Ферум Fe - реферат

Ферум (Fe)

Входить в склад дихальних пігментів, бере участь в переносі кисню до тканин в організмі тварин і людини, стимулює функцію кровотворних органів. В якості лікарського засобу приймається при анемічних і деяких інших патологічних станах.

Організм дорослої людини містить в середньому 4-5 г феруму, з них близько 70% знаходиться в складі гемоглобіну. Залізо, існуюче в плазмі крові, є транспортною формою заліза, яке зв‘язане з білком трансферином. Вміст заліза в плазмі крові підпорядкований добовим коливанням – він знижується в другій половині дня, обмін заліза в організмі багато в чому залежить від нормального функціонування печінки. Покази до приймання заліза є залізодефіцитні анемії різної етиології (анемії від крововтрат, хлороз, анемії вагітних), які проходять з пониженим вмістом заліза в крові, а також стан латентного безсимптомного дефіциту заліза зустрічається у 20-30% практично здорових жінок.

Препарати заліза можуть бути рекомендовані при довгому внутрішньо судинному гемолізі, супроводжуючому постійною втратою заліза, яке виводиться з сечею, при захворюваннях системи крові, складних кровотеч, з розвитком вторинної недостатності заліза.

Основними джерелами заліза в харчових продуктах є продукти тваринного походження (м‘ясо, риба, печінка). Серед препаратів заліза найбільше застосування отримали: залізо гліцерофосфат, залізо лактат, ферітал, заліза закисного сульфат, таблетки “Гемостимулін”.

d – елемент VІІІгрупи; порядковий номер 26; атомна маса – 56; ( ), 26е .

Метал середньої активності, відновник. Основні ступені окиснення - +2, +3.

ЗАЛІЗО

Хімічні властивості:

1. На повітрі легко окисyюється в присутності вологи (ірзавіння)

4Fe+3O +6H O→4Fe(OH)

2. Залізний дріт горить у кисні, утворюючи окалину – оксид феруму (ІІ, ІІІ)

3Fe+2O →Fe O

3.При високій температурі (700-900 С) реагує з парою води:

3Fe+4H O→ →Fe O +4H ↑

4. Реагує з неметалами при нагріванні

2Fe+3Br → →2FeBr

Fe+S→ →FeO

5.Легко розчиняється в хлорид ній і розведеній сульфатній кислотах

Fe+2HCl→FeCl +H ↑

Fe+H SO (розв.)→FeSO +H ↑

У концентрованих кислотах-окисниках залізо розчиняється тільки при нагріванні.

2Fe+6H SO (конц.) → →Fe (SO ) +3SO ↑+6HO

Fe+6HNO (конц.) → →Fe(NO ) +3NO ↑+3HO.

(на холоді концентровані нітратна і сульфатна кислоти пасивують залізо).

6. Витісняє метали, що стоять правіше від нього в ряді напруг, із розчинів їх солей:

Fe+CuSO →FeSO +Cu↓

Сполуки двовалентного феруму.

Гідроксид феруму (ІІ)

Одержання

При дії розчинів основ на солі феруму (ІІ) без доступу повітря

FeCl +2KOH→2KCl+Fe(OH) ↓.

Хімічні властивості.

Fe(OH) - слабка основа, розчиняється в сильних кислотах

Fe(OH) +H SO →FeSO +2HO

Fe(OH) +2H →Fe +HO

При прожарюванні Fe(OH) без доступу повітря утворюється оксид феруму(ІІ) FeO

Fe(OH) → →FeO+ H O

У присутності кисню повітря білий осад Fe(OH) , окислюючись, буріє – утворюється гідроксид феруму (ІІІ) Fe(OH) .

4 Fe(OH) +O +2H O→4 Fe(OH).

Сполуки феруму (ІІ) мають відновні властивості, вони легко перетворюються на сполуки феруму (ІІІ) під дією окисників

10FeSO +2KMnSO +8H SO →5Fe (SO ) +K SO +2MnSO +8HO

6FeSO +2HNO +3H SO→3Fe (SO ) +2NO↑+4HO

Сполуки феруму схильні до комплексоутворення (кординаційне число=6)

FeCl +6NH →[Fe(NH ) ]Cl

Fe(CN) +4KCN→K [Fe(CN) ] (жовта кров‘яна сіль).

Якісна реакція на Fe
При дії гексаціоноферату (ІІІ) калію K [Fe(CN) ] (червоної кров‘яної солі) на розчин солей двовалентного феруму утворюється синій осад (турнублева синь)

3FeSO +2 K [Fe(CN) ]→ Fe K [Fe(CN) ] ↓+3K SO

3Fe +3SO +6K 2 K [Fe(CN) ] →Fe [Fe(CN) ] ↓+6K +3SO

3Fe +2 [Fe(CN) ] → Fe [Fe(CN) ] ↓.

Гідроксид феруму (ІІІ)

Одержання

Утворюється при дії розчинів основ на солі тривалентного феруму – випадає у вигляді червоно-бурого осаду

Fe(NO ) +3KOH→Fe(OH) +3KNO

Fe +3OH →Fe(OH) ↓

Хімічні властивості

Fe(OH) - більш слабка основа, ніж гідроксид феруму (ІІ).

Це зумовлено тим, що у Fe менший заряд іона і більший його радіус, ніж у Fe , а тому Fe слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH) легше дисоціює.

Це зумовлено тим, що у Fe²⁺ менший заряд іона iбільший його радіус, ніж у Fe³⁺ , а тому Fe²⁺ слабше утримує гідроксид-іони, тобто Fe(OH)₂ легше дисоціює.

У зв'язку з цим солі феруму (ІІ) гідролізуються незначно, а солі феруму (III) — дуже сильно. Гідролізом зумовлюється iколір розчинів солей Fe(III): незважаючи на те, що іон Fe³⁺ майже безбарвний, розчини, які його містять, забарвленя в жовто-бурий колір, що пов'язано з присутністю гідроксоіонів феруму або молекул Fe(OH)₃ , що утворюються завдяки гідролізу:

Fe³⁺ +H O↔[Fe(OH)] +H

[Fe(OH)] + H O↔[Fe(OH) ] +H

[Fe(OH) ] + H O↔Fe(OH) +H

Принагріваннізабарвленнятемнішае, апридодаваннікислотсвітлішаєвнасладокпригніченнягідролізу. Fe(OH)₃ характеризується слабко вираженою амфотерністю — він розчиняється в розведених кислотах i в концентрованих розчинах основ:

Fe(OH) +3HCl →FeCl +3HO

Fe(OH) +3H →Fe +3HO

Fe(OH) +NaOH→Na[Fe(OH) ]

Fe(OH) +OH →[Fe(OH) ]

Сполуки феруму (ІІІ) – слабкі окисники, реагують із сильними відновниками

2Fe Cl +H S →S +2Fe Cl+2HCl.

Якісні реакції на Fe

При дії гексаціоноферату (ІІ) калію K [Fe(CN) ] (жовтої кров‘яної солі) на розчин солей тривалентного феруму утворюється синій осад (берлінська лазур)

4FeCl +3K [Fe(CN) ]→Fe [Fe(CN) ] ↓+12KCl

4Fe +12Cl +12K +3[Fe(CN) ] →Fe [Fe(CN) ] ↓+12K +12Cl

4Fe +3[Fe(CN) ] →Fe [Fe(CN) ] ↓

При додаванні до розчину, що містить іони Fe , роданистого калію або амонію, з‘являється інтенсивне криваво-червоне забарвлення роданіду феруму (ІІІ).

FeCl +3NH CNS↔3NH Cl+Fe(CNS)

(при взаємодії ж із родінідами іонів Fe розчин залишається практично безбарвним).

Список використаної літератури