Сервісне обслуговування - курсовая работа

Зміст

Вступ

Розділ1: Організація сервісного обслуговування

1.1 З історії сервісу

1.2 Поняття сервісу та його необхідність

1.3 Класифікація і правила організації ефективного сервісу

Розділ 2: Шляхи підвищення якості сервісного обслуговування

2.1 Стандарти та якість сервісного обслуговування

Розділ 3: Особливості сервісних послуг на прикладі ПО «Гомсільмаш»

3.1 Загальні відомості про ПО « Гомсільмаш

3.2 Структура служби сервісного обслуговування ПО « Гомсільмаш»

3.3 Організація сервісного обслуговування на ПО «Гомсільмаш»

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сфера послуг є швидкорослою галуззю економіки. Вона виконує ті ж функції, що і промисловість, а саме - створення робочих місць, забезпечення надходжень до бюджету, залучення інвестицій в економіку. За даними фахівців, вже в 2012 році об'єм послуг, що надаються, з вартості перевищуватиме об'єм продажу товарів. З матеріалів Всесвітньої туристської організації виходить, що одно з 15-17 робочих місць у світі відноситься до сфери послуг. Згідно з експертними оцінками СОТ у сфері обслуговування зайнято близько 260 млн. чоловік, що складає близько 18% загальної зайнятості. Перетворення сфери послуг на домінуючий сектор національного господарства по виробництву валового внутрішнього продукту і чисельності зайнятих дістало назву "Сервісній революції". Задоволення зростаючих потреб клієнтів в різноманітних послугах (товарах) на високому культурному рівні є найважливішим завданням сфери послуг і кожного її підприємства.

Особливо важлива культура обслуговування в умовах існуючої економічної кризи в країні, коли багато підприємств сервісу вважають зайвим «ублаження» споживачів. Але і в умовах фінансових труднощів можна забезпечити високу культуру обслуговування, зокрема, за рахунок задоволення емоційних потреб клієнтів при умілому обліку їх мотивів і бажань. Приміром, культура обслуговування характеризується і тим, що при спілкуванні працівника з клієнтом повинна встановлюватися довірча атмосфера. Тому успіх обслуговування багато в чому залежить від характеру стосунків із споживачем в процесі надання послуг.

Забезпечення високої якості обслуговування нерозривно пов'язане із задоволенням потреб покупця. Цей взаємозв'язок визначає сьогодні ринкову політику будь-якої фірми, тим більше що права споживача на якісне обслуговування в розвинених європейських країнах мають строгу законодавчу основу. У міжнародному стандарті ISO 9004-2 говориться, що «досягнення і підтримка якості в організації залежить від системного підходу до загального керівництва якістю, покликаного забезпечити розуміння і задоволення потреб споживача. Досягнення якості робить необхідним дотримання принципів якості на усіх рівнях в організації, а також постійний аналіз і поліпшення створеної системи загального керівництва якістю».

Ця тема є особливо актуальною сьогодні, коли сучасні компанії стикаються у своїй діяльності з жорсткою конкуренцією, яка найближчими роками тільки посилиться. Для досягнення успіху на сучасному ринку компаніям слід вивчати «філософію споживача і маркетингу». Ця філософія розкриває соціальне призначення сервісної діяльності в суспільстві і житті людей, обґрунтовує той вклад, який може бути зроблений в цьому напрямі персоналом фірми. Філософію жодним чином не можна зводити до посадових інструкцій або переліку етичних правил обслуговування. Розглядаючи виробників і споживачів послуг як рівноправних партнерів, визначаючи їх спільні цілі в сервісній діяльності, філософія здатна продукувати єдині духовні цінності (наприклад, «клієнт завжди прав»), тим самим, погоджуючи і гармонізуючи їх поведінку в цілому. У свою чергу злагоджені дії і взаєморозуміння усіх учасників сервісної активності веде до того, що позитивний ефект обслуговування багаторазово посилюється. В цьому випадку у фірмі панує дух доброзичливості і гарного настрою. Головне в тому, що цим настроєм заразилися клієнти, відносячи його з собою. Подібний оптимістичний настрій здатний привести їх в цю форму ще раз.

Мета цієї роботи –розглянути та вивчити якість сервісу в Україні і запропонувати підходи, що допомагають підвищити якість обслуговування.

При написанні цієї роботи були узяті на озброєння статті з журналу «Туризм. Практика, проблеми, перспективи», підходи маркетингової теорії Філіпа Котлера, і інформація з Інтернету.

Розділ 1. Організація сервісного обслуговування

1.1 З історії сервісу

Порівняно з країнами Заходу сфера послуг в нашій господарській практиці відносно пізно стала диференціюватися як самостійна область підприємництва. Формування самостійного статусу в економіці затримувалося через нерозвиненість ринкових стосунків, невисокий рівень життя громадян України, а також невимогливість людей в повсякденній практиці, ідеалів скромного, якщо не аскетичного існування, що вело до широкої практики сімейного самообслуговування. Надання громадських послуг розглядалося як різновид непродуктивної праці, що перетворювало сферу послуг на другорядний об'єкт науково-теоретичного аналізу на відміну від промислового і сільськогосподарського виробництва. У структурі нашої економіки сфера послуг виступала периферійною складовою частиною, розвиток якої фінансувався за залишковим принципом. Це помітно гальмувало процеси її оновлення, визначала наявність в ній обмеженого числа напрямів і форм обслуговування.

Модернізаційні перетворення радянського періоду були спрямовані на впровадження єдиних для країни форм суспільної власності, однотипної організації трудової діяльності, схожих умов побуту і відпочинку людей. У країні проводилася планова економічна, соціальна і культурна політика, пов'язана з централізованим перерозподілом ресурсів між різними регіонами і соціальними шарами, а також між громадським виробництвом, з одного боку, і обслуговуванням населення, з іншою. Сфери послуг і побуту були тими областями практики, в які громадські ресурси виділялися в останню чергу.

Проте ці області не залишилися абсолютно незачепленими науково-технічним прогресом. У радянському суспільстві були створені передумови для формування і поширення сучасних форм сервісу і багатьох якостей сучасного побуту. Вже в 70-х роках статистичні дані свідчили про підвищення рівня життя великих груп населення. Відбувався більше рівномірний розподіл найважливіших матеріальних благ : заробітної плати, прибутків з інших джерел, забезпеченості житлом і інших споживчих послуг, у тому числі культурних (освіти, підвищення професійної кваліфікації, масової інформації).

Поступово на території країни склалася єдина соціокультурна інфраструктура, що включає мережу інформаційних, наукових і освітніх центрів. У великих, середніх, малих містах діяла інфраструктура культурного обслуговування з розгалуженою мережею театрів, кінотеатрів, концертних залів, музеїв, клубів. У різних груп населення і у представників різних етносів, регіональних співтовариств вироблялися загальні ознаки способу життя, єдині ціннісні і смислові регулятори діяльності.

Але життєвий стандарт і якість обслуговування широких шарів радянського суспільства у той час навряд чи можна було вважати задовільним: їх рівень мав тенденцію до пониження або знецінення. Так, запити середньо забезпеченої родини росли швидше, ніж можливості задовольнити їх у рамках пануючої системи обслуговування. Крім того, діюча система обслуговування була негнучкою, вона надавала украй усереднений набір послуг, що важко задовольняє і половину реальних потреб населення. Багато що для поширення сучасних послуг робили комплексні центри по побутовому обслуговуванню, створені у великих містах. Але і вони не могли розвивати широкий діапазон сучасних форм обслуговування і надавали стандартний набір послуг, якість яких далеко не завжди задовольняла споживачів.

Перетворення другої половини 80-х років дозволили перевести ряд організацій сфери побутових послуг, культурні і спортивні установи на повний розрахунок і самофінансування у рамках системи державного підприємництва. Перед радянським суспільством стояло завдання множення різного роду послуг з метою задоволення громадських і індивідуальних потреб. Але соціально-економічне розуміння послуг залишалося украй вузьким. Це суперечило підвищенню ролі сервісу у світовій практиці. Все ж, незважаючи на слабку теоретичну основу, радянська економічна думка змогла виробити ряд адекватних уявлень про громадські і індивідуальні потреби, про способи їх задоволення.

У пострадянський період наша наукова думка, надолужуючи прогаяне, починає аналізувати сервісну діяльність з широких теоретичних позицій. Ситуація в області наукових досліджень сервісу стала покращуватися. З'явилися концептуальні розробки, що розкривають природу сервісної діяльності, а також окремі аспекти, що аналізують її, напрями і різновиди.

Але, не дивлячись на усе це, в Україні все ще спостерігалася значна невідповідність рівня і пакету послуг, пропонованих споживачеві, міжнародним вимогам і стандартам.

Для нинішнього періоду відродження українського підприємництва, коли воно починає відтворювати свій потенціал розвитку практично з нуля, характерні серйозні диспропорції, економічні витрати і соціальні деформації, які, втім, містять в собі немало об'єктивних закономірностей, властивих ранній стадії розвитку послуг в інших регіонах світу. Освоєння нових підходів до аналізу сервісної діяльності відбувається в нашій країні доки недостатньо результативно. Цьому певною мірою сприяє і низька професійна підготовка працівників сфери обслуговування.

У багатьох країнах світу сервісний бізнес нерідко виконував роль своєрідного мотора економічного розвитку і підвищення ефективності громадського добробуту. Проте в нашій країні подібні механізми тільки активно готують грунт для подолання громадської кризи, не змінюючи доки загальної ситуації.

У сучасній Україні завданням соціальної політики є адаптація соціальної сфери до ринкових умов господарювання. Сфера послуг продовжує залишатися в економічному і організаційному плані багато в чому не функціональною по відношенню до цілого ряду громадських потреб. Все ж нині сталася зміна поглядів на культуру сервісу в порівнянні з до перестроїчним періодом економіки. Багато нових видів сервісу генерують послуги високодохідного характеру, тобто, націлені переважно на невелику частину забезпечених і дуже забезпечених людей. В той же час приватний капітал не схильний освоювати малорентабельні сервісні виробництва, необхідні суспільству і регіонам країни.

За останні 10-15 років вітчизняний сервіс освоїв безліч різновидів послуг, з якими суспільство радянського періоду прямо не стикалося. Це: консалтинг, лізинг, психологічне і сімейне консультування, культурно - валеологічні послуги, ігровий і шоу-бізнес та інші.

1.2Поняття сервісу і його необхідність

Життєві блага, споживані населенням, не обмежуються матеріальними продуктами, а доповнюються споживанням послуг. Так, наприклад, фізіологічні потреби задовольняються не лише їжею і одягом, але і опалюванням, освітленням і так далі, що пов'язано з отриманням послуг. Духовні потреби заповнюються не лише книгою, картинами, але і користуванням послуг освітніх установ, театру і тому подібне.

Одним з елементів товарної політики є служба сервісу для клієнтів. Товар фірми зазвичай припускає наявність тих або інших послуг. Сервіс може бути незначним, а може грати для товару визначальну роль. Сервіс - робота по наданню послуг для задоволення чиєї-небудь потреби; комплекс послуг, пов'язаних зі збутом і експлуатацією продукції. Сервіс є системою, що дозволяє покупцеві вибрати для себе оптимальний варіант придбання і споживання товару, а також вигідно його експлуатувати впродовж певного терміну, що диктується інтересами споживача.

Коли послуги, що робляться конкуруючими організаціями, починають набувати усе більш однорідного характеру, тобто коли матеріальні компоненти послуг і тарифи стають приблизно однаковими, роль особового чинника у боротьбі за клієнтів і за створення стратегічної конкурентної переваги фірми різко зростає. Сервіс є важливим засобом конкуренції. У деяких сферах бізнесу - найважливішим.

Сервіс - неодмінна умова ринкового успіху товару (послуги). У відсутність сервісного обслуговування товар втрачає свою споживчу цінність (чи частину її), стає не конкурентоздатним і відкидається покупцем. В умовах конкуренції виробник бере на себе відповідальність за підтримку працездатності випущеного і проданого виробу впродовж усього часу його економічно доцільної експлуатації з позицій споживача через наступні обставини:

- по-перше, відлагоджений сервіс допомагає виготівникові формувати перспективний, досить стабільний ринок для своїх товарів;

- по-друге, висока конкурентоспроможність товару в значній, а нерідко у вирішальній мірі залежить від високоякісного сервісу;

- по-третє, сервіс сам по собі звичайна дуже прибуткова справа;

- по-четверте, відмінно відлагоджений сервіс - неодмінна умова високого авторитету (іміджу) підприємства - виробника.

Організація сервісу - це досить складний комплекс технічних, маркетингових і комерційних елементів, які залежать від специфіки продукції, міри розвитку ринку, гостроти конкуренції і інших ринкових чинників. Високоякісний сервіс підвищує конкурентоспроможність товару і тягне ріст попиту на пропоновані вироби. При організації сервісу підприємство повинне відповісти на питання:

- які послуги включити в рамки сервісу;

- який рівень сервісу запропонувати;

- у якій формі організувати сервіс.

Дуже важливо розуміти, що відповідати на ці питання необхідно з точки зору споживача.Діячеві ринку слід вивчити споживачів, щоб зрозуміти, які основні послуги можна було б їм запропонувати, і яка відносна значущість кожної з них. Це питання вирішити не так вже просто. Послуга може бути надзвичайно важливою для споживачів і, проте, не є вирішальною при виборі постачальника, якщо усі наявні постачальники надають її на одному і тому ж якісному рівні. Споживача цікавлять не лише певні послуги самі з себе, але і їх об'єм і якість. Якщо клієнтам банку доведеться вистоювати довгі черги або спілкуватися з похмурими службовцями або касирами, вони можуть змінити банк. Фірмі необхідно постійно стежити за тим, на скільки рівень її власних послуг і послуг конкурентів відповідає очікуванням замовників. Виявити вади в системі сервісу можна за допомогою ряду прийомів, таких, як проведення порівняльних закупівель, регулярні опитування споживачів, установка ящиків для пропозицій і створення системи роботи із скаргами і претензіями. Усе це допоможе фірмі мати уявлення про те, як вона працює, а розчарованим клієнтам - отримати задоволення.

Діяч ринку повинен також вирішити, в яких формах надаватимуться різні послуги. Перше питання: які розцінки встановити на кожен вид сервісних робіт? Кожен вид послуг можна надавати по-різному. І рішення фірми залежатиме від переваг клієнтів, і від підходів, вживаних конкурентами.

У будь-якій країні підприємці і менеджери сервісу готові використовувати національні традиції обслуговування, якщо вони не суперечать сучасним вимогам і підвищують ефективність сервісної діяльності в цілому. Менеджмент сервісу виходить з того, що культурно, тобто якісно з високою мірою досконалості обслуговувати споживачів вигідно, передусім, для самих працівників. Навпаки, відсутність культури сервісу помітно відбивається на зниженні прибутків підприємства, фірми.

Тому в розвинених країнах світу менеджмент розробляє комплекс єдиних вимог до культури обслуговування, впроваджує його в практику своїх фірм і контролює виконання. Стратегія менеджменту при цьому вибудовується так, щоб зробити співробітників однодумців адміністрації, а не нав'язати персоналу культуру обслуговування наказовими методами. З цією метою з працівниками проводять спеціальні заняття, розбирають помилки і збої в оволодіння етикою і естетикою обслуговування. Якщо хтось не прагне опанувати необхідні вимоги, то після ряду серйозних порушень з таким співробітником розлучаються.

Подібний гнучкий і одночасно жорсткий підхід не міг бути розвинений в радянській сфері послуг, хоча тоді культурі обслуговування приділялося немало уваги. Вищестоящі органи зобов'язували господарських керівників боротися в колективах за культуру обслуговування клієнтів. Відповідні вимоги записувалися в посадові обов'язки, вивішувалися на видному місці в приміщенні прийому відвідувачів. За порушення відповідних пунктів соціалістичних зобов’язань, пов'язаних з культурою обслуговування, по відношенню до працівника могли бути прийняті адміністративні або економічні санкції.

Проте працівник сфери послуг того періоду, по-перше, був не зацікавлений в ефективній роботі - якість і зростаючий об'єм праці майже не відбивалися на винагороді, по-друге, неякісне обслуговування було поширене всюди і не тягнуло серйозних наслідків для недбалого працівника. Тому грубість і неуважність до споживача не були рідкістю.

Сьогодні в практиці вітчизняного сервісу очевидні позитивні зрушення в наступних напрямах:

- виробники послуг усвідомлюють значення споживачів в розвитку бізнесу і конкуренції; за споживача йде боротьба;

- трансформуються в кращу сторону багато організаційно-технологічних сторін обслуговування : зникли черги в магазинах, безліч операцій робляться за допомогою автоматизації і за допомогою комп'ютерної техніки ін.;

- більше уваги приділяється естетичним сторонам обслуговування.

Привабливого вигляду набувають вітрини, викладення товарів, інтер'єри приймальних приміщень і контактних зон сервісного підприємства.

1.3 Класифікація сервісу і правила організації ефективного сервісу

Сервіс підрозділяється:

За часом здійснення:

1. Передпродажний сервіс пов'язаний з підготовкою виробу для надання потенційному або реальному покупцеві. Передпродажний сервіс завжди безкоштовний. В принципі, він містить шість основних елементів:

1) Перевірка;

2) Консервація;

3) Укомплектовування необхідною технічною документацією,інструкціями про пуск, експлуатацію, технічному обслуговуванні та ін. технічна документація має бути надрукована на мові країни покупця устаткування, а якщо в країні є великі групи населення, що говорять на різних мовах, вважається доцільним видавати документацію спеціально для них (за умови, що вони є масовими покупцями цього товару);

4) Розконсервація і перевірка перед продажем;

5) Демонстрація;

6) Консервація і передача споживачеві.

2. Післяпродажний сервіс ділиться на гарантійний і післягарантійний за чисто формальною ознакою: «безкоштовно» (у першому випадку) або за плату (у другому) робляться передбачені сервісним переліком роботи. Формальність тут проявляється в тому, що вартість робіт, запасних частин і матеріалів в гарантійний період входить в продажну ціну або в інші (післягарантійні) послуги.

a) Сервіс в гарантійний період охоплює набраного на гарантійний період вигляду відповідальності, залежного від продукції, укладеного договору і політики конкурентів. Він включає:

1) Розконсервацію при споживачі;

2) Монтаж і пуск;

3) Перевірку і налаштування;

4) Навчання працівників правильній експлуатації;

5) Навчання фахівців з підтримувального сервісу;

6) Спостереження виробу в експлуатації;

7) Здійснення наказаного технічного обслуговування;

8) Здійснення ремонту (при необхідності);

9) Постачання запасних частин.

б) сервіс в післягарантійний період. Він включає:

1) Спостереження за виробом в експлуатації;

2) Забезпечення постачання запасних частин;

3) Здійснення ремонту (при необхідності);

4) Надання різноманітної технічної допомоги.

Істотна відмінність післягарантійного сервісу полягає в тому, що він здійснюється за плату, а його об'єм і ціни визначаються умовами контракту на цей вид сервісу, прейскурантами і іншими подібними документами.

Фірмовий сервіс. Основна особливість фірмового сервісу - ця активна участь виготівника в процесі експлуатації.

Фірмовий сервіс - це система взаємин між виготівником і споживачем промислової продукції, характеризується безпосередньою участю виготівника в забезпеченні ефективного використання виробу упродовж усього життєвого циклу, в підтримці машин, устаткування, пристроїв в постійній готовності до використання.

У основі цієї системи лежить відповідальність виготівника за організацію обслуговування випущеного ним виробу впродовж усього терміну служби цього виробу.

До основних переваг фірмового сервісу можна віднести:

· Можливість підвищення рівня індустріалізації робіт по

технічному обслуговуванню і ремонту, широке застосування профілактичних послуг.

· Здійснення постійного інформаційного відстежування якості виробів по усіх етапах їх життєвого циклу і підвищення внаслідок цього ефективності конструкторських рішень.

· Надання споживачам комплексу послуг, пов'язаних з консультуванням по експлуатації техніки, забезпеченням її запасними частинами, інформацією про технічні новинки.

· Раціоналізацію процесів утилізації залишків виробів, що відслужили свій термін, посилення на цій основі орієнтації на джерела вторинних ресурсів при виготовленні продукції.

У розвинених країнах фірмовий сервіс займає центральне місце в організації стосунків між виготівником і споживачем. Обслуговує техніку той, хто її робить. Запасні частини виготовляються до тих пір, поки працює хоч би одно виріб (їх продаж дуже вигідний виготівникам: прибуток при цьому в 1,2 - 2 рази вище, ніж при первинному продажі).

За змістом робіт:

· Жорсткий сервіс, який включає усі послуги, пов'язані з

підтримкою працездатності, безвідмовності і заданих параметрів роботи товару.

· Дрібний сервіс, включаючий увесь комплекс інтелектуальних послуг, пов'язаних з індивідуалізацією, тобто з ефективнішою експлуатацією товару в конкретних умовах роботи у цього споживача, а також просто з розширенням сфери корисності товару для нього.

Комерційний успіх більшою мірою залежить від якості організації сервісу. Існують певні правила організації ефективного сервісу

Таблиця 1.1

Правила організації ефективного сервісу

Існують різні варіанти організації сервісу. Проте найчастіше використовуються наступні:

1. необхідний сервіс забезпечується виключно персоналом виробника;

2. сервіс здійснюється персоналом окремих підрозділів (філій) виробника;

3. для виконання сервісних робіт створюється консорціум виробників окремих товарів, устаткування, деталей і вузлів;

4. виконання сервісних заходів доручається спеціалізованим фірмам;

5. для виконання сервісних робіт притягуються посередники, що гарантують повноту і якість сервісу;

6. частину сервісних заходів виконує покупець товару, а іншу частину бере на себе одна з вказаних вище підприємницьких структур.

Кожен з приведених варіантів організації сервісу має як свої переваги, так і недоліки. Завдання вищого керівництва фірми вибрати той або ті з них, які найбільшою мірою задовольняють споживачів, забезпечують ним високий рівень необхідного сервісу. Отже сервіс класифікується за часом здійснення (передпродажний і після продажний), за змістом робіт (жорсткий і дрібний) і фірмовий сервіс. Щоб сервіс був ефективним, має бути дотримані: правильна стратегія, зв'язок з покупцем, стандарти обслуговування, чітка система постачання, персонал має бути навчений, основна мета -« нуль дефектів». Сервіс може робитися службою фірми-виробника, спеціальними сервісними фірмами за договором з виробником, дилерами і персоналом фірми-покупця, що пройшов спеціальну підготовку.

Розділ 2. Шляхи підвищення якості сервісного обслуговування

2.1 Стандарти та якість сервісного обслуговування

Підприємства-виробники для забезпечення певного рівня обслуговування розробляють спеціальні стандарти та правила, які передбачають систематичне навчання та тренінг персоналу, зайнятого у сервісному обслуговуванні покупців товарів цих підприємств, забезпечують ідентичний рівень обслуговування в усій сервісній мережі та є обов’язковими для виконання.

Під стандартом сервісного обслуговування фахівці розуміють правила роботи з обслуговування споживача (користувача) товару та, в першу чергу, покупця товару протягом періоду, який передує купівлі, у період здійснення купівлі та після продажного використання. Стандарти сервісного обслуговування — це організаційно-інструктивні та частково методичні матеріали, які розробляються системотехніками, спеціалістами із сервісу та економістами підприємства-виробника і торгового посередника.

Стандарти сервісного обслуговування містять вимоги до цілей, організації, технології та забезпечення окремих видів сервісних робіт, виконання яких гарантує високу якість задоволення потреб у сервісному обслуговуванні споживацької аудиторії. Ці документи мають багатоцільове призначення, оскільки вони виступають водночас як робоча інструкція та контрольно-оцінювальний матеріал або навіть як міні підручник для тих співробітників сфери сервісного обслуговування споживачів товару, які тільки-но починають працювати у цій галузі або виконувати (надавати) нові види послуг.

Система таких нормативних документів формує основу якості сервісного обслуговування покупця та споживача протягом усього циклу споживання товару — від прийняття рішення щодо його придбання до припинення користування цим товаром.

Сучасний підхід до сервісного обслуговування як інструменту маркетингу вимагає від нього застосування загальних настанов щодо всеохоплюючого управління якістю як самого товару, так і сфери сервісного обслуговування. Бізнес розглядається як організаційна структура, де підрозділи мають свої індивідуальні цілі (обсяг продажу або надання послуг, прибуток, продуктивність). Всеохоплююче управління якістю потребує оптимізації роботи всіх цих підрозділів заради загальної мети, коли кожний елемент (виконавець) системи має досягти певних результатів. Завдання менеджменту — намагатись оптимізувати роботу цієї системи та підтримка такого стану якнайдовше.

Система всеохоплюючого управління якістю передбачає однаковий рівень сервісу щодо обслуговування споживача як за допомогою товару (а товар — це «послуга в упаковці»), так і за допомогою додаткового продукту, роль якого виконує сервісне обслуговування споживача. Додатковий продукт — це те, що додається споживачеві до товару, чим один виробник товару може відрізнитися від іншого, адже серед значної кількості товарів однакового призначення важко виокремити якийсь один.

Функціонування системи якості базується на застосуванні таких нормативних документів:

- настанови з якості, які регламентують склад, структуру та загальні правила функціонування системи якості виробництва товару та обслуговування потенційного споживача;

- стандартів підприємства, пов’язаних із внутрішніми вимогами до проміжної та кінцевої продукції, до її контролю (випробувань, контролю та аналізу), маркування, етикетування, пакування, сервісного обслуговування у сфері обігу товару, супроводжувальної та іншої вихідної документації;

- стандартів підприємства на функції забезпечення та управління якістю (за внутрішніми етапами виробництва);

- стандартів підприємства на функції сервісного обслуговування;

- стандартів підприємства, що встановлюють вимоги до об’єктів забезпечення та управління (вхідні компоненти технологічних процесів виготовлення товару, оснащення цих процесів, документація, персонал, інформація внутрішня та на виході тощо).

Настанови з якості містять:

- виклад політики у сфері якості;

- виклад завдань у сфері якості товарів і сфери обслуговування;

- структуру організації виробництва та сфери обслуговування із зазначенням обов’язків працівників;

- опис системи якості із зазначенням усіх елементів і положень, що входять до неї;

- виклад визначених методів роботи щодо забезпечення якості як у сфері виробництва, так і у сфері обслуговування;

- склад і порядок зберігання та розсилання документації на систему якості.

До складу програми якості входить опис конкретних методів щодо забезпечення якості ресурсів (матеріальних, трудових і фінансових) і послідовності виконання кожної конкретної операції та послуги як у сфері виробництва, так і у сфері сервісного обслуговування.

Методики — це письмові положення, що визначають призначення і сферу діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів у товарах та сервісному обслуговуванні у рамках підприємства-виробника та усієї мережі подальшого сервісного обслуговування. У них наводиться порядок здійснення такої діяльності, управління та реєстрації. Методики мають бути узгодженими, зрозумілими для усіх, кого безпосередньо стосуються, і доступними для персоналу.

Протоколи якості містять відомості про:

- ступінь виконання завдань щодо якості;

- рівень задоволення споживачів наданими їм послугами;

- результати функціонування системи якості для проведення аналізу та підвищення якості надання послуг, визначення тенденцій у потребах споживачів;

- виконавський рівень субпідрядників;

- рівень кваліфікації та підготовку персоналу;

- порівняльні оцінки з погляду конкурентоспроможності.

Політика щодо якості надання послуг споживачам має бути документально оформлена (Загальні рекомендації з якості, Основний стандарт підприємства із системи якості, Програма якості підприємства тощо). Уся документація має бути розбірливою, чіткою і легко ідентифікованою, містити строк дії та перегляду і мати вказівку щодо статусу її затвердження.

Оформлення документації системи якості для сфери послуг ведеться відповідно до стандарту ISO 9004/2.

Вимоги до послуги мають бути чітко встановлені у вигляді характеристик, що піддаються спостереженню і допускають оцінювання їх споживачем. Характеристики (функціональні чи символічні) є важливими компонентами якості (рис. 2.1).

Рис.2.1. Сучасні параметри якості товару

До характеристик, які можуть зазначатися в нормативних документах, належать:

- потужності, можливості, чисельність персоналу і кількість матеріалу;

- час очікування, час надання та час технологічного циклу послуги;

- гігієна, безпека, безвідмовність та гарантії;

- чуйність, доступність, увічливість персоналу, комфортність та естетичність оточення, компетентність, надійність, точність, повнота, відповідність сучасному рівню, достовірність та ефективність контактів.

Процес надання послуг може коливатися у межах від високомеханізованого чи високоавтоматизованого до повністю персоніфікованого. Чим повнішим буде опис процесу надання послуг із сервісного обслуговування, тим можливішим буде застосування структурованих і впорядкованих принципів системи якості.

Нові та змінені послуги та процеси надання їх мають бути затвердженими. Затвердження означає закінчення їхнього розроблення та визнання здатності послуги задовольняти потреби споживачів як за очікуваних, так і за несприятливих умов.

До початку надання послуги має бути перевірено, що:

- послуга узгоджується з потребами споживачів;

- процес надання послуги є повністю відпрацьованим;

- забезпечено відповідні ресурси (матеріальні, трудові та фінансові) для виконання зобов’язань щодо послуги;

- послуга відповідає чинним правилам, стандартам, кресленням і технічним умовам;

- підготовлено та надано інформацію щодо користування послугою, яка надається споживачам.

Загальні вимоги до надання послуг передбачають:

- дотримання заданих технічних і невимірюваних умов на надання послуги;

- контроль за дотриманням цих умов на послугу;

- коригування процесу у разі виявлення відхилень.

Зупинимося на основних передумовах упровадження Системи якості сервісного обслуговування як системи надання послуг покупцеві товару виробника та її елементах.

До основних передумов упровадження Системи якості обслуговування споживачів товарів виробника належить прийняття керівництвом підприємства рішення про реалізацію своєї місії щодо поліпшення діяльності із забезпечення потреб споживачів і користувачів товарами свого виробництва.

Керівництву необхідно:

- домогтися розуміння працівниками підприємства та сфери обслуговування того, що стандартом діяльності є задоволення потреб споживача або користувача;

- заявити, що підприємство має намір запобігати проблемам, особливо у сфері надання послуг — найефективнішого інструменту маркетингу, а не усувати їх після того, як вони виникли;

- розглянути основні правила досягнення досконалості у сфері сервісного обслуговування покупця;

- проаналізувати втрати через низьку якість надання послуг;

- роз’яснити, що це є не програма, а перебудова системи управління виробництвом товарів і надання послуг покупцям, це є новий стиль керівництва, спрямований на задоволення потреб ринку;

- констатувати, що процес впровадження Системи якості поширюється на всі підрозділи як у сфері виробництва, так і у сфері обслуговування.

Отже, керівництво несе відповідальність за розроблення політики у сфері якості послуг і задоволення споживача, яка має враховувати:

- клас послуг, що надаються;

- імідж організації, яка надає послуги, та її репутацію з погляду забезпечення якості обслуговування;

- завдання щодо якості послуг;

- методи виконання завдань у сфері якості;

- роль персоналу підприємства-виробника, що відповідає за реалізацію політики щодо якості надання послуг.

Реалізація політики щодо якості надання сервісного обслуговування споживачеві товару вимагає, на думку фахівців, визначення основної мети діяльності. Нею є:

- задоволення потреб споживача відповідно до професійних та етичних норм;

- постійне підвищення якості послуг;

- урахування вимог суспільства щодо навколишнього середовища;

- ефективність надання послуг.

Виходячи з основної мети, керівництво має сформулювати такі завдання та заходи щодо якості послуг:

- чітке визначення потреб споживача та необхідних заходів щодо якості надання сервісного обслуговування цього споживача;

- розроблення заходів з метою запобігання незадоволенню потреб споживача товару підприємства-виробника;

- оптимізація витрат на забезпечення належного рівня надання відповідного класу послуг з погляду якості;

- постійний аналіз вимог до послуг та досягнутого рівня обслуговування з метою виявлення резервів підвищення якості надання послуг у сфері сервісного обслуговування;

- запобігання негативним впливам на суспільство та навколишнє середовище, можливих внаслідок діяльності фірм, які надають послуги у сфері сервісного обслуговування.

Тобто нове ставлення до якості має починатися зверху і від вищих керівних посад підприємства-виробника товару, подібно до водоспаду, поширюватися на кожний нижчий рівень управління (так званий ефект водоспаду) за таким алгоритмом:

- виявлення резервів у наданні сервісного обслуговування;

- створення організаційної структури Системи якості;

- вибір лідерів;

- визначення загальної політики у сфері надання сервісного обслуговування споживачів товарів цього підприємства;

- установлення стандартів обслуговування;

- розроблення завдань і складання інструкцій щодо виконання окремих операцій та видів послуг за системою якості;

- визначення методів роботи;

- установлення пріоритетів;

- оцінювання та стимулювання поліпшення результатів діяльності;

- добір і підготовка кадрів із сервісного обслуговування.

Наступним важливим напрямом Системи якості сервісного обслуговування є оцінювання та визначення ступеня задоволеності споживача послугами. Реакція споживача може бути негайною, може виявитися через певний час або заднім числом. Споживач найчастіше виходить при цьому з власних суб’єктивних оцінок і міркувань. У разі задоволеного попиту на послуги споживач стає постійним клієнтом підприємства-виробника та його торгових посередників. Якщо споживач незадоволений сервісним обслуговуванням, він (за наявності інших товарів) надалі не купуватиме товари цього виробника або не користуватиметься певними послугами у сфері обслуговування.

Задоволені споживачі — це такі покупці, які заявляють, що вони:

- задоволені наданими послугами повністю;

- обов’язково порекомендують такий товар і послуги своїм рідним і друзям, а також колегам по роботі;

- й надалі залишатимуться клієнтами цього виробника (торгового посередника).

Фахівці вважають, що більшість підприємств уважали за щастя мати такий показник на рівні 25—30 %. Перевагами такого жорсткого стандарту споживацької задоволеності сервісним обслуговуванням є те, що він надзвичайно простий для розуміння й залишає широке поле діяльності щодо вдосконалення Системи якості сервісного обслуговування. За його застосування можливо відслідковувати настрої споживацької аудиторії, темпи змін у наданні послуг окремими ланками сервісного ланцюжка у кожному сегменті надання послуг щодо товару підприємства-виробника цього товару.

Головним завданням забезпечення якості послуги — задоволення або перевищення рівня очікувань споживача(Рис.2.2.) . У споживача виробляється очікування послуги, яке базується на минулому досвіді, на ціні, яку він сплачує за послугу певної якості, та на інших чинниках. У такому разі задоволення потреб залежить від різниці між послугою, яку споживач очікує отримати, та послугою, яку він дійсно отримує.

Рис.2.2 Формування якості сервісного обслуговування споживача товару

У Системі якості оцінювання якості послуг сервісного обслуговування має здійснюватися за критеріями, які використовують споживачі. Коли покупець оцінює якість послуг, він порівнює деякі фактичні значення параметрів оцінки якості з очікуваними. Якщо ці очікування збігаються, тоді споживач послуг (він є й споживачем товару виробника) визнає якість товару та послуг, пов’язаних з придбанням цього товару, задовільною.

Визначення потреб споживача є першим кроком, який необхідно зробити у напрямі створення високоякісного товару. Для визначення потреб зовнішнього споживача треба дослідити ринок і реалізувати ринкові очікування за планування, розроблення, виготовлення товару та створення мережі сервісного обслуговування.

Основою оцінювання товару є порівняння функцій товару, якості його виконання, ціни продажу та ціни обслуговування з очікуваними споживачем.

Використовують письмове анкетування споживача, особисте анкетування, групове обговорення у колективах споживачів, але найефективнішим методом є вислуховування споживача та спостереження за ним у момент купівлі та у процесі використання товару.

Модель якості обслуговування наведено на рис. 2.3. У верхній її частині — опис чинників, які визначають очікування та попит на послуги, у нижній — процес створення сервісного обслуговування підприємствами-виробниками та їхніми торговими посередниками. Модель якості може допомогти проаналізувати розбіжності, що можуть виникнути у процесі надання послуг. Завдання виробника та його посередників полягає в тому, щоб ідентифікувати й зменшити розбіжності, виявлені у процесі аналізу, та визначити значні перешкоди у наданні споживачеві якісних послуг.

Рис.2.3 Модель якості сервісного обслуговування споживача товару

Фахівці визначають такі рівні розбіжностей у наданні сервісного обслуговування:

- розбіжність 1: уявлення керівництва щодо очікувань споживача є помилковими. Така розбіжність виявляє проблему неправильної сегментації споживачів за критерієм «вигода споживача», оскільки припущення керівництва про споживацькі очікування якості є некоректними;

- розбіжність 2: робочі специфікації послуги (перелік послуг, які надаються споживачеві або можуть бути надані йому у разі застосування Системи якості) не відповідають уявленню керівництва підприємства-виробника про бажані послуги та очікування цільової аудиторії. Така розбіжність виявляє проблему позиціювання послуги, що надається споживацькій аудиторії або планованої на майбутнє, неправильну побудову матриці специфікацій послуги;

- розбіжність 3: надана послуга не відповідає робочим специфікаціям, запланованим або затвердженим керівництвом. Ця розбіжність виникає, якщо сценарій виконання послуги та контроль за нею є неправильним загалом;

- розбіжність 4: обіцяне не відповідає дійсності. У такому разі обране позиціювання послуги не відповідає реальному стану речей;

- розбіжність 5: сприйняття послуги, надаваної споживачеві, не відповідає очікуванням споживача. Така розбіжність виявляє, що запропонована послуга не може задовольнити очікування споживача; необхідно все починати спочатку.

Наступним чинником, який визначає ефективність застосування всієї Системи якості на підприємстві щодо задоволення потреб споживацької аудиторії, є виконання функцій із забезпечення якості на етапі так званої петлі якості «Маркетинг та вивчення ринку».

Основними завданнями із забезпечення якості, що виникають на етапі маркетингу, на думку фахівців, є такі:

- вивчення поточних і перспективних потреб у виробництві товару та відповідній сфері сервісного обслуговування;

- визначення та уточнення вимог споживачів до товару та сервісного обслуговування;

- інформування керівництва та всіх заінтересованих підрозділів про вимоги та очікування споживачів та умови ринку, зокрема про надання послуг конкурентами.

З погляду маркетингу та маркетингової політики комунікацій ефективна взаємодія виробника товару, торгових посередників з надання послуг і споживача, користувача чи покупця передбачає:

опис послуги, її обсягу, можливості та строків її надання;

- зазначення майбутньої вартості послуги;

- роз’яснення взаємозв’язку між товаром і послугою, її наданням і вартістю;

- з’ясування характеру вияву можливих несправностей і шляхів усунення їх;

- забезпечення інформування споживацької аудиторії щодо сервісного обслуговування, пропонованого виробником та його посередниками, та їхніх переваг перед конкурентами, обґрунтування цін на окремі послуги;

- наявність адекватного та легкодоступного зворотного зв’язку між підприємством-виробником, його посередниками у наданні послуг і споживачем;

- зіставлення запропонованої послуги з реальними потребами та можливостями окремих сегментів споживацької аудиторії.

Технічні умови на надання послуги мають містити методики надання послуги з описом методів, які використовуються у процесі надання певних послуг. З погляду маркетингу вони мають включати:

- норми прийнятності для кожної характеристики надання послуги;

- вимоги до ресурсів із детальним зазначенням типів і кількості обладнання та допоміжних засобів, необхідних для виконання послуги, відповідно до технічних умов на неї;

- необхідну чисельність та кваліфікацію персоналу;

- відповідальність субпідрядників за продукцію та послуги, що ними надаються.

Усе це має бути пов’язане у єдиний комплекс маркетингу: дослідження відповідності наданих або запропонованих послуг очікуванням споживацької аудиторії і визначення товарної, цінової та комунікативної політики підприємства-виробника, а також усього ланцюжка сервісного обслуговування з обчисленням загальних показників якості товару та обслуговування покупця (користувача, споживача). Особлива увага має приділятися деталізації операцій сервісного обслуговування, послідовності виконання операцій, необхідному обладнанню на вході та виході із сфери всеохоплюючого управління якістю.

Приклад операціоналізації процесу обслуговування споживача (покупця) товару наведено на рис. 2.4. (підприємство-виробник пропонує клієнтові, що прибув у відрядження, обслуговування у готелі).

Рис.2.4 Схема сервісного обслуговування покупця товару в готелі

Як уже зазначалося, сучасне сервісне обслуговування виробляє у споживачів очікування послуги. Але тут можна наштовхнутися на проблему співвідношення очікувань і результатів: кожний позитивний досвід і перебільшене визначення вигод у рекламному зверненні підприємства-виробника можуть створити таку ситуацію, що споживацька аудиторія очікуватиме все ліпшого й ліпшого сервісного обслуговування. Тобто вимоги до якості послуг мають тенденцію до зростання за поліпшення умов життя споживачів-покупців цих послуг.

Розділ 3. Особливості сервісних послуг на прикладі ПО « Гомсільмаш»

3.1 Загальні відомості про ПО «Гомсільмаш»

Будівництво заводу сільськогосподарських машин в Гомелі було розпочате в 1928 році. Днем народження заводу «Гомсільмаш» вважається 15 жовтня 1930 року, коли видав першу плавку ливарний цех.

Вихід заводу на проектну потужність і його успішна робота в 30-і роки дозволили СРСР повністю відмовитися від імпорту десятків найменувань машин для кормо виробництва, зернового господарства, льоно- коноплярства, первинної переробки лубових культур - тепер такими машинами забезпечував сільгоспвиробників «Гомсільмаш». У 1940 р. 18 з 26 найменувань продукції «Гомсільмаша» були включені в радянський експорт.

У роки Великої Вітчизняної війни завод працював в евакуації в м. Курган, випускаючи військову продукцію. Повністю зруйнована матеріально-технічна база заводу в Гомелі відновлена на довоєнному рівні за три роки (1944 -1947). У 1950 р. довоєнний обсяг виробництва перевершений удвічі. Після створення в 1947 р. спеціального конструкторського бюро чітко визначається спеціалізація «Гомсільмаша» : створення і виробництво машин для комплексної механізації технологічних процесів в кормо виробництві. Розпочаті роботи із створення першого вітчизняного силосо- збирального комбайна.

У 1956 р. на «Гомсільмаше» розпочато масове виробництво причіпних силосо- збиральних комбайнів СК-2,6. Упродовж подальших двох десятиліть з конвеєра «Гомсільмаша» сходили нові, досконаліші моделі причіпних комбайнів : СК-2,6А, УКСК-2,6, КС-2,6, КС-1,8 «Вихор». Було також освоєно виробництво спеціальних тракторних причепів-місткостей для перевезення подрібненої зеленої маси.

У 70-і роки зростаючі потреби тваринництва в потужній кормовій базі і якісних кормах вже не могли бути повністю забезпечені за рахунок застосування причіпних комбайнів.

На «Гомсільмаше» була створена конструкція, проведені випробування і в 1977-1978 рр. організовано виробництво першого вітчизняного самохідного кормозбирального комбайна КСК-100. У 1978 р. на базі заводу створено виробниче об'єднання «Гомсільмаш», головним завданням якого став масовий випуск самохідних комбайнів. До 1987 р. проведена корінна модернізація комбайна КСК-100 і розпочатий випуск нових моделей КСК-100А і КСК-100А1.

Комбайн КСК-100 і його модифікації на десятиліття стали основними кормозбиральними машинами в CCCР (згодом в країнах СНД).

У 1987 р. «Гомсільмаш» в співпраці з рядом галузевих НДІ і КБ приступив до створення принципово нового для вітчизняного машинобудування типу сільськогосподарської техніки - універсального енергозасобу (УЭС) з шлейфом навісних машин різного призначення.

У 90-і роки в об'єднанні активно велися роботи по розробці і організації виробництва нових високопродуктивних навісних машин для роботи з енергозасобом. У 1994 р. «Гомсільмаш» поставив сільському господарству бурякозбиральний комплекс: повнопривідний енергозасіб УЭС-2-250 в агрегаті з навісним шестирядним бурякозбиральним комбайном КСН-6, а також причіпний підбирач-навантажувач коренеплодів ППК-6, використовуваний з тракторами середньої енергонасиченості. У тому ж році почалося впровадження бурякозбиральних комплексів у Білорусі, а з 1995 р. - в Росії.

За розробку і впровадження бурякозбиральних комплексів групі керівників і фахівців «Гомсільмаш» в 1997 р. присуджена премія Міністерства промисловості Білорусі в галузі науки і техніки.

У 1997 р. сільське господарство отримало сінозбиральний комплекс: енергозасіб став працювати в агрегаті з напівнавісною ротаційною косилкою-плющилкой КПР-6 що має ширину захоплення 6 метрів (премія Міністерства промисловості Білорусі 2000 р. в галузі науки і техніки).

У 1996-1999 рр. на «Гомсільмаше» був створений зернозбиральний комплекс КЗР, що не має аналогів-10 «Полісся - Ротор» на базі універсального енергозасобу. В ході роботи із створення комплексу універсальний енергозасіб піддався корінній модернізації. Нова модель УЭС-2-250А (280А) оснащується двигуном, гідравлікою і іншими комплектуючими провідних світових виробників, що дозволило різко підвищити його надійність і ресурс.

У 1999 р. випущена перша промислова партія комплексів КЗР-10, а в 2000 р. розгорнуто їх масове виробництво. У 2000-2001 рр. розпочаті постачання комплексів КЗР-10, а також інших прибиральних комплексів на базі нового енергозасобу в різні регіони Росії, а також в Україну і Узбекистан, випробування кормозбиральних комплексів проведені в Китаї і Аргентині.

У 2001 р. «Гомсільмаш» першим з підприємств сільськогосподарського машинобудування Білорусі став лауреатом премії Уряду РБ «За досягнення в області якості». Зернозбиральний комплекс КЗР-10 «Полісся-ротор» нагороджений золотою медаллю Російської агропромислової виставки 2000 р., комплекси машин «Полісся» на базі УЭС-2-250А і УЭС-2-280А нагороджені медалями виставки в 2001 і 2002 рр.

Виробниче об'єднання «Гомсільмаш» розташоване на двох промислових майданчиках в північно-західній частині міста Гомеля на території 285 гектарів. Сьогодні підприємство є складним збалансований механізм. Завод випускає самохідні і причіпні кормозбиральні комбайни, навісні косарки-подрібнювачі. Виготовляються також сівалки точного висіву, тракторні причепи і плуги, міні-трактори з комплектом навісного устаткування, лісосадильні машини, навісні навантажувачі лісу, причепи для легкових автомобілів. На підприємстві працюють близько 18 тисяч чоловік.

Для забезпечення випуску широкої гамми складної сільськогосподарської техніки об'єднання має в розпорядженні виробничі потужності по усіх технологічних переділах: механічній обробці, у тому числі по виробництву механічних передач, зварюванню, включаючи лазерне різання, термічній обробці, зборці, забарвленню, холодно-листовому штампуванню, деревообробці.

Виробництво сільськогосподарських машин оснащене сучасними засобами вимірів і контролю, обкатувальними і випробувальними стендами. У виробничих цехах об'єднання експлуатується 706 одиниць устаткування з числовим програмним управлінням, у тому числі 129 оброблювальних центрів. Тут працює устаткування відомих фірм : установки лазерного різання швейцарської фірми «Бистронік», листозгинальні преси з ЧПУ швейцарської фірми «Хаммерле», оброблювальні центри відомих виробників ЗАТ «Верстатобудівний завод » Свердлов « і »Гомелського верстатобудівного виробничого об'єднання ім. С. М.Кірова«, лінії хіміко-термічної обробки американо - польської фірми »Seco/Warwick«, элеткроэрозионные і шліфувальні верстати швейцарських фірм »Шармій техноложи« і »Келленбергер«, профиле- шлифовальні верстати німецької фірми »Реформ«. Окрім основної продукції, ПО »Гомсільмаш« робить запасні частини до усіх машин, що випускаються, і здійснює їх ремонт, а також випускає широкий асортимент товарів народного споживання : причепи для легкових автомобілів, автозапчастини, товари для домашнього господарства і саду, дитячі візки і педальні автомобілі, ручний слюсарний і столярний інструмент, меблеву фурнітуру, світильники і інші товари.

Висновок: підприємство ПО «Гомсільмаш» існує більше 60 років. Воно є республіканським унітарним підприємством, розташовано на двох промислових майданчиках в північно-західній частині міста Гомеля на території 285 гектарів і нині випускає самохідні і причіпні кормозбиральні комбайни, навісні косарки-подрібнювачі. Виготовляються також сівалки точного висіву, тракторні причепи і плуги, міні-трактори з комплектом навісного устаткування, лісосадильні машини, навісні навантажувачі лісу, причепи для легкових автомобілів. На підприємстві працюють близько 18 тисяч чоловік. Окрім основної продукції, ПО «Гомсільмаш» робить запасні частини до усіх машин, що випускаються, і здійснює їх ремонт, а також випускає широкий асортимент товарів народного споживання : причепи для легкових автомобілів, автозапчастини, товари для домашнього господарства і саду, дитячі візки і педальні автомобілі, ручний слюсарний і столярний інструмент, меблеву фурнітуру, світильники і інші товари. У 2001 р. «Гомсільмаш» першим з підприємств сільськогосподарського машинобудування Білорусі став лауреатом премії Уряду РБ «За досягнення в області якості».

3.2Структура служби сервісного обслуговування ПО «Гомсільмаш»

На ПО «Гомсільмаш» існує управління технічним і сервісним обслуговуванням продукції, яке підкоряється заступникові директора продажів - начальникові управління технічним і сервісним обслуговуванням продукції, який у свою чергу підкоряється заступникові директора - директорові продажів, першому заступникові генерального директора і генеральному директорові ПО «Гомсельмаш».

Структурна служба сервісу будується за принципом піраміди. На вершині її розташовується центральний апарат підприємства, а периферійні відділення - внизу, в районах експлуатації техніки.

До складу центрального апарату входять наступні підрозділи(таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Структура і функції центрального апарату служби сервісу.

До числа показників, що входять в стандарт обслуговування, як критерій якості роботи співробітників сервісної служби відносяться :

· Досягнення наміченого об'єму продажів (суми, вирученої за послуги);

· Забезпечення заданого відношення «об'єм запасів запчастин/оборот»;

· Динаміка росту продажів в натуральному і грошовому вираженні.

Громадська думка про підприємство і його роботу, довготривалі зв'язки з покупцями, мінімум повернення товарів і багато що інше залежать від того, наскільки добре організовано постачання запасними частинами. Мінімум простою техніки і зниження збитків клієнтів за рахунок оперативності доставки запасів запчастин на складах - ось мета служби постачання запчастинами. План випуску запчастин розробляють, беручи до уваги багато чинників: витрата запчастин по досвіду минулих років, кількість проданих машин і структура парку, що склався, їх, прогнозні дані по змінах кількості і структури, умови експлуатації техніки, кваліфікація персоналу покупця, якість технічного обслуговування і ремонту та ін.

Оперативне планування проводиться на 3 місяці.

Середньострокове планування ведеться на 12-15 місяців поквартально. Ці дані мають прогнозний характер і відбивають можливу кон'юнктуру попиту на запчастини.

Перспективне планування ведуть на 2-3 роки вперед. Воно має яскраво виражений приблизний характер. Його завдання - дати інформацію для управлінських рішень відносно потрібних капіталовкладень, організаційних заходів відповідно до очікуваної потреби в запчастинах.

3.3 Організація сервісного обслуговування техніки на ПО «Гомсільмаш»

Виробниче об'єднання «Гомсільмаш» здійснює сервісне обслуговування техніки через мережу дилерських і технічних центрів.

Технічні центри організовуються на базі організацій, що мають відповідне технічне оснащення і фахівців. Представники заводу навчають фахівців технічних центрів пристрою, правилам експлуатації і обслуговування техніки ПО "Гомсільмаш".

Техніка відвантажується із заводу на дилерські (технічні) центри, де проходить передпродажну підготовку (розконсервацію, досборку, дозаправку, агрегатування і обкатку). Обов'язковою умовою при передачі техніки споживачеві являється наявність навченого механізатора.

У обов'язки дилерського (технічного) центру входить:

- гарантійне обслуговування усієї техніки ПО "Гомсільмаш", що знаходиться в експлуатації в закріпленому регіоні;

- виконання на новій техніці усього комплексу робіт по забезпеченню її ефективної експлуатації;

- організація оперативного виконання регламентних робіт по обслуговуванню техніки і усуненню відмов;

- розгляд претензій споживачів і вирішення усіх питань, що виникають при цьому;

- контроль за виконанням правил експлуатації техніки, навчання механізаторів;

- післяжнивне обстеження, контроль за дотриманням правил консервації і зберігання, відновлення гарантійної техніки;

- за договором із споживачем усунення відмов, викликаних порушенням правил експлуатації, реалізація запчастин, ремонт не гарантійної техніки.

У 1997году, коли починалася реорганізація сервісної системи ПО «Гомсільмаш», існувала мережа опорних пунктів, на кожному з яких працював представник об'єднання. Ця система на той час вже вичерпала свої можливості і не забезпечувала сучасного рівня сервісу. Були укладені угоди з підприємствами Мінсільгосппроду, на базі яких були створені технічні центри ПО «Гомсельмаш». У 1997 році їх було 7, а зараз у Білорусі - вже 12, кожен з яких обслуговує певний регіон.

У ПО «Гомсельмаш» є:

- 12 технічних центрів в Республіці Білорусь :

а) в Гродненській області -- ДП ТЦ «Щучинський ремонтний завод»;

б) у Брестській області -- ВАТ «Жабинковська сільгосптехніка», ВАТ «Івацевіагротехсервіс», ВАТ «Пинский мехтранс»;

в) у Вітебській області -- ВАТ «Оршанский агропромснаб», ВАТ «Западно-двинський МРС»;

г) в Гомельській області -- ЧУП «Мозирьсільмашсервіс», ВАТ «Гомельоблагросервіс»;

д) в Могильовській області -- ВАТ «Задніпровский міжрайагросервіс»;

е) в Мінській області -- ВАТ «Мінськоблагросервіс», ВАТ «Слуцкий агросервіс», ВАТ «Борисов агропромтехніка».

- 36 підприємств технічного сервісу в Росії на базі підприємств «Росагроснаба»;

- 1 підприємство технічного сервісу в Україні.

У усіх технічних центрах створений і постійно поповнюється запас частин і агрегатів.

Постачання запасними частинами підприємств технічного сервісу відбувається за наступною схемою:

Центральний склад ------------- проміжний склад --------------склад у дилерів.

Техцентри є дилерами об'єднання. Вони продають технікові і запчастині, роблять гарантійний і післягарантійний ремонт, передпродажну підготовку і запуск машин в роботу, обстежують після прибирального сезону і дають рекомендації, як їх ефективно використовувати. На базі центрів фахівці об'єднання навчають механізаторів.

Оперативну допомогу техцентрам в період прибиральних робіт надають мобільні виїзні бригади. Цього року на «Гомсільмаше» діють вже 20 таких бригад. Вони оснащені усім необхідним для діагностики і ремонту сільгосптехніки. Для їх забезпечення створені склади олії, фільтрів і інших витратних матеріалів.

Основними тенденціями в розвитку сервісного обслуговування є:

1.Сучасні споживачі прекрасно орієнтуються в питаннях сервісного обслуговування і вимагають індивідуального підходу.

2.Споживачі частіше відмовляються мати справу з продавцями послуг, обслуговуючими техніку різних виробників.

3.Нині організація постачання запасними частинами здійснюється у рамках вибору між завданням скорочення термінів ремонту устаткування і завданням зменшення витрат, пов'язаних з іммобілізацією засобів у вигляді запасів матеріальних цінностей.

Основними напрямами підвищення ефективності сервісного обслуговування є: зниження виробничого браку продукції, зниження термінів на усунення відмови техніки, створення більшої кількості мобільних бригад, оптимальна цінова політика, адекватність сервісу виробництву і так далі

Розглянемо, як ці напрями можна реалізувати на ПО «Гомсельмаше».

У основу роботи сервісної служби підприємства покладено 3 принципи: оперативність, компетентність, ефективність.

У 1997 році по затвердженому в республіці нормативу на усунення однієї відмови гарантійної техніки не повинно йти більше 5 діб. Сервісна служба «Гомсельмаша» тоді в цей термін не укладалася і усувала одну відмову в середньому за 5,4 діб. Завдяки розвитку мережі техцентрів, зміцненню їх матеріально-технічної бази, росту професійного рівня працівників вже в 1998 році цей показник знизився до 3,5 діб. Ця цифра з кожним роком продовжувала знижуватися, а в 2002 році склала 1,2 діб. У 2004 році по Білорусі відмови техніки виробництва об'єднання вже усувалися впродовж 1 дня, в країнах СНД - в середньому за півтора дні. Це означає, що сервісна служба «Гомсельмаша» за часом усунення відмови гарантійної техніки впритул наблизилася до рівня провідних світових фірм.

Оперативну допомогу техцентрам в період прибиральних робіт надають мобільні виїзні бригади, число яких потрібно збільшувати і далі для швидкості операцій по підтримці техніки в робочому стані. Для досконалішої роботи техніки необхідно проводити не лише екстрені ремонти техніки, але і ремонт техніка в міжсезонний період, яку багато користувачів сільськогосподарської техніки не проводять з різних причин, у тому числі і фінансових. Для цього завод «Гомсільмаш» надає свої сервісні послуги в кредит, що сприяє кращому встановленню партнерських стосунків між заводом і клієнтами.

ПО «Гомсільмаш» особливе значення надає навчанню механізаторських кадрів для роботи на кормозбиральній і зернозбиральній сільмашевській техніці, ефективнішому використанню її можливостей в майбутньому сезоні. Для навчання сільських механізаторів в учбовому центрі ПО «Гомсільмаш», на дилерських і технічних центрах, а також в обласних учбових центрах Республіки Білорусь притягуються кращі фахівці об'єднання.

Що стосується адекватності сервісу виробництву, то в поточному році підприємство планує в 2 рази наростити обсяги випуску комплектуючих і запасних частин. Ця продукція є найбільш затребуваною.

Передбачається, що в 2011 році ПО «Гомсільмаш» розширить кількість дилерських центрів, які виконують сервісне обслуговування техніки, що випускається цим підприємством, в регіонах Російської Федерації з 64 до 70, активізує роботу дилерських центрів в країнах Балтії і відкриє власні представництва в Україні і Китаї.

Система технічного обслуговування ПО «Гомсільмаш» розвиватимуться і удосконалюватимуться і далі. Але вже можна сказати, що створена реально діюча система супроводу кожної проданої машини впродовж усього терміну експлуатації. Для конструкторів «Гомсільмаша» інформація, що поступає від техцентрів, потрібна для вдосконалення машин, що випускаються, створення нових в точній відповідності із запитами споживачів. А керівники господарств можуть бути впевнені - технічні центри контролюють ситуацію і у разі потреби їх допомога буде швидкою і ефективною. Ефективна організація сервісного обслуговування підвищить конкурентоспроможність підприємства на зовнішніх і внутрішніх ринках.

Висновок

Сервіс є комплексом послуг, пов'язаних зі збутом і експлуатацією машин, устаткування і іншої промислової продукції. Основними функціями сервісу є залучення покупця, підтримка і розвиток продажів товару і інформованість покупця. До основних принципів сервісу відносяться обов'язковість пропозиції, необов'язковість використання, еластичність і зручність сервісу, технічна адекватність сервісу, інформаційна віддача сервісу, розумна цінова політика і гарантована відповідність сервісу виробництву. Сервіс класифікується за часом здійснення (передпродажний і після продажний), за змістом робіт (жорсткий і дрібний) і фірмовий сервіс. Щоб сервіс був ефективним, мають бути дотримані: правильна стратегія, зв'язок з покупцем, стандарти обслуговування, чітка система постачання, персонал має бути навчений, основна мета -« нуль дефектів». Сервіс може робитися службою фірми-виробника, спеціальними сервісними фірмами за договором з виробником, дилерами і персоналом фірми-покупця, що пройшов спеціальну підготовку.

Підприємство ПО «Гомсільмаш» існує більше 60 років. Воно є республіканським унітарним підприємством, розташовано на двох промислових майданчиках в північно-західній частині міста Гомеля на території 285 гектарів і нині випускає самохідні і причіпні кормозбиральні комбайни, навісні косарки-подрібнювачі. Виготовляються також сівалки точного висіву, тракторні причепи і плуги, міні-трактори з комплектом навісного устаткування, лісосадильні машини, навісні навантажувачі лісу, причепи для легкових автомобілів. На підприємстві працюють близько 18 тисяч чоловік. У 2001 р. «Гомсельмаш» першим з підприємств сільськогосподарського машинобудування Білорусі став лауреатом премії Уряду РБ «За досягнення в області якості». Окрім власного виробництва у ПО «Гомсільмаш» є на балансі палац культури ПО «Гомсільмаш», плавальний басейн «Нептун», ОПХ «Прополіс», редакція газети «Сільмашевец». На «Гомсільмаше» створений висококваліфікований колектив ІТР, робітників і службовців, здатних випускати продукцію з параметрами на світовому рівні. Середній вік працюючих складає 39 років. Коефіцієнт плинності за 2009р. на підприємстві склав 19,5%. Серед робітників середню і неповну середню освіту мають 61,8%, середнє спеціальне 17,0% і вище 21,2%.Серед керівників, фахівців і службовців вищу освіту мають 55,7% працюючих, середнє спеціальне 30,7%.

На ПО «Гомсельмаш» існує управління технічним і сервісним обслуговуванням продукції, яке підкоряється заступникові директора продажів - начальникові управління технічним і сервісним обслуговуванням продукції, який у свою чергу підкоряється заступникові директора - директорові продажів, першому заступникові генерального директора і генеральному директорові ПО «Гомсельмаш». Структурно служба сервісу будується за принципом піраміди. На вершині її розташовується центральний апарат підприємства, а периферійні відділення - внизу, в районах експлуатації техніки. До складу центрального апарату входять наступні підрозділи: начальник управління технічного і сервісного обслуговування продукції, інженерно-технічний відділ, відділ планування і відділ технічного обслуговування. ПО «Гомсельмаш» здійснює сервісне обслуговування техніки через мережу дилерських і технічних центрів. Технічні центри організовуються на базі організацій, що мають відповідне технічне оснащення і фахівців. Представники заводу навчають фахівців технічних центрів пристрою, правилам експлуатації і обслуговування техніки ПО «Гомсельмаш». Укладені договори з підприємствами Мінсільгосппроду, на базі яких були створені технічні центри ПО «Гомсільмаш». У Росії створено 26 таких підрозділів на базі підприємств «Росагроснаба». У центрах створений і постійно поповнюється запас частин і агрегатів, працівники пройшли навчання на «Гомсільмаше». Оперативну допомогу техцентрам в період прибиральних робіт надають мобільні виїзні бригади. ПО «Гомсільмаш» має давні традиції (більше 30 років) в області виробництва сільськогосподарської техніки. Для цього впродовж тривалого періоду послідовно створювалися потужності, формувалися колектив і традиції, готувалися кваліфіковані кадри - в сукупності створювалася інфраструктура по виробництву сільськогосподарської техніки. Це дозволило сформувати позитивний імідж у споживачів сільськогосподарської техніки.

Основними проблемами підприємства є: старіння, знос і повільне оновлення основних фондів; гостро стоїть проблема старіння трудових ресурсів - середній вік працюючих складає 39 років; спостерігається недолік власних обігових коштів; нестійкий економічний стан в країні знижує попит на сільськогосподарську техніку. Фінансове положення виробників сільськогосподарської техніки посилюється тим, що за випущені і поставлені минулого року в області комбайни усі регіони (окрім Гомельської області) досі не розрахувалися.

Основними перевагами підприємства є: розвинений експорт у ближньому зарубіжжі. Підприємство постійно бере участь в найбільших сільськогосподарських виставках, є лауреатом премії Уряду РБ «За досягнення в області якості»; знос основних фондів в машинобудуванні країн СНД припускає підвищений попит на сільгосптехніку.

Для того, щоб сервіс був ефективний, на «Гомсельмаше» приділяється найбільша увага наданню послуг в області технічного обслуговування нової техніки, швидкість і гнучкість операцій по підтримці техніки в робочому стані, створення значної мережі і засобів термінового ремонту, особливе значення надається навчанню механізаторських кадрів для роботи на кормозбиральній і зернозбиральній сільмашевській техніці, ефективнішому використанню її можливостей в майбутньому сезоні. Вже сьогодні можна сказати, що створена реально діюча система супроводу кожної проданої машини впродовж усього терміну експлуатації. Для конструкторів «Гомсільмаша» інформація, що поступає від техцентрів, потрібна для вдосконалення машин, що випускаються, створення нових в точній відповідності із запитами споживачів. А керівники господарств можуть бути упевнені - технічні центри контролюють ситуацію і у разі потреби їх допомога буде швидкою і ефективною.

Список використаної літератури

1.Сервисная деятельность. Уч. пос. /Под общ. Ред. И.П. Павловой, В.К. Романович СПб СПбГУАП, 2002.

2. Сфера услуг. /Под ред. Ю.П. Свириденко в 4-х томах. -М.: «Кандид»,2000.

3. Аванесова Г.А. Сервисная деятельность – М.: Аспект Пресс, 2004.

4. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. – М Аспект Пресс, 1998. -376 с.

5. Гусева Н.Р., Потабейко С.И. Менеджмент туризма. Туризм и отраслевые системы. М.: Издательство "НОРМА", 2004.

6. Быков В.В., Голубев И.Г., Игнатов В.И., Тесовский А.Ю. Технический сервис. Создание и функционирование системы сервиса лесозаготовительной техники: Учебное пособие - М: МГУЛ, 1999. - 79 с.

7. Быков В.В., Голубев И.Г., Игнатов В.И., Назаренко А.С., Тесовский А.Ю. Технический сервис. Система технического обслуживания и ремонта лесозаготовительной и лесохозяйственной техники: Учебное пособие, - М.: МГУЛ, 1999. - 148с.

8. Быков В.В., Назаренко А.С., Соколов В.Л. Рябков В.В. Ремонтно-обслуживающая база лесозаготовительной отрасли. Организация и планирование технического обслуживания и ремонта: Учебное пособие. - М.:

9. Карминский А.М. Информатизация бизнеса:концепции, технологии, системы. М.: Финансы и статистика, 2004. – 624с.