Організація скотарства і перспективи його розвитку - курсовая работа

Кабінет Міністрів України

Національний аграрний університет

Кафедра організації агробізнесу

Курсовий проект

на тему:

«Організація скотарства і перспективи його розвитку в СТОВ ім. «Гагаріна» Богуславського району Київської області»

Виконав:

студент 4 курсу 2 групи

економічного факультету

відділення «Економіка

підприємства»

Сидоренко В. М.

Перевірив:

Коновал І. А.

Київ – 2008

План

Вступ

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузі тваринництва

1.1 Природні та економічні умови підприємства

1.2 Спеціалізація підприємства

1.3 Організація скотарства

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції скотарства

Розділ 2. Планування розвитку скотарства

2.1 Обґрунтування виробничої програми зі скотарства

2.1.1 Планування продуктивності тварин

2.1.2 Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл.

2.2 Планування кормової бази

2.3 Планування трудових ресурсів

2.4 Планування собівартості та реалізації продукції тваринництва

Розділ 3. Перспективи розвитку молочного скотарства

Висновки і пропозиції

Список літератури

Вступ

На півдні Київської області здавна розводили молочне скотарство, якому сприяли кліматичні умови та злегка горбистий рельєф. Завдяки цьому розвивалась і інфраструктура цього виду сільськогосподарської діяльності. В Богуславському районі та районах, які знаходяться поруч побудовані масло- та молокозаводи. Побудовано також комбікормовий завод. Але в останні десятиліття всі забули про сприятливі природні та вже складені економічні умови і стали говорити про те, що молочне скотарство невигідне і приносить тільки збитки. Почали масово збувати продуктивне поголів’я стада. Тваринництво в регіоні занепало, набула масового розвитку рослинницька галузь В результаті чого комбікормовий завод перестав працювати взагалі, а заводи по переробці молока працюють лише на 30 – 40 %, значну частину сировини якому (близько 60%) надають господарства населення[1] .

Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це основний і найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.

В цій роботі буде викладений перспективний план розвитку молочного скотарства СТОВ ім. «Гагаріна» на основі інтенсифікації і використання новітньої техніки та технологій.

Розділ 1. Організація і сучасний стан розвитку галузі тваринництва

1.1 Природні та економічні умови підприємства

При вивченні діяльності будь-якого підприємства спочатку необхідно оцінити стан його розвитку. Проте, для більш глибокого вивчення необхідно врахувати умови, в яких воно функціонує. Серед таких умов виділяють природні та економічні умови.

Природні умови.

Місце розташування і комунікації підприємства.

Село, район, область:

с. Дмитренки

Богуславський район

Київська область

Відстань до найближчої залізничної станції: м. Миронівка – 40 км.

Відстань до районного центру: м. Богуслав – 15 км.

Відстань до обласного центру: м. Київ – 145км.

Бази постачання:

м. Богуслав – 15 км.

м. Миронівка – 40 км.

м. Тараща – 30 км.

Бази реалізації продукції:

м. Богуслав – 15 км.

м. Миронівка – 40 км.

м. Тараща – 30 км.

м. Київ – 145км.

Характеристика шляхів сполучення з адміністративними центрами, базами постачання та реалізації продукції – дороги І класу з асфальтовим покриттям.

Внутрішньогосподарські шляхи сполучення:

всього - 30,2 км,

в тому числі:

з твердим покриттям 20 км,

решта – ґрунтові дороги.

Внутрігосподарський зв'язок – телефонний.

Територія господарства не містить важливих автомобільних шляхів та залізно дорожніх станцій. Тому господарство має не дуже сприятливі шляхи сполучення для реалізації продукції та зв’язку з постачальниками.

Серед обслуговуючих виробництв господарства – автопарк, ремонтна майстерня тракторна та будівельна бригада; серед підсобних – млин.

Ґрунти лісостепу сформувались в основному на лісових та лісовидних суглинках і характеризуються високою потенційною родючістю. Ґрунтовий покрив складається з темно-сірих опідзолених ґрунтів. В цих районах також зустрічається чорноземи опідзолені та чорноземи мало гумусні, частково вилугувані й карбонатні.

Клімат зони помірно-континентальний з довгим теплим літом і короткою м’якою зимою. Континентальність зростає у напрямі із заходу на схід. У цьому ж напрямі збільшується глибина і тривалість промерзання ґрунтів, що впливає на їх основну волого-зарядку. Середня температура за рік дорівнює 6 – 8^о С, але в деякі роки бувають деякі відхилення.

· максимальна температура – 37, 39^о С (1936 р.)

· мінімальна температура – -36^о С (1935 р.)

Кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва, але в окремі роки спостерігається значне зрідження озимих посівів після зимівлі, а також пошкодження окремих сільськогосподарських культур у весняно-літній період під впливом посушливо-суховійних та інших несприятливих метеорологічних умов.

· тривалість вегетаційного періоду – 210 днів

· тривалість безморозного періоду – 160 днів

Останні весняні приморозки закінчуються у середньому 26 – 28 квітня, а перші осінні заморозки починаються 6 – 7 жовтня. В окремі роки ці показники коливаються, що і впливає на тривалість без морозного періоду.

Район помірно теплий помірно зволожений. За період з середньодобовою температурою понад 10^о С тут випадає 310 – 320 мм опадів, а за рік – 480 – 560 мм. Період з середньодобовою температурою понад 15^о С тут триває на 5 днів більше, ніж на решті території області.

Землі мають злегка хвилясту рівнинну поверхню з невеликим похилом з півдня та південного заходу в бік Дніпра. Нагірний правий берег Росі порізаний густою сіткою ярів та байраків. Під дією дощів зливового характеру і весняних талих вод утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті території змивається родючий поверхневий шар, замулюються річки.

Ефективний засіб боротьби з ерозією є сівба на схилах багаторічних трав, які утворюють дернину і дають додаткові ресурси кормів для тваринництва.

Для того, щоб охарактеризувати забезпеченість СТОВ ім. «Гагаріна» ресурсами, необхідно спершу оцінити його загальногосподарську діяльність.

Таблиця 1

Склад і структура сільськогосподарських угідь СТОВ ім. «Гагаріна»

Підприємство розвивається на умовах оренди землі і за аналізований період змін в структурі сільськогосподарських угідь не відбулося. А тому всі зміни в економічних показниках залежать виключно від господарської діяльності в підприємстві.

Зокрема зниження вартості валової продукції по співставних цінах на 5% (таблиця 2), свідчить про скорочення обсягів виробництва продукції в натурі, а одночасний ріст по собівартості (тобто витрат на виробництво) на 31% – може свідчити лише про значне зростання закупівельної ціни на необхідні засоби виробництва. Таке збільшення не пов’язане з прогресивнішими технологіями. Це підтверджується і показником прибутку та рівня рентабельності (таблиця 4), оскільки в 2005 році збиток становив 30,3 тис. грн. та 4% рівня збитковості. А вже в 2007 році ці показники були, відповідно, -102 тис. грн. та -6,8%.

Таблиця 2

Наявність трудових ресурсів та їх використання в СТОВ ім. «Гагаріна»

Щодо наявності та використання трудових ресурсів, то за аналізований період відбулося зниження кількості відпрацьованих одним працівником людино-годин та людино-днів – на 32%. Це зниження відбулося як за рахунок зменшення середньорічної кількості працюючих на підприємстві на 12%, так і за рахунок зменшення загальної кількості відпрацьованих людино-годин та людино-днів на 40%.

У 2007, порівняно з 2005 роках працівники галузі рослинництва відпрацювали на 20% менше робочого часу, а працівники галузі тваринництва – майже 2 рази.

На досить низькому рівні знаходиться і продовжує знижуватись коефіцієнт використання фонду робочого часу одним працівником. У 2005 році він становив 0,41 і за останні 3 роки знизився на 30% аж до 0,28. В підприємстві фактично використовується робочого часу набагато менше, ніж нормативно могло б. Це означає, що трудовий колектив неповністю зайнятий роботою і більшу частину часу, потенційно можливого для виробничої діяльності, на підприємстві просто не використовують. Тут приховані резерви зниження виробничої собівартості продукції.

Результативним показником ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Найбільш загальним показником продуктивності праці є виробництво валової продукції в розрахунку на 1 працівника за рік. Цей показник основний, вартісний, прямий. В СТОВ ім. «Гагаріна» він знаходиться на низькому рівні (15,03 тис. грн. в 2005 році) і за останні з роки суттєво не змінився (у 2007 року він становив 16,15 тис. грн.).

Не менш важливими ресурсами, поряд із трудовими, є виробничі ресурси.

Повна забезпеченість підприємства необхідними виробничими ресурсами створює сприятливі умови для господарської діяльності.

Дані таблиці 3 свідчать про те, що середньорічна вартість основних засобів СТОВ ім. «Гагаріна» зросла на 26%, а середньорічна вартість оборотних засобів – на 30%.

Таблиця 3

Основні показники забезпеченості СТОВ ім. «Гагаріна» виробничими ресурсами

Збільшення середньорічної вартості основних засобів в 2007 році забезпечене здачею в експлуатацію млина, загальною вартістю 2000 тис. грн. та деяким оновленням авто-тракторного парку.

Ріст вартості оборотних засобів був викликаний тим, що значно зросли витрати на 1 га посіву у зв’язку з підвищенням цін на оборотні засоби, а також за рахунок росту дебіторської заборгованості, зокрема за розрахунками з бюджетом. Це є негативне явище.

У зв’язку з цим фондоозброєність підприємства за останні 3 роки зросла на 43%, а фондозабезпеченість – на 26%. Але з іншої сторони, в зв’язку з низькою врожайністю сільськогосподарських культур та продуктивністю тварин, фондомісткість продукції теж зросла на 29%.

Краща фондозабезпеченість і вища фондоозброєність сприяють зростанню врожайності і підвищенні продуктивності тварин, що в свою чергу впливає на зниження собівартості продукції і збільшення прибутку.

Середньорічне умовне поголів’я тварин, що припадає на 1 га. сільськогосподарських угідь знаходиться на досить низькому рівні (0,15 ум. гол.) та за останні 3 роки скоротилося ще на 80% і складає 0,03 ум. гол. Рекомендоване значення цього показника, при якому досягається оптимальне поєднання забезпеченості тварин кормами та внесення органічних добрив складає 1 ум. гол. на 1 га. сільськогосподарських угідь.

Виробничі ресурси – це матеріальна база розвитку сільськогосподарського підприємства. Ефективність їх використання можна оцінити за допомогою показника фондовіддачі. Він характеризується вартістю валової продукції, що припадає на 1 гривню основних засобів сільськогосподарського призначення. В СТОВ ім. «Гагаріна» цей показник за аналізований період знизився на 27%. Це викликано зниженням вартості валової продукції в порівняльних цінах. Тобто на 1 грн. вартості основних засобів припадало 0,34 грн. валової продукції, а за аналізований період ця вартість зменшилась до 0,26 грн..

Окупність виробничих витрат вартістю валової продукції за аналізований період знизилась на 26%. В 2005 році на 1 грн. виробничих витрат припадало 0,8 грн., а в 2007 році – 0,59 грн.. Таку ситуацію спричинило значне зниження вартості валової продукції та деяке збільшення виробничих витрат.

Таблиця 4

Основні показники використання виробничих ресурсів в СТОВ ім.

«Гагаріна»

Окупність виробничих витрат прибутком, про що свідчить рівень рентабельності, знаходиться на досить низькому рівні, оскільки в 2005 році прибуток був на 4% меншим, ніж витрати та за аналізований період ще знизився майже на 3 пункти і становив -6,8%. Це свідчить про дуже низьку якість господарювання.

Оцінюючи загальну діяльність підприємства, неможливо проминути показники економічної ефективності роботи сільськогосподарського підприємства.

Таблиця 5

Показники економічної ефективності сільськогосподарського

виробництва в СТОВ ім. «Гагаріна»

За аналізований період ефективність роботи підприємства знаходиться на досить низькому рівні. За дані 3 роки, найгірша ситуація склалася в 2006 році, коли загальна сума збитку від виробництва сільськогосподарської продукції складала 424 тис. грн.. В 2007 році ця ситуація покращилась, але не на стільки, щоб говорити про вдале господарювання. На підприємстві такі негативні результати пояснюють поганими погодними умовами. 2007 рік був більш несприятливим, з точки зору погодних умов, але валового доходу отримали більше. Тут зіграли основну роль зміна структури посівних площ, підвищення товарності сільськогосподарських культур та вищі закупівельні ціни на готову продукцію.

1.2 Спеціалізація підприємства

За світовою тенденцією всі підприємства мають певну спеціалізацію, тобто переважний розвиток виробництва одного або кількох видів продукції для якого в даному місці є відносно найкращі природо-економічні умови.

Таблиця 6

Структура грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції

В структурі грошових надходжень від реалізації товарної продукції в СТОВ ім. «Гагаріна» у 2007 році провідне місце займає продукція рослинництва (92%), зокрема кукурудзи на зерно (38%) та озимої пшениці (37%). В 2006 році перше місце займав ячмінь (36%). Як вже вище зазначалось, така зміна структури посівних площ сприяла зменшенню збитків, а це, відповідно, підвищило економічну ефективність виробничої діяльності.

В галузі тваринництва за останні 3 роки спостерігається стрімкий спад: від 9% до 4%. Це свідчить про те, що керівники підприємства галузь тваринництва не бачать перспективною. Ця думка не є правильною. Чому? Буде пояснено в наступних розділах.

Отже спеціалізація – зерновиробництво, при чому за останні 3 роки вона не змінювалася.

1.3 Організація скотарства

У зв'язку з поглибленням спеціалізації та переведенням виробництва молока на промислову основу спеціалізовані молочні ферми більш ефективні, порівняно із змішаними фермами.

Молочне скотарство розвивається в приміській зоні, де висока густота населення і великі потреби в безперервному постачанні незбираного молока протягом усього року.

Саме в таких умовах функціонує СТОВ ім. «Гагаріна». Як вже стало зрозуміло з таблиці 6, тваринницька галузь займає досить незначну частку, але наявний потенціал та економічні умови підприємства складають перспективні умови розвитку молочного скотарства.

Організаційна структура галузі включає відділки, в кожному з яких є тваринницькі приміщення. Перший – головний, до нього входять допоміжні приміщення, кормоцех, комори для зберігання концентрованих кормів, сховище для коренеплодів, силосні ями, споруди для зберігання сінажу і сіна та чотири ферми молочного стада на 800 голів, родильне відділення і приміщення для тварин на вирощуванні та відгодівлі. Є пункт штучного осіменіння.

Важливим є вибір способу утримання тварин, який має безпосередній вплив на вибір системи машин для механізації виробничих процесів, організацію праці та економічну ефективність розвитку галузі. Враховуючи розвиток тваринництва за Радянських часів в СТОВ ім. «Гагаріна» ще застосовують прив’язний спосіб утримання.

У приміщеннях корів ставлять головами всередину приміщення. В корівниках на 200 голів є один центральний прохід для роздавання кормів і два гнойових, розташованих із протилежного боку приміщень.

Для кожної корови обладнано стійло, годівницю і автонапувалку на два суміжні стійла. Над стійлом кожної корови є табличка із зазначенням клички, інвентарного номера, породи, дати народження, чергового отелення і продуктивності.

У стійлах дерев’яна підлога. Використовують солому з розрахунку 2-4 кг на корову за добу, яка вбирає вологу, шкідливі гази й запобігає забрудненню тварин.

Біля приміщень розташовані вигульно-кормові майданчики, обладнані годівницями з невеликими навісами над ними.

Дуже важливе значення для організації сільськогосподарського виробництва має структура поголів’я і породний склад тварин. У СТОВ ім. «Гагаріна» найбільш поширена чорно-ряба порода. Їх доїння проводять доїльними установками АДМ-8 з молокопроводом.

На підприємстві застосовують двозмінну організацію праці —корів обслуговують дві доярки, кожна з яких працює по 7 год.

При годівлі молочних корів враховується збалансованість раціонів за всіма поживними речовинами. Потреба корів і взагалі ВРХ в кормах на кожний період часу визначається з урахуванням розміру і складу поголів’я, а також прийнятого типу годівлі.

1.4 Економічна ефективність виробництва продукції скотарства

Проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва – визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства. Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка виявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується, мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також, сукупних їх вкладень. У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект — це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої праці в засобах виробництва.

Економічна ефективність тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність тваринництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також, якість продукції і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

У сільському господарстві підвищення економічної ефективності має велике значення не тільки у вирішення продовольчої проблеми, а й у підвищенні добробуту всього населення. Особливе значення набуває підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин і конкуренції, коли виграє той товаровиробник, який має нижчу собівартість та високу якість продукції.

Збільшення собівартості молока в останні роки по Україні зумовило значне зменшення ефективності його виробництва. Для виходу з такої ситуації сільськогосподарські підприємства, не вдаючись до якихось радикальних змін у технології виробництва, борються із збитковістю тваринництва шляхом скорочення поголів’я. Це стосується і СТОВ ім. «Гагаріна».

Таблиця 7

Економічна ефективність виробництва молока в СТОВ ім. «Гагаріна»

Як видно з таблиці 7, за останні 3 роки середньорічне поголів’я корів зменшилось на 65%. За рахунок цього керівники хотіли зменшити збитки за рахунок зниження витрат на утримання корів. Це спонукало і зниження валового виробництва молока на 56%. Але з іншої сторони, на 55% збільшився середній надій на 1 корову, але він все ж залишається на дуже низькому рівні (приблизно 9 літрів від однієї корови за добу).

Дещо знизилась виробнича собівартість 1 ц молока (на 20%), а ціна реалізації зросла на 36%. Але все ж таки ця ціна не компенсовує витрат і за останні 3 роки виробництво молока було збиткове. Намітилась тенденція до зменшення збитків (рівень збитковості зменшився на 33 пункти).

Удосконалення розвитку молочного скотарства насамперед пов’язане із стабілізацією поголів’я корів, підвищення їх продуктивності на основі раціонального забезпечення кормами та поліпшення племінних якостей.

Підвищення продуктивності худоби та впровадження досконалої технології утримання тварин забезпечують виробництво більших обсягів м’яса та молока при меншому поголів’ї, здешевлення виробництва продукції за рахунок скорочення нераціональних витрат кормів та інших матеріальних ресурсів на утримання поголів’я, а отже, зниження собівартості виробництва молока.

Збільшення виробництва продукції тваринництва залежить не тільки від умов годівлі, а й від племінних якостей тварин. Удосконалення племінної роботи має проводитись у напрямі поглиблення спеціалізації тварин за характером одержуваної продукції; впровадження ефективних строків отелення корів, проведення заходів профілактики захворюваності.

Ефективність молочного скотарства значною мірою залежить і від цін реалізації молочної продукції, які визначають рівень відшкодування середніх витрат виробництва і формують відповідні умови розширеного відтворення в галузі.

Для того, щоб економічно вижити, тобто забезпечити хоча б просте відтворення у галузі молочного скотарства за рахунок одержаного прибутку від реалізації продукції, необхідно оптимізувати витрати виробничих ресурсів. Доцільно здійснити наукове обґрунтування нормативного рівня вирощування ремонтного молодняка, оновлення молочного стада, використання тварин, кормів, трудових та інших ресурсів, при якому забезпечується висока продуктивність худоби і беззбиткове виробництво продукції молочного скотарства.

Розділ 2. Планування розвитку скотарства

2.1 Обґрунтування виробничої програми зі скотарства

Сільське господарство України є технічно і технологічно відсталим. У молокопродуктовій підгалузі України відсталість наскрізна – від виробництва молока до переробки і реалізації. Аналіз свідчить, що для розвитку сфери виробництва і переробки молока повинен бути ефективним весь ланцюг "виробництво – переробка – збут".

Основними причинами стримування виробництва молока є скорочення поголів'я корів, подорожчання кормів, випереджувальні темпи росту цін на пально-мастильні матеріали порівняно із закупівельними цінами на молоко. Усі ці фактори негативно позначаються на якості й конкурентоспроможності молока і молочної продукції.

Молокопереробним підприємствам сировина надходить із двох джерел – від акціонерних сільськогосподарських підприємств – 33 %, від індивідуальних власників – 67%. Розбіжностей щодо закупівельної ціни за молоко між сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення немає. У сільськогосподарських підприємствах здійснюється механічне доїння, охолодження молока, механічна очистка. Така сировина надходить переробним підприємствам першим і вищим ґатунками і, відповідно, оплачується по 1600–2000 гри. за тонну з дотацією, що загалом задовольняє сільгоспвиробника, але не в усіх регіонах країни.

А ось із якістю сировини, що надходить від населення, великі проблеми, У багатьох випадках молоко приймають неохолодженим з підвищеною кислотністю, забруднене, розбавлене. З такої сировини зробити високоякісну продукцію неможливо. Відповідно й оплачується вона набагато нижче – 1000-1500 гри, за тонну. Селянин не має ні умов, ні можливостей забезпечити механізоване доїння і відповідне охолодження молока. При дрібнотоварному виробництві, ручній праці така ціна не відшкодовує витрат селянина.

У зв’язку з невідповідною гармонізацією українського стандарту на молокопродукти з міжнародним стандартом ISO, Росія на певний період припинила поставки українських молочних продуктів від певних заводів на свою територію. Особливо відчутного удару зазнали малі приватні виробники молока. Ціна на молоко, яке приймають у населення, впала майже вдвічі. Причини такого швидкого падіння цін є різнопланові, проте основна причина – незадовільна якість молока, яке виробляється населенням.

Виробництво молока за часів реформування з потужних молочних товарних ферм і молочних комплексів із можливістю застосування найновітніших промислових технологій та зооветеринарного захисту змістилося на подвір'я населення з примітивними умовами утримання худоби, відсутністю санітарних і гігієнічних умов.

Зменшення кількості дрібних виробників молока та збільшення кількості великих ферм – це неминуче майбутнє молочної галузі України. Це підтверджує й досвід країн-членів Європейського Союзу.

У Франції, наприклад, молоко для переробки закуповується від фермерських господарств з поголів'ям 50 корів і більше, в Польщі – при кількості 14 корів і більше. Ці господарства мають відповідні умови й дозвіл. Тому в Польщі ґатунком "екстра-клас" прийнято 95 % сировини, а в Україні вищим ґатунком – лише 48%.

Молокопереробні підприємства України за рахунок низької якості сировини втрачають значні суми при реалізації молочної продукції на західному та російському ринках.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про молоко та молочні продукти", з метою стимулювання підвищення якості молока та виробництва конкурентоспроможної продукції, в проекті Державного бюджету України передбачено доплату до закупівельної ціни за молоко вищого та першого ґатунків, яке закуповується молокопереробними підприємствами від сільськогосподарських підприємств.

Доцільно здійснювати також інтеграцію сільськогосподарських і переробних підприємств, яка була б спрямована на використання резервів підвищення економічних показників розвитку багатогалузевого виробництва.

Особливо це спонукатиме досягненню міжнародних стандартів щодо рівня білка в молоці. Вихід на цей стандарт (3,4 %) потребує ведення селекційно-племінної роботи в скотарстві, організації моніторингу заготівлі зберігання, роздавання кормів тощо.

За науково обґрунтованими даними НДІ харчування Міністерства охорони здоров'я України, за рік людина повинна спожити 390 кг молока і молокопродуктів (у перерахунку на молоко). У 2004 році цей показник в Україні становив лише 226 кг на душу населення. Лише в окремих розвинених країнах (Франція, Фінляндія, Данія, Нідерланди й деякі інші) фактичний рівень споживання молока і молокопродуктів перевищує 400 кг[2] .

Отже, зважаючи на необхідність організації внутрішнього й зовнішнього ринку молока і молокопродуктів, поліпшення якості харчування населення та конкурентоспроможності на світовому ринку, стратегічним завданням держави має стати відродження молочного скотарства, особливо великих товарних ферм і комплексів.

2.1.1 Планування продуктивності тварин

Для розвитку тваринництва необхідно підвищити продуктивність тварин, збільшення поголів’я худоби на основі всебічного зміцнення кормової бази.

У вирішенні питань подальшого збільшення обсягів виробництва тваринницької продукції та підвищення його ефективності велику роль відіграє правильне планування розвитку тваринницьких галузей на сільськогосподарських підприємствах.

При розробці виробничої програми по скотарству, як і в і інших тваринницьких галузях, насамперед визначають продуктивність поголів'я. Плануванню продуктивності корів передує аналіз досягнутого її рівня за кілька минулих років у взаємозв'язку з рівнем годівлі та умовами утримання худоби, з'ясування причин відхилення фактичних показників від планових. На підставі такого аналізу, а також даних науково-дослідних установ і передового досвіду розробляють зоотехнічні й організаційно-економічні заходи, які забезпечили б максимальне підвищення продуктивності.

В СТОВ ім. «Гагаріна» продуктивність тварин, за даними таблиці 7, знаходиться на досить низькому рівні – приблизно 9 літрів на добу, тоді як в підприємствах розвинутих країн світу цей показник знаходиться в межах 20 – 30 літрів. Цьому пояснень є багато, але основне – застарілі технології виробництва молока та, що особливо важливо, недотримання їх повністю.

Вихід з такої ситуації – переоснащення та реконструкція молочних ферм. Це найбільш ефективний шлях розвитку скотарства.

Щодо самої продуктивності корів, то для забезпечення простого відтворення на фермі, тобто 10% рівня рентабельності, потрібна продуктивність однієї голови на рівні 5000 літрів за рік. Таку прибавку в продуктивності можна забезпечити за рахунок введення значної кількості високопродуктивних молодих корів в основне стадо.

2.1.2 Планування поголів’я тварин, виробництва продукції та її розподіл

Для забезпечення запланованого рівня продуктивності тварин на плановий рік починаючи з червня місяця потрібно починати закуповувати нетелей на 6-ому місяці тільності, а починаючи з вересня вони почнуть отелюватися і перейдуть в групу корів. Така система введення тварин на підприємство має декілька позитивних сторін. З однієї сторони нетелі значно дешевші при закупівлі, ніж корови. З другої – рівномірне розтелення нетелей протягом запланованого періоду забезпечить рівномірний ріст виробництва молока і забезпечить налагодження відносин з молокопереробними заводами. Крім того, на протязі трьох місяців, які нетелі будуть перебувати на підприємстві, вони звикнуть до місцевості, умов утримання та годівлі, що в свою чергу позитивно вплине на молоковіддавання після розтелення, оскільки адаптаційний період пройде раніше.

Загальна кількість приплоду за рік на підприємстві буде становити 125 голів. Так як, теличок і бичків народжується приблизно порівну, то їх кількість, відповідно, буде становити 62 і 63 голови (таблиця 8).

Корів та телиць, які були на підприємстві необхідно поступово вибраковувати. Так в плановому році буде вибракувано та реалізовано на м'ясо 1 корову у вересні, яка намітиться до вибракування в березні, та 4 телиці позаминулого року народження із січня по березень. На цей час вони досягнуть 18-ти місячного віку і їх можна буде реалізовувати.

Що стосується бичків (таблиця 10), то всі, які народилися в позаминулому році (6 голів) досягнуть 18-ти місячного віку і підлягають реалізації, а частина бичків народження минулого року, які ще не досягнуть реалізаційного віку і маси, залишиться на підприємстві, а решту реалізують на м'ясо.

Частина телиць народження минулого і позаминулого років перейдуть в групу нетелей (8 голів) і будуть запліднені в плановому році.

Таблиця 8

План парування корів і телиць та надходження приплоду

Форма річного обороту стада передбачає не тільки рух поголів'я, а й живу масу поголів'я на початок і кінець року по всіх каналах надходження і вибуття, середньорічне поголів'я, а також, розрахунок валового приросту за рік.

Для цього потрібно мати дані про живу масу худоби всіх статево-вікових груп у досліджуваному господарстві.

Таблиця 9

Середньодобовий приріст та жива маса 1 голови великої рогатої худоби СТОВ ім. «Гагаріна»

Жива маса однієї корови дорівнює 450 кг., нетеля – 450 кг., телят при народженні – 32 кг.

Середньорічне поголів’я корів на фермі, після введення в кінці року значної кількості молодих корів зросла до 29 голів. В подальшому, майже всі розрахунки будуть проводитись саме на основі цього числа.

Загальний приріст живої маси за плановий рік становитиме 274,94 ц..

Таблиця 10

Річний рух поголів’я великої рогатої худоби

Таблиця 11

Розрахунок поголів’я корів і виходу молока по місяцях лактації в плановому році

Після розрахунків виходу молока по місяцях отримали результат у 1684 ц. молока за рік з жирністю в зимово-стійловий період 3,8%, а в літньо-пасовищний – 3,5%. Потім ці дані потрібно перенести в таблицю 12.

Таблиця 12

План виробництва і реалізації молока та одержання грошових

надходжень по місяцях і кварталах планового року

Після проведених розрахунків стає очевидним той факт, що на протязі планового року середня жирність молока буде вища за базисну, що штучно збільшить виробництво молока. Середня ціна реалізації 1 ц. молока вищого та першого ґатунку знаходиться на рівні 175 грн., що загалом задовольнить планові потреби.

2.2 Планування кормової бази

Молочна продуктивність корів залежить від спадковості, породи, фізіологічного стану, умов годівлі, утримання і використання корів. Спадковістю визначається потенційна молочна продуктивність. Спадкові можливості тварин не можуть бути реалізовані без повноцінної годівлі та відповідних зоогігієнічних умов утримання. Породні особливості також, є одним з важливих факторів, що визначають молочну продуктивність. Неповноцінна і недостатня годівля зумовлює зниження надоїв на 25-50%.

В загальній системі господарства кормова база - це сполучна ланка між рослинництвом і тваринництвом, що зумовлено специфічною двобічністю їх взаємопов'язаних завдань - організації виробництва і використання кормів.

Основними принципами раціональної організації кормової бази є:

· кормова база повинна відповідати напряму і спеціалізації тваринництва в даному господарстві;

· загальний обсяг кормових ресурсів повинен випереджати ріст поголів'я та його продуктивність;

· ефективне використання землі на основі оптимального поєднання польового і культурного лукопасовищного кормовиробництва з природним кормодобуванням;

· рівномірне і безперебійне забезпечення біологічно повноцінними і високоякісними кормами протягом року;

· оптимальне задоволення потреби худоби в повноцінних кормах при мінімальних затратах праці і засобів на одиницю корму.

Кормова база формується з різних видів кормів залежно від галузі тваринництва і з урахуванням природно-економічних умов господарства. Загальну кількість кормів і окремих груп їх обчислюють у кормових одиницях. В Україні за одиницю загальної поживності кормів прийнята поживність 1 кг вівса середньої якості.

Співвідношення всіх видів кормів за їх загальною поживністю характеризує структуру кормової бази господарства.

У багатьох сільськогосподарських підприємствах раціональна організація кормозабезпечення тварин передбачає оптимальне поєднання двох основних джерел надходження кормів:

· внутрішньогосподарських – польове і лукопасовищне кормовиробництво, кормодобування;

· негосподарських – поставки в межах міжгосподарської кооперації, обмін, купівля мінеральних добавок, преміксів і т. д.

За будь-якої схеми організації кормових джерел мета одна – ефективне забезпечення тваринництва різноманітними кормами.

У сільськогосподарських підприємствах річну потребу в кормах планують на календарний (з 1 січня по 31 грудня) та господарський (від урожаю планового до врожаю майбутнього) роки. У першому випадку, крім потреби, обчислюють вартість кормів, яку використовують для планової калькуляції собівартості продукції тваринництва. Потреба в кормах на господарський рік розраховується від урожаю планового до урожаю наступного року та включає кількість їх для тваринництва підприємства, страховий фонд та продаж іншим підприємствам згідно з договорами. Це основа для планування виробництва та придбання кормів.

При плануванні кормів на календарний рік беруть поголів’я худоби на кінець планового року. По тих групах тварин, де немає поголів’я на кінець року беруть середньорічне поголів’я.

Для того щоб спланувати потребу в кормах для корів, необхідно спочатку розв’язати задачу оптимізації раціону годівлі для середньої корови.

Таблиця 13

Модель задачі оптимізації добового раціону для корови (жива маса 450 кг, добовий надій 17 кг молока, жирність

молока 3,8%) на зимово-стійловий період