: як зведеній, так і більш детальній.

Розглянемо більш детально кожен з наведених рівнів.

Синтетичні або, як їх ще називають, об'єднуючі рахунки надають узагальнені дані з економічно однорідних груп засобів, джерел їх утворення і господарських операцій. Синтетичні рахунки на практиці визначені Планом рахунків.

Система синтетичних рахунків - це система вартісного обліку складових засобів (майна) підприємства. Відповідно до принципу єдиного грошового вимірника інформація, що відображається на синтетичних рахунках, містить тільки вартісну оцінку, яка дозволяє отримати узагальнені дані про різноманітні об'єкти бухгалтерського обліку.

Облік, що здійснюється на синтетичних рахунках, називається синтетичним (зведеним). Його дані використовуються при заповненні форм бухгалтерської звітності, передусім складанні балансу, а отже, служать для аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства.

Таким чином, в балансі відображаються сумарні, вартісні оцінки узагальнюючих показників або дані синтетичних рахунків.

Наприклад, на даному підприємстві на синтетичному рахунку 67 "Розрахунки з учасниками" міститься узагальнена інформація про всі види розрахунків з учасниками підприємства: за внесками до статутного капіталу, за виплатою дивідендів тощо. Ця інформація деталізується на субрахунках 671 "Розрахунки за нарахованими дивідендами" та 672 "Розрахунки за іншими виплатами". Аналітичний облік ведеться по кожному засновнику в розрізі встановлених субрахунків.

Облік конкретних виробів ведеться на аналітичних рахунках.

Аналітичні рахунки використовуються для деталізації інформації про об'єкти, що обліковуються на синтетичному рахунку.

Аналітичні рахунки відкриваються в розвиток певного синтетичного рахунку в розрізі його видів, частин, статей і, де це вимагається, з оцінкою інформації в натуральному, трудовому та грошовому виразах.

Наприклад, синтетичний рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки:

281 "Товари на складі", 282 "Товари в торгівлі", 283 "Товари на комісії", 284 "Тара під товарами", 285 'Торгова націнка". Субрахунок 281 "Товари на складі" може мати такі аналітичні рахунки: "Кондитерські вироби", "Напої" тощо. Аналітичний рахунок "Кондитерські вироби" може поділятись на аналітичні рахунки за конкретними найменуваннями сортів печива, цукерок тощо.

Отже, аналітичні рахунки - деталізовані рахунки ІІІ-го, ІУ-го, У-го і т.д. порядку, які формуються на підставі узагальненої, конкретизованої та об'єднаної на відповідному рівні інформації. Аналітичні (деталізуючі) рахунки е способом узагальнення і групування даних, що об'єднані синтетичним рахунком (вертикальні зв'язки). Система аналітичних рахунків узагальнює й водночас деталізує господарські операції за їх змістом.

Синтетичний облік неспроможний контролювати кожний вид господарських засобів чи процесів. Для одержання показників, необхідних для управління в певних розрізах, тобто для деталізованих записів синтетичного обліку за окремими його видами і процесами організовується аналітичний облік. З цією метою до окремих складних рахунків синтетичного обліку відкриваються рахунки аналітичного обліку.

Аналітичні рахунки формуються на підставі інформації, яка узагальнюється та об'єднується на відповідному рівні. Їх склад і, певною мірою, зміст визначаються конкретною характеристикою господарських операцій, завданнями контролю та аналізу господарської діяльності на підприємстві.

З метою поглибленого пізнання даних про конкретні об'єкти дослідження інформація аналітичних рахунків може носити нефінансовий характер. Так, синтетичний рахунок 20 "Виробничі запаси" відображає залишки запасів, надходження та витрачання в загальних сумах і тільки в грошовому виразі. Однак, для управління підприємством потрібна інформація про окремі види запасів, їх залишки та рух як в грошовому, так і в кількісному виразі. Для управління виробництвом недостатньо мати дані про загальну суму витрат, що відображаються на синтетичному рахунку 23 "Виробництво". Необхідно ще знати, з яких елементів складаються ці витрати (матеріали, заробітна плата тощо), а також з виготовленням яких виробів вони пов'язані. Саме така інформація відображається на аналітичних рахунках.

Аналітичний облік матеріальних цінностей дозволяє визначати запаси матеріальних ресурсів в цілому і для кожного матеріалу окремо. Аналітичний облік розрахунків з постачальниками та покупцями дає інформацію про взаємні розрахунки з кожним підприємством.

Тільки за даними аналітичного обліку, які містять натуральні показники по кожному виду виробничих запасів, готової продукції, основних засобів можна порівняти залишки засобів в натурі. Таким чином, показники аналітичного обліку дають можливість проводити інвентаризацію, як забезпечує точність та реальність облікових показників.

Показники аналітичного обліку використовують також для калькуляції, тобто для визначення собівартості придбаних запасів чи випущеної з виробництва продукції. Показники аналітичного обліку забезпечують точність калькуляції, на якій базується в свою чергу грошова оцінка засобів бухгалтерському обліку.

Правильно організований аналітичний облік є важливою передумовою раціональної організації бухгалтерського обліку.

Аналітичний облік має велике значення й для контролю розрахунків з боржниками та кредиторами. Без такого обліку неможливо здійснювати контроль за збереженням майна підприємства, коли за нього відповідають різні матеріально відповідальні особи. На синтетичних рахунках ведеться облік лише у грошовому виразі, а для контролю більшості активів потрібні і натуральні показники. Для правильного ведення аналітичних рахунків дотримуватися наступних правил:

1) кількість аналітичних рахунків визначається потребами підприємства;

2) відображення господарських операцій на синтетичних і на аналітичних рахунках здійснюється за єдиними правилами (тобто, якщо синтетичний рахунок активний, то й аналітичні рахунки активні);

3) відображена на синтетичних рахунках господарська операція може бути деталізована за допомогою аналітичних рахунків, але загальна сума на аналітичних рахунках повинна дорівнювати сумі відображеній на синтетичному рахунку;

4) матеріальні цінності на аналітичних рахунках обліковуються в натурально-вартісному виразі, тобто ведеться кількісно-сумовий облік;

5) по закінченні звітного періоду здійснюється звірення аналітичних рахунків з синтетичними шляхом складання оборотної відомості;

6) аналітичний облік ведеться в книгах, відомостях або в картках (для розрахунків з працівниками та службовцями заводять особові картки);

7) по аналітичних рахунках складають стільки оборотних відомостей, по якій кількості синтетичних рахунків були відкриті аналітичні.

Дотримуючись принципу побудови аналітичних рахунків відповідно до характеру отримуваних за їх допомогою показників, необхідно в аналітичних рахунках, що відкриваються, наприклад, для обліку матеріальних цінностей, забезпечити одержання натуральних та грошових показників про їх залишки, надходження і витрачання. Побудова аналітичних рахунків, які відкриваються, припустимо, для обліку витрат на виробництво, повинна забезпечувати можливість накопичення даних про загальну суму кожного елементу витрат - матеріалів, заробітної плати тощо. На таких аналітичних рахунках слід передбачати відповідні стовпчики.

Згідно принципу наближення ведення аналітичних рахунків до місця їх оперативного використання аналітичний облік (в натуральних показниках) ведуть там, де потрібно безпосередньо звертатися до даних, за допомогою яких можна отримати показники, необхідні в господарській діяльності. Звідси, на великих підприємствах аналітичний облік матеріальних цінностей-матеріалів, готової продукції, основних засобів тощо -поділяється на кількісний та грошовий. Перший здійснюється в місцях знаходження (зберігання) цінностей, тобто там, де його дані потрібні для оперативних цілей, а другий - в бухгалтерії, знову-таки тому, що грошові показники використовуються, головним чином, при різних бухгалтерських розрахунках і отриманні деяких звітних показників.

Для максимального спрощення порядку ведення синтетичного та аналітичного обліку застосовують різні прийоми. Наприклад, натуральний облік відокремлюється від вартісного, що дозволяє робити записи в грошовому вимірнику не на підставі кожного документу, а за підсумками цілого ряду однорідних документів. Може застосовуватися і так званий сальдовий метод аналітичного обліку матеріалів, при якому показники в грошовому виразі виводяться тільки раз на місяць для характеристики залишків окремих видів матеріалів, які є на підприємстві.

Точне відображення на аналітичних рахунках господарських засобів і процесів посилює контрольні функції обліку, забезпечує раціональний, безперебійний хід виробництва, збереження власності, сприяє ефективному використанню матеріальних і трудових ресурсів.

Групування засобів, їх джерел і господарських процесів здійснюється на рахунках з більшим або меншим ступенем деталізації. Рахунки бухгалтерського обліку, які відкривають на підставі статей балансу для обліку господарських засобів та їх джерел, містять узагальнені (синтетичні) показники у грошовій оцінці. Зокрема, на рахунку "Основні засоби" відображають наявність і рух всіх основних засобів; підприємства (будівлі, споруди, машини, устаткування тощо); на рахунку “Матеріали” - наявність і рух всіх предметів праці даної групи; на рахунку "Постачальники" - загальну суму заборгованості всім постачальникам за одержані матеріальні цінності, а також зміни цієї заборгованості і т. д. Такі рахунки прийнято називати синтетичними*.

Отже, синтетичними називають рахунки, призначені для обліку економічно однорідних груп засобів, їх джерел, господарських процесів і результатів діяльності у грошовому вимірнику.

Облік, що здійснюється за допомогою синтетичних рахунків, називається синтетичним обліком. Цей облік необхідний для одержання узагальненої інформації про діяльність господарства, аналізу цієї діяльності і планування. Проте для оперативного керівництва господарством і контролю за збереженням і раціональним використанням ресурсів замало тільки узагальненої інформації, потрібна детальніша інформація про наявність і зміни кожного виду засобів, джерел, здійснення певних господарських процесів. Так, потрібна інформація як про загальну вартість виробничих запасів та їх використання, так і про запаси конкретних видів матеріальних цінностей за їх найменуваннями, сортами, розмірами тощо; в обліку розрахунків по оплаті праці, крім узагальненої інформації, потрібні відомості про розрахунки з кожним окремим працівником і т. д. Таку інформацію одержують за допомогою аналітичних рахунків.

Аналітичними називають рахунки, призначені для обліку наявності і змін конкретних видів засобів, їх джерел і господарських процесів.

Облік, що здійснюється за допомогою аналітичних рахунків, називається аналітичним обліком.

Кількість аналітичних рахунків по відповідному синтетичному рахунку визначається кожним підприємством залежно від наявності об'єктів, що підлягають обліку. В аналітичному обліку, поряд з грошовим, використовують натуральні й трудові вимірники.

Синтетичні й аналітичні рахунки тісно взаємопов'язані між собою, оскільки на них на підставі одних і тих же документів відображаються одні і ті ж господарські операції, але з різним ступенем деталізації; на синтетичному рахунку - загальною сумою, а на аналітичних рахунках до нього - частковими сумами. Коли дебетується або кредитується синтетичний рахунок, то одночасно дебетуються і кредитуються відповідні аналітичні рахунки до нього. Звідси, обороти і залишки аналітичних рахунків в підсумку повинні дорівнювати оборотам і залишку синтетичного рахунка, який їх об'єднує. Відсутність такої рівності свідчить про наявність помилок у бухгалтерських записах, які треба знайти і негайно виправити;:

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” правильність облікових записів на аналітичних рахунках періодично перевіряється за допомогою інвентаризації, що забезпечує достовірність показників про їх залишки.

Рахунки аналітичного обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповідним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки "Виробництво", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з підзвітними особами" та ін.). Проте в окремих випадках виникає необхідність у додатковому групуванні однорідних аналітичних рахунків в межах синтетичного і рахунка для отримання узагальнених показників (по групі аналітичних рахунків), необхідних для управління, складання балансу та інших форм звітності. Таке групування здійснюється за допомогою субрахунків. Так, по синтетичному рахунку "Товари" аналітичні рахунки групують за субрахунками: "Товари на складі", "Товари в торгівлі", "Товари на комісії", "Тара під товарами"; по рахунку "Каса" - за субрахунками: "Каса в національній валюті", "Каса в іноземній валюті" тощо. Подальшою деталізацією субрахунків є аналітичні рахунки, які відображають наявність і зміни окремих об'єктів за найменуваннями, розмірами, сортами, місцем знаходження (зберіганням, експлуатацією), матеріально відповідальними особами тощо. Субрахунки об'єднують відповідні групи аналітичних рахунків і, в свою чергу, узагальнюються синтетичним рахунком.

За способом групування та узагальнення облікових даних бухгалтерські рахунки поділяються на синтетичні та аналітичні.

Синтетичні рахунки - це балансові рахунки, що узагальнюють облік господарської діяльності підприємства. Синтетичні рахунки призначені для обліку інформації в узагальненому вигляді і в грошовому вимірнику. Облік наявності та змін сукупностей економічно однорідних господарських засобів і джерел їх утворення в грошовому вимірнику називається синтетичним обліком. Облік на синтетичних рахунках використовують при заповненні балансу підприємства і відповідних форм звітності. До синтетичних рахунків належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" та ін.

Між синтетичними й аналітичними рахунками існує нерозривний зв'язок, тобто на аналітичних рахунках відображаються ті ж зміни, що й на синтетичних, але більш докладно, значення дебету і кредиту кожного аналітичного рахунка те ж саме, що й синтетичного рахунка; сума сальдо, сума оборотів на дебеті, сума оборотів на кредиті всіх аналітичних рахунків даної групи відповідно дорівнюють сальдо, обороту на дебеті і обороту на кредиті синтетичного рахунка. Тому загальні підсумки записів на аналітичних рахунках мають відповідати сумам, записаним на синтетичних рахунках бухгалтерського обліку.

Усі господарські операції відображаються на синтетичних і аналітичних рахунках бухгалтерського обліку з використанням методу подвійного запису, тобто кожна операція водночас записується на двох взаємопов'язаних бухгалтерських рахунках в одній і тій же сумі - по дебету одного рахунка і водночас по кредиту другого. Ці записи дають змогу досягти рівності активу і пасиву бухгалтерського балансу.

За допомогою подвійного запису господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку забезпечується контроль, тому що кожна операція в однаковій сумі відображається по дебету одного і по кредиту другого бухгалтерського рахунків, чим і досягається рівність підсумків записів по дебету рахунків підсумкам записів по кредиту рахунків.

Подвійний запис, що відображає відповідний взаємозв'язок між бухгалтерськими рахунками, прийнято називати кореспонденцією рахунків. На рахунках бухгалтерського обліку всі господарські операції записуються у послідовності їх здійснення, тобто в хронологічному порядку. Така реєстрація господарських операцій дістала назву хронологічного запису.

Для більшої деталізації до синтетичного обліку нерідко вводяться субрахунки. Субрахунок - це синтетичний рахунок другого порядку. Характерна особливість субрахунків полягає в тому, що на них як правило немає необхідності робити записи. Дані на субрахунках одержують групуванням аналітичних рахунків при складанні оборотних відомостей. Наприклад, головний (першого порядку) синтетичний рахунок "Розрахунки з покупцями та замовниками" розподіляється на субрахунки "Розрахунки з вітчизняними партнерами", "Розрахунки з іноземними партнерами".

Для контролю за правильністю й відповідністю записів по синтетичних і аналітичних рахунках щомісяця складаються оборотні відомості, в яких відображаються початкові й кінцеві залишки та операції по дебету і кредиту даного синтетичного рахунка, виконані за даний звітний період (місяць, квартал, рік).

Робочий план рахунків наведено в додатку № 48.

В таблиці 3.2. показано взаємозв’язок регістрів аналітичного і синтетичного обліку ВАТ ” Рівненський ЦУМ”

Таблиця 3.1.

Регістри аналітичного і синтетичного обліку ВАТ ” Рівненський ЦУМ”

3.1. Облік активів

3.1.1. Облік необоротних активів

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби". Він набув чинності з 1 липня 2000 року.

Основні визначення, що наведені в положенні (стандарті):

Необоротні активи— всі активи, що не є оборотними. Це матеріальні, нематеріальні та фінансові активи підприємства, строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує 12 місяців або операційний цикл.

Основні засоби— матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх упроцесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного вико­ристання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів— закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предмети? одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійною.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Група основних засобів— сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.

Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів призначено рахунок 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; за кредитом — вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів; сума уцінки основних засобів.

Метрологічні засади формування інформації про основні засоби П(с)БО №7 “Основні засоби”. Згідно П(с)БО 7 визначають наступні вартість ОЗ:

1. Первісна вартість.

2. Амортизація.

3. Вартість, що амортизується.

4. Ліквідаційна вартість.

5. Справедлива вартість.

У Наказі “Про облікову політику ВАТ “Рівненський центральний універмаг” зазначається, що основними засобами визнаються матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік), первісна вартість яких більша за 500грн.

Групування основних засобів в аналітичному обліку проводиться згідно з вимогами Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Мінфіну України від 30.11.99 №291.

Початкову оцінку об’єкта основних засобів здійснювати по собівартості згідно П(с)БО 7. Ліквідаційну вартість об’єктів основних засобів та нематеріальних активів прийняти рівною 0.

Усі операції на підприємстві, які пов’язані з рухом ОЗ оформлюються первинними документами. Приймання в експлуатацію здійснює комісія призначена наказом керівника підприємства. Введення в дію ОЗ оформлюється актом приймання – передачі (внутрішнього переміщення ОЗ). При придбанні у постачальника, акт складають в одному примірнику.

Синтетичний облік придбання ОЗ ведеться на рахунку 15 “Капітальні інвестиціі” та 10 “Основні засоби “

За дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю; сума витрат, яка пов’язана з поліпшенням об’єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта; сума дооцінки вартості об’єкта основних засобів, за кредитом – вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об’єкта основних засобів, сума уцінки основних засобів.

Рахунок 10 «Основні засоби» має такі субрахунки:

· 101 «Земельні ділянки»

· 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»

· 103 «Будинки та споруди»

· 104 «Машини та обладнання»

· 1041 «Комп’ютерна та офісна техніка»

· 1042 «Касове обладнення»

· 1043 «Холодильне обладнання»

· 1044 «Інше технічне обладнання»

· 1045 «Торгівельне обладнання»

· 105 «Транспортні засоби»

· 151 «Легкові автомобілі»

· 106 «Інструменти, прилади та інвентар»

· 1061«Меблі офісні»

· 1062«Інструменти»

· 109 «Інші основні засоби»

· 1091«Інші основні засоби»

Таблиця 3.3.

Облік основних засобів

Документування основних засобів на підприємство оформлюється первинними документами, що визначені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку» №352 від 29.12.1995р.

Документування господарських операцій здійснюється за допомогою таких форм:

1. ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів;

2. ОЗ-2 «Акт приймання-здачі модернізованих об’єктів»

3. ОЗ-3 «Акт списання основних засобів»;

4. ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;

5. ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;

6. ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;

7. ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів»;

8. ОЗ-16 «Розрахунок амортизації по автотранспорту»

У процесі експлуатації основні засоби фізично і морально зношуються. Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу основних засобів.

Індексацію балансової вартості основних засабів на підприємстві проводять.

Малоціні необоротні матеріальні активи – матеріальні активи, очікуваний термін корисного використання яких перевищує 1 рік та вартість до 500 грн.включно.

Інші необоротні матеріальні активи - дану категорію відносять капіталізовані (такі що підлягають амортизації) витрати на ремонт орендованих будівель та приміщень.

Не матеріальні активи – немонетарні активи,які не мають матеріальної форми,можуть бути ідентифікованими та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року в адміністративних цілях та інше. До нематеріальних активів відноситься придбане чи створене програмне забезпечення.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат,пов’язаних з поліпшенням об’єкта , що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод,первісно очікуваних від використання об’єкта.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання.

Амортизація необоротних активів.

Основні засоби амортизуються за прямолінійним методом, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується на строк корисного використання об’єкта основних засобів. Строк корисного використання визначається згідно внутрішніх норм по групах об’єктів,виходів з дати вводу в експлуатацію.

· Прямолінійний метод – річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів.

Річна сума амортизації визначається за формулою:

Норма амортизації: де

АВ – річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВ – первісна вартість;

ЛВ – ліквідаційна вартість;

Т – термін корисного використання об’єкта;

Н_а – нарма амортизаційних відрахувань.

Встановити для груп основних засобів такі строки корисного використання

1. Земельні ділянки.

2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Комп’ютерна та офісна техніка.

6. Транспортні засоби.

7. Інструменти,прилади,інвентар.

8. Інші основні засоби.

3.1.2. Облік оборотних активів

Основу оборотних активів підприємства складають його запаси. Під запасами розуміються різноманітні матеріальні активи, які використовуються або будуть використовуватися у виробничій діяльності і містять у собі різноманітні матеріали, товари, готову продукцію і незавершене виробництво. Застосування критеріїв визнання і різноманітних методів оцінки запасів безпосередньо впливає на показники фінансової звітності.

Визначення поняття запасів, порядок їх оцінки і відображення в бухгалтерському обліку наведені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» (далі – П(С)БО 9).

Норми П(С)БО 9 не поширюються на:

• незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, безпосередньо пов’язані з будівництвом;

• фінансові активи;

• молодняк тварин і тварин на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації запасів відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Запаси є важливою складовою активів підприємства і відносяться до складу оборотних. Найпоширенішим видом запасів є будівельні матеріали для власних потреб, запасні частини на автомобілі, паливо-мастильні матеріали. В залежності від цілей використання запасів, вони поділяються на:

Виробничі – придбані або виготовлені самостійно і в подальшому використовуються у виробництві.

Товарні – придбані підприємцем з метою перепродажу.

Ознайомившись на підприємстві з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”. Це положення (стандарт) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.

Облік запасів ведеться на рахунку другого класу Плану рахунків. За дебетом рахунків відображається збільшення балансової вартості запасів внаслідок їхнього надходження, за кредитом – зменшення вартості запасів внаслідок їхнього вибуття або уцінювання.

У Плані рахунків для відображення запасів передбачено клас 2 «Запаси» який містить 9 рахунків:

1. 20 «Виробничі запаси»

2. 21 «Поточні біологічні активи»

3. 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»

4. 23 «Виробництво»

5. 24 «Брак у виробництві»

6. 25 «Напівфабрикати»

7. 26 «Готова продукція»

8. 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва»

9. 28 «Товари»

ВАТ Рівненський ЦУМ використовує наступні рахунки:

Рахунок 20 «Виробничі запаси» призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари і тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображається надходження запасів на підприємство, їхня дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), перероблення, відпуск (передавання) стороннім організаціям, уцінювання тощо.

Рахунок 20 має такі субрахунки:

· 201 «Сировина й матеріали»

· 203 «Паливо»

· 205 «Будівельні матеріали»

· 207 «Запасні частини»

· 209 «Інші матеріали»

Рахунок 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» призначено для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух малоцінних та швидкозношуваних предметів, що належать підприємству та зарахована до складу запасів.

На рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують переважно збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки:

· 281 «Товари на складі»

· 282 «Товари в торгівлі».

Таблиця 3.4.

Облік запасів

Проходячи тему облік виробничих запасів, головний бухгалтер надав мені можливість ознайомитись з статутом підприємства та наказом “Про облікову політику підприємства.”

Згідно Наказу “Про облікову політику на підприємстві”, одиницею бухгалтерського обліку запасів на ВАТ “Рівненський центральний універмаг” визнається окремий об’єкт основних засобів та інших матеріальних необоротних активів. Товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(с)БО №9.

Не включати до початкової вартості запасів, а відображати у витратах періоду:

- понаднормові витрати і недостачі запасів;

- проценти за користування позиками;

- витрати на збут;

- інші витрати, що непов’язані з придбанням запасів.

При відпуску запасів у продажу та іншому убутку, оцінка їх здійснюється за методам:

1) середньозваженої собівартості;

Метод середньозваженої собівартості – цей метод є дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.

При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважені собівартість одиниці запису на кінець періоду.

Запаси, які не приносять підприємству економічних вигод в майбутньому визнаються неліквідними і списуються в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно П(с)БО 9 не відображається в балансі, а враховується на позабалансовому рахунку 007.

Оскільки ВАТ “Рівненський центральний універмаг” займається здаванням в оренду нерухомості та майна, то запаси на підприємстві обліковуються в асортименті більше двох тисяч.

Документальне оформлення операцій з запасами на підприємстві проводить бухгалтерія. Первинними документами при надходженні виробничих запасів на підприємство є : накладна, податкова накладна, вимога, рахунок. По закінченню кожного звітного місяця бухгалтерія підраховує підсумки, щодо кожного найменування, та визначає суму зданого в найм майна. Синтетичний облік запасів ведеться на рахунку 20 “Виробничі запаси.”

Так, як видом діяльності підприє мства є здавання в оренду нерухомості та майна, то обсяг запасів невеликий.

Згідно П(с)БО – 9 МШП – це предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормально операційного циклу, якщо він більше одного року, вартістю до 500 грн.

На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, які обліковуються на рахунку 11 до повного зносу і списання, як непридатних для експлуатації. Суму зносу відображати на рахунку 133.

Вартість малоцінних і швидкозношуваних предметів (які обліковуються на рахунку 22 і списуються зразу ж при відпуску в експлуатацію), переданих в експлуатацію, виключаючи зі складу активів (списувати з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації і відповідальними особами на протязі строку їх фактичного використання.

Первісною вартістю придбаних МШП є собівартість таких МШП.

3.2.Облік зобов’язань

Функціонуючі підприємства завжди мають в пасиві балансу меншу чи більшу частку позиченого капіталу, оскільки власного не вистачає для розширення масштабів діяльності. Залучений в оборот підприємства капітал має назву зобов'язань.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання та розкриття її у фінансовій звітності визначаються П(С)БО 11 "Зобов'язання". Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності, крім бюджетних установ.

Визначення, визнання, порядок оцінки та розкриття інформації щодо зобо­в'язань регламентуються також Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", 2 "Баланс", 13 "Фінансові інструменти".

Зобов'язання, що відображаються в бухгалтерському обліку, мають юридичний та економічний зміст. Як юридична категорія господарське зобов'язання - це господарські відносини, що регулюються правом. В силу цих відносин одна сторона уповноважена вимагати від іншої здійснення господарських операцій: передачі майна, виконання робіт, надання послуг тощо, а інша сторона зобов'язана виконувати вимоги щодо предмету зобов'язання і має при цьому право вимагати відповідну винагороду - сплату грошей, зустрічні послуги тощо.

Майнові відносини між суб'єктами господарювання, що виникають у результаті здійснення таких операцій, набувають характеру цивільно-правових зобов'язань.

Суб'єктами зобов'язання, як і в будь-яких інших цивільно-правових відносинах, можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи. Це:

- кредитор - особа, якій належить право вимоги;

- боржник - особа, яка несе обов'язок, що відповідає праву вимоги

кредитора.

Кожний із суб'єктів зобов'язання має права й обов'язки, юридично однако­ве положення і не підпорядкований іншому.

У деяких зобов'язаннях один із суб'єктів виступає виключно як кредитор, інший - виключно як боржник. Однак здебільшого кожен з учасників зобов'я­зання є водночас і кредитором, і боржником, оскільки обидві сторони можуть мати права й обов'язки одна перед іншою.

Об'єктом зобов'язання є те, на що спрямовані права й обов'язки суб'єктів. Так, кредитор має право вимагати від боржника, а боржник зобов'язаний вчи­нити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, спла­тити гроші. Отже, об'єктами зобов'язань є дії. Наприклад, у договорі купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати майно, а покупець - оплатити його.

Зміст зобов'язання становлять права, вимоги кредитора й обов'язки боржника.

Відповідно до П(С)БО 2 "Баланс", зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди.

- Це визначення є дуже важливим, оскільки визначає ті характеристики зобов'язань, які впливають на визнання цієї позиції як такої. Залежно від варіювання цих характеристик заборгованість може бути визнана і відображена як зобов'язання або ні, можуть змінюватись оцінка та характеристика зобов'язань на момент здійснення бухгалтерських записів і складання фінансової звітності, та у майбутньому. З іншого боку, правила обліку зобов'язань є дуже тісно пов'язаними з іншими положеннями бухгалтерського обліку. Тому уникнути проблем з обліком зобов'язань неможливо не побудувавши відповідним чином інші елементи облікової системи, такі як, наприклад, облік доходів та витрат, облік активів тощо.

Зобов'язання містять у собі ймовірність майбутнього вилучення коштів підприємства і втрати економічної вигоди внаслідок прийнятих у минулому обов'язків. Водночас підприємство може мати обов'язок діяти певним чином, але це не обов'язково призводить до відображення у його бухгалтерському обліку і фінансовій звітності певного зобов'язання. Воно має юридичну силу (внаслідок укладених контрактів, статутних вимог, законодавчих актів), або є результатом бажання підприємства підтримувати свою ділову репутацію.

Обов'язки підприємства розглядаються як його зобов'язання, якщо вони:

1. Існують на даний момент і є наслідком минулих господарських операцій (наприклад, придбання товарів чи послуг) або подій (понесені чи передбачувані збитки, за які підприємство несе відповідальність).

Як правило, зобов'язання виникає тільки тоді, коли актив отримано або коли підприємство укладає невідмовну угоду придбати актив - тобто в резуль­таті минулих операцій або інших минулих подій. Так, придбання товарів і отримання послуг з відстроченням платежу призводить до виникнення креди­торської заборгованості, а одержання позики банку призводить до зобов'язання повернути її.

2. Пов'язані з необхідністю майбутніх платежів з метою збереження госпо­дарських зв'язків підприємства або зі здійсненням нормальної підприємницької діяльності.

3. Мають визначений строк виконання, хоча точна дата може бути невідо­мою.

4. Прийняті відносно суб'єктів (юридичних чи фізичних осіб або їх групи), які можуть бути ідентифіковані, якщо не в момент прийняття зобов'язання, то в момент його виконання.

Обліковуються не всі господарські зобов'язання, а лише ті, що випливають з виконання укладених підприємством договорів чи здійснення дій, з якими фінансове право пов'язує виникнення зобов'язань із внесення платежів до бюджету та відповідних позабюджетних органів.

У зв'язку зі зміною законодавчої бази пов'язаної з обліковою політикою, з'явилась велика кількість літератури, що трактує терміни дуже по різному, а інколи і неоднозначно.

Згідно П(с)БО 11 Зобов'язання визнається і відображається у бухгалтерському обліку за умови, що його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

У бухгалтерському обліку визнання зобов'язань при придбанні підприємством матеріальних та нематеріальних цінностей, послуг здійснюється із дотриманням принципу відповідності. Для цього використовується метод нарахування, дотримання якого, з точки зору визнання зобов'язань по відношенню до своїх кредиторів, вимагає від підприємства правильного визначення моменту переходу права власності на відповідні цінності або моменту отримання послуг. Саме у момент переходу права власності, який визначається, наприклад, умовами контракту, за відсутності одночасного розрахунку у грошовій формі з постачальниками та підрядниками виникають зобов'язання за отримані активи.

У разі невиконання боржником своїх обов'язків до нього можуть бути застосовані певні санкції шляхом подання кредитором позову до суду.

Для правильної організації бухгалтерського обліку зобов'язань важливим є визначення моменту виникнення зобов'язання, оскільки юридичні та економічні аспекти цього питання не збігаються.

Так, у момент підписання угоди на поставку товарів виникає юридичне зобов'язання, суть якого полягає в тому, що воно підлягає виконанню у майбутньому. У бухгалтерському обліку таке зобов'язання не знаходить відображення, оскільки воно не є борговим.

У бухгалтерському обліку зобов'язання реєструється лише тоді, коли у зв'язку з ним виникає заборгованість. Як правило, заборгованість виникає після одержання прав використання товарів і послуг. Разом з тим, невиконання укладеної угоди може призвести до штрафних санкцій, заборгованість за якими також має відображатись у бухгалтерському обліку.

Оцінка зобов'язань відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Застосування принципу обачності, що передбачає використання в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігти заниженню сум визнаних зобов'язань, є важливим при оцінці зобов'язань.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі.

3.2.1. Облік забезпечень

Забезпечення виступають спеціальним джерелом покриття майбутніх витрат. Вони створюються для відшкодування наступних витрат на:

— виплату відпусток працівникам;

— додаткове пенсійне забезпечення;

— виконання гарантійних зобов’язань;

— реструктуризацію;

— виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів тощо.

Забезпечення створюються в разі виникнення зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів.

Величина зобов’язання визначається розрахунковим методом за визначеною розрахунковою ставкою для відшкодування відповідних зобов’язань.

Синтетичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів на ВАТ Рівненський ЦУМ ведеться на пасивному рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», який має субрахунки:

471 «Забезпечення виплат відпусток»

472 «Додаткове пенсійне забезпечення»

473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»

474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Найбільш розповсюдженим на практиці є резерв на оплату відпусток працюючим. Він забезпечує наявність джерела виплат відпускних сум та рівномірне включення їх до собівартості продукції, що особливо необхідно в сезонних галузях та на підприємствах з тривалим циклом виробництва.

Резерв на оплату відпусток працюючим створюється у процентах до нарахованої зарплати і залежить від тривалості відпуск­ного періоду. Суми нарахованого резерву відображаються на рахунках:

Д-т 23 «Виробництво»

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати»

Д-т 92 «Адміністративні витрати»

Д-т 93 «Витрати на збут»

та інші рахунки, на які була віднесена нарахована зарплата

К-т 471 «Забезпечення виплат відпусток».

У даному разі заробітна плата, нарахована за час відпусток, списується за рахунок резерву і відображається на рахунках:

Д-т 471 Забезпечення виплат відпусток»

К-т «Розрахунки за заробітною платою».

На дебет рахунка 471 «Забезпечення виплат відпусток» відносяться і всі відрахування до соціальних фондів.

Кредитове сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» означає суму створеного забезпечення, що не використано для нарахування відпускних сум до кінця року.

По закінченні року здійснюється уточнення невикористаного забезпечення. При цьому розраховується фактична заборгованість підприємства перед працюючими за невикористану відпуст­ку і сальдо за рахунком 471 «Забезпечення виплат відпусток» корегується до рівня фактичної заборгованості шляхом донарахування або сторнування. Таким чином, сальдо зазначеному рахунку відображається в балансі сумою фактичної заборгованості за невикористану відпустку станом на початок року.

На рахунку 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» обліковуються суми забезпечення на оплату додаткових виплат коштів для реалізації програми соціального забезпечення.

Резерв на гарантійне забезпечення, що обліковується на рахун­ку «Забезпечення гарантійних зобов’язань», створюється на виробничих підприємствах, які реалізують продукцію з гарантією.

Величина забезпечення визначається розрахунковим методом і відображається на рахунках:

Д-т 93 «Витрати на збут»

К-т 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань».

На дебет рахунка 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань » відносяться фактичні затрати на ремонт готової продукції, реалізованої з гарантією.

Можуть створюватися резерви для забезпечення затрат з реструктуризації, виконанні зобов’язань щодо обтяжливих контрактів та деяких інших витрат. Ці резерви обліковуються на рахун­ку 474 «Забезпечення інших витрат і платежів».

Створені забезпечення шляхом включення їх до затрат, використовуються лише для відшкодування тих затрат, для покриття яких воно було створено.

Аналітичний облік забезпечення майбутніх витрат і платежів організується за їх видами, направленнями формування і використання.

3.2.2Облік довгострокових зобов'язань

Довгострокові зобов'язанпя - зобов'язання інші, ніж поточні.

Відстрочені податкові зобов'язання — тимчасова різниця у сумі податку, яка виникає внаслідок невідповідності суми прибутку за даними бухгалтерського обліку і прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Класифікація:

довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов'язання; інші довгострокові зобов'язання.

Документування господарських операцій

При виникненні заборгованості:

· виписки банку, платіжні доручення, накладні, розрахунки та довідки бухгалтерії, векселі тощо.

При погашенні заборгованості

· платіжне доручення, акредитив, інкасо, ВКО та інші платіжні документи

Синтетичний облік

Рахунок 50 "Довгострокові позики" з відповідними субрахунками

Рахунок 51 "Довгострокові векселі видані" з відповідними субрахунками

Рахунок 52 "Довгострокові зобов'язання за облігаціями" з відповідними субрахунками

Рахунок 53 "Довгострокові зобов'язання з оренди"

Рахунок 54 "Відстрочені податкові зобов'язання"

Рахунок 55 "Інші довгострокові зобов'язання"

Відповідно: за позикодавцями в розрізі кожної позики окремо та строками погашення позик; за кожним виданим векселем; за видами та термінами погашення облігацій; за кожним орендодавцем та об'єктом орендованих необоротних активів; за видами активів або зобов'язань, між оцінками яких для відображення в балансі та цілей оподаткування виникла різниці; за кожним кредитором та видам залучених коштів.

Відображення в облікових регістрах та звітності:

· в облікових регістрах

Журнал 2, Журнал 3, Відомість 3.4

· фінансовій звітності

Баланс (ф. № 1), Звіт про фінансові результати (ф. № 2), Звіт про р грошових коштів (ф. № 3), Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Облік розрахунків за довгостроковими кредитами банків та іншими залученими позиковими коштами у Інших осіб, які не є поточними зобов'язаннями, на ВАТ “Рівненський ЦУМ” ведеться на рахунку 50 "Довгострокові позики".

Таблиця 3.5.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ

ДОВГОСТРОКОВИХ ЗОБОВЯЗАНЬ КАПІТАЛУ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

3.2.3. Поточні зобов'язання

Поточні зобов'язання – зобов'язання, які будуть погашені впродовж операційного циклу підприємства або повинні бути погашенні впродовж дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу.

До поточних зобов'язань належать: короткострокові кредити банків; поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями; короткострокові векселі видані; кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; поточна заборгованість за розрахунками (з отриманих авансів, з бюджетом, з позабюджетних платежів, зі страхування, з оплати праці, з учасниками, з внутрішніх розрахунків); інші поточні зобов'язання. Поточні зобов'язання відображають у Балансі за сумою погашення

Поточні зобов'язання на ВАТ "Рівненський ЦУМ" включають:

1) кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги;

2) поточну заборгованість за розрахунками:

- з бюджетом;

- позабюджетних платежів;

- зі страхування;

- з оплати праці.

- за довгостроковими зобовязаннями

-з одержаних авансів

3) облік інших поточних зобов’язань.

3.2.3.1. Облік поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями

Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" призначено для узагальнення інформації про стан розрахунків за поточними зобов'язаннями, переведеними зі складу довгострокових, при настанні строку погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" має такі субрахунки:

611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національнійвалюті"

612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті"

За кредитом рахунку 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" відображається та частина довгострокових зобов'язань, яка підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, за дебетом - погашення поточної заборгованості, її списання тощо.

На субрахунку 611 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в національній валюті" ведеться облік частини довгострокових зобов'язань, заборгованість за якими виражена в національній валюті.

На субрахунку 612 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті" ведеться облік частини довгострокових зобов'язань, заборгованість за якими виражена в іноземній валюті.

Аналітичний облік ведеться за кредиторами та видами заборгованості.

Рахунок 61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями" кореспондує :

Таблиця 3.6.

3.2.3.2.Облік поточних зобов’язань за товари, роботи, послуги

Облік розрахунків з постачальниками та підрядниками ведеться на рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", який призначений для обліку поточних зобов'язань з розрахунків з постачальниками, підрядниками та між учасниками ПФГ за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи й надані послуги.

Відображення в бухгалтерському обліку зобов'язань за виконані роботи (надані послуги) на ВАТ “Рівненський ЦУМ” здійснюється на підставі акту приимання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) . Кореспонденція рахунків наведена в Таблиці 3.7.

Таблиця 3.7.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ПОТОЧНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА ТОВАРИ, РОБОТИ,ПОСЛУГИ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

3.2.3.3. Облік розрахунків з одержанх авансів

Поточні зобов'язання за одержаними авансами – сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг).

Зобов'язання, обумовлені авансовою оплатою покупцем товарів чи послуг, виникає внаслідок угоди, за якою продавець зобов'язується надати товари чи послуги за визначеними цінами, асортиментом, кількістю та якістю. Умовами договору може передбачатися, що продавець, отримавши певну суму, зобов'язується поставити товари за цінами, що склалися на момент погашення заборгованості. Отже, з плином часу оцінка товарів і послуг може змінитися, але незмінним лишиться обумовлена кількість та якість товару.

3.2.3.4. Облік розрахунків з оплати праці

Одним із важливих поточних зобов’язань, що систематично виникають у процесі господарської діяльності, є зобов’язання перед працюючими по заробітній платі.

Заробітна плата — це винагорода в грошовій формі працівнику за затрачену працю. Вимірюються затрати праці відпрацьованим часом (у разі погодинної оплати) або обсягом виконаної роботи чи виготовленої продукції (в разі відрядної оплати).

Основу організації оплати праці становлять: тарифні системи, системи преміювання, контрактна система, система трудових договорів і державні нормативні акти.

Тарифною системою встановлюється рівень оплати праці за одиницю робочого часу залежно від кваліфікації (розряду робітника і розряду роботи) і умов праці.

Господарський облік(фінансовий і управлінський) повинен забезпечити такий комплекс даних трудових факторів про:

а) чисельність і склад працюючих,

б) відпрацьований час кожним і усім колективом разом,

в) виробіток у кількості виготовленої продукції або обсязі виконаної роботи,

г) нараховану заробітну плату кожному працівнику і по підприємству в цілому,

д) стан розрахунків з оплати праці.

Функції з обліку чисельності і складу працюючих на великих підприємствах виконує відділ кадрівабо інспектор по кадрах, а в разі відсутності їх на малих підприємствах — будь-який працівник, призначений наказом керівника. Функціями по обліку кадрів є: документальне оформлення зарахування на роботу, переміщення, надання відпустки та звільнення, а також облік наявності і руху працюючих та надання відповідних даних для звітності.

Підставою для зарахування на роботу служить наказ керівника або записка про прийом на роботу, що оформляються на підставі заяви, поданої бажаючим працювати на вакантній посаді чи вільному робочому місці.

Для зарахованого на роботу заводиться особова картка з обліку кадрів і оформляється трудова книжка (виписується нова, якщо робітник чи службовець розпочинає трудову діяльність, або ж робиться запис про зарахування в подану трудову книжку). Трудові книжки зберігаються на підприємстві. Чисті бланки трудових книжок є документами суворої звітності та зберігаються в сейфі разом із грошовими документами. За цінами придбання бланки трудових книжок як об’єкт бухгалтерського обліку відображаються на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті». Під час видачі трудової книжки працівнику, що тільки розпочинає трудову діяльність, вартість бланку відшкодовується надходженням готівки до каси.

Переміщенням вважається переведення на іншу роботу або присвоєння вищого кваліфікаційного розряду. Оформляється наказом керівника, а при присвоєнні вищого кваліфікаційного розряду до наказу додається рішення кваліфікаційної комісії. Дані про переміщення записуються до трудової книжки із затвердженням круглою печаткою підприємства.

Наказом керівника оформляється також надання відпустки і звільнення. Протягом однієї доби після оформлення наказу на звільнення трудова книжка повертається працівникові, а бухгалтерія здійснює повний розрахунок заробітної плати.

Чисельність працюючих працівником, що виконує функції з обліку кадрів, групується за категоріями, професіями, посадами, фаховим рівнем, стажем роботи, місцями роботи (цехами, відділами), а також за часом роботи (постійні, сезонні, тимчасові працівники).

Залежно від системи оплати праці (погодинна, відрядна, індивідуальна, бригадна) та врегульованих взаємовідносин підприємства з працюючими застосовуються різні первинні документи, якими оформляються затрати праці і згідно з якими нараховується заробітна плата працюючим.

Підставою для нарахування заробітної плати при погодинній оплаті служить табель обліку робочого часу, який є іменним спис­ком працюючих, до якого щоденно записуються дані про відпрацьований час у годинах, а при неявках — причини. Табельного обліку достатньо для нарахування зарплати в разі погодинної оплати.

Підставою для нарахування заробітної плати робітникам у разі відрядної оплати служать різні документи: наряди, маршрутні листи, рапорти (відомості) виробітку та деякі інші.

Наряди використовуються в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, будівництві, на ремонтному та інших виробництвах із нестабільним характером праці. Бувають вони індивідуальні і бригадні, разові і нагромаджуючі.

Маршрутні листи використовуються для оформлення затрат праці на поточних виробництвах.

Рапорти або відомості виробітку використовуються в масових виробництвах з одноманітним характером праці.

У разі відхилень від нормальних умов праці (заміні матеріалів, що обробляються, робота на іншому, ніж передбачене технологією, устаткуванні тощо) складаються доплатні листки або відомості на доплату.

Наприкінці місяця дані про виробіток і заробітну плату групуються і нагромаджуються: за особовими рахунками працюючих, видами продукції, що вироблялася чи робіт, що виконувалися, видами оплат. На підставі цих даних складаються розрахун­ково-платіжні або розрахункові і платіжні відомості, які виступають первинними документами для обліку розрахунків по оплаті праці, а часто і як регістри аналітичного обліку розрахунків по оплаті праці.

Синтетичний облік використання фонду оплати праці і розрахунків з працюючими ведеться на рахунку 66 «Розрахунки з оплати праці», який має два субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»

662 «Розрахунки з депонентами».

Нарахована заробітна плата, яка належить працюючим, обліковується на рахунках:

Д-т 23 «Виробництво» (робітників основного і допоміжного виробництва за виготовлену продукцію або виконані роботи)

Д-т 91 «Загальновиробничі витрати» (цеховому персоналу і робітникам по догляду за обладнанням)

Д-т 92 «Адміністративні витрати» (адміністративному і обслуговуючому персоналу підприємства в цілому)

Д-т 93 «Витрати на збут» (робітникам за пакування, навантаження готової продукції при відправці покупцям після здачі її на склад)

Д-т 15 «Капітальні інвестиції» (робітникам за роботи по капітальному будівництву і капітальному ремонту основних засобів та інших роботах по створенню основних засобів, необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів)

Д-т інших рахунків залежно від характеру затрат праці,

К-т 661 «Розрахунки за заробітною платою ».

За дебетом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» обліковуються операції: за утриманнями із заробітної плати, виплаті готівкою і депонуванні.

Із нарахованих зарплат проводяться обов’язкові утримання, утримання для відшкодування заподіяних підприємству збитків з вини працюючих і добровільні утримання.

До обов’язкових відносяться:

а) утримання прибуткового податку:

Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»

К-т 64 «Розрахунки з бюджетом»

б) Д-т 661 «Розрахунки за заробітною платою»

К-т 651 «Розрахунки за пенсійним забезпеченням»

в) утримання до страхового фонду:

К-т 652 «Розрахунки за соціальним страхуванням »

г) утримання до страхування на випадок безробіття:

К-т 653 «Розрахунки по страхуванню на випадок безробіття»

д) утримання по виконавчих документах:

685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

З дозволу працюючих з заробітної плати можуть бути утримані нестачі і втрати від псування цінностей (К-т 375), за допущений брак виробництва з вини працівників (К-т 24).

За письмовими заявами із заробітної плати бухгалтерія може здійснити вирахування на оплату індивідуальних позик, оформлених через підприємство, по добровільному страхуванню, за товари, продані в кредит.

Різниця в сумі нарахованої зарплати і утриманнями всіх видів належить виплаті готівкою з каси або через банкомат або платіжні картки.

Для одержання готівки на зарплату до банку подаються такі документи: грошовий чек і платіжні доручення на перерахування: утримань і нарахувань на зарплату (прибуткового податку, до пенсійного фонду, страхового, фонду страхування на випадок безробіття та фонду страхування від нещасних випадків).

Одержана сума прибуткується касою:

Д-т 30 «Каса»

К-т 31 «Рахунки у банках».

Протягом трьох повних робочих днів здійснюється виплата зарплати готівкою з каси (Д-т 66, К-т 30). Після цього платіжні відомості закриваються. Проти прізвищ працюючих, котрі не одержали зарплату, ставиться штамп або пишеться від руки «депоновано». Прізвища і суми депонентів переносяться до окремої відомості або книги, а загальна сума відображається на рахунках:

Д-т 661 «Розрахунки за заробітної платою»

К-т 662 «Розрахунки з депонентами».

Сума депонованої зарплати наступного дня здається в банк на поточний рахунок.

Аналітичний облік розрахунків з працюючими з заробітної плати організується за особовими рахунками працюючих, видами оплат і утримань.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ З ОПАТИ ПРАЦІ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

Таблиця 3.8.

3.2.3.4. Облік розрахунків зі страхування

Облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне забезпечення, обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за індивідуальне страхування персоналу підприємства, страхування майна та щодо інших розрахунків за страхуванням ведеться на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням"

На кредиті рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням, а також одержані від органів страхування кошти, за дебетом - погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві.

Рахунок 65 "Розрахунки за страхуванням" підприємство має такі субрахунки:

651 "За пенсійним забезпеченням"

652 "За соціальним страхуванням"

653 "За страхуванням на випадок безробіття"

654 "За індивідуальним страхуванням"

ПСП «Маяк» сплачує такі страхові платежі, як:

1) страхові внески в пенсійний фонд України 19,92% до нарахованої оплати праці щомісячно, за рахунок роботодавця, та 2% з оплати праці що рахунок працюючого;

2) страхові внески до Центру зайнятості на випадок безробіття 1,3% від нарахованої оплати праці (крім лікарняних) та 0,5% від нарахованої оплати праці з працюючого (не утримується 0,5% з працюючих пенсіонерів за віком та лікарняних);

3) страхові внески до фонду нещасних випадків 0,2% від нарахованої оплати праці (крім лікарняних) з роботодавця;

4) страхові внески до Фонду по тимчасовій непрацездатності з роботодавця 1,5% до нарахованої оплати праці за мінусом лікарняних та 0,5% з працюючого, якщо його заробіток до 633 грн., та 1%, якщо його заробіток крім лікарняних більше ніж 633 грн.

Аналітичний облік ведеться за кожним видом зборів і відрахувань, по страхувальниках та окремих договорах страхування.

Порядок відображення операцій на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням" в ПСП «Маяк» наведено у таблиці:

Таблиця 3.10.

Порядок відображення операцій на рахунку 65 "Розрахунки за страхуванням"

3.2.3.6.Облік розрахунків з бюджетом

Взаємовідносини підприємства з бюджетом визначаються діючою в Україні системою податків та інших обов’язкових платежів.

Податки — це обов’язкові платежі, які належить сплатити юридичній чи фізичній особі до державного чи місцевого бюджету.

Визначення та погашення зобов’язань перед бюджетом по загальнодержавних податках регулюється законами України, а перед місцевими бюджетами — рішеннями органів місцевого самоврядування.

Основними податковими платежами підприємств є: податок на додану вартість, податок з прибутку, акцизний збір, прибутковий податок з доходів громадян, податок на землю, з власників транспортних засобів, комунальний податок та деякі інші. Основ­не місце в податковій системі належить податку на додану вартість (ПДВ), по якому виникає необхідність вести облік податкового кредиту (зобов’язання бюджету перед підприємством) і податкового зобов’язання (зобов’язання підприємства перед бюджетом). Податковий кредит оплачується постачальникам матеріалів, послуг та іншим кредиторам і зменшує величину зобов’язання перед бюджетом. Податкове зобов’язання — це загаль­на сума податку, що нараховується до бюджету і сплачується підприємству покупцями за відвантажену готову продукцію і замовниками за виконані роботи. Таким чином до бюджету сплачується різниця в сумі податкового зобов’язання та податкового кредиту.

Синтетичний облік розрахунків підприємства з бюджетом за всіма видами платежів, а також санкцій за порушення податкового законодавства, які також вносяться в дохід бюджету ведеться на рахунку 64 «Розрахунки за податками і платежами». За кредитом цього рахунка відображається зобов’язання перед бюджетом при нарахуванні платежів, а за дебетом — погашення зобов’язань та зменшення на суму податкового кредиту.

Суми сплати до бюджету податку на додану вартість формуються таким чином.

Під час одержання матеріалів від постачальників разом із договірними цінами їм нараховується 20% податкового кредиту. Ці операції відображаються на рахунках:

Д-т 20 «Виробничі запаси»

Д-т 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети»

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суму ПДВ)

К-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками».

Під час погашення зобов’язань перед постачальниками разом сплачується і податковий кредит:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Відвантажена готова продукція відображається в бухгалтерському обліку як дохід підприємства і заборгованість покупців і замовників, яка включає і суму податкового зобов’язання за ПДВ.

Д-т 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»

К-т 70 «Доходи від реалізації».

Оплата заборгованості покупцями і замовниками відображається на рахунках:

Д-т 31 «Рахунки в банках»

Кредит 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками».

Із сумою сплати надходить підприємству і податкове зобов’язання за ПДВ. На суму ПДВ зменшується дохід підприємства і виникає зобов’язання перед бюджетом:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

Бюджету при цьому сплачується різниця в сумі податкового кредиту і податкового зобов’язання:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Податок з прибутку згідно із Законом України про цей податок нараховується всіма підприємствами в розмірі 30 процентів від прибутку, а малі підприємства за своїм бажанням — у розмірі 10 чи 6 процентів, але з суми надходжень коштів від реалізації чи інших доходів.

У більшості підприємств виникає різниця в сумі податку, визначеного згідно з податковим і бухгалтерським обліком.

Бухгалтерський облік податку на прибуток ведеться на рахунку 98 «Податки на прибуток», а визначається за даними рахунку 79 «Фінансові результати».

Сума податку з прибутку відображається на рахунках:

Д-т 79 «Фінансові результати»

К-т 98 «Податки на прибуток».

На суму прибуткового податку, що належить сплатити до бюджету:

Д-т 98 «Податки на прибуток»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами», а при погашенні заборгованості перед бюджетом за податком з прибутку:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т «Рахунки в банках».

В тому випадку, якщо за податковим обліком належить сплатити до бюджету більше, ніж за даними бухгалтерського обліку, різниця відноситься на дебет активного рахунка 17 «Відстрочені податкові активи». У противному випадку податкові різниці відносяться на кредит пасивного рахунка 54 «Відстрочені податкові зобов’язання».

Акцизний збір — це вид платежу до бюджету, який встанов­люється на товари народного споживання, що не є першою життєвою необхідністю (лікеро-горілчані вироби, сигарети, килими і килимові вироби, легкові автомобілі та інші). Перелік підакцизних товарів і розмір акцизного збору встановлюється Верховною Радою Украіни. Джерелом сплати акцизного збору є дохід від реалізації. Сума цього податку відображається на рахунках:

Д-т 70 «Доходи від реалізації»

К-т 64 «Розрахунки за податками і платежами».

В установлені Держказначейством строки акцизний збір перераховується в дохід бюджету:

Д-т 64 «Розрахунки за податками і платежами»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Аналогічно обліковуються зобов’язання перед бюджетом за іншими платежами. Аналітичний облік за рахунком 64 «Розрахун­ки за податками і платежами» організується за видами платежів до бюджету.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ РОЗРАХУНКІВ ЗІ СТРАХУВАННЯ

Таблиця 3.9.

Облік розрахунків по податках та інших обов’язкових платежах ВАТ “Рівненський ЦУМ” наведено в таблиці 3.10.

Таблиця 3.10.

Облік розрахунків по податках та інших обов’язкових платежах ВАТ “Рівненський ЦУМ”

3.2.3.7. Облік інших поточних зобов’язань

Інші поточні зобов’язання – це суми зобов’язань , які не можуть бути включеними до інших статей, навединих у розділі “Поточні зобов’язання” .

Облік таких зобовязань ведеться на рахунку 68 Розрахунки за іншими операціями.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” використовує такі субрахунки:

681 “Розрахунки за авансами одержаними”

682 “Внутрішні розрахунки”

683 “Внутрішньогосподарські розрахунки”

684 “Розрахунки за нарахованими відсотками”

685 “Розрахунки з іншими кредиторами”.

На субрахунку 681 “Розрахунки за авансами одержаними” ведеться облік одержаних авансів під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконанні роботи.

На субрахунку 682 “Внутрішні розрахунки” ведеться облік усіх видів поточних розрахунків з дочірніми підприємствами.

На субрахунку 683 “Внутрішньогосподарські розрахунки” ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей,реалізацією продукції, робіт, послуг, передачаю витрат загальноупрапвлінської діяльності, виплати заробітної плати працівникам цих господарств, за іншими видами розрахунків.

На субрахунку 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” ведеться облік нарахованих відсотків за:

· використання коштів або товарів ( робіт, послуг), отриманих у кредит;

· використання майна, отриманого в користування ( орендні операції тощо);

· іншими операціями.

На субрахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами” ведеться облік операцій, які не передбачені для обліку на інших субрахунках рахунка 68 “Розрахунки за іншими операціями” , а саме: з різними організаціями за операціями некомерційного характеру ( навчальними та науково – дослідними закладами тощо).

Аналітичний облік розрахунків з іншими кредиторами ведеться окремо за підприємствами, організаціями, установами та фізичними особами, з якими здійснюються розрахунки.

3.3. Облік власного капіталу

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасника­ми), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріаль­них, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності окремих суб'єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне това­риство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу.

Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підпри­ємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов'язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників підприємства (фірми). На суму власного капіталу суттєво впливає оцінка в бухгалтерському обліку активів і кредиторської заборгова­ності, що була застосована при створенні підприємства, хоча випадково вона може збігатись із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.

Завданням даної курсової роботи є відображення власного капіталу підприємства в обліку, характеристика його основних елементів, їх формування, визначення суті та функцій власного капіталу.

Актуальність теми зумовлена визначальним місцем власного капіталу у створенні та функціонуванні підприємства, його особливим статусом “гаранту” організації бізнесу.

Класифікація та функції власного капіталу

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки вико­нує такі функції:

– самостійності і влади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності та впливу його власників на підприємство;

– відповідальності і захисту прав кредиторів -відображений в балансі підприємства власний капітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

– довгострокового кредитування – перебуває в розпо­рядженні підприємства необмежений час;

– фінансування ризику – власний капітал використо­вується для фінансування ризикових інвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;

– кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

– компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власного капіталу;

– розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна при ліквідації підприємства.

Створюється підприємство з метою отримання прибутку і реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.

Утворюється власний капітал двома шляхами:

– внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів;

– накопиченням суми доходу, що залишається на підпри­ємстві.

За формами власний капітал поділяється на дві категорії:

– інвестований (вкладений або сплачений капітал);

– нерозподілений прибуток.

Інвестований капітал – це сума простих та привілейо­ваних акцій за їх номінальною (оголошеною) вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибут­ку, що не була розподілена між акціонерами.

Власний капітал за рівнем відповідальності поділя­ється на:

– cтатутний капітал, сума якого визначається в уста­новчих документах і підлягає обов'язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

– додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.

Функції Статутного і Додаткового капіталів різні. Статутний капітал – це первісне джерело інвестування і формування майна підприємства. На відміну від Додаткового капіталу Статутний капітал забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму. Статутний капітал – це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Власник, вкладаючи кошти в підприємство, очікує, що у майбутньому вкладений ним капітал зросте. Отриманий підприємством прибуток і означає приріст цього капіталу. Витрати, що збільшують собівартість (витрати обігу), і витрати, що відносяться за рахунок прибутку підприємства, зменшують нерозподілений прибуток.

Характеристика та відображення в обліку складових частин власного капіталу

Елементами власного капіталу є:

– Статутний капітал;

– Пайовий капітал;

– Додатковий капітал;

– Резервний капітал;

– Вилучений капітал;

– Неоплачений капітал,

– Нерозподілені прибутки (непокриті збитки;

– Цільові надходження;

– Забезпечення майбутніх витрат;

– Страхові резерви.

На ВАТ “Рівненський ЦУМ” обліковуються такі форми власного капіталу:

· Статутний капітал

· Інший додатковий капітал

· Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Статутний капітал

Статутний капітал підприємства – це вартісний вираз основних і оборотних засобів, якими воно володіє. Статутний капітал фіксують і реєструють в установчих документах, зокрема у договорі учасників і статуті підприємства. Наступні зміни статутного капіталу можуть від­буватися лише при умові зміни статуту і повідомлення про це органу, який його зареєстрував.

Статутний капітал на підприємствах різних форм влас­ності (крім державної) – це сумарний внесок вкладів у майно (у грошовому виразі) засновниками підприємства при його створенні.

Статутний капітал може бути сформований за рахунок майна (основних засобів, оборотних засобів), за рахунок цінних паперів (ак­цій, облігацій, депозитів), за рахунок деривативів – права власності на користування природними ресурсами, майном чи обладнанням, на інтелектуальну власність, коштів в т.ч. готівки та безготівкових, вклю­чаючи валюту.

Акціонерним вважається товариство, що має Статутний капітал, поділений на певну кількість акцій однакової номі­нальної вартості. Статутний капітал має бути не менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам (розмір якої діє на момент створення акціонерного товариства). З 1 січня 1999 р. мінімальний розмір Статутного капіталу акціонерного товариства становить 925000 грн. (1250 х 74 грн.). Збільшення Статутного капіталу акціонерного товарис­тва не більше ніж на 1/3 може бути здійснене за рішенням правління за умови, що це передбачено Статутом. Зменшується Статутний капітал на суму вартості майна соціальної сфери, для якого встановлено пільги та на суму залишку використання позикових коштів, відображених на однойменному рахунку.

Хоч величина статутного капіталу підприємства зафіксована в установчих документах і вона має дорівнювати сальдо за кредитом рахунку 40 “Статутний капітал”, на практиці виникають ситуації, коли його необхідно змінити. Такі зміни відображають як збільшення чи зменшення статутного капіталу. Так, при розширенні матеріально-технічної бази підприємства (його розбудові, придбанні основних за­собів), якщо це відбувалось за рахунок прибутку підприємства, необ­хідно адекватно збільшити статутний капітал. Так само він збільшує­ться при прийманні нових засновників.

Зменшення статутного фонду підприємства може бути внаслідок знищення майна, особливо основних засобів, внаслідок стихійного лиха чи з інших причин.

У будь-якому випадку повинні бути внесенні зміни до статуту підприємства.

За кредитом рахунку 40 “Статутний капітал” відображають збільшення статутного капіталу, за дебетом – його зменшення (вилу­чення).

Аналітичний облік статутного капіталу ведуть за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Додатковий капітал.

Додатковий капітал – це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Додат­ковий капітал збільшується на суму емісійного доходу.

Додатковий капітал (інший додатковий капітал) збільшуєть­ся на суму дооцінки необоротних активів, яа суму безкош­товно отриманих підприємством активів від інших юридичних або фізичних осіб та інші види додаткового капіталу.

Рахунок 42 “Додатковий капітал” призначений для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

За кредитом рахунку 42 “Додатковий капітал” відображають збільшення додаткового капіталу, за дебетом – його зменшення.

На субрахунку 421 “Емісійний дохід” відображають різницю між продажною і номінальною вартістю первісне розміщених акцій.

На субрахунку 422 “Інший вкладений капітал” обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рі­шень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 “Дооцінка активів” відображають суму дооцін­ки (уцінки) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законо­давством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

На субрахунку 424 “Безоплатно одержані необоротні активи” ві­дображають вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб.

На субрахунку 425 “Інший додатковий капітал” обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

ВАТ “Рівненський ЦУМ” використовує лише субрахунок 425 “Інший додатковий капітал”.

Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

Неоплачений капітал – це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

При створенні акціонерного товариства та після прийняття рішення про випуск акцій і оголошення передплати на них вся сума зареєстрованого Статутного капіталу відображається за новою методологією (порівняно з тією, що існувала до 2000 р.) бухгалтерського обліку як неоплачений капітал записом:

Дебет рахунка №46 “Неоплачений капітал” Кредит рахунка №40 “Статутний капітал”. Зменшується заборгованість за акції (неоплаченого капіта­лу) внаслідок фактичного надходження внесків засновників та учасників акціонерного товариства, на які вони підписались. і фінансовому обліку ця операція відображається на кредиті рахунка 46 “Неоплачений капітал”. Рахунки матеріальних цінностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у наці­ональній або іноземній валюті) дебетуються.

Майно, передане в натуральній формі у власність підпри­ємства в рахунок оплати акцій, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерсь­кому обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів акціонерному товариству. Ці операції відображаються в обліку такими проводками.

В оплату передплати акцій надійшли активи (за відповідними сумами):

Дебет рахунка №10 “Основні засоби” Дебет рахунка №15 “Капітальні інвестиції” Дебет рахунка №12 “Нематеріальні активи” Дебет рахунка №20 “Виробничі запаси” Дебет рахунка № 30 “Каса” Дебет рахунка №31 “Рахунки в банках” Кредит рахунка №46 “Неоплачений капітал”.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – це сума прибутку, реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку.

Нерозподілений прибуток є складовою частиною власного капіталу. Це прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування Резервного капіталу.

Розраховується сума нерозподіленого прибутку поточного року за такою методикою:

ПНПР = ПНМР + ЧППР – ДПР – В ,

де ПНПР – прибуток нерозподілений поточного року; ПНМР – прибуток непрозподілений за попередній (минулий) рік; ЧППР – чистий прибуток поточного року; ДПР – дивіденди за поточний рік; В – внески на поповнення Резервного капіталу.

Сума непокритого збитку наводиться в дужках і вирахо­вується при визначенні підсумку власного капіталу.

Облік нерозподіленого прибутку або збитків, якщо вони не спи­сані за рахунок інших джерел, ведуть на рахунку 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. За кредитом відображають різницю між балансовим прибутком та його використаною протягом звітного року сумою. Якщо підприємство має за рік балансовий збиток, то за дебе­том згаданого рахунку відображають суму збитку, перенесену з ра­хунку 79 “Фінансові результати”. За кредитом відображають списання збитку в наступні роки. Тому схема обліку ґрунтується на бухгалтер­ських довідках, які є основою для записів операцій за вказаним ра­хунком.

На субрахунку 441 “Прибуток нерозподілений” відображають на­явність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 “Непокриті збитки” відображають непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді” відображають розподіл прибутку між власниками (нарахування диві­дендів), виплати за облігаціями, відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

БУХГАЛТЕРСЬКІ ВІДОБРАЖЕННЯ ОБЛІКУ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ НА ВАТ “РІВНЕНСЬКИЙ ЦУМ”

Таблиця 3.11.

Типові операції за рахунком 40 “Статутний капітал”

Таблиця3.12.

Типові операції за рахунком 42 “Додатковий капітал”

Таблиця 3.13.

Типові операції за рахунком 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”

Рахунки IV клас “Власний капітал та забезпечення зобов’язань”:

На рахунку №41 “Пайовий капітал” обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між членами КСП, частину майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Рахунок №42 “Додатковий капітал” призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок №43 “Резервний капітал” призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

На рахунку №44 “Нерозподілені прибутки (непо­криті збитки)” ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

На рахунку №45 “Вилучений капітал” ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення Статутного капіталу) тощо.

Рахунок №46 “Неоплачений капітал” призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

На дебеті рахунка відображається заборгованість засновни­ків (учасників) господарського товариства за внесками до Статутного капіталу підприємства, на кредиті — погашення заборгованості по внесках до Статутного капіталу.

На рахунку №47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів” ведеться узагальнення інформації про рух коштів, які за рішенням підприємства резервуються для забезпечення майбутніх витрат і платежів, та включення їх до витрат поточного періоду.

На рахунку №48 “Цільове фінансування і цільові надходження” ведеться облік та узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення (в тому числі отримана гуманітарна допомога).

Облік страхових резервів ведеться на рахунку №49 “Страхові резерви”. Цим рахунком користуються підприєм­ства, які відповідно до законодавства є страховиками і у встановленому порядку формують страхові резерви.

3.4. Облік доходів

У бухгалтерському обліку доходи — це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, внаслідок чого збільшується власний капітал підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників).

Для того, щоб відображати в бухгалтерському обліку і складанні фінансової звітності зокрема, Звіту про фінансові результати, події, пов’язані з отриманням доходів, вони поділяються за видами діяльності.

Дохід визнається в разі додержання таких умов:

o при збільшенні активу або погашенні зобов’язань, які приводять до збільшення власного капіталу підприємства (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків засновників підприємства);

o оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Доходи, достовірну оцінку яких здійснити неможливо, у звітності не відображаються, що відповідає принципу обачливості, який передбачає відображення у фінансовій звітності всіх елемен­тів за вартістю, яка має запобігати заниженню зобов’язань і витрат та завищенню активів і доходів підприємства. Цей принцип передбачає вибір методу оцінки.

Можливість достовірної оцінки — основна умова визнання доходів. У бухгалтерському обліку дохід відображається в сумі грошових коштів або їх еквівалентів, які були отримані або підлягають одержанню.

Не визнаються доходами, оскільки не є економічними вигодами, які надходять на підприємство і не приводять до збільшення власного капіталу, суми, одержані від імені третіх осіб, такі як:

— податок на додану вартість, акцизи, інші податки і обо­в’язкові платежі, що підлягають перерахуванню до бюджету і позабюджетних фондів;

— надходження за договорами комісії, агентськими та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо;

— попередня оплата (аванс у рахунок оплати) продукції (товарів, робіт, послуг);

— завдаток під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

— надходження, що належать іншим особам.

Разом із тим вищеназвані суми не включаються тільки до суми чистого доходу підприємства.

У бухгалтерському обліку для обліку доходів Планом рахунків передбачено 7 клас рахунків — «Доходи і результати діяльності». Цей клас рахунків можна вважати тимчасовим, оскільки він закривається в кінці кожного звітного періоду. Ці рахунки відображають стан доходів за певний звітний період. Тимчасові рахунки починають новий звітний період із нульового сальдо, на яких накопичується інформація про доходи за даний період, що дає змогу використовувати накопичену інформацію при складанні проміжної звітності (квартальної, за півроку, за дев’ять місяців).У кінці періоду рахунки доходів (як, до речі і рахунки витрат) закриваються через списання їх сальдо на рахунок 79 «Фінансові результати». Інструкція до нового Плану рахунків дозволяє закривати рахунки доходів та витрат щомісяця або по закінчені звітного року.

Схематично взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат має наступний вигляд:

Рис. 2. Взаємозв’язок рахунків обліку доходів і витрат

Рахунки 7 класу «Доходи і результати діяльності» застосовуються для обліку доходів наступним чином:

За кредитом рахунків 7 класу — валовий дохід.

За дебетом рахунків 7 класу (крім рахунка 76 «Страхові платежі»):

o ПДВ;

o акцизний збір;

o інші непрямі платежі, включені до ціни продажу.

Після чого на фінансовий результат діяльності підприємства відноситься сума чистого доходу.

У бухгалтерському обліку і фінансовій звітності доходи відображаються в момент їхнього виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів — це означає, що облік доходів і складання звітності здійснюється на підставі облікового принципу нарахування. Складена згідно з принципом нарахування фінансова звітність інформує користувача не лише про проведені операції, які супроводжувались виплатою або одержанням грошових коштів, але й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому, та про ресурси, наведені у грошовому вираженні, які будуть отриманні у майбутньому. Визнані в бухгалтерському обліку доходи класифікуються за такою схемою:

Рис.3. Класифікація доходів підприємства

Планом рахунків для відображення доходів у бухгалтерському обліку передбачені рахунки:

Закінчується 7 клас рахунків рахунком 79 «Фінансові результати». Цей рахунок призначений для обліку і узагальнення інфор­мації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Фінансовий результат визначається за кожним видом діяльнос­ті шляхом зіставлення доходів і витрат звітного періоду.

За кредитом рахунка 79 «Фінансові результати» відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, за дебетом — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» і потрапляє до бухгалтерського балансу.

Рахунок 79 «Фінансові результати» має такі субрахунки:

791 «Результат основної діяльності»

792 «Результат фінансових операцій»

793 «Результат іншої звичайної діяльності»

794 «Результат надзвичайних подій».

Закриття рахунка 79 «Фінансові результати» здійснюється по закінченні звітного періоду (місяця чи календарного року).

Облік доходів від основної та іншої операційної діяльності

Фінансовий результат від операційної діяльності включає в себе фінансовий результат від реалізації, а також інші операційні доходи і витрати.

Для обліку операцій, пов’язаних з реалізацією, використовуються рахунки:

70 «Доходи від реалізації»

90 «Собівартість реалізації».

Для обліку операцій з реалізації готової продукції використовуються такі субрахунки:

701 «Дохід від реалізації готової продукції»

901 «Собівартість реалізованої готової продукції».

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

1. Покупцеві передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

2. Підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

3. Сума доходу може бути достовірно визначена;

4. Є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Таблиця 3.14.

Бухгалтерські записи відображення операцій з реалізації готової продукції:

содержание   ..  216  217  218   ..