ПЛАН
Показники економічної ефективності капіталовкладень
Фактор часу в техніко-економічних розрахунках.
Визначення економічної ефективності капіталовкладень в галузеві водогосподарські об’єкти
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТИПУ І ПАРАМЕТРІВ ГІДРОТЕХНІЧНИХ І ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ ОБ’ЄКТІВ
Будівництво будь-якого гідротехнічного об’єкта, вибір варіантів і параметрів базуються на оцінці економічної ефективності, показником якої є співвідношення між необхідними капіталовкладеннями і отриманим техніко-економічним ефектом. Точна оцінка економічної ефективності є достатньо складною задачею, тому що необхідно прийняти до уваги значну кількість факторів:
- особливості конструктивних рішень;
- збитки від затоплень територій;
- строки будівництва;
- природоохоронні заходи;
- умови введення об’єкта в експлуатацію;
- режим роботи ГЕС в енергетичній системі;
- вплив гідротехнічного об’єкта на інші галузі водного господарства.
Для визначення техніко-економічної ефективності капіталовкладень застосовують 2 методи:
- загальної (абсолютної) економічної ефективності,
- порівняльної економічної ефективності.
Показником загальної (абсолютної) ефективності капіталовкладень є рентабельність (коефіцієнт рентабельності):
Р = П / К
, (15)
де П
– річний (середньобагаторічний) прибуток,
К
– капіталовкладення (з оборотними фондами включно).
Зворотне значення рентабельності є абсолютний строк окупності капіталовкладень
Ток
=
1 / Р = К / П
. (16)
Нагадаємо, що прибуток дорівнює П = Ц – И
, тобто різниці між вартістю Ц
(ціною) виробленої за рік продукції і щорічними витратами И
.
Визначене за формулою (15) значення рентабельності порівнюють з нормативним Рн
. Відповідно до діючої типової методики середній по народному господарству нормативний коефіцієнт Рн
= 0,14 (для промисловості 0,16; сільського господарства 0,07; транспорту і зв’язку 0,05; будівництва 0,22; зрошення від 0,1 до 0,16 в залежності від спеціалізації господарств). Для електроенергетики значення Рн
дорівнює 0,12.
Капіталовкладення вважаються ефективними, якщо рентабельність більше нормативного значення Рн
.
Рентабельність капіталовкладень визначається по кінцевій продукції: в електроенергетиці - за тарифами на електроенергію, в зрошувальних системах - за приростом урожаю с/г культур.
При застосуванні методу загальної ефективності капіталовкладень значну складність викликає надійне визначення вартості продукції Ц, особливо для великих споруд і об’єктів, які вводяться в дію на повну потужність через 5-10 років і за цей час тарифи на електроенергію або вартість с/г продукції можуть значно змінитись.
В зв’язку з цим для обґрунтування гідротехнічних, водогосподарських і гідроенергетичних об’єктів, а також для обґрунтування конструктивних і компоновочних рішень застосовують метод порівняльної економічної ефективності капіталовкладень.
Показники порівняльної ефективності капіталовкладень застосовують при порівнянні варіантів (співставлення проектного варіанта з альтернативним), які забезпечують отримання в ті самі строки однакового ефекту: в енергетиці - кількості і якості електричної енергії, в річковому транспорті – об’єму вантажооберта, в зрошенні – об’єму с/г продукції, в водоспоживанні - витрати води заданої якості тощо.
Основним показником порівняльної ефективності капіталовкладень є коефіцієнт ефективності додаткових капіталовкладень, який може бути визначений за формулою:
Е = (И2
– И1
)/(К1
– К2
) = ∆И / ∆К
, (17)
де К1
та И1
– капіталовкладення і щорічні витрати для більш капіталомісткого варіанта;
К2
та И2
– те ж саме для менш капіталомісткого варіанта.
Додаткові капіталовкладення ∆К = К1
- К2
, а різниця ∆И = И2
- И1
- економія щорічних витрат. Коефіцієнт Е = ∆И / ∆К
показує, на скільки зменшуються щорічні витрати на 1грн. додаткових капіталовкладень.
Другим показником порівняльної ефективності є строк окупності додаткових капіталовкладень
Ток
= 1 / Е = (К1
- К2
) / (И2
- И1
) = ∆К / ∆И
(18)
Значення Ток
показує, за скільки років додаткові капіталовкладення ∆К
окуповуються за рахунок економії щорічних витрат ∆И
.
Запроектований варіант (перший, з К1
) вважається ефективним, якщо значення Е
більше нормативного Ен
, а строк Ток
менше нормативного Тн
.
Середнє значення Ен
для народного господарства в цілому дорівнює 0,12, якому відповідає значення Тн
= 8,33 роки. Відхилення нормативних значень для різних галузей таке, що найменше Ен
= 0,08, а найбільше – 0,20
0,25.
Чим більший коефіцієнт Ен
і відповідне йому менше значення Тн
, тим більш ефективний капіталомісткий варіант.
При значній кількості варіантів необхідно провести значну кількість розрахунків, щоб їх співставити попарно за формулами (17) і (18). Тому застосовують найбільш загальний показник - зведені витрати З
:
З = Ен
· К + И
. (19)
Економічно ефективним варіантом вважається той, для якого значення З буде найменшим З
→ min.
Остаточний вибір варіанта відбувається при всебічному аналізі соціальних та якісних показників, природоохоронних факторів, затрат матеріальних і трудових ресурсів. При цьому суттєве значення мають питомі капіталовкладення, а також продуктивність і собівартість продукції.
Залежності (17) - (19) використовують тоді, коли об’єкти будуються в межах одного року, після чого видають продукцію на повну потужність. При більш тривалих термінах будівництва капіталовкладення перших років не дають ефекту до тих пір, поки об’єкт не буде введений в експлуатацію. Відбувається так зване тимчасове "омертвіння" або "заморожування" капіталовкладень.
Водогосподарські об’єкти характеризуються значними капіталовкладеннями і відносно довготривалими строками будівництва, особливо крупні ГТС. Строки освоєння побудованих водогосподарських об’єктів різні: найбільш швидко освоєння відбувається для гідроенергетичних об’єктів, найбільш повільно для об’єктів зрошення.
Для врахування різниці у часі між капіталовкладеннями і отриманим від них економічного ефекту користуються поняттям фактора часу. Цей фактор враховується зведенням капіталовкладень по кожному року t до одного базисного року tб
за допомогою залежності:
(20)
де
- зведені капіталовкладення, тобто капіталовкладення t
-го року будівництва, зведеного до tб
- базисного року (за який приймають порядковий номер року будівництва в перший рік експлуатації, або рік введення об’єкта на повну потужність);
Кt
- фактичні капіталовкладення на t
-й рік будівництва;
Ен.пр
= 0,08 - нормативний коефіцієнт зведення витрат;
T
- кількість років будівництва.
Приведені розрахункові витрати
визначаються за формулою:
(21)
Приведені щорічні витрати
:
(22)
де tе
- рік початку експлуатації (рік пуску 1-го агрегату);
∆Иt
- приріст щорічних витрат в рік t
(в перші роки будівництва t
менше tе
, ∆Иt
= 0).
Розрахункові приведені витрати ще можуть бути записані так:
. (23)
Фактор часу також враховують і для метода загальної (абсолютної) економічної ефективності, тобто для рентабельності
, (24)
де
- приведений річний прибуток
(25)
де ∆Пt
- приріст прибутку в t
-му році.
Визначення економічної ефективності гідротехнічних і водогосподарських об’єктів повинно проводитись з урахуванням фактора часу.
Економічна ефективність капіталовкладень в водогосподарські об’єкти визначається для вирішення двох задач:
1) вибір оптимального варіанту використання водних ресурсів;
2) обґрунтування економічної доцільності господарського одокористування.
Для вирішення першої задачі застосовують метод і розрахункові показники порівняльної економічної ефективності капіталовкладень. За оптимальний варіант приймається водогосподарський об’єкт, який має мінімум розрахункових витрат при виконанні виробничих функцій в заданих розмірах (об’єм виробництва продукції, надійність водозабезпечення, підтримка якості води).
Друга задача вирішується з метою визначення економічної ефективності виробництва в умовах господарських взаємовідносин і цін, що склалися. Основним показником такої ефективності є рентабельність капітальних вкладень в галузеві та спеціальні водогосподарські об’єкти.
Розглянемо основні положення визначень економічної ефективності капіталовкладень в водогосподарські об’єкти різних галузей господарства.
Гідроенергетика
Економічна ефективність капіталовкладень в гідроенергетичні об’єкти (ГЕС, ГАЕС, насосні станції) визначається як методом порівняльної, так і загальної (абсолютної) ефективності. Показники порівняльної економічної ефективності розраховують при порівнянні варіантів схем використання водної енергії, обгрунтуванні параметрів і технічних рішень для нових гідроелектростанцій та таких, які реконструюються. Загальна економічна ефективність капіталовкладень характеризує господарську діяльність гідроенергетичних об’єктів і каскадів, коли оцінюють плани їх будівництва.
Оцінка ефективності гідроелектростанції відбувається шляхом її порівняння з альтернативним варіантом – найбільш економічним з усіх можливих, які можуть замінити ГЕС в енергосистемі.
Альтернативним варіантом для ГЕС може бути теплова конденсаційна електростанція (КЕС) із маневровим теплоенергетичним устаткуванням; для гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС) – високоманеврова газотурбінна установка (ГТУ). В сучасних умовах найбільш ефективно акумулювати водну енергію на ГАЕС при електропостачанні від атомних електростанцій (АЕС).
Будівництво і введення в експлуатацію гідроенергетичних об’єктів здійснюється на протязі декількох років, тому при розрахунках порівняльної економічної ефективності застосовують зведені з урахуванням фактора часу капітальні вкладення (20) та щорічні витрати (22). Тоді коефіцієнт порівняльної економічної ефективності Е визначається за формулою:
(26)
де
та
- зведені до одного року капіталовкладення та щорічні витрати ГЕС;
та
- те саме, для альтернативної електростанції.
Виробництво електричної енергії на ГЕС і в теплоенергетичних установках (АЕС, КЕС, ГТУ) значно відрізняється за технологією, тому зведення кінцевих результатів до таких, які б можливо було зіставити між собою, є достатньо складною задачею. Найбільш важливими показниками сучасних електростанцій є: маневровість основного енергетичного устаткування, втрати енергії в процесі її генерування і передачі, можливість тривалої роботи та інше. Окрім того, при порівнянні варіантів необхідно враховувати і додаткові фактори: економію невідновлювальних природних ресурсів, охорону довкілля, умови праці обслуговуючого персоналу, потребу в трудових ресурсах під час будівництва і експлуатації.
Для гідроенергетики є характерним комплексне використання водних ресурсів. Визначення економічної ефективності гідроелектростанцій в складі водогосподарських комплексів є достатньо складною задачею.
Загальна економічна ефективність капіталовкладень визначається для вибраного варіанта ГЕС з оптимальними параметрами. Розрахунковим показником є коефіцієнт Р
загальної ефективності капіталовкладень, який визначається за формулою:
(27)
де Ц
– вартість електроенергії, що виробляється за рік; ИГЕС
– щорічні витрати виробництва по ГЕС; ИЛЕП
– щорічні витрати по лінії електропередачі; КГЕС
і КЛЕП
– капіталовкладення відповідно в ГЕС та лінії електропередачі.
Вартість електроенергії визначається за двохставочним тарифом:
Ц = а (
a
Ny
+ β·Е)
, (28)
де а
= (0,85 – 0,9) – коефіцієнт витрат електричної енергії на власні потреби і витрат в мережах; a
– тариф (ціна) на 1 кВт потужності, грн/кВт; β
- тариф (ціна) на 1 кВт·год електроенергії, грн/кВт·год; Ny
та Е
– відповідно установлена потужність (кВт) та річна виробка електроенергії (кВт·год) ГЕС.
Розрахунковий показник загальної економічної ефективності Р порівнюють з нормативним Рн
. Будівництво нової ГЕС або реконструкція діючої станції вважається економічно доцільною, якщо Р
≥ Рн
.
Меліорація землі
Головною задачею меліорації землі (зрошення і осушення) є забезпечення стійкості і збільшення врожайності сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності праці і зростання доходу виробництва. Меліорація дозволяє залучити в сільськогосподарський оборот малопродуктивні і раніше не використані землі. При визначенні економічної ефективності капіталовкладень в меліоративні підприємства необхідно враховувати такі їх особливості:
- тривалі строки реалізації;
- залежність від природних умов;
- вплив на інтенсифікацію сільського господарства (розвиток механізації, широке застосування хімічних добрив, нових урожайних сортів рослин та ін.).
Розрахунок загальної (абсолютної) економічної ефективності капіталовкладень виконується для різних рівнів формувань сільського господарства: в цілому по окремих економічних районах, басейнах річок, міжгосподарських системах та окремих підприємствах.
Для міжгосподарських потужних меліоративних об’єктів і систем загальна економічна ефективність капіталовкладень Рм
визначається відношенням приросту чистого річного доходу ∆Д
від меліорації землі до капіталовкладень К
в будівництво і освоєння меліоративних систем:
Рм
= ∆Д / К
. (29)
Приріст річного сукупного доходу від будівництва міжгосподарських меліоративних систем визначається по вартості річного об’єму виробництва сільськогосподарської продукції за відрахуванням річного об’єму продукції, отриманої за останні 3 – 5 років з тих самих земель до проведення меліорації. З вартості отриманої додаткової продукції вираховують витрати на експлуатацію міжгосподарської мережі та споруд (зарплата працівників, вартість поточного і капітального ремонтів, плата за електроенергію та ін.).
Для окремих підприємств – меліоративних систем загальна економічна ефективність визначається відношенням приросту чистого доходу до капіталовкладень в меліорацію землі, що на балансі сільськогосподарських підприємств.
Коефіцієнти рентабельності Рм
капіталовкладень в меліоративне будівництво порівнюють з їх нормативним значенням в залежності від спеціалізації сільськогосподарського будівництва: зернове, тваринницьке, овочеве, рисове, садововиноградорське тощо.
Критерієм порівняльної економічної ефективності капіталовкладень в зрошення землі є мінімум розрахункових витрат:
Зі
= Ен
· Кі
+ Иі
, (30)
де Зі
– розрахункові витрати і-го варіанту; Кі
та Иі
– капіталовкладення та щорічні витрати і
-го варіанту проектного рішення. При цьому розглядають варіанти господарських або технічних рішень. Наприклад, при вирішенні питання про будівництво нових або реконструкцію діючих об’єктів, при обґрунтуванні типу зрошувальної і дренажної мереж, типу та кількості насосних станцій і установок.
Якщо вказані варіанти здійснюються в різні строки, а поточні витрати змінюються з часом, то розрахункові витрати визначаються з урахуванням фактора часу з використанням зведених значень капіталовкладень і щорічних витрат. Якщо заходи здійснюються на протязі одного року, то використовують значення фактичних капіталовкладень.
Водопостачання
Економічна ефективність капіталовкладень в системи водопостачання для забезпечення водою населення і промислових підприємств визначається з метою вибору схеми відбору води з джерела, насосної подачі і транспортування її до споживачів, технології очищення та відведення використаної води. Основним показником економічної ефективності є зведені розрахункові витрати
, які складаються з декількох витрат:
(31)
де
- витрати по регулюванню стоку із спорудженням підпірних споруд, водозаборів тощо;
- витрати на водопідйом і транспортування води до споживачів по магістральних мережах (насосні станції, канали, водогони);
- витрати на будівництво і експлуатацію очисних споруд і водоводів;
- інші витрати на підготування води, охолодження тощо.
Економічно ефективний варіант характеризується мінімумом розрахункових витрат
на водопостачання при додержанні умов їх порівняння.
1) забезпечення споживачів необхідною кількістю та якістю води;
2) виконання гарантій надійного водопостачання у відповідності з технологічними умовами виробництва;
3) створення необхідних умов для охорони природного середовища при водопостачанні та водовідведенні.
Суттєве значення при обґрунтуванні економічної ефективності капіталовкладень в системи водопостачання мають схеми використання води, які бувають прямоточними і оборотними. Тому при визначенні розрахункових витрат за формулою (31) необхідно враховувати вартість споживаємої води за тарифами або замикаючими витратами.
Загальна економічна ефективність капіталовкладень окремо в систему водопостачання, як правило, не розраховується. При визначенні рентабельності виробництва капіталовкладення і щорічні витрати системи водопостачання враховуються як складові загальних витрат у виробничому об’єкті.
Річковий транспорт
Економічна ефективність капіталовкладень в розвиток річкового транспорту та його підприємств визначається при вирішенні наступних задач:
1) перспективи розвитку виробничих підприємств і об’єднань: пароплавств, портів, судноремонтних заводів;
2) обґрунтування нових технічних засобів флоту, портів, судноремонтних підприємств;
3) проектування гідротехнічних споруд на річковому транспорті;
4) оцінка господарської діяльності виробничих підприємств.
Вибір варіантів розвитку підприємств річкового транспорту або технічних засобів забезпечення виконується на основі порівняльної економічної ефективності капіталовкладень, основними показниками якої є розрахункові зведені витрати.
Прикладами найбільш розповсюджених задач техніко-економічного обґрунтування на водному транспорті є наступні:
- вибір типу транспортного судна;
- обґрунтування конструкції нових або реконструкції існуючих причалів;
- визначення оптимальної схеми механізації операцій завантаження і розвантаження;
- обґрунтування гарантованої глибини на ділянці водного шляху.
Загальна (абсолютна) економічна ефективність визначається для вибраного варіанту з метою перевірки доцільності прийнятого рішення в умовах господарської діяльності підприємств. Вона визначається коефіцієнтом рентабельності, який порівнюють з нормативним значенням або з аналогічними показниками діючих виробництв.
Рибне господарство
Головним завданням раціонального водокористування в умовах гідротехнічного будівництва є збереження природних рибних запасів, а там, де це неможливо, - проведення заходів, спрямованих на розвиток штучного риборозведення та відновлення рибних запасів у водоймищах та річках.
Спеціальними рибогосподарськими заходами є будівництво рибогосподарських споруд: рибоходів, рибопідйомників, захисних рибозагороджувальних конструкцій, штучних нерестовищ, гідротехнічних споруд для підтримки необхідного водного режиму.
|