Виховна
година
на
тему
:
«Дитяча
проституція
:
за
чи
проти»
(Дана
виховна
година
розрахована
на
30
хв
.)
Мета
;
виховативучнівкритичнеставленнядоданоїпроблеми; донести доучнівськихсердецьвсюглибинужорстокостіцьогородузаняття; примуситидітейнарівнісвідомості«відмовитись»відподібного майбутнього.
План
проведення
.
1. Вступнарозповідьстудентів.
2. Висловленнякожнимучнемкласувласноїдумкизприводупоставленоїпроблеми.
3. Висновки, зробленіучнями.
4. Підбиттяпідсумківвиховноїгодинистудентами.
Дитячапроституція—проституціяосібвікомдо 18 років, якарозвинена вбагатьохкраїнах. Упереважнійбільшостідержавпереслідується законодавством. ДодатковийпротоколдоКонвенціїпроправадитини, що стосуєтьсяторгівлідітьми, дитячоїпроституціїтадитячоїпорнографії, визначаютьдитячупроституціюяк«практику, колидитинавикористовується зметоюотриманнясексуальнихпослугособамизавинагородуабобудь-яку іншуформукомпенсації» (стаття 2Ь). Винагородачикомпенсаціїможе надаватисяяксамійдитині, такітретімособам.
ХарактерноюрисоюторгівлідітьмивУкраїнієте, щовбільшості випадківвонистаютьоб’єктомторгівлівсерединікраїни. Торгівцідітьми заманюютьсвоїхжертвуборговукабалу. Вонизмушуютьїхвідробити витрати, пов’язанізпоїздкоюітакими«послугами», якхарчуваннятажитло.
ВостаннірокивУкраїнізросладитячапроституція. Згідноданими дослідження, проведеногоУкраїнськимінститутомсоціальнихдосліджень, середжінок, якізаймаютьсянаданнямсексуальнихпослугукомерційних цілях, 11% складалидітиувіцівід 12 до 15 роківта 20% - увіцівід 16 до 17 років. Допроституціютакожзалучають 10-річнихдівчаток.
ЗіскасуваннямвіздлятуристівзбільшостізахіднихкраїнУкраїнаусе більшестаєоднимзосновнихнапрямківдлясекс-туризму.
Унасжезформулюваннями—проблеми, якіпокилишенамагаються вирішити. Колисьунаснебулосексу. Теперунастаксамонемаєдитячої проституції, аточнішеюридичногоформулювання. 25 березня 1999 рокув першомучитанніприйнятозакон«Проохоронудитинства». Післядоробок додругогочитаннявінприйдезбільшконкретноюназвою«Прозахистправ дитини». Йогомета—адаптаціяйвпровадженнявукраїнськезаконодавство нормКонвенціїООНзправдитини. Ітутупершеспробуютьзапровадити юридичневизначеннятермінів, якідосічітконіякненазивалися: безпритульні, бездоглядні, діти-сироти, діти, позбавленібатьківськоїопіки. Нерозробленістьтермінологіїускладнюваладослідницькуйстатистичну діяльністьпо«Дітяхвулиці». Томуофіційноїстатистики—прокількість дітей, якіживутьнавулиці, наркоманів, якізаймаютьсяпроституцієюй дрібнимикрадіжками—унаснемає. Таякимбувподив, коливпритулкудля неповнолітніхприміськійслужбіусправахнеповнолітніхповідомили, щоне тількитакоготерміна, як«дитячапроституція», немає, айдітейізтакими проблемаминеіснує.
Мають рацію вони в одному: у нас реально ні психологічною, ні соціальною адаптацією ні громадські, ні державні органи не займаються. Про окремі соціально-реабілітаційні центри питання взагалі не стоїть. Інодів притулкупроводятьреабілітаційніпрограми, алевонинерегулярній суттєвогорезультатунеприносятьхочабтому, щоніхтонеможепояснити, якийрезультатусежпередбачається. Притулокзаймаєтьсясвоїмпрямим обов’язком: тимчасовеутриманнявуличнихдітей. Частинаприходятьсамі, частинуприводятьлюди, алеосновнийконтингентнадходитьсюдипісля облавкримінальноїміліціїтаслужбиусправахнеповнолітніх. Лише випадковойтількизаособливоїдовіридопсихологівможенадійти інформаціяпроте, щохтосьіздітейзаймаєтьсяпроституцією. Аленацьому ставлятькрапку. Втім, нашіорганисоціальногозахистунетакібездіяльні, як здаєтьсянапершийпогляд. Укожномурайонііснуютьгромадські приймальні, кудиможназвернутисяподопомогупсихологайсоціального працівника. Іншаріч, щодітичастішезавсезнаютьпротімісця, деїх можутьпрогодувати, анепроконсультувати. Томурейдисоціальнихслужбу рамкахроботиздітьмивулицімаютьунихуспіх: годуютьшоколадомі напуваютьбульйончиками. Однаксамідітиподопомогузвертаютьсявкрай рідко, тайто, якщосправизовсімкепські. Першийпунктпризначення— лікарня, другий—лишевкрайньомувипадку—приймач-розподільник.
Цедавновжененовина. Поглибленимвивченнямдитячоїпроституції займаютьсявСША, Великобританії, Німеччині, навітьуРосії. ВУкраїні боротьбаздитячоюпроституцією—целишелокальнійперіодичніакції. Самециммивідрозвиненихкраїнівідрізняємося. Причини, зякихдіти змушеніторгуватисвоїмтілом, ікатегоріїнаселення, звідкивиходятьцідіти, скрізьоднакові. Різницялишевступенізацікавленостісуспільствайдержави ввирішенніцихпроблем.
|