Зміст
Вступ
1. Поняття "інформаційної війни" та теорії її походження.
2. Інформаційні війни ХХІ століття, форми і способи їх ведення.
3. Інформаційна злочинність та інформаційна безпека.
4. Інформаційні війни та Україна.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Сьогодні інформація відіграє чи не найважливішу роль в житті людей, вона стала невід'ємною частиною нашого життя. Інформація стала у ХХІ столітті регулятором усіх суспільних, політичних, економічних та соціальних зносин. Процес інформатизації на даному етапі розвивається настільки стрімко, що веде до створення єдиного інформаційного простору. Це, звичайно, є позитивним для людства, адже швидкий обмін економічною, політичною, технічною та ін. інформацією дозволяє людству швидко розвиватися. Однак, створення інформаційного суспільства може привести до виникнення багатьох інформаційних катастроф, руйнування духовності суспільства і приведення до великомасштабних технічних катастроф.
Саме негативні прояви інформаційного суспільства породжують таке поняття, як "інформаційна війна", яка сьогодні стала реальною загрозою безпеці людства. Спостерігаючи за ходом і наслідками війн та конфліктів ХХ та ХХІ століть, ми бачимо, що роль інформаційного забезпечення різко зростає, і свідчить про новий рівень ведення інформаційного протиборства. Інформаційна війна включає в себе багато аспектів, основними з яких є вплив на свідомість людини різними нейролінгвістичними засобами, які полягають в підриві цілей та світогляду людей.
Таким чином інформаційна війна сьогодні є всеосяжною, цілісною стратегією, яка показує всю значимість володіння інформацією в керуванні, командуванні і реалізації національної політики. Інформаційна війна стає війною за знання, за те кому будуть відомі відповіді на найважливіші питання, що дають змогу керувати масами. Звичайно, при веденні такої війни кількість жертв зводиться до мінімуму, але участь у ній беруть безпосередньо усі люди, що може привести до руйнування соціуму, як такого.
Нормальна життєдіяльність суспільного організму цілком визначається рівнем розвитку, якістю, безпекою інформаційного середовища, будь-який витік інформації, розповсюдження якоїсь таємної інформації серйозно загрожує не лише інформаційній, але й національній безпеці країни.
Тому у своїй роботі, я хочу розповісти саме про ці війни, учасниками яких можемо, а можливо і вжеє ми з вами. Знати про інформаційні війни, про методи їх дії , це важливий крок до вирішення такої проблеми, адже у будь-якому випадку війни приносять жертви, а в результаті інформаційної війни жертв є значно більше ніж в результаті збройної війни. Наслідки інформаційних воєн є катастрофічними, адже така війна діє дуже глибоко, вона знищує противника, "з середини", починаючи від
зміни свідомості населення і закінчуючи численними фізичними втратами.
Тема інформаційних воєн є актуальною сьогодні, адже інформація стала одним з найдорожчих та найважливіших товарів, за допомогою яких людина може вплинути і на інших людей, і на суспільні явища, і на державне управління. Учасником такої війни може стати кожен з нас, незалежно від віку, статі чи інших чинників, тому у своїй роботі я хотіла б познайомити вас з проблемами інформаційних воєн. Моїми завданнями, пишучи цю роботу, стали: узагальнення методів та розроблення способів ведення інформаційної війни, внесення ряду пропозицій щодо забезпечення інформаційної безпеки та підвищення ефективності інформаційних технологій на Україні у цій сфері.
1. Поняття "інформаційної війни" та історія її походження
Сьогодні є дуже велике різноманіття визначень і пояснень, що ж таке інформаційна війна, ведеться безліч дискусій, проводиться багато конференцій на цю тему, що свідчить про незаперечну актуальність інформаційних воєн. Мартін Лібіка з американського університету національної оборони сказав: "Спроби повною мірою усвідомити всі грані поняття інформаційної війни нагадують зусилля сліпих, що намагаються зрозуміти природу речей не бачачи їх…"[1, 7]. І це справді так, адже інформаційна війна включає в себе багато різних понять, які важко усвідомити, і враховуючи сьогоднішні темпи розвитку інформаційного суспільства, можна стверджувати, що ще багато нових, незвіданих аспектів цієї війни ще невідомі, але процес їх дослідження швидкими темпами розвивається.
Багато хто думає, що інформаційні війни прийшли до нас лише в ХХ столітті, разом з приходом технологічної ери, але це не так. Інформаційні війни поняття історичне, доказом цього є інформаційно-психологічний вплив на людину, що згадується в біблейській легенді про Гедеона, який одного разу з трьомастами воїнами, підкрався до стану ворогів і здійснив дикий нічний напад при звуці шофарів і криках «меч Яхве і Гедеона!». Воїни ворога в сум'ятті вбивають один одного, безладно біжать, таким чином Гедеон налякав багатотисячне військо противника. Ще тоді великий полководець Сунь-цзи сказав: "Війна – шлях обману", під тим розуміється те, що обманювати противника необхідно не тільки своїми маневрами, але і взагалі будь-якими методами, в тому числі і військовою дезінформацією противника.[1; 48] Такий же інформаційно-психологічий вплив на людей застосовувався і в інших операціях, але в них інформаційні джерела були не досконалими, тому така війна була не дуже ефективною. Але у ХVII столітті появилися перші друковані видання, що виводять інформаційно-психологічну війну на новий рівень, адже саме пропагандистська діяльність за допомогою газет допомогла керувати цілими масами людей таким полководцям, як Фрідріх ІІ, Петро І, Наполеон. Саме Наполеон у війні з Європейськими країнами віддавав величезне значення пресі, адже всім відомий вислів цього великого стратега: "Чотири газети можуть принести ворогу більше зла, ніж стотисячна армія…"[1;146], і це стало важливим чинником того, що Наполеон зумів підкорити собі цілу Європу і так довго протриматися при владі.
Але найактивнішого розвитку інформаційні технології зазнали у ХХ столітті: у період Першої та Другої світових війн.
У період Першої світової війни, яка показала надзвичайну ефективність друку, стосовно впливу на психологію людей, на формування їх бажань та цілей, діяла політика жорсткої воєнної цензури, особливо у країнах Зх. Європи, а також в Росії, до складу якої входили і українські землі. Ця цензура проводилася для повної дезінформації населення, а відтак і до дезінформації ворога, у багатьох країнах були видані закони, накази, заборони, які так чи інакше стосувалися інформаційної сфери.
Після цієї війни, яскравим прикладом інформаційної політики є політика більшовиків, які за допомогою різних друкованих видань, за допомогою поширення листівок та різних плакатів пропагувала та насаджувала свою ідеологію серед населення, і це дозволило формуванням суспільної думки керувати суспільством.
Але найбільш ефективною інформаційна війна була у період Другої світової війни, саме у цей період нарешті викристалізувалося поняття "інформаційної війни", "психологічної війни", "інформаційної технології". У Німеччині в цей період, було навіть організовано Міністерство пропаганди, що яскраво демонструє, що гітлерівська Німеччина у Другій світовій війні активно використовували інформаційну зброю, зокрема Німеччина використовувала ЗМІ, а особливо радіомовлення, і це діяло. Яскравим прикладом була історія, коли Геббельс напав на Францію, і передав через радіостанцію повідомлення , що розшифрований план нападу на Бурбонський палац, це підхопила вся французька преса, і таким чином Францію охопила паніка, що допомогла Німеччині захопити Париж.
Після двох воєн питання інформаційної безпеки розглядалося багатьма країнами і було видано ряд міжнародних документів, які забезпечують інформаційну безпеку країн світу, це зокрема резолюції ООН „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”[6] , "Декларація про поширення серед молоді ідеалів миру, взаємної поваги та взаєморозуміння між народами" декларація підкреслює важливу роль ЗМІ у цій справі. [5; 17]
Але час найбільш активного розвитку питання інформаційної війни припадає на ХХІ століття, століття у якому живемо і ми з вами, про це свідчить поява на початку третього тисячоліття цілого напрямку наукових досліджень, щодо інформаційної боротьби.
Отже, виходячи з усього сказаного, можна погодитись з тим, що інформаційні війни поняття історичне, яке формувалося протягом багатьох років, і сьогодні інформаційною війною називається війна, що ведеться за допомогою різноманітної інформаційної зброї ( комп'ютерної, психологічної та ін.), у всіх сферах суспільного життя, головним завданням якої є підкорення свідомості, ідеології, духовності противника з метою завоювання його ресурсів.
2. Інформаційні війни ХХІ століття, форми і способи їх ведення
З приходом нового тисячоліття значення інформації для суспільства активно збільшується, саме завдяки цьому і відбувся перехід від звичайної зброї до нової – інформаційної, зброї з штучним інтелектом. Роль інформації, в розумінні її впливу на хід воєнних дій, стала настільки значною, що наприклад, під час операції "Буря в пустелі", фізичні жертви іракців становили 35%, тоді як їх бойовий дух впав на цілих 60%, у цій операції американці залучили 2500 радіопередач і поширили 30 млн. листівок. [3; 215]
Нові інформаційні системи і технології – електронні ЗМІ, Інтернет, мобільний зв'язок, глобальна навігація – ще більше збільшили можливості інформаційної дії у війні. Це дає можливість таким індустріальним державам, як США та Японія, значно посилити свою політичну, економічну і військову перевагу за рахунок лідерства в інформатизації, а також встановити глобальний інформаційний контроль за країнами світу, і тим самим встановлювати свої правила в реальному світі. І це бентежить менш розвинені країни, адже під загрозою стає їх самобутність, незалежність та суверенність, до таких країн відноситься і Україна, тому нашій країні як і іншим потрібно активно збільшувати інформаційну безпеку, про яку ми поговоримо пізніше.
Виходячи з усього вищесказаного можна припустити, що під способами інформаційної війни розуміється прийоми і порядок застосування сил таким чином, щоб встановити і утримати інформаційну перевагу над противником в ході війни та після неї.
Способи інформаційної боротьби поділяють на три види – силові, інтелектуальні та комбіновані. До силових
відносять способи, які застосовані на ураженні об’єктів інформаційної боротьби різними видами зброї, це допомагає досягти переваги у кількості інформації, яка необхідна країні для розв’язання певних військових завдань. Інтелектуальні
способи характеризуються рефлексивним управлінням противником, їх застосування забезпечує досягнення інформаційної переваги щодо якості інформації. А комбіновані
способи включають в себе досягнення інформаційної переваги, щодо кількості і якості інформації[4;33].
Також існує й інший поділ інформаційної боротьби, вона може бути наступальна або оборонна. Наступальна
боротьба має на меті завоювання та утримання інформаційної переваги над противником. Операції такої боротьби спрямовані на дезорганізацію систем управління противника, але при цьому усі дії повинні забезпечувати сприятливі умови для бойових дій власних сил. Тоді як оборонна
боротьба навпаки проводиться за умови, коли інформаційна перевага противника є значною і спрямована така боротьба на зниження його переваги. У такій боротьбі основні засоби спрямовані на забезпечення інформаційної безпеки органів управління.
У сучасній війні успіх може забезпечуватися і без вторгнення сухопутних військ на територію противника, успіх при цьому забезпечується інформаційними діями та ударами.
Інформаційна дія
– сукупність узгоджених за метою завданням, місцем і часом заходів, які проводяться залученими для ведення інформаційної боротьби силами та засобами у заданому напрямку впродовж заданого періоду.[4;41] Інформаційні дії бувають наступальними та оборонними. Наступальними діями вважається інформаційна блокада, основним завданням якої є застосувати сили так, аби до мінімуму звести можливості суперника отримати й скористатися інформацією, що потрібна для ведення дій. Одним з основних способів проведення інформаційної блокади є радіоелектронне блокування – узгоджена дія засобами радіоелектронного придушення й функціонального ураження технічних елементів систем розвідки й каналів передачі інформації противника[4;42]. Іншою наступальною дією є інформаційна акція, яка уражає окремі об’єкти системи управління противника або йогом інформаційних ресурсів загалом., інформаційними акціями є, наприклад, маніпулювання засобами масової інформації, культури чи мистецтва, що допомагає насадити суспільству свою ідеологію.
Іншим елементом інформаційної війни є інформаційний удар
, що являє собою короткочасну, міцну, узгоджену дію сил і засобів на найбільш важливий елемент системи управління противника для досягнення вирішальних цілей – завоювання інформаційної переваги. Бувають радіоелектронні інформаційні удари, які характеризуються раптовою масованою комплексною дією сил та засобів радіоелектронного придушення й функціонального ураження систем управління противника, радіоелектронно-вогневий удари, що являє собою масову дію сил і засобів РЕБ, авіації, ракетних військ, артилерії та ін. Також існує такий вид інформаційних ударів, як комп'ютерний або програмний (удар у сфері ЕОМ, підриває системне управління противника, шляхом проникнення у їх базу різного типу вірусних систем), а також спеціальний удар( масована комплексна морально-психологічна дія атакуючих сил і засобів на особовий склад противника).
Таким чином, слід відзначити, що для досягнення цілей інформаційних впливів, атак, бойовищ і операцій буде застосовуватися вся сукупність способів інформаційної боротьби.[4;44] Сучасні держави, а надто їх армії настільки залежать від інформаційного забезпечення, що їх можна привести в небоєздатне становище засобами радіоелектронного, інфрачервоного та інших засобів придушення. Не знищуючи живу силу, така зброя може повністю паралізувати роботу інформаційних засобів. Глобальна інформатизація суспільства в найближчому майбутньому може привести до зміни наголосів щодо більш широкого застосування сучасної інформаційної боротьби, і ця обставина може різко підвищити ефективність розв’язання завдань бойових дій загалом.
Сьогодні дія інформаційних законів та закономірностей значно збільшилася, ми можемо побачити, що інформаційно-психологічна дія на населення зросла настільки, що влада може проводити певні інформаційні і навіть бойові операції, задля максимального збільшення прихильників своїх ідей і зменшення їх противників, а засоби масової інформації висвітлять ці дії так, що суспільство вважатиме їх надзвичайно влучними і такими, які вчинені на їх благо, дуже влучно на цю тему було сказано
Б. Ліделлем Гартом: " Сьогоднішній противник завтра стане вашим покупцем, а післязавтра – союзником".[4;15] Це справді так, інформаційні засоби, які існують сьогодні здатні переконати будь-кого у будь-чому, що становить значну загрозу для суспільства, адже спонукає людей робити хибні рішення, які ідуть в свою чергу на благо противнику.
Більше того стало очевидним, що не тільки країни, але й різні злочинні, зокрема і терористичні угрупування володіють міцним інформаційним потенціалом, вони в змозі забезпечити досягнення різних політичних, економічних, військових та інших цілей. Тому сьогодні постає надзвичайно важливе питання, таке як питання інформаційної безпеки.
Отже, інформаційні війни ХХІ століття, вийшли на новий рівень, рівень, який дозволяє підкорити собі будь-кого не застосовуючи фізичну силу. Нові інформаційні технології, збільшили можливості інформаційної дії країн світу. В таких умовах гостро постає питання забезпечення інформаційної безпеки цих країн.
3. Інформаційна злочинність та інформаційна безпека
В ході інформаційного протиборства об’єктами впливу в інформаційній сфері, які потребують інформаційної безпеки, є насамперед люди, озброєння та військова техніка, елементи інформаційних та телекомунікаційних систем та ін. Більшість розвинених країн володіють потужним інформаційним потенціалом, який за певних умов забезпечить будь-кому з них досягнення своїх політичних цілей, тим більше, що сьогодні відсутні конкретні міжнародно-правові акти, які регулюють ведення такої боротьби. І саме тому сьогодні активно діє "інформаційна" злочинність.
Інформаційну злочинність, як суб’єкт кримінологічного дослідження слід розуміти всі визнані в якості злочинних прояви інформаційної війни, та соціально-негативні прояви, що підривають інформаційну безпеку, але не всі злочини, здійснені за допомогою інформаційних впливів, можна віднести до інформаційних злочинів в кримінально-правовому значенні, хоча не можна і говорити, що до інформаційних злочинів належать виключно, комп’ютерні злочини, такі як доступ у комп'ютер чи мережу без дозволу на те, перехоплення інформації, що здійснюється прямо через зовнішні комунікаційні канали системи та ін. До такого роду злочинів також можна віднести, наприклад, шпигунство, що являє собою злочинну діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі та ін.
Така проблема формування системи інформаційних злочинів є проблемою глобального масштабу, тому що застосування передових інформаційних технологій стирає кордони між країнами, і дозволяє вільно вчиняти інформаційні злочини, і така злочинність сьогодні набуває транснаціонального характеру, тому однією з головних проблем країн світу є проблема інформаційної безпеки.
Наразі склалися, діють і розвиваються спеціальні норми і принципи, які безпосередньо регулюють питання міжнародного обміну інформацією. у міжнародно-правових документах можна виділити такі спеціальні принципи, на яких організується співробітництво в інформаційній сфері:
1) питання закордонного поширення інформації повинні регулюватися міжнародними документами;
2) ЗМІ можуть правомірно використовуватися для міжнародного поширення демократичних ідей;
3) держави повинні попереджати використання ЗМІ для транскордонного поширення ідей, заборонених міжнародним співтовариством;
4) держави несуть міжнародну політичну відповідальність за відповідність міжнародної діяльності національних ЗМІ загальновизнаним нормам міжнародного права.[5,4]
Але на жаль сьогодні не існує дуже мало, в порівнянні з масштаби інформаційних воєн, нормативно-правових актів, які б регулювали суто інформаційну сферу суспільного життя. Одним з таких не багатьох документів є резолюція „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”, у якій запропоновано державам-членам висловитися щодо загальних проблем інформаційної безпеки, розглянути конкретну технологію інформаційних загроз, в тому числі несанкціоноване втручання та неправомірне використання інформаційних і телекомунікаційних систем та інформаційних ресурсів, розробити міжнародні принципи, спрямовані на зміцнення безпеки глобальних інформаційних та комунікаційних систем та боротьбу з інформаційним тероризмом та криміналом. Але зараз ведеться багато переговорів, щодо питань національної безпеки, безпеки ІКТ-систем та функціонування органів державної влади, про укладення договорів про захист інформації щодо медичних даних, інтелектуальної власності наукових досліджень від будь-якого несанкціонованого втручання, включаючи незаконні банківські та фінансові операції.
Виходячи з усього попередньо сказаного, можна побачити, що проблема інформаційної злочинності та питання інформаційної безпеки на даний час залишаються відкритими. Сьогодні, як ніколи раніше постає питання про складення нормативно-правової бази, яка б забезпечувала покарання інформаційним злочинцям, а відтак і інформаційну безпеку країн.
4. Інформаційні війни та Україна
Найбільш вагомий інформаційний вплив у світі сьогодні мають високорозвинені індустріальні країни, решта ж країн можуть стати жертвами такого впливу і втратити свою суверенність. Під такою загрозою сьогодні знаходиться і Україна. Можливість ведення інформаційної війни та застосування інформаційної зброї проти України особливо посилюється тепер, коли з'вилися необмежені можливості запозичення закордонних інформаційних технологій, різних технологічних засобів і програмного забезпечення, нетрадиційних каналів впливу інформації та несанкціонованого доступу до неї, полегшення умов ведення технічної розвідки, розширення оперативних можливостей контролю території України, виникнення електронного тероризму[4;50].
Звичайно спеціальні служби України мають у розпорядженні необхідні засоби і відомий досвід запобігання, перехоплення, перекручування, знищення витоків інформації в інформаційних та телекомунікаційних мережах і системах загальнодержавного призначення, але темпи удосконалення інформаційної зброї сьогодні, значно перевищують темпи розвитку технологій захисту на Україні, тим більше, сьогодні у нашій країні має місце невідповідність структури та змісту кримінального закону реально існуючим потребам інформаційного суспільства, такого роду прорахунки сприяють вдосконаленню способів та методів ведення інформаційної боротьби, що спрямовані на досягнення суспільно-небезпечних наслідків.
Щодо інформаційної війни, з якою Україна стикається сьогодні, потрібно відзначити таке:
- Ця війна повинна розглядатися у загальному контексті ситуації, що зараз склалася в країні, в умовах жорстокої боротьби за владу, світової економічної кризи та в рамках захисту власних державних інтересів.
- У цій інформаційні війні слід зазначити участь не двох, а більшого числа учасників, серед яких потрібно розглядати не лише Росію, але й країни західної Європи та міжнародні організації.
- Основну увагу Україна повинна приділяти двом фронтам: внутрішньому, на якому влада повинна припинити різного роду політичні бої, та зовнішньому, де є певні труднощі у взаєминах з деякими країнами та різними міжнародними організаціями в цілому.
Тому враховуючи один з принципів нашого суспільства "дозволено все те, що не заборонено законом", в сучасних умовах підвищує необхідність реформування законодавства з метою створення незалежної кримінально-правової бази для забезпечення
інформаційної безпеки на Україні. До цієї проблеми професіонали з інформаційної безпеки намагаються привернути увагу вищого керівництва протягом уже тривалого часу, тому що це одна з проблем, зв’язаних з національною безпекою, вони закликають до комплексного підходу вирішення цієї проблеми, бо питання інформаційної безпеки сьогодні стоїть дуже гостро.
Висновок
Досвід війн та конфліктів історії світу показав, що будь-яка нова сфера діяльності людини перетворюється в сферу озброєної боротьби, такою зброєю стала сьогодні інформаційна, що передувала утворенню інформаційних воєн у суспільстві.
В загальному світ не стоїть на місці, технічний прогрес озброює сучасну людину не лише все новими, удосконаленими засобами виробництва та комунікації, але й засобами знищення самих себе та оточуючих. Сьогодні людство досягло такого прогресу, що контролювати деякі глобальні природні явища стало неможливим, екологічна зброя може штучно створювати урагани, бурі, цунамі. В умовах такої війни гине багато людей, і якщо кожен з нас не задумається над такою проблемою, то в найближчому часі людина може просто знищити себе.
Інформатизація суспільства вже привела до багатьох необоротних процесів, які негативно впливають на суспільне життя, знищують духовність людини, її свідомість та розуміння, такий темп розвитку сучасності може привести до деградації людей, до їх нездатності мислити, відчувати, проявляти емоції, тобто перетворить людей на машин. Наукова фантастика неодноразово описувала такі процеси, і їх наслідками, і сьогодні ми на порозі того, що фантастика може стати реальністю.
Якщо ми правильно розуміємо усю важливість інформаційних проблем, то вже сьогодні повинні рухатися у напрямку їх подолання, адже інформаційна зброя здатна знищити найважливіше, що є у людини – її свідомість. Ми разом повинні працювати над створенням таких механізмів, які б змогли обмежити сферу дії насильства та розвивати в людей відчуття відповідальності за власні вчинки.
Досліджуючи інформаційні війни, я побачила, що їх дія стосується усіх сфер життя суспільства, і наслідки таких воєн є надзвичайно небезпечними, вони знищують духовні цінності суспільства, що може привести до руйнації соціуму як такого. І сьогодні країни світу повинні працювати над створенням нормативно-правової бази, яка б змогла врегулювати процеси інформатизації суспільства.
Список використаної літератури:
1. Войны ХХI века/М.П. Требин. – М.:АСТ; Мн.:Харвест, 2005. – 608 с. – (Военно-историческая библиотека).
2. История информационных войн. В 1 ч.1 /Н.Л. Волковський. –
СПб.: ООО"Издательство" Полигон", 2003. – 510 с. – (Военно-историческая библиотека).
3. История информационных войн. В 2 ч.2 /Н.Л. Волковський. –
СПб.: ООО"Издательство" Полигон", 2003. – 729,[7] с.: 16 л. ил. – (Военно-историческая библиотека).
4. Інформаційна боротьба у воєнних конфліктах другої половини ХХ століття. Монографія. – К.:Альтерпрес, 2006. – 192 с.
5. Вилко В.М. Інформаційно-психологічне забезпечення Збройних сил США в локальних війнах і збройних конфліктах 1950-2000 рр. (Історичний аспект). – К.:НАОУ, 2005. – 216 с.
6. Резолюція „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки” R 54149 (23.12.1999)
|