ПОХІДНІ ТА ДИФЕРЕНЦІАЛИ ФУНКЦІЇ БАГАТЬОХ ЗМІННИХ
1 Частинні похідні
Нехай функція
визначена в деякому околі точки
. Надамо змінній x приросту
, залишаючи змінну
незмінною, так, щоб точка
належала заданому околу.
Величина
називається частинним приростом функції
за змінноюx.
Аналогічно вводиться частинний приріст
функції за змінною
:
.
Якщо існує границя
,
то вона називається частинною похідною функції
в точці
за змінною x і позначається одним із таких символів:
.
Аналогічно частинна похідна функції
за
визначається як границя
і позначається одним із символів:
.
Згідно з означенням при знаходженні частинної похідної
обчислюють звичайну похідну функції однієї змінної x, вважаючи змінну
сталою, а при знаходженні похідної
сталою вважається змінна x. Тому частинні похідні знаходять за формулами і правилами обчислення похідних функцій однієї змінної.
Частинна похідна
(або
) характеризує швидкість зміни функції в напрямі осі
(або).
З’ясуємо геометричний зміст частинних похідних функції двох змінних. Графіком функції
є деяка поверхня (рис 1). Графіком функції
є лінія перетину цієї поверхні з площиною
. Виходячи з геометричного змісту похідної для функції однієї змінної, отримаємо, що
, де
– кут між віссю
і дотичною, проведеною до кривої
в точці
. Аналогічно.
Рисунок 1 – Геометричний зміст частинних похідних
Для функції
n змінних можна знайти n частинних похідних:
,
де
,
.
Щоб знайти частинну похідну
, необхідно взяти звичайну похідну функції
за змінною
, вважаючи решту змінних сталими.
Якщо функція
задана в області
і має частинні похідні
в усіх точках
, то ці похідні можна розглядати як нові функції, задані в області.
Якщо існує частинна похідна за x від функції
, то її називають частинною похідною другого порядку від функції
за змінною x і позначають
або .
Таким чином, за означенням
або
.
Якщо існує частинна похідна від функції
за змінною
, то цю похідну називають мішаною частинною похідною другого порядку від функції
і позначають
, або.
Отже, за означенням
або
.
Для функції двох змінних
можна розглядати чотири похідні другого порядку:
.
Якщо існують частинні похідні від частинних похідних другого порядку, то їх називають частинними похідними третього порядку функції
, їх вісім:
.
Виникає запитання: чи залежить результат диференціювання від порядку диференціювання? Інакше кажучи, чи будуть рівними між собою мішані похідні, якщо вони взяті за одними і тими самими змінними, одне й те саме число разів, але в різному порядку? Наприклад, чи дорівнюють одна одній похідні
і
або
і?
У загальному випадку відповідь на це запитання негативна.
Проте справедлива теорема, яку вперше довів К.Г.Шварц.
Теорема
(про мішані похідні).Якщо функція
визначена разом із своїми похідними
в деякому околі точки
, причому похідні
та
неперервні в точці
, то в цій точці
.
Аналогічна теорема справедлива для будь-яких неперервних мішаних похідних, які відрізняються між собою лише порядком диференціювання.
2 Диференційованість функції
похідна диференціал функція змінна
Нехай функція
визначена в деякому околі точки
. Виберемо прирости
і
так, щоб точка
належала розглядуваному околу і знайдемо повний приріст функції в точці:
.
Функція
називається диференційовною в точці М, якщо її повний приріст в цій точці можна подати у вигляді
, (1)
де
та
– дійсні числа, які не залежать від
та
,
– нескінченно малі при
і
функції.
Відомо, що коли функція однієї змінної диференційовна в деякій точці, то вона в цій точці неперервна і має похідну. Перенесемо ці властивості на функції двох змінних.
Теорема 1
(неперервність диференційовної функції).
Якщо функція
диференційовна в точці М, то вона неперервна в цій точці.
Доведення
Якщо функція диференційовна в точці М, то з рівності (1) випливає, що
. Це означає, що функція неперервна в точці М.
Теорема 2
(існування частинних похідних диференційовної функції). Якщо функція
диференційовна в точці
, то вона має в цій точці похідні
та
і.
Доведення
Оскільки
диференційовна в точці
,то справджується рівність (1). Поклавши в ній
, отримаємо,
.
Поділимо обидві частини цієї рівності на
і перейдемо до границі при
:
.
Отже, в точці
існує частинна похідна
. Аналогічно доводиться, що в точці
існує частинна похідна.
Твердження, обернені до теорем 1 і 2, взагалі кажучи, неправильні, тобто із неперервності функції
або існування її частинних похідних ще не випливає диференційовність. Наприклад, функція
неперервна в точці
, але не диференційовна в цій точці. Справді, границі
не існує, тому не існує й похідної
. Аналогічно впевнюємося, що не існує також похідної
. Оскільки задана функція в точці
не має частинних похідних, то вона в цій точці не диференційовна.
Більш того, відомо приклади функцій, які є неперервними в деяких точках і мають в них частинні похідні, але не є в цих точках диференційовними.
Теорема 3
(достатні умови диференційовності ).
Якщо функція
має частинні похідні в деякому околі точки
і ці похідні неперервні в точці М, то функція
диференційовна в точці М.
Доведення
Надамо змінним x і
приростів
, таких, щоб точка
належала даному околу точки
. Повний приріст функції
запишемо у вигляді
. (2)
Вираз у перших квадратних дужках рівності (2) можна розглядати як приріст функції однієї змінної x, а в других – як приріст функції змінної
. Оскільки дана функція має частинні похідні, то за теоремою Лагранжа отримаємо:
.
Похідні
та
неперервні в точці М, тому
,
.
Звідси випливає, що
,
,
де
,
– нескінченно малі функції при
і.
Підставляючи ці вирази у рівність (2), знаходимо
, а це й означає, що функція
диференційовна в точці
.
З теорем 2 і 3 випливає такий наслідок: щоб функція
була диференційовною в точці, необхідно, щоб вона мала в цій точці частинні похідні, і достатньо, щоб вона мала в цій точці неперервні частинні похідні.
Зазначимо, що для функції
однієї змінної існування похідної
в точці
є необхідною і достатньою умовою її диференційовності в цій точці.
3 Повний диференціал функції та його застосування до обчислення функцій і похибок. Диференціали вищих порядків
Нагадаємо, що коли функція
диференційовна в точці
, то її повний приріст у цій точці можна подати у вигляді
,
де
і
при
.
Повним диференціалом
диференційовної в точці
функції
називається лінійна відносно
та
частина повного приросту цієї функції в точці M, тобто
. (3)
Диференціалами незалежних змінних x та
назвемо прирости цих змінних
. Тоді з урахуванням теореми 2 рівність (3) можна записати так:
. (4)
Аналогічна формула має місце для диференційовної функції трьох змінних
:
. (5)
З формул (4) і (5) може здатися, що повний диференціал
існуватиме у кожній точці, в якій існують частинні похідні. Але це не так. Згідно з означенням, повний диференціал можна розглядати лише стосовно диференційовної функції.
Теореми та формули для диференціалів функції однієї змінної повністю зберігаються і для диференціалів функцій двох, трьох і т.д. змінних . Так, незалежно від того, від яких аргументів залежать функції u і
, завжди справедливі рівності
Покажемо, що різниця між повним приростом
і диференціалом
при
і
є нескінченно мала величина вищого порядку, ніж величина.
Дійсно, з формул (1) і (3) маємо
,
оскільки функції
– нескінченно малі при
,
, а
та
– обмежені функції:
.
Отже, різниця
– нескінченно мала величина вищого порядку, ніж
. Тому повний диференціал називають також головною частиною повного приросту диференційовної функції. При цьому виконується наближена рівність
або
. (6)
Ця рівність тим точніша, чим менша величина
. Рівність (6) широко використовується у наближених обчисленнях, оскільки диференціал функції обчислюється простіше, ніж повний приріст.
Покажемо, як за допомогою диференціала можна оцінити похибку в обчисленнях.
Нехай задана диференційовна функція
, незалежні змінні якої виміряні з точністю
. Потрібно знайти похибку, з якою обчислюється u.
Природно вважати, що ця похибка дорівнює величині
.
Для малих значень
маємо
,
звідки
.
Якщо через
позначити максимальну абсолютну похибку змінної
, то можна отримати значення максимальної абсолютної похибки
функції :
. (7)
Щоб оцінити максимальну відносну похибку функції u, поділимо обидві частини рівності (7) на
:
.
Оскільки
, то
,
або
,
тобто максимальна відносна похибка функції дорівнює максимальній абсолютній похибці її логарифма.
Введемо поняття диференціала вищого порядку.
Нехай
функція незалежних змінних
,
. Повний диференціал цієї функції, знайдений за формулою (3), називають ще диференціалом першого порядку. Диференціал другого порядку визначають за формулою
.
Тоді, якщо функція
має неперервні частинні похідні, то
,
звідки
. (8)
Символічно це записують так:
.
Аналогічно можна отримати формулу для диференціала третього порядку:
.
Застосовуючи метод математичної індукції, можна отримати формулу для диференціала n-го порядку:
. (9)
Зазначимо, що формула (9) справедлива лише для випадку, коли змінні x і
функції
є незалежними змінними.
4 Похідна складеної функції. Повна похідна. Інваріантність форми повного диференціала
Нехай
– функція двох змінних
та
, кожна з яких, у свою чергу, є функцією незалежної змінної :
тоді функція
є складеною функцією змінної
.
Теорема.
Якщо функції
диференційовні в точці
, а функція
диференційовна в точці
, то складена функція
також диференційовна в точці
. Похідну цієї функції знаходять за формулою
. (10)
Доведення
За умовою теореми
,
де
та
при
,.
Поділимо
на
і перейдемо до границі при
:
Аналогічно знаходять похідну, якщо число проміжних змінних більше двох. Наприклад, якщо
, де
, то
. (11)
Зокрема, якщо
, а
, то
,
а оскільки
, то
. (12)
Цю формулу називають формулою для обчислення повної похідної (на відміну від частинної похідної
).
Розглянемо загальніший випадок. Нехай
–
функція двох змінних
та
, які, в свою чергу, залежать від змінних
:
,
, тоді функція
є складеною функцією незалежних змінних
та
, а змінні
та – проміжні.
Аналогічно попередній теоремі доводиться таке твердження.
Якщо функції
та
диференційовні в точці
, а функція
диференційовна в точці
, то складена функція
диференційовна в точці
і її частинні похідні знаходяться за формулами:
;
. (13)
Формули (13) можна узагальнити на випадок більшого числа змінних. Якщо
, де
, то
Знайдемо диференціал складеної функції. Скориставшись формулами (13), отримаємо
Отже, диференціал функції
, де
,
, визначається формулою
, (14)
де
.
Порівнявши формули (14) і (4) дійдемо висновку, що повний диференціал функції
має інваріантну (незмінну) форму незалежно від того, чи є x та
незалежними змінними, чи диференційовними функціями змінних u та v. Проте формули (4) і (14) однакові лише за формою, а по суті різні, бо у формулі (4)
і
– диференціали незалежних змінних, а у формулі (14)
і
– повні диференціали функцій
та .
Диференціали вищих порядків властивості інваріантності не мають. Наприклад, якщо
, де
,
, то
(15)
Формула (15) відрізняється від формули (8), оскільки для складеної функції диференціали
та
можуть і не дорівнювати нулю. Отже, для складеної функції
, де
,
, формула (8) неправильна.
5 Диференціювання неявної функції
Нехай задано рівняння
, (16)
де
– функція двох змінних.
Нагадаємо, що коли кожному значенню x з деякої множини
відповідає єдине значення
, яке разом з x задовольняє рівняння (16), то кажуть, що це рівняння задає на множині
неявну функцію.
Таким чином, для неявної функції
, заданої рівнянням (16), має місце тотожність
.
Які ж умови має задовольняти функція
щоб рівняння (16) визначало неявну функцію і при тому єдину? Відповідь на це запитання дає така теорема існування неявної функції [8].
Теорема.
Нехай функція
і її похідні
та
визначені та неперервні у будь-якому околі точки
і
, а
; тоді існує окіл точки
, в якому рівняння
визначає єдину неявну функцію
, неперервну та диференційовну в околі точки
і таку, що .
Знайдемо похідну неявної функції. Нехай ліва частина рівняння (16) задовольняє зазначені в теоремі умови, тоді це рівняння задає неявну функцію
, для якої на деякій множині точок x має місце тотожність
. Оскільки похідна функції, що тотожно дорівнює нулю, також дорівнює нулю, то повна похідна
. Але за формулою (12) маємо
, тому
, звідки
. (17)
|