У першій половині XVIIст. у французькому костюмі підкреслювали природність пропорцій, ліквідуючи підбивки та вертюгадени, замінивши жорсткий корсет еластичним. Завищена талія (була модною до 1645 року) та широке декольте надавали жіночому костюму «воєнізованого» вигляду, тотожного мушкетерському силуету. Спідниця стає рівною, зборки переміщуються на боки та назад. Зникнення нашивних смуг та розрізів компенсується ліпним оздобленням з шнурів, розеток, бантів; замість суцільно мереживних комірців поширювались відлогі полотняні коміри з нешироким мереживом по краях; манжети носили і мереживні, і полотняні з мереживним оздобленням.
1. Жіночий народний костюм. Перша пол. XVIIст.
Розстібна приталена кофта з баскою, вузьким рукавом, великим відкладним коміром та манжетами з полотна; довга спідниця на накрохмалених нижніх спідницях; фартушок; черевики; хустка.
2—3. Жіночі костюми. Перша пол. XVIІ ст.
Завищена талія; декольте з викотом плечей ззаду; рукава буфовані за рахунок перехвату стрічками, оздоблені розетками з позументу; широкі коміри та манжети прикрашені мереживом; короткі зачіски з прямим проділом та бічними буфами.
Силует костюма XII
—XVстоліть формувався під впливом готики: прагнення до витонченого, вертикально витягнутого, худорлявого силуету стимулювало поширення вузького облягаючого одягу і у чоловіків, і у жінок. Кольорова гама була переважно яскравою, з контрастним поєднанням двох, трьох або чотирьох кольорів. Найширше використовувався жовтий колір (як геральдичний).
3 розвитком торгівлі та текстильного ремісництва на всій території Європи поширювалися нові тканини
— легкі тафта, камка, фуляр, важка парча, а з XIVст.
— майже невідомий доти у Європі оксамит.
У XIIIст. відбувся остаточний перехід від суцільнокроених рукавів до вставних. Вперше з'явився розстібний одяг (переважно чоловічий) з застібками та шнурівками спереду, ззаду чи на боках. Відрізний одяг був ще у XII ст., але широке запровадження його почалося наприкінці XIV ст., саме тоді у жіночому платті застосовуються виточки, з'являються коміри
— стоячі або відкладні з вилогами шаллю.
1. Франко-бургундський чоловічий костюм. XVст.
Жакет з розширеною лінією плечей, з короткими буфованими рукавами, туге облягання фігури досягається підбивкою грудей клоччям, талія підкреслюється металевим пояском. Рукава сорочки закінчуються воронками, що прикривають кисті рук. Короткий плащ сколотий металевою брошкою. Двоколірні панчохи-штани. Пулени вузькі, довгі носи яких припасовані ланцюжком до підколінної підв'язки і прикрашені дзвониками (дворянський привілей). Висока конічна шапка-ковпак.
2. Жіночийкостюм. XIIIст.
Бліо з розширеною спідницею, вузькі рукава закінчуються обшлагом; укорочена туніцела з рукавами до ліктя — суцільнокроєна, лінія талії підкреслена ювелірним Пояском; плащ, напівкруглий за кроєм, підтримується навісною ювелірною застібкою. Під берет з низьким наголовком одягнуто барбет — вузьку косинку, що прикриває вуха та тім'я.
3. Чоловічий костюм. XIV— XVст.
Червоний пурпуан з вузькими рукавами та стоячим коміром; плащ-упленд з відкладним коміром, розширений донизу рукав оздоблений зубчиками.
Для жіночих костюмів італійського типу XV
— початку XVIст. характерні підкреслення природних пропорцій тіла, м'які широкі плечі за рахунок низько приспущених буфів рукавів, завищена талія. Спідниці носили воронкоподібні, у складках, ліфи
— на шнурівці спереду або ззаду. Модним було біляве чи руде волосся. Брови та волосся на чолі часто вибривали.
1. Жіночий костюм. XV— перша чверть XVIст.
Сорочка з високимпризбираним коміром, рукава її виглядають у прорізах та незшитих суцільно проймах рукавів плаття; плаття з відрізною завищеною талією на шнурівці, рукав з цільнокроєним воронкоподібним манжетом; ювелірні прикраси — камея та венеціанське намисто.
2. Жіночий костюм. Друга чверть XVIст.
Плаття з парчі; у розрізах рукавів та декольте виглядає шовкова сорочка; талія на природному місці підкреслена ювелірним ланцюжком, що закінчується розеткою з коштовними каменями; намисто з венеціанського скла або коштовних каменів; нескладане віяло з пір'я.
3. Жіночий костюм.XV— початок XVIст.
Завищена талія підкреслена оксамитовою стрічкою, рукава прикріплені до пройми шнурками (плаття могли носити з різними парами рукавів), на лікті у горизонтальний розріз виглядає рукав сорочки чи підкладка; плащ.
1. Стародавня Греція. Жіночий костюм. V— IVст. до н. є.
За рахунок драпірування жіночий костюмбув довшим та об'ємнішим від чоловічого. Доричний хігон з льняної тканини, лівий бік якого закритий вертикальним згином тканини, а справа — розхил, який закріплювався брошками — фібулами; клапан-диплодіон, оздоблений узором із застосуванням одного-двох кольорів, утворювався з горизонтального згину тканини, задню пілку якої накладали на передню і укріплювали рельєфними металевими застібками; зачіска корімбос — «грецький вузол» прикрашена стрічкою через тім'я та лоб. При виході на вулицю заміжні жінки носили вуаль-каліптру. Застосовували білило та рум'яна, брови та очі підводили чорною фарбою, волосся фарбували у золотистий та рудуватий колір.
2. Стародавній Рим. Костюм сенатора. IIст. до н.е.— 1 ст. н. є.
Зшита на плечах та боках вузька туніка з суцільнокроєними рукавами могла мати бічні розрізи внизу. Знак сенаторської гідності — дві пурпурові смуги — клавуси від коміра до подолу. Тога-умбо, на відміну від ранньої тоги (коли її носили всі вільні громадяни Риму), стала парадним одягом знаті. Вона кроїлася у вигляді восьмикутника чи еліпса, складалася так, щоб нижній край був на дві третини довшим від верхнього. Червоні напівчобітки з відкритими пальцями. Коротке, стрижене «шапкою» волосся з чілкою.
3. Стародавній Рим. Жіночий костюм. IIIст. н.е.
Пізня зшивна довга туніка-камиза з довгими вузькими рукавами; укорочена туніка-туніцела з укороченими, розширеними донизу рукавами; плащ-пала, обов'язковий для вихідного туалету багатої заміжньої римлянки, драпірувався навколо лівої руки, міг кріпитися на плечі металевою фібулою; черевики оздоблювали шнурками, вишивками або дорогоцінними каменями чи перлами. Зачіски носили об'ємні, з використанням накладного волосся. Вони складалися з кісок та валиків уздовж проділу, на чоло випускали завиті пасма. Модним було біляве та руде (часто фарбоване) волосся. Покривало на голові кріпилося металевим вінцем та шпильками, на плечах та на спині вільно спадало.
Найспецифічнішою рисою німецьких костюмів першої половини XVIст. була строката декоративність, захоплення розрізами овальної, еліпсовидної чи ромбовидної форми на рукавах, поєднання в єдиному костюмі розмаїтих яскравих кольорів. Ще зберігався готичний вигнутий силует з навмисно випнутим животом. Декольте і глибокі вирізи ліфа прикривали вставками. Спідниці
з вузькою воронкою призбирували на талії. Тільки у Німеччині шляхетні дами випускали з боків та ззаду з-під плоских капелюшків волосся.
1. Жіночий костюм. Перша пол. XVI ст.
Відрізне у талії плаття з невеликими буфами по всій довжині рукавів, ліф з трикутним розрізом до пояса на шнурівці та вставкою; спідниця укладена в круглі складки, які підбиті у верхній частині ватою та підшиті полотном; квадратне декольте прикрите сорочкою, зборки високого коміра якої підтримує шийна ювелірна прикраса; поверх чепця надягнутий берет.
2. Жіночийкостюм. Перша пол. XVI ст.
Відрізне нижнє плаття з вузькими рукавами, в яких внутрішній шов має розрізи; верхнє плаття з квадратним декольте, оздобленим рюшем; спідниця має трикутний розхил за французькою модою; рукава типово німецькі — вузькі зверху з широкими обшлагами (виготовлені з більш коштовної тканини чи хутра); хустка-чепець; ювелірний ланцюжок з дзеркальцем, що підкреслює лінію талії; кольє з підвіскою.
3. Жіночийнародний костюм. Перша пол. XVI ст.
Сорочка з відкладним коміром та широкими рукавами, що закінчуються оборками; шнурований ліф облямований вузенькою стрічкою, такими самими стрічками скріплені браслети-перехвати на рукавах із тканини корсажа; подвійна спідниця; фартушок; чепець.