.
Термін менеджмент англійського походження (management — організація управління). До нього близькі менеджер (manager від manage — керувати) — професійний керівник і менеджеризм (managerism)—теорія управління виробництвом.
Управління (менеджмент) у широкому розумінні означає вплив на процес, об'єкт, систему для досягнення певних цілей.
Для того щоб з'явилася необхідність у менеджері, потрібна організація, тобто група людей, діяльність яких слід координувати. У свою чергу для свідомого керування необхідний менеджеризм — спеціальна теорія управління, а щоб управління було ефективним, треба володіти мистецтвом керівництва. Теорія і мистецтво разом формують менеджмент.
Сучасний
менеджмент набув нових якісних ознак — він перетворився на мистецтво управління індивідуумами, малими соціальними групами та їх сукупністю. Є всі підстави вважати, що діяльність по управлінню переросла у професію, галузь знань — у самостійну дисципліну — менеджмент, а особи, які займаються менеджментом, стали професіоналами-менеджерами. Нині вони становлять значний прошарок суспільства.
В умовах переходу до ринкової економіки Україні потрібні філософія і політика управління, методологічна база управлінської практики, які сприяли б формуванню національного українського менеджменту. Ні американський, ні японський, ні французький менеджменти в наших умовах нереальні. Необхідно творчо підходити до світового досвіду. Наприклад, у американців можна запозичити діловитість, професіоналізм, динамізм, у японців— колективізм, спільність у вирішенні виробничих та інших проблем, у німців — філософію добробуту для всіх, у французів — комунікабельність, організаційну культуру і т. д.
Особливу увагу треба приділити ролі менеджменту в бізнесі, підприємництві. Тут поле для вивчення велике.
Сучасний менеджмент як синтез науки і мистецтва спирається на властиві йому поняття, положення і інструменти, а саме: об'єкт, суб'єкт, середовище, відносини, принципи, методи, механізм, функції, структура, процес, кадри, культура і стиль керівництва, ефективність менеджменту та ін. У сукупності з іншими термінами вони утворюють «мову» менеджменту, комплектне володіння якою дає можливість ефективно керувати процесом досягнення мети.
Об'єктом управління
є предмет, процес, явище, на які спрямовано управлінську дію. На підприємстві — це робоче місце, бригада, дільниця, цех, виробничий процес, тобто робітник чи трудові колективи.
Суб'єкт управління —
це особа (менеджер) або орган (апарат управління), що здійснює управлінську дію відносно об'єкта управління для досягнення відповідної мети.
Відносини управління —
це комплекс складних всебічних установлених зв'язків, які формуються у процесі взаємодії суб'єкта і об'єкта управління. Вони можуть бути формальними (субординації) і неформальними (координації), галузевими, міжгалузевими, територіальними, міжнародними, змішаними та ін. Відносини поділяються також на тимчасові і постійні. Відносини управління формуються на основі економічних законів, принципів, методів і функцій управління.
Принципи управління —
це фундаментальні істини, які обґрунтовують, роз'яснюють зв'язки як між об'єктом і суб'єктом управління, так і всередині кожного з них. Вони відбивають властивості, притаманні управлінській системі в цілому, а також окремим її елементам, явищам, процесам. Вони відображують зміст і взаємозв'язки основних елементів системи управління.
Принципи управління динамічні за змістом і формою. Вони формуються людьми у зв'язку з конкретними соціально-економічними, політичними і культурними умовами і відображують ступінь творчого використання економічних законів в управлінні.
Безпосередньо на практиці принципи управління набувають характеру норми, правила, якими керуються в управлінській діяльності.
Гнучкість і динамізм принципів управління проявляється і в тому, що у кожній конкретній сфері діяльності формуються свої конкретні принципи виконання соціально-економічних, організаційно-політичних, виробничо-господарських і підприємницьких завдань.
Сучасний менеджмент ґрунтується на таких основних принципах:
· увага до людини, формування умов для розкриття її потенціалу, забезпечення злагодженої взаємодії людей у виробництві;
· пошук і розпізнання елементів національної історії, культури, традицій, які можна використати як будівельні блоки для формування сучасної системи управління;
· виявлення інтересів людини, її потреб і сподівань;
· створення відповідних умов, щоб людина мала змогу завдяки старанній праці задовольнити свої потреби і одночасно несла соціальну відповідальність за задоволення інтересів інших членів суспільства;
· об'єднання працівників навколо загальної мети, розвиток зв'язків із зовнішнім середовищем;
· забезпечення безперервного професійного навчання.
Творче і свідоме використання економічних законів і принципів менеджменту потребує формування комплексу відповідних методів їх активної реалізації.
Під методом управління
розуміють сукупність способів, прийомів впливу суб'єкта на об'єкт управління для досягнення поставленої мети. Основними об'єктами впливу є трудові колективи або окремі особи.
|