Історія косметології - реферат

ЗМІСТ

ВСТУП.. 3

1. ВИНИКНЕННЯ КОСМЕТИКИ У СТАРОДАВНЬОМУ ЄГИПТІ 4

2. ПОЯВА КОСМЕТИКИ НА БЛИЗЬКОМУ І СЕРЕДНЬОМУ СХОДІ 6

3. РОЗВИТОК КОСМЕТИКИ У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ 7

4. ВИНИКНЕННЯ КОСМЕТИКИ В АРАБСЬКИХ КРАЇНАХ.. 10

5. КОСМЕТИКА В СТАРОДАВНІЙ РУСІ 13

6. КОСМЕТИКА В РОСІЇ ТА ЄВРОПІ 14

7. РОЗВИТОК КОСМЕТИКИ У 19-20 СТОЛІТТЯХ.. 16

8. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ.. 18

9. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ КОСМЕТИКИ.. 19

10. СУЧАСНИЙ КОСМЕТИЧНИЙ РИНОК У ЦИФРАХ.. 20

11. ПРЕДМЕТ КОСМЕТИКИ, КОСМЕЦЕВТИКА, ЛІКИ.. 26

12. КОСМЕТОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА.. 28

ВИСНОВКИ.. 31

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА.. 33

ВСТУП

Історія гігієни і косметики починається з давніх часів, коли первісні люди почали вмиватися, очищати і пом'якшувати шкіру, захищати її від сонця, вітру, дощу, снігу, намагалися зробити свою зовнішність більш привабливою. Спостереження археологів і вчених, які вивчають життя племен і народів, що збереглися до нашого часу і стояли на нижчих ступенях розвитку, підтверджують це. [4]

Головні досягнення косметики пов'язані із знанням властивостей рослин, з досвідом застосування різних продуктів рослинного і тваринного походження, мінералів. І навіть те, що іноді сприймається всього лише як прагнення прикрасити зовнішність, має лікувальну дію, підтверджену народною практикою. [3]

У багатьох племен існувала та існує дотепер спеціальне бойове розфарбовування. Таке розфарбовування тіла, татуювання, різні притирання та ароматичні речовини використовується і в повсякденному житті. Нанесені на обличчя і тіло знаки означають і приналежність до роду, і відповідність прийнятому стандарту краси, використовуються в магічних обрядах, піднімають бойовий дух воїнів і мисливців. [4]

«Косметика» древніх була пов'язана зі знанням властивостей рослин, із досвідом застосування різних продуктів рослинного і тваринного походження, мінералів. І навіть те, що деколи сприймається всього лише як прагнення прикрасити зовнішність, має лікувальну дію, підтверджену народною практикою. [3]

Навіть в наші дні жінки Таїланду за допомогою спеціальної пудри, змішаної з водою, наносять на обличчя і руки знаки сумішшю, приготованою з особливого роду деревини. Вона містить цінні поживні речовини, які захищають шкіру від пекучого сонця тропіків. Завдяки цьому засобу жінки виглядають молодими навіть у зрілому віці. Всім відома лікувальна дія алое. [4] Вже декілька тисячоліть використовують цю рослину в косметичних цілях. Жителі аравійського острова застосовували зварений і згущений сік алое. У Європі його використовують у вигляді екстракту. [3]

Народний косметичний засіб – листя подорожника – використовувався слов'янами для лікування запаленнь шкіри, при порізах, ударах, укусах.

Особливе значення в косметології має мед, який у поєднанні з масажем пом'якшує шкіру, робить її еластичною. [4]

Масаж був відомий здавна, з часу появи людини на Землі. Найпершим проявом масажу можна вважати природне бажання розтерти, розім'яти місце удару. Він застосовувався в Стародавньому Китаї, Японії та Індії за 2000 років до Гіппократа. У Стародавній Греції ним користувалися ще за декілька сторіч до народження великого лікаря. Але саме Гіппократ визначив масаж, як одну з головних косметичних процедур. [3]

Людина у всі часи прагнула удосконалювати гігієнічну косметику. До винаходу мила для миття рук, обличчя і волосся люди користувалися дрібним річковим піском, попелом. Бруд із тіла не стільки відмивали, скільки відскрібали. В результаті шкіра ставала жорсткою і потребувала пом'якшення.

Паралельно з гігієнічним в давнину бурхливо розвивалися естетичний і ароматичний напрями косметики: причісування, масаж, використання косметичних пом'якшувальних і ароматичних засобів, фарбування волосся, брів, вій, обличчя, манікюр і педикюр. [3]

1. ВИНИКНЕННЯ КОСМЕТИКИ У СТАРОДАВНЬОМУ ЄГИПТІ

Вважають, що батьківщина сучасної косметики — Стародавній Схід. Ідеалом жіночої краси Давнього Єгипту 15 ст. до н.е. вважається знаменита Нефертіті, дружина фараона-відступника Ехнатона (який прагнув запровадити культ сонця). Природній красі цієї досконалої особи і чарівної фігури все ж таки допомагала косметика: догляд за шкірою, грим, прикраси. У Єгипті того часу знали не тільки правила гігієнічного догляду за волоссям і шкірою, але й застосовували ароматичні речовини, виявляли цікавість до фарбування нігтів і волосся, укладання волосся, гоління і фарбування бороди. [5]

Вже тоді були відомі бритви і щипчики для видалення волосся на обличчі і тілі, гребені, фарба для нігтів, креми, засоби татуювання. Багаті єгиптянки широко користувалися притираннями, запашними водами, пахощами, оліями для намащування шкіри, засобами для ароматизації шкіри і волосся.

Добре було відомо стародавнім єгиптянам мистецтво причісування. Природньо пряме волосся прикривалося штучними заплетеними перуками. Перуки використовувалися і жерцями. Стародавні єгиптяни завивали волосся на тонкі прутики, обмащені глиною, і висушували їх на сонці. Пізніше дерев'яні прутики були замінені металевими стрижнями, які нагрівалися, перш ніж накрутити на них волосся. [3]

Фарбували волосся хною, змішаною з грязями. При цьому добивалися різних відтінків — від легкого пурпурового до мідного і темно-коричневого. Пахощі вткористовували не тільки в побуті, але і при відправленні релігійних обрядів. З цією метою використовували віск і смоли, квіти, коріння і трави. До наших днів збереглися деякі з обрядів стародавніх єгиптян: спалювання пахощів у кадилах із застосуванням ароматичних олій — мира, ладану. [4]

Косметика завжди мала одне коріння з медициною. Папірус, присвячений питанням медицини, містить і косметичні рецепти часто впереміш із молитвами та заклинаннями. У Лейпцігу зберігається знаменитий «Папірус Еберса», що датується 2000 р. до н.е. В нім описуються способи обмивання миртовою олією, єлеєм, оливковою або кунжутною олією, а також бальзамом, який поставляли з Північної Африки, Аравії і Палестини. Ці олії не лише очищали шкіру, але й створювали на ній захисну плівку. [3]

Масло мирта використовувалося в суміші з ароматичними речовинами для віддушки тіла, білизни, одягу і приміщень. У папірусі є також рецепт приготування фарби для волосся, що належить єгипетській цариці Сес. Це перший записаний рецепт застосування хни як фарби для волосся.

З 16 століття до н.е. дійшли до нас способи використання як косметичного засобу алебастру і меду, мікстури для депіляції (видалення волосся), склади фарб для забарвлення вій в зелений, а їх країв — у чорний колір. Губи і щоки підфарбовували хною, нігті рук і ніг золотили. Як духи єгиптянки використували рослинні олії з додаванням соку водяних лілій і лотоса. [3]

2. ПОЯВА КОСМЕТИКИ НА БЛИЗЬКОМУ І СЕРЕДНЬОМУ СХОДІ

У країнах Близького та Середнього Сходу косметика теж досягла високого рівня розвитку. Із традицій Єгипту багато запозичили іудеї. Вони застосовували депіляцію та винайшли метод приготування мила із жиру та попелу. У давньоєврейській збірці законів Талмуді було записано, що чоловік зобов'язаний видавати дружині певну суму грошей на придбання засобів для догляду за тілом і для підтримки краси. До цих засобів належали мило, пемза для чищення зубів, трояндове мило та різні мазі. Згадки про косметику можна зустріти у Біблії. Там, наприклад, розповідається про використання різних притирань та парфумів у Древній Іудеї. Наприклад, до бальзаму Марії Магдалини входила речовина, яку добували з кореневища чагарника нард, який росте в Гімалаях.

За однією з історичних версій вважається, що саме перси винайшли парфуми. Римський історик Пліній писав, що "персидські жінки заманювали чоловіків невідомими пахощами". За переказами Магомет говорив, що найбільше на світі він любив жінок, дітей та парфуми. [1]

Немало уваги догляду за шкірою і волоссям приділяла в Ассирії і Вавілоні. У ті далекі часи тіла намащували пахощами, які містили трояндову олію, мірру, мускус, віддушки, зафарбовували волосся на голові і бороду. Трояндова вода і мигдальне молоко вперше з'явилися в Персії.

У Стародавній Іудеї теж користувалися притираннями і пахощами. Іудея торгувала з багатьма країнами світу.

Намагаючись привернути увагу царя Соломона, цариця Савська звеліла приготувати для косметичних цілей цілий набір всіляких мазей і масел і навіть привезла в подарунок іудейському цареві бальзамін — чагарник, смола якого цінувалася, як дорогоцінні метали. [3]

3. РОЗВИТОК КОСМЕТИКИ У СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

Із Стародавньої Греції культура гігієни та естетики потрапила до Риму, де отримала подальший розвиток.

Всім відомі римські терми (лазні), які займали велике місце в житті знатних римлян. Вони служили місцем відпочинку, спортивних вправ і розваг, тут відбувалися зустрічі політичних діячів, людей мистецтва і літератури. Патриції проводили в публічних купальнях найкращий час.

У лазнях застосовувалися різні види масажу для збереження стрункості фігури, сили м'язів і еластичності шкіри. В ті часи вже існували фахівці-парфюмери, що готували олії для намащування і розтирання. Навіть у лазнях для простих городян кожен охочий міг отримати виготовлену парфюмерами олію, щоб використовувати самостійно.

Знатні матрони мали безліч зілля, духів і косметичних препаратів, цілком здатних конкурувати з косметичними засобами нашого часу.

Служниці, які повинні були допомагати пані в обряді прикрашання тіла, називалися косметами. У кожної був свій обов'язок, і всі вони знаходилися під наглядом загальної директриси туалету.

Стародавні римляни знали косметичні есенції, засоби від мозолів, вугрів, розчини для забарвлення вій і брів. Але без жирних мазей з пахощами римляни не могли обійтися.

В ті часи рецепт приготування мила був не відомий. Тому для видалення жиру і бруду користувалися пемзою, крейдою або попелом цибулі, а мазь, що застосовувалася після цього, ставала вже лікарським засобом. Ці мазі виготовлялися на основі оливкової олії з додаванням запаху троянди, вербени і лимонника, лілії, цедри апельсинів.

Єгипетська цариця Клеопатра (родом з Греції, остання з грецької правлячої династії Птолемеїв) була великим майстром косметики і зробила великий вплив на косметику Стародавнього Риму. Значною мірою завдяки Клеопатрі в Стародавньому Римі стало традицією гримування обличчя і тіла, використання перук, дорогих прикрас, купання в басейні, застосування контрастних ванн і соляріума. Довгий час у римлянок користувалася популярністю і єгипетська зачіска з кучерями «під Клеопатру».

За власним рецептом готувала Клеопатра притирання і мазі на основі ведмедячого жиру. Ці засоби робили шкіру блискучою і сяючою. Археологи, які працювали на берегах Мертвого моря, виявили обширну стародавню лабораторію з виготовлення косметичних і фармацевтичних препаратів, справжню парфюмерну фабрику Клеопатри, якій, як стверджують історики, ця місцевість була дарована Антонієм. Збереглися жорна із слідами подрібнених трав і рослин, казани для приготування ароматичних сумішей. За допомогою нових наукових методів виявилося можливим відновити деякі з рецептів стародавньої парфюмерії.

Римські жінки прагнули мати світлу блискучу шкіру. З цією метою вмивалися молоком і використосовували креми з хлібного м'якуша і молока, козячого жиру і попелу дерева буку. [3]

Найбільшого розквіту косметика отримала саме в Стародавньому Римі. Римляни з властивою їм усебічністю зайнялися косметичними засобами серйозно в I столітті н.е. Пліній Старший детально описував косметичні засоби, якими римляни користувалися щодня: очищаючий і зволожуючий лосьйон із мигдальної олії з молоком, свинцеві білила для обличчя, спеціальне мило для волосся, що фарбує їх у рудий колір, а також зубний порошок, приготований з пемзи і подрібненого рогу. Зокрема, він писав:

«Маленькі равлики, висушені на сонці на черепиці, потім стовчені в порошок і розведені відваром з бобів, є чудовим косметичним засобом, який робить шкіру білою і ніжною».

Про косметичні таємниці римських жінок писали римські поети Овідій і Горацій.

Овідій склав цілу поему, присвячену косметиці, від неї зберігся тільки фрагмент приблизно в 100 віршів. Ось взятий звідти рецепт одного зілля для поліпшення кольору обличчя: «чищеного ячменю 2 фунти, борошна чечевиці 2 фунти, оленячого рогу 1/6 фунта, камедь 2 унції, тосканської полби 2 унції, меду 18 унцій, 10 яєць, 12 товчених цибулин нарциса». Він приводить ще два інших дуже складних рецепти — один для виведення плям з обличчя, інший для забарвлення обличчя. Цей уривок закінчується наступними двома віршами: «Я бачив жінку, яка мочила мак у холодній воді, товкла його і мастила ним щоки».

Римлянки широко користувалися мазями, притираннями, масками. У стародавніх римлянок було модне біляве волосся. Зберігся рецепт перефарбовування чорного волосся в світле: волосся протиралося губкою, змоченою сумішшю козячого молока і попелу дерева буку, а потім знебарвлювалися сонячними променями. У знаменитих римських лазнях використовували найрізноманітніші есенції та олії. Друга дружина Нерона Поппея Сабіна, прагнучи зберегти красу тіла, щодня приймала ванну з ослячого молока. Вона ж перша в історії жінка — автор косметичних рецептів, які збереглися до наших днів.

Відомий римський лікар Гален (близько 130-200 р. н. е.) залишив нащадкам наукові праці, присвячені косметиці. Він автор першого систематизованого підручника по косметиці. У своїх роботах Гален виділяв косметику з метою маскування косметичних недоліків (тобто грим) і косметику для збереження природної краси, підкреслюючи зв'язок між косметикою і медициною. Галеном була запропонована рецептура охолоджуючої мазі, яка стала прототипом кольд-крему. [4]

4. ВИНИКНЕННЯ КОСМЕТИКИ В АРАБСЬКИХ КРАЇНАХ

У арабській літературі жіночій красі і нормам краси був присвячений особливий літературний жанр, в доісламськой поезії тема краси коханої була основною. У зачині арабської поеми опис "засобів краси" арабки (тут маються на увазі одяг, прикраси і косметика) займає значне місце. [5]

З 11 ст. араби поставляли до Європи через Венецію кристалічну камфору і камфорне ефірну олію, яку отримували у Китаї зі стружок камфорного дерева на примітивних перегінних установках з трубочками із бамбука і дерев'яними ящиками-конденсаторами.

Арабські медики дотримувалися розпоряджень Галена і розробляли способи приготування екстрактів рослин. Готувалися також і хімічні сполуки: «чорний ефіоп» HgS, кіновар і сулема HgCl₂ , які використовували для лікування хвороб шкіри; сульфат міді, натуральна сода, луг, які отримували з карбонатів при дії вапна, галуни, натуральна бура, нашатир, оксид і сульфат цинку.

Араби створили науковий центр в Александрії, організували медичну школу в Салерно. Виділяючи індивідуальну речовину із суміші перегонкою, вони використовували жаростійкий скляний посуд і проводили обігрів за допомогою водяних або піщаних бань. Ці досягнення косметичної хімії були гідно використані і оцінені в Європі лише в епоху Ренесансу.

У Європі дізналися про спосіб перегонки і про отримання ефірних масел методом перегонки з водяною парою з книги Авіценни «Канон лікарської науки» (Абу-Алі ібн-Сіна, 980-1037 рр.), яка була перекладена латинською мовою і витримала тридцять видань. У ній Авіценна описала близько 900 видів лікарських рослин. Авіценна стверджував, що здоров'я невідокремлюване від краси. Він, вважаючи, що запахи можуть відігравати важливу роль в одуженні людини, вперше сам отримав трояндову ефірну олію і використовував її при лікуванні хворих. [1]

Розфарбовування тіла за допомогою різних речовин поширене у всьому світі і відоме з глибокої старовини. Як і раніше, тут поєднуються медицина, магія і чиста естетика, хоча акцент сьогодні переноситься на естетичний аспект. Буває нелегко визначити, чим є предмет — прикрасою або амулетом, і розмежувати його подвійну функцію; так само складно зрозуміти, чи застосовується косметичний засіб просто для краси, як лікувальний засіб або, перш за все, як захист від лихого ока. [5]

На питання про призначення косметичних засобів зазвичай відповідають: для краси, маючи на увазі зорову і нюхову сторони. Це пояснення дивувало ще європейських мандрівників другої половини 19 — першої половини 20 ст., які спостерігали потворне, на їх думку, розфарбовування тіл місцевих жителів, що ще раз демонструє суб'єктивність і відносність поняття "краса".

"Ніколи я не бачив нічого огиднішого, ніж жінки з розфарбованими обличчями. Коли вони відводять хустину, важко уявити собі, що це люди. Я бачив очі, прикрашені зображеннями синіх і червоних риб, які впираються головами в перенісся. Верхня частина лиця була жовтою, нижня — зеленою, з маленькими чорними плямочками, а під ніздрями, що нагадують дві червоні вишні, тягнулися зелені смуги, до того ж фарби світилися. Лоб був розмальований трьома червоними лініями, вуса фарбують в червоний колір, жовті щоки перетинали зелені смуги" (Ben T., Mr. and Mrs. Southern Arabia. Reading. London, 1994). [5]

У Хаджрейні Дорін Інгремс спостерігала, як жінки без особливого приводу розфарбовували обличчя "пастою жовтого кольору, виготовленою з дерева, що називається варі, розписували лоб зеленими і червоними лініями, так що, коли вони визнали себе дуже привабливими, стали, на мій погляд, схожі на клоунів... Їх голі руки і ноги були вимащені варсом і покриті шаром сірого бруду, неначе ці жінки нещодавно перенесли якусь важку хворобу" (Ingrams D.A. Time in Arabia. London, 1970). [5]

У соціологічних дослідженнях жінки часто розглядаються як однорідна категорія. Проте в Йемені відмінність між заміжньою і незаміжньою жінкою має важливе значення. Загальне правило таке, що незаміжні взагалі не користуються косметикою; в особливих випадках допускається лише деяке розфарбовування. Але і заміжні не повинні користуватися косметикою, якщо чоловік у від'їзді або помер, а також у великих сім'ях, де жінка, хоч і може з'явитися перед дівером з відкритим обличчям, але він не повинен бачити її нафарбованою. Фарбу та аромати можна використовувати лише у присутності власного чоловіка і найближчих членів сім'ї, а також у присутності інших жінок. [5]

Після весілля причепурювання з використанням косметики навіть вважається за необхідне, якщо жінка хоче залишитися бажаною для чоловіка. Це є, з одного боку, частиною подружнього обов'язку, висловленням любові і пошани до чоловіка та власної значущості, а з іншого — символізує статус заміжньої жінки. Фон Брук розповідає, як одного разу в колі дам вона показала своїй йеменській подрузі жінку, яка недавно вийшла заміж. Ця жінка вчилася в Оксфорді і одягалася просто, згідно європейській моді. Йеменська подруга стисло прокоментувала ситуацію: "Чоловік скоро розведеться з нею". [5]

Косметичні засоби у жодному випадку не призначаються для того, щоб привернути до себе увагу незнайомих на вулиці. Якщо жінка збирається йти пішки на післяобідню зустріч, вона не повинна користуватися парфумами. Коли у неї нафарбовані руки, вона надягає рукавички. Крім сімейного кола, післяобідні зустрічі жінок є додатковою можливістю — або навіть громадським обов'язком — використовувати і продемонструвати "засоби краси". Тут, по-перше, слід назвати щоденні візити до родичів, подруг і сусідок, які відбуваються, головним чином, після обіду до вечірньої молитви. Ще більше значення в нашому контексті мають візити під час релігійних або сімейних свят, таких, як народження, обрізання, весілля, повернення з паломницької поїздки. Ті та інші візити часто роблять без попередження, тим паче, якщо відсутній телефон. [5]

При цьому і господині, і відвідувачкам відводиться певна роль. Разом з використанням духів, обкурювання є, перш за все, частиною ритуалу вітання. "Запахи є істотною складовою гостинності: вважається, що вони дуже сприяють створенню невимушеної атмосфери" (Meneley A. Tournaments of Value. Sociability and Hierarchy in Yemeni Town. Toronto, 1996). Дотриманням всіх звичаїв господиня вшановує своїх гостей. [5]

5. КОСМЕТИКА В СТАРОДАВНІЙ РУСІ

З упевненістю можна сказати, що жінки в Київській Русі розумілися на догляді за шкірою обличчя і тіла. Чого тільки варті російські лазні з віником, і витяжками з рослин. А так само обов'язкові масажі з мазями, які освіжали і тонізували шкіру. До речі, дівчата часто вмивалися вранішньою росою, яка надавала неповторної свіжості і заряджала енергією на цілий день. Косметика для обличчя в основному готувалася на натуральних природних компонентах тваринного походження. Наприклад, яйцем мили волосся, а настоями трав їх обполіскували. Для еластичності шкіри обличчя, шиї і рук використовували кисломолочні продукти, для пом'якшення і відновлення — жири й олії. Приходили на допомогу і збори трав: м'ята, ромашка, волошка, звіробій, мати-й-мачуха, подорожник, лопух, кропива, хміль, дубова кора. З них робили всілякі мазі, настоянки, часто лікувального характеру. Ще було помічено в «косметичці» російських панночок: для рум'ян вони використовували вишню, малину і буряк, для білизни обличчя — муку, брови і вії чорнили вугіллям або сажоею. Загалом, замість «елітної» косметики, наші предки використовували плоди городу, саду і лісу. [6]

У Стародавній Русі народна косметика розвивалася в основному в гігієнічному напрямі. Навіть у ті далекі часи, коли ще не було уявлення про парфюмерну промисловість, у жителів Русі вже існувала гігієнічна культура, що виникла паралельно з народною медициною.

Пам'ятники народної культури повідомляють, що жінки Стародавньої Русі, піклуючись про красу шкіри особи і тіла, з успіхом використовували для цієї мети природні чинники (сонце, воду, тепло і холод), харчові продукти (молоко, кисле молоко, житній хліб, сметану, хлібний квас, мед, толокно, рослинне і вершкове масло, огірки, яйця і ін.), цілющі властивості багатьох рослин. Найбільше розповсюдження в народній косметиці мали листя ромашки, звіробій, подорожник, чистотіл, лопух, дубова кора, кропива, м'ята та ін. Рекомендації щодо їх застосування до цих пір збереглися в деяких травниках і лікарських порадниках.

Соком цибулі і часнику лікували бородавки, подряпини, потертості, хвороби слизової оболонки рота. Терту картоплю використовували при опіках, листя капусти, буряка — при гнійних процесах на шкірі. Настої рослин застосовували для умивань і протирань, ванн, примочок. [3]

Дані про використання косметичних засобів на Русі ми черпаємо з письмових джерел. Одним з таких свідоцтв є написане в 30-х роках XII сторіччя внучкою Владимира Мономаху Зоєю (Евпраксією) твір під назвою «Мазі». У ньому, разом з відомостями про різні хвороби і способи лікування, наведені поради з догляду за тілом, рецепти від «паршивості голови», засоби від поганого запаху з рота і для чищення зубів. Рослини, відомі нашим далеким предкам, з успіхом застосовувалися і пізніше. [4]

6. КОСМЕТИКА В РОСІЇ ТА ЄВРОПІ

У Росії спрадавна існував звичай раз на тиждень паритися в лазні, де березовими і дубовими віниками «масажували» тіло. У традиціях народної гігієни і косметики було умивання після сну холодною водою, часте миття в річці, в лазні, після лазні — застосування холодної води або натирання особи і тіла снігом.

Як рум'яна використовували буряк, буряк з морквою або бодягу (річкова губка), для вибілювання і пом'якшення шкіри обличчя — розсіл капусти, кисле молоко, кисле молоко, сметану. У цих же цілях умивалися молоком, відваром трави низки, розмішаними у воді пшеничними висівками, соком свіжих огірків, бузини.

У шкіру і волосся втирали деревну і реп'яхову олію, робили масаж тіла з мазями, в які входили подразнюючі речовини з трав, зварених на коров'ячому маслі або на тваринному жирі.

Придворна знать Росії копіювала західну, особливо французьку, моду. Деякі, втім, не боялися і сміливих нововведень: обтирання вранці обличчя, шиї і тіла харчовим льодом. Цінувалися парфуми і такі косметичні засоби, як мускус, камфора, амбра, мірра, шафран, трояндова олія і трояндова вода. [3]

У епоху Відродження косметика проникає до Європи, і перш за все до Франції. Але розвивалася вона тут в основному як декоративна косметика. Гігієні тіла і обличчя значення не додавалося. Косметичні засоби — рум'яна, пудри, помади, креми і пасти — завезли до Франції італійські артисти при Катерині Медічи. Гримувалися і жінки, і чоловіки. З 1566 р. при дворі потрібно було з'являтися з фарбованим обличчям і білявим завитим волоссям.

Починаючи з XVI століття, Франція відіграє провідну роль у виготовленні і використанні косметичних засобів. Рецепти трималися в цілковитій таємниці і передавалися у спадок.

У XVI столітті в Парижі доктором медицини Паризького університету Андре ле Фурніє видається популярна книга “Прикраса людської натури і убрання жінок”. У цей же період виходить ще одна книга — “Секрети сеньйора Алексиса”, в якій даються рецепти приготування косметичних засобів.

В середині XVIII століття англійський парламент видав спеціальний закон проти “чудо-зіль”. Згодно нього всі жінки, що користуються парфюмерією і гримом, підлягали покаранню як чаклунки, а шлюби, укладені з ними, розривалися.

І все-таки спроби заборонити косметику якими-небудь указами були безрезультатні. Косметичні рецепти переходили з покоління в покоління різними шляхами, одним з яких була література. [7]

У середньовічній Європі поширюється перукарське ремесло, яким займалися в лазнях. Там же організовувалися спеціальні салони. . Тут же займалися і малою хірургією: пускали кров, ставили п'явки, банки, лікували рани, розкривали гнійники, виривали зуби, зрізали мозолі.

У епоху Відродження в Італії, а потім у Франції розвивається парфюмерія і косметична промисловість. Починається випуск одеколонів, духів, олій, кремів.

У 1806 р. в Парижі вийшла книга «Енциклопедія краси». У ній містилися поради, як зберегти «нев'янучу свіжість шкіри», як позбавитися від зморшок. В цей час набули поширення губні помади, зубні пасти, креми для рук.

Після поразки Наполеона моду на прикрасу зовнішності і догляд за нею диктує вже не Париж, а Відень. [3]

7. РОЗВИТОК КОСМЕТИКИ У 19-20 СТОЛІТТЯХ

У 19 ст. у Європі набула поширення гігієнічна ванна, з'являються перші синтетичні косметичні препарати. Часто бувало, що, віддаючи дань моді, жінки завдавали шкоди своєму здоров'ю. Деякі жінки, прагнучи досягти ідеалу краси, прикривали обличчя вуаллю, тривалий час залишаючись в приміщенні, ховаючись від свіжого повітря, а тим більше від сонця; інші для надбання блідості ковтали кульки білого паперу і тримали під пахвами камфору, пили оцет, застосовували вибілюючі умивання і білила із вмістом ртуті і свинцю.

До 1920-х років у жінок зберігається мода на довге волосся. У 1904 р. винаходиться шестимісячна завивка (перманент). Змінилися вимоги до косметики, розширився асортимент запашних речовин і засобів догляду за шкірою і волоссям, що не забарилося позначитися на технології виробництва парфюмерних і косметичних засобів. На жаль, люди стали забувати, про народну гігієну і косметику. [3]

Косметологія як окремий напрям медичної діяльності прийшла до Росії в XX столітті. Свої перші кроки вітчизняна косметологія робила в далекому 1930 р., коли в Москві був відкритий перший «кабінет лікарської косметики», який, розширюючись, до 1968 р. перетворився на «Інститут краси». А в 1937 р. за наказом Наркома харчової промисловості А. Микояна в Москві був створений «Інститут косметики і гігієни Главпарфюмерпрома», реорганізований в 1966 р. в Московський НДІ косметології, а пізніше — в «Інститут пластичної хірургії і косметології».

Мабуть, саме з 60-х років минулого століття російська косметологія почала по-справжньому ставати на ноги. Коли в 1968 р. «Інституту краси» було надано приміщення на проспекті Калініна (нині Новий Арбат), з'явилася можливість організувати відразу декілька відділень — фізіотерапії, дерматокосметологиі, амбулаторній хірургії і дерматохирургиі. У 1977 р. на базі інституту відкрилося єдине в світі відділення дитячої косметології, де все лікування проводиться по методиках, що враховують вік юних пацієнтів, їх психологічний стан. У 1989 р. була створена лабораторія по експертизі косметологічних засобів, яка в даний час є одним з провідних випробувальних центрів. Також в «Інституті краси» багато років працює лабораторія по створенню косметичних засобів. В першу чергу, «Інститут краси» є практичною установою. Проте протягом всього часу існування тут проводиться велика наукова робота, захищаються дисертації, видаються книги і методичні вказівки для фахівців. [8]

Якщо говорити про «Інститут пластичної хірургії і косметології», то історія його розвитку багата подіями не менше, ніж історія «Інституту краси» і теж вже переступила 70-річний рубіж. Коли в 1966 р. в «Інституті пластичної хірургії і косметології» (тоді ще «Інституті лікарської косметики») відбулася реорганізація, і він став Московським науково-дослідним інститутом косметології, в його структурі виділилися наукові і поліклінічні підрозділи. Був створений відділ експертизи косметичних засобів, який з початку 70 років приступив до проведення наукових досліджень по апробації парфюмерно-косметичної продукції і сировини вітчизняного і зарубіжного виробництва. У 1975 р. Московський НДІ косметології отримав нове приміщення на вулиці Ольховськая в будинку 27, де розташовується і до цього дня. Був відкритий хірургічний стаціонар, штат поповнився лікарями-анестезіологами і хірургічними медсестрами. Стали регулярно проводитися науково-практичні конференції з обміну досвідом з лікарями інших установ.

У 1989 р. Московський НДІ косметології був перетворений в НВО «Косметологія» з філіями в Краснодарі і Сочі, а в 1998 р. знов відбулася реорганізація: НВО «Косметологія» було перетворено у Федеральне державне унітарне підприємство «Інститут пластичної хірургії і косметології» Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації. Була відновлена припинена в складний період 90-х років науково-дослідна діяльність, створена вчена рада, видана перша збірка наукових праць співробітників інституту, зареєстрований Випробувальний лабораторний центр незалежної експертизи косметичних засобів. [8]

8. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ

Косметика в наші дні — це цілісна система знань про будову шкіри, про її роль в процесах життєдіяльності і загальному обміні організму, про терморегуляторной, захисною, дихальною, виділенням і інших її функціях, про механізми поглинання нею різних, зокрема, біологічно активних, речовин. Зараз, що дуже важливе, зріс інтерес до лікування травами на противагу використанню ліків, створених штучним шляхом.

Фітокосметіка, що багато сторіч визначала розвиток народної косметики, має велику популярність у сучасної людини і аніскільки не втратила свою ефективність. [3]

У наш час, коли ринок заповнений хімічними засобами, інтерес до природної косметики не слабшає, адже у неї є істотні переваги — висока ефективність, дешевизна і можливість самостійно виготовляти косметику в домашніх умовах. [9]

Сучасна косметика дійсно базується на ретельно перевірених наукових даних в області медицини, хімії фізики, фізіології, біології і т.д. Але, застосовуючи найкращі найсучасніші косметичні препарати, потрібно пам'ятати що з часів стародавніх греків і донині залишається актуальним правило: по-справжньому якісна турбота про красу можлива тільки при систематичному догляді за всім тілом, при підтримці загального здоров'я, при раціональному харчуванні і здоровому способі життя. Зовнішній красі шкіри сприяє дотримання правильного режиму дня з чергуванням праці і відпочинку повноцінний і достатній за тривалістю сон, активне перебування на свіжому повітрі, заняття спортом і фізкультурою. [1]

9. СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ КОСМЕТИКИ

Мабуть, головною причиною створення і застосування косметики є прагнення до краси, властиве людині. Зміна естетичних уявлень людства про красу коректує і само зміст поняття «косметика». Це приводить до змін у складі і функціональному призначенні косметичнихзасобів, до появи нових, затребуваних ринком косметичних продуктів і послуг.

В даний час косметичний догляд за шкірою обличчя, за тілом став невід'ємною частиною життя людини з будь-якого соціального прошарку. Величезна кількість заводів і фабрик у всьому світі виотовляють різноманітні косметичні засоби. У 1914 р. загальний оборот засобів гігієни у всьому світі складав близько 40 млн доларів, а за 50 років він виріс до 6 млрд доларів, тобто збільшився більш, ніж в 150 разів. Варто відмітити, що під час одного з найбільших світових економічних криз в 1929 р. багато галузей промисловості прийшли до занепаду, багато підприємств розорилися але косметичні і парфюмерні фабрики продовжували отримувати прибуток.

Соціологи свідчать, що споживання косметики в цілому росте разом із зростанням доходів населення. Зростання продажу косметики значною мірою стимулюють сезонні зміни моди, розробка привабливої і зручної упаковки косметичних товарів, поява на ринку нових косметичних продуктів і масовані рекламні кампанії провідних виробників косметики. Не викликає сумнівів і роль науково-технічного прогресу в зростанні косметичної індустрії. Згідно всім останнім дослідженням подібна тенденція до зростання косметичної галузі збережеться і в майбутньому. [1]

Формуючи асортимент, слід враховувати (основні тенденції розвитку парфумерно-косметичної галузі у світі за версією агенції Mintel — Велика Британія):

· Помолодшання споживчої аудиторії.

· Зростання попиту на чоловічу косметику.

· Зростання попиту на салонні процедури «вдома» — так званий Wellness.

· Споживачеві подобаються продукти, які полегшують його вибір (продукт вирізняється особливим кольором, використовуються спеціальні піктограми).

· Попит на «мобільну» косметику: в «мобільній» упаковці — не проллється, зручно використовувати на ходу тощо; в невеликій розфасовці; у багатофункціональній упаковці, яка поєднує кілька продуктів.

· Підвищення попиту на продукти, які є своєрідною альтернативою пластичної хірургії.

· Зміна форматів продуктів. Як приклад — серветки в новій якості: це й засіб догляду за шкірою, і очищення, і вітамінізація шкіри.

· Активний попит на космецевтику — продукцію, розроблену лікарями-дерматологами.

· Мода на східну, особливо японську, косметику. [10]

10. СУЧАСНИЙ КОСМЕТИЧНИЙ РИНОК У ЦИФРАХ

Найбільший за розміром косметичний ринок на теперішній час — це країни Західної Європи, що не дивно, приймаючи до уваги, що чисельність населення там близька до 400 млн. осіб. У цифрах ринок складає 35,5 млрд євро. Японія (127,3 млн жителів) і США (285,6 млн жителів) мають істотно нижчий за рівнем споживання косметичних товарів.

Згідно статистики, що приводиться COLIPA (Європейською Асоціацією виробників товарів косметики і засобів гігієни) у 2003 р. об'єм продажу косметичних товарів в Західній Європі виріс в порівнянні з 2002 р. на 3,5% і склав 58,1 млрд євро. Зростання об'єму продажів у відсотках виявиилося меншим, ніж в 2000 (4,8%), у 2001 (4,1%) і в 2002 (3,6%) рр. Об'єм продажів на косметичному ринку в п'яти основних країнах Західної Європи (Германії, Франції, Великобританії, Італії та Іспанії) склав 77,3% від всього об'єму продажів в Європі. [1]

На косметичному ринку Німеччини спостерігається деякий застій. У 2002 р. там було відмічено падіння об'єму продажів на 0,4%, а в 2003 р. — зростання всього на 1,5%. У Франції зростання об'єму продажів косметичних засобів склало 3,4%, що менше, ніж у 2002 р. (5,5%). Зменшення продажів косметики і парфюмерії торкнулося і селективної продукції, і продукції масс-маркета. Італійський ринок продажу збільшився на 3,8%, досягнувши 8,3 млрд євро. Найбільше зростання косметичного ринку спостерігалося у Іспанії, де він склав 7,7% (для порівняння: у 2002 р. — 6,6%). У Великобританії приріст склав 3,6% і в основному визначався зростанням продажу засобів по догляду за шкірою і волоссям, частка яких на національному ринку 18,2% і 26,1% відповідно. У Бельгії і Люксембурзі зростання об'єму продажів склало 5%, якщо навіть взяти до уваги інфляцію і зростання цін на товари. Цікаво, що продажі косметичних засобів для чоловіків збільшилися на 20%, хоча ці продукти складають тільки 1,4% спільного ринку. [1]

Найбільший об'єм продажів парфюмерії — у Франції, декоративної косметики — в Німеччині, Італії, Великобританії і Франції, засобів по догляду за шкірою — у Франції, засобів по догляду за волоссям і засобів особистої гігієни — в Германії.

Таблиця 10.1 — Характеристика споживання косметики в деяких країнах Західної Європи. [1]

У Західній Європі об'єм продажів для різних категорій косметичних товарів розподілився так, як показано в таблиці 10.2

Таблиця 10.2 — Частка від загального об'єму продажу різних категорій косметичних товарів. [1]

Що стосується Росії, то в 2003 р. за об'ємом продажів косметичних засобів Росія займала шосте місце в Європі після Німеччини Франції, Великобританії, Італії і Іспанії. Темпи зростання косметичного ринку в Росії випереджають середньосвітові темпи зростання, хоча поступово знижуються. Поки росіяни витрачають на косметику в середньому близько 29 євро в рік, що значно менше, ніж у країнах Євросоюзу (129 євро в рік). [1]

Експерти міжнародної агенції Mintel, за результатами дослідження світового парфумерно-косметичного ринку, назвали 10 основних тенденцій, які свідчать про нові уподобання споживачів «красивої» продукції. За словами комерційного директора ТОВ «Косметик Експо Медіа» Тетяни Федорової, світові тенденції вже знаходять відображення на вітчизняному ринку. Утім, переглядаючи асортимент, роздрібним мережам не слід забувати і про суто «наші» особливості ринку. Наприклад, в Україні виробникам, дистриб’юторам, роздрібним мережам варто звернути увагу на зростання попиту на засоби особистої гігієни. Вони прогнозовано лідирують у структурі продажу, — шампуні пересічний споживач купує раз на місяць, а туш чи помаду — раз на три-чотири місяці. Також серед особливостей українського ринку — збільшення частки декоративної косметики в структурі споживання парфумерно-косметичної продукції.

Зростання вітчизняного ринку відбувається і за рахунок продажу високоякісної і дорогої косметики — як національних брендів (Bishoff, Savitri, Color Me), так і зарубіжних (Christian Dior, Chanel). Ця тенденція найближчим часом, на думку експертів, не зміниться, тож акцент продавцям варто зробити саме на брендованій продукції. Однак при цьому необхідно звернути увагу на стійке переконання споживачів, що в українській і російській косметиці використовуються лише натуральні компоненти, тому й купують її наші співвітчизники іноді охочіше, ніж дорогу імпортну. [10]

Виробникам і дистриб’юторам слід ураховувати, що український покупець ще довгий час «заглядатиме» в різні цінові категорії. Наприклад, українки часто користуються водночас французькими парфумами вартістю $100 за флакон і рум’янами вітчизняного виробництва за 50 грн. За спостереженнями експертів, дорогою, високоякісною тушшю, помадою, пудрою відомих світових брендів, таких як Christian Dior, Chanel, Guerlain, користувалася кожна друга українка із середнім рівнем доходів. Однак на дорогих і якісних кремах, масках і лосьйонах з догляду за обличчям та тілом співвітчизниці всі ще економлять. Тому робити ставку виключно на засоби з догляду за шкірою буде не зовсім правильно і фінансово виправдано, адже потенційних покупців у цьому сегменті небагато. Водночас зараз вигідніше запропонувати покупцеві великий вибір продукції, яка йому необхідна щодня (засоби гігієни). [10]

За спостереженнями Тетяни Федорової (комерційний директор ТОВ «Косметик Експо Медіа»), українські чоловіки дедалі активніше купують косметичні засоби. Косметологи стверджують, що за останній рік кількість чоловіків — відвідувачів столичних салонів збільшилася на 40%, особливо це стосується мешканців великих міст. Експерти ринку впевнені — якщо зараз правильно сформувати асортимент з урахуванням цієї тенденції, прибуток можна суттєво збільшити. «Якщо п’ять років тому атрибутом успішного чоловіка були машина, стільниковий телефон і костюм від Versace, то сьогодні чоловіки, до всього іншого, хочуть виглядати доглянутими й привабливими», — говорить Тетяна Федорова. Ця тенденція навіть має назву — метросексуалізм. Метросексуал — це стильний, доглянутий чоловік, який приділяє багато часу своїй зовнішності, відвідує салони краси і веде здоровий спосіб життя. Експерти одностайні в тому, що чоловічий сегмент найближчим часом очікує стрімке зростання. «Косметика для чоловіків є доволі перспективною нішею, обсяги продажу в цьому сегменті лише підвищуватимуться», — впевнена бренд-менеджер компанії Грасс Олена Заяц. Помітивши цю тенденцію, виробники вже почали розширювати асортимент цілими серіями засобів з догляду за обличчям і тілом з урахуванням особливостей чоловічої шкіри. Щоправда, київські метросексуали все-таки скаржаться на дефіцит такої продукції. [10]

Утім, попит на чоловічу косметику в Україні ще не сформований на європейський манір. Наприклад, не всі представники сильної статі готові використовувати, приміром, живильний крем для обличчя, тому робити ставку виключно на чоловічу косметику ще зарано.

Ще одна важлива тенденція ринку парфумерії та косметики — зростання продажу за рахунок молодіжної аудиторії. Одна з причин — помолоділий споживач — якщо в середині 90-х дівчата-підлітки декоративною косметикою починали користуватися з 17-18 років, то тепер — з 14-15. Цей факт також треба враховувати при формуванні асортименту. [10]

Дедалі більшим попитом і у світі, і в Україні користується продукція, яка виступає певною альтернативою пластичній хірургії. Більшість людей віком 38-50 років психологічно не готові піддаватися хірургічному втручанню, однак здатні витрачати значні кошти на ефективну альтернативу. Крім того, на цю продукцію слід звернути особливу увагу, оскільки основний її покупець — успішна особа з рівнем доходів вищим за середній. Відповідно такі покупці схильні зупиняти свій вибір на якісній і дорогій косметиці. На сьогодні українські виробники поки що не готові розробляти такі складні продукти, тому вибирати доводиться з імпортних. Препарати цього типу можна знайти в лінійці продукції Helena Rubinstein (Collagenist), KORFF (365 Lifting Express) тощо. [10]

Добре продаються останнім часом космецевтичні препарати (продукти, розроблені лікарями-дерматологами). В Україні можна натрапити, приміром, на дерматологічну косметику Dr. Irena Eris (Польща). Такі препарати вже розроблені й українськими медиками. Днями медичне науково-виробниче об’єднання «Біокон» (Донецьк) презентувало нову косметичну лінію HIRUDO-DERM. До складу цієї косметики входять не лише оригінальні екстракти (наприклад, активні речовини медичної п’явки), а й лікувальні компоненти. [10]

Таблиця 10.3 — Світові та вітчизняні лідери з продажу косметики. [10]

2003 року світовий ринок косметики оцінювався у $201 млрд.

2003 року ринок Східної Європи посів друге місце у світі за динамікою зростання, а його обсяг становив $12,5 млрд.

Обсяг парфюмерно-косметичного ринка України 2003 року був оцінений в $1,5 млрд, за даним агентства Euromonitor. [10]

11. ПРЕДМЕТ КОСМЕТИКИ, КОСМЕЦЕВТИКА, ЛІКИ

Сучасні відкриття дерматологів вимагають зваженого наукового підходу до проблем шкіри і до розробки нових косметичних препаратів. Так, дослідження рогового шару шкіри доктора Клігмана здіймнили революцію в дерматології в 90-х роках XX століття. З'ясувалося, що верхній роговий шар шкіри — це не відмерлі клітини епідермісу, як вважалося раніше, а складно організована структура, що відіграє важливу роль у фізіології людини. З'явилася ціла наука, корнеологія, яка вивчає анатомію і фізіологію рогового шару, його роль в людському організмі. Дослідження Вільямса, Еліаса, Ландмана в цій області вже дозволяють зробити висновки, важливі для розробників нових шкірних препаратів. [11]

Було доведено, що дія будь-яких інгредієнтів препаратів для шкіри визначається не тільки тим, як вони проникають крізь роговий шар, але і тим, як вони з ним взаємодіють. Всі речовини, що здатні взаємодіяти з ліпідним бар'єром рогового шару, можуть істотно впливати на фізіологію шкіри, і реальна шкода від речовин, які руйнують ліпідний бар'єр, може бути важливішою, ніж цілющі властивості активних речовин. З іншого боку, речовини, що захищають верхній роговий шар від руйнівних чинників, можуть виявитися кориснішими за активні добавки. [11]

Стало зрозумілим, що роговий шар — це не прикра перешкода на шляху активних речовин, а частина складної біосистеми людини, грубе втручання в яку може привести до розвитку захворювань. Все це потребує жорсткіших вимог до сучасної косметики. Ці відкриття зробили істотний вплив і на дослідження шкіри, і на виробництво засобів для догляду за шкірою. Сучасна косметологія і дерматологічна фармацевтика зробили якісний стрибок в своєму розвитку. На межі наук з'явився новий напрям — космецевтика. [11]

Її завдання — розробка нових ефективних препаратів для здоров'я і краси, достатньо безпечних, щоб використовувати їх без призначення лікарем.

Космецевтика — напрям, сформований на стику косметології і фармакології. Косметичні продукти, що володіють тими або іншими перевагами, пов'язаними з їх реальною, заявленою і/або передбачуваною позитивною дією. Нерідко виробники заявляють про схожість космецевтики з лікарськими препаратами, розробкою яких на користь косметології раніше займалася виключно Лікувальна косметика. [2]

Проте поява космецевтики за часом співпала з дослідженнями вчених у галузі використання стовбурових клітин та ембріональних екстрактів і часто ці напрями асоціюють. Звичайно, ефект цих інгредієнтів беззаперечний. Але ще не накопичено достатньо досвіду їх застосування, щоб говорити про безпеку таких препаратів для здоров'я людини. Не слід також не враховувати етичну сторону питання — адже всі знають про походження ембріонального екстракту.

В світі існує безліч натуральних активних компонентів, яким незаслужено не приділяють уваги косметологи. Вони, як правило, тисячоліттями успішно застосовуються в народній медицині, причому часто народні засоби виявляються набагато ефективнішими за препарати фундаментальної медицини. Це не протиставляє народну і фундаментальну медицину, а дає привід для подальшого вивчення дарів природи з метою поставити їх на службу здоров'ю людини. [11]

Так, наприклад, велику роботу в цьому напрямі проводять австралійські учені спільно з колективом косметологів «НР косметік, лабораторія», що досліджують засоби і методи лікарів тубільних племен Полінезії. Їх увагу привернув досвід успішного лікування в племенах тубільців таких важковиліковних шкірних захворювань, як трофічні виразки, псоріаз і навіть проказа. В результаті цих досліджень було виявлено цілий ряд унікальних цілющих біохімічних сполук, таких як калофіллолід, калофіллієвая кислота та інші, що мають унікальні регенеруючі і захисні властивості та при цьому не викликають алергічних реакцій і не руйнують роговий шар шкіри.

Ці речовини, у поєднанні з іншими компонентами, що взаємодіють один з одним і взаємно підсилюють дію, дозволили розробити складний космецевтичеський компонент, НР-комплекс, який не тільки не руйнує роговий шар шкіри, але і активно відновлює його. При цьому він стимулює регенеративну діяльність шкірних клітин, підвищує шкірний імунітет і захисні властивості. [11]

Таким чином, можна говорити про появу нового космецевтичного компоненту, створеного на основі натуральних олій і трав'яних екстрактів, що довели свою ефективність протягом століть. Цей компонент по своїх омолоджуючих властивостях може порівнятися з ембріональним екстрактом і фітогормонами, при цьому його нешкідливість для шкіри дозволяє вводити його в косметику навіть для новонароджених дітей. [11]

Успіх і «суперефект» космецевтичних засобів пояснюється просто. Ретельне вивчення фізіології шкіри, біохімічної дії нових і традиційних, але маловивчених компонентів, строгий наукових підхід і приводять в результаті до створення «чудодійних» засобів. Дива тут ніякого не немає. Космецевтика — це знайома нам косметика з тією відмінністю, що це не стихійний, а науковий підхід до догляду за шкірою, за її здоров'ям і красою. [11]

12. КОСМЕТОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

Косметологія як наука про збереження краси, а відповідно і здоров'я, опирається на досягнення багатьох дисциплін: дерматології, хірургії, дієтології і т.д. [12]

Погіршення екологічної обстановки, постійні стреси, незбалансованість і недостатність харчуваня, високі щільність населення і рівень комунікацій, розповсюдженність вірусних, бактеріальних, грибкових, паразитарних захворювань, знижений імунітет — все це неухильно призводить до погіршення здоров'я в цілому і негативно відбивається на красі всіх складових людської зовнішності: постави, шкіри, обличчя, рук, ніг, волосся, зубів, нігтів. Враховуючи проблеми сьогоднішнього дня, необхідний комплексний підхід до проблеми збереження здоров'я і краси. [12]

Косметологія — область медицини. Мета косметології — регулювати обмінні процеси в шкірі і максимально відстрочити зовнішні прояви старіння.

Косметологія зародилася ще в старовину як уміння доглядати за зовнішністю, зберігати і підкреслювати красу за допомогою різних способів і засобів. Сьогодні косметологія об'єднує наукові досягнення дерматології, біології, мікробіології, хімії, дієтології та інших медичних і природничо-наукових дисциплін.

Косметологією також називають напрям у прикладній естетиці, фахівці якого за допомогою цілого арсеналу сучасної апаратури, інноваційних методів, медичних препаратів і косметичних засобів займаються формуванням гармонійного образу людини відповідно до сучасного розуміння краси. [2]

Косметологію часто називають наукою, мистецтвом або самостійною галуззю медицини. Всі ці визначення правильні, але все-таки жодне з них не вичерпує значення поняття «Сучасна косметологія», в якій прийнято виділяти два напрями — естетичний і лікарський (медичний). Естетична косметологія допомагає здійснювати повноцінний догляд за шкірою, приховувати недоліки зовнішності, підкреслювати красу людини, проте об'єктом її уваги є люди з практично здоровою шкірою. Практикувати естетичну косметологію можуть лікарі-косметологи або естетисти, які не мають вищої медичної освіти. Естетисти не можуть займатися лікарськими маніпуляціями, що порушують цілісність шкірних покривів (контурна пластика, мезотерапія, ін'єкції ботулотоксина, середні та глибокі пілінги, лазерне шліфування і т.д.), лікувати дерматологічні хвороби, виписувати лікарські препарати. Всі ці напрями в косметології вимагають серйозної медичної підготовки, і ними займається лікарська косметологія. Довгий час велися суперечки про право на існування окремої спеціальності — лікар-косметолог, загальноприйнятою була професія дерматокосметолога, яку представляли лікарі-дерматовенерологи, які отримали спеціальну підготовку по косметології. [2]

Сьогодні вітчизняна косметологія зазнає складний період становлення, перетворення з примітивної прикладної дисципліни в багатогранну науку про Красу і Здоров'я. Прогрес, досягнутий у вивченні фізіології шкіри, механізмів її старіння і патогенезу захворювань, дозволив виробникам косметичних засобів підійти до створення косметики усвідомлено, згідно потреб шкіри і механізму дії активних компонентів. [12]

З липня 2009 року професія лікаря-косметолога офіційно затверджена МОЗ РФ, і незабаром у російських вузах готуватимуть фахівців такої кваліфікації. Робота лікаря-косметолога вимагає від нього не лише знань із базової спеціальності — дерматології, але й освоєння традиційних та інноваційних фізіотерапевтичних методів і навиків вирішення естетичних проблем за допомогою сучасного устаткування, обізнаності з останніми досягненнями в області відновлювальної медицини, гінекології та ендокринології, дієтології, геронтології, так званої медицини анти-старіння і, звичайно, психології. [2]

Передові технології косметичних засобів базуються на комплексному підході, на синергізмі компонентів, на одночасному і послідовному використанні засобів очищення, живлення і стимуляції різних процесів у шкірі і на створенні ліній косметичних засобів найрізноманітнішої дії. Поєднання косметичних засобів і різних процедур (масаж, фізіотерапія і т.д.) дозволяє підсилити і закріпити ефект. [12]

Все частіше до лікарів-косметологів приходять пацієнти з бажанням призупинити процеси старіння, нівелювати ознаки вікових змін. Вирішуючи естетичні і суто медичні завдання, пов'язані із зовнішністю людини, лікар-косметолог може підвищити її самооцінку, позбавити від комплексів і багатьох проблем в спілкуванні із зовнішнім світом, а значить поліпшити якість її життя. [2]

Таким чином, "Косметологія" — це наука про засоби і методи догляду за зовнішністю, де вдало поєднуються апаратні методики, знання лікарів і препарати високих технологій. Основне завдання науки "Косметологія" полягає в пошуку сучасних та ефективних засобів і методів, розробці новітньої продукції та косметичних послуг для захисту і підтримки здоров'я і краси. [12]

ВИСНОВКИ

Косметика і косметологія мають тисячолітню історію свого розвитку. Адже відколи люди почали стежити за своєю зовнішністю, минуло надзвичайно багато часу. А починалося все зі звичайного умивання, намащування шкіри жиром тварин для захисту від вітру та холоду, бойового розфарбовування обличчя та тіла та ін.

Вважають, що батьківщиною сучасної косметики був Давній Єгипет. Тут знали не тільки правила гігієнічного догляду за волоссям і шкірою, але й застосовували ароматичні речовини, фарбували нігті і волосся, голилися і фарбували бороди.

У знаменитому «Папірусі Еберса» (2000 р. до н.е) описуються способи обмивання миртовою та іншими оліями, які не лише очищали шкіру, але й створювали на ній захисну плівку.

На Близькому та Середньому Сході косметика теж досягла високого рівня розвитку. Іудеї застосовували депіляцію та винайшли метод приготування мила із жиру та попелу. За однією з історичних версій вважається, що саме перси винайшли парфуми.

У Стародавньому Римі культура гігієни і косметики також мала великий розвиток. Стародавні римляни знали косметичні есенції, засоби від мозолів, вугрів, розчини для забарвлення вій і брів. У Римі були розповсюдженими терни (лазні). Тут застосовувалися різні види масажу для збереження стрункості фігури, сили м'язів і еластичності шкіри.

Велике значення мала косметика і в арабських країнах. Араби використовували кіновар і сулему для лікування хвороб шкіри, створили науковий центр в Александрії. Вони вміли також добувати ефірні олії.

Особливість розвитку косметики на Русі в тому, що тут добре дотримувалися гігієни. Як косметичні засоби використовували лише натуральні продукти — кисле молоко, мед, відвари трав та ін. Наприклад, соком цибулі лікували бородавки.

У Росії спрадавна існував звичай раз на тиждень паритися в лазні. Як рум'яна використовували буряк; для вибілювання і пом'якшення шкіри обличчя — розсіл капусти, кисле молоко.

У середньовічній Європі використання косметики тривалий час було забороненим, оскільки це вважалося чаклунством. Та все ж вона розвивалася попри ці заборони. Зокрема у Франції великого розвитку набула парфумерія.

Що ж до сучасних тенденцій розвитку косметики, то є вплив багатьох факторів. Наприклад, великий попит на косметичні засоби зумовлює пошук виробниками нових і дешевших компонентів. Внаслідок розвитку хімічної технології частина інгредієнтів синтезується штучно. Проте останнім часом все більше виробників починають використовувати природні компоненти, оскільки ті є менш або й взагалі нешкідливими.

Загалом найбільший ринок косметики за даними різних агенств знаходиться в Західній Європі.

Цікаво, що на сучасному етапі зародився новий напрямок — космецевтика, яка поєднує в собі досягнення косметики та фармації. Вона має ту ж мету, що і звичайна косметика, але досягає її шляхом покращення фізіологічного стану та за рахунок лікувального ефекту.

Таким чином, косметологія існує як цілий науковий комплекс, який буде розвиватися і надалі.

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1. Самуйлова Л.В. Косметическая химия: учеб. издание. В 2 ч. Ч.1: Ингредиенты — М.: Школа косметических химиков, 2005. — 336 с.

2. http://ru.wikipedia.org

3. http://supercook.ru

4. http://www.nevcos.ru

5. http://www.aini.com.ua

6. http://shpilka.nu

7. http://nephertity.com

8. http://www.1nep.ru

9. http://shkolazhizni.ru

10. http://www.kontrakty.com.ua

11. http://www.cbio.ru