Міністерство освіти і науки України
КОЛЕДЖ ЕЛЕКТРОННИХ ПРИЛАДІВ ІФНТУНГу
Реферат
на тему:
«США та Ірак напередодні війни»
Виконав
студент групи РТ-21
Гайдук Андрій
Викладач
Боднарчук О.В.
Івано-Франківськ 2004
1. З чого усе починалось
А почалося усе ще з кінця літа 2002р., коли віце-президент США Дік Чейні дав зрозуміти, що американська адміністрація не відмовилась від наміру змістити іракського лідера Саддама Хусейна — попри заперечення проти цієї війни впливових арабських держав і навіть союзників США. Залишається визначити лише дві речі — як і коли.
Виступаючи перед ветеранами американської армії у Нешвіллі (штат Тенессі), Чейні сказав, що Ірак нагромадив уже чимало хімічної та бактеріологічної зброї і світ не може чекати, коли ця країна заволодіє ще й ядерною зброєю. На його переконання, “Діяти супроти іракського лідера менш ризиковано, ніж нічого не робити”.
Мало того, Чейі, друга особа у США, натякнув: якщо президенту не вдасться змінити панівний лад у Багдаді, то він, Чейні, розцінюватиме це як провал його президентства. “Ми не залишимо цю справу на розсуд наших наступників”, — твердо заявив віце-президент. Відтак уперше за останній час окреслив перспективи Іраку: після зміщення Саддама територія країни має залишатися недоторканною, і керуватиме у ній демократичний уряд.
Після зустрічі глави Білого дому з найближчим оточенням на техаському ранчо президента оглядачі схилялися до того, що американський уряд змушений був під впливом внутрішніх і зовнішніх обставин відкласти напад на Ірак до сприятливішого часу. Буш пообіцяв, що його уряд продовжить “консультації з людьми, які поділяють нашу зацікавленість у тому, щоб зробити світ безпечнішим”, а саме Хусейн йому, мовляв, загрожує.
Серед простих американців сьогодні є певна опозиція намірам розгорнути воєнні дії проти Іраку. Вони розуміють, що така війна призведе до жертв серед американських вояків і може викликати нову хвилю терактів на території Сполучених Штатів. Навіть традиційні союзники США у Перській затоці — Саудівська Аравія, Бахрейн, а за ними й Катар — відмовилися надати свої військово-повітряні бази для авіанальотів на Ірак.
До того ж проти війни, заручником якої став би народ Іраку, нині виступають не лише мусульманські держави, Росія чи Китай, але й союзники США по НАТО. Показова у цьому плані позиція Німеччини, де невдовзі правляча соціал-демократія складатиме іспит на виборах до бундестагу.
Берлін у цьому питанні не одинокий у НАТО і Євросоюзі. Завагався навіть найвірніший союзник США — Британія. Міністр закордонних справ цієї країни Джек Стро після техаської наради сказав, що Лондон вітав би зміну керівництва в Іраці, але, загалом беручи, британська політика не ставить перед собою такої мети. “Найкращий шлях — спробувати локалізувати і зменшити загрозу, надіславши в Ірак інспекторів для контролю над озброєнням”, — вважає він. Виступ Чейні західна преса схильна оцінювати як одну з найбільш войовничих заяв, що їх американські політики зробили останнім часом. Скидається на те, що американці( в знач. американська адміністрація — авт.) таки не дадуть Хусейнові спокою, але й не зважаться воювати з ним сам на сам. Вони вичікуватимуть, коли проти Іраку можна буде сформувати коаліцію — на зразок такої, яка воювала в Афганістані.
2. Напередодні великої війни.
“Світове співтовариство знає, що таке добровільне роззброєння. Ми бачили це у ПАР, в Україні, в інших країнах, — заявив після доповіді глави інспекторів ООН Ганса Блікса Раді Безпеки представник США при ООН Джон Негропонте. — Але ми не бачимо цього у випадку з Іраком”(…) У цілому, зазначив Блікс, Ірак співпрацює з інспекторами, допустивши їх усюди, куди вони хотіли потрапити. Але Іракське керівництво, заявив Блікс, прийняло “букву, а не дух” вимог про роззброєння. По-перше, невідомо, де розміщено 6500 бомб і що сталося з нервово-паралітичним газом VX і виготовленими Іраком спорами сибірки. По-друге, в будинку іракського вченого інспектори виявили документи, що стосуються ядерної програми. По-третє, знайдено ракети, здатні нести хімічні заряди. “Це, можливо, верхівка великого айсберга”, — заявив Блікс. Нарешті, в Іраку відбувалися демонстрації проти інспекцій ООН. Протести,, мовляв, не могло бути організовано без санкцій Саддама Хусейна.
“Ми не знайшли свідчень того, що Ірак відновив ядерну програму,— заявив глава Міжнародної агенції з атомної енергетики Мохаммед Ель-Барадеї. — Протягом найближчих місяців інспектори, мабуть, зможуть надати свідчення того, що такої програми в Іраку не існує”. Автори доповідей, таким чином, дали зрозуміти: вони очікують від ООН не санкцій на військову операцію, а мандата на продовження інспекцій.
Реакція Вашингтона виявилась, загалом, передбаченою: Ірак, мовляв, не потребує додаткового часу для роззброєння, і війни не уникнути. Бажаючи переконати у цьому союзників по НАТО, США активізували свої дипломатичні зусилля. Після доповіді Блікса президент США Джордж Буш розмовляв із главами Іспанії, Італії і Великої Британії. Лондон, утім, переконувати осоюливо не потрібно. Міністр оборони Туманного Альбіону Джек Стро заявив, що “Ірак “порушив” резолюцію Ради Безпеки №1441 про роззброєння, ситуація стає дедалі серйознішою”. Не всі союзники Вашингтона, проте, налаштовані настільки войовничо. Лідери Франції і Німеччини наполягають на необхідності мирного розв'язання іракської кризи. Позиція Берліна і Парижа не на жарт розлютила Вашингтон. Міністр оборони США Дональд Рамсфельд навіть сказав, що обидві ці країни представляють “старку Європу”.
Найближчі сусіди Хусейна, схоже, вже змирилися з війною. Міністри закордонних справ Туреччини, Сирії, Ірану, Єгипту та Саудівської Аравії закликали Ірак “Прямо й відверто визнати свою відповідальність за відновлення миру й стабільності в регіоні”. За цим розпливчастим формулюванням стоїть,, мабуть, не так спроба уникнути війни, як бажання продемонструвати своїм народам, що можливості мирного врегулювання вичерпано.
Щодо Росії, то Москва однозначно проти початку військової операції і за продовження інспекцій ООН. Складається враження, що ця історія не дуже-то Москву і хвилює. Глава комітету Державної думи з міжнародних справ Дмитро Рогозін висловився приблизно так: не треба нам зараз ні в які світові конфлікти — нам спочатку економічні “м’язи” наростити необхідно, а там буде видно… Найімовірніше, певну відстороненість Кремля чимось зумовлено. Про політичні та економічні компенсації такої позиції Москви можна лише здогадуватися.
Помічник президента Дмитро Ястржембський висловив надію, що адміністрація Джорджа Буша “позитивно вирішить питання про поповнення списку терористичних організацій трьома організаціями, що діють на території Чечні”. Ястржембський заявив це в Російському культурному центрі у Вашингтоні — помічник Володимира Путіна брав участь у відкритті фотовиставки “Боротьба з міжнародним тероризмом у Чечні: важкий шлях до миру”. За словами Сергія Ястржембського, його зустрічі Раді національної безпеки при президенті США у вашингтонському Центрі стратегічних і міжнародних досліджень показали, що в Америці “проблему Чечні…сприймають у контексті міжнародної терористичної загрози, яка є одночасною для всіх”.
Швидка переможна війна з Іраком для Америки зараз просто необхідна. Про це сказано в доповіді авторитетної британської організації — Інституту директорів. Автори доповіді проробили сценарії розвитку іракської кризи і проаналізували, як вони позначаться на економіці США. Тривала війна призведе до скорочення американського ВВП на 2%. але цей сценарій вважають в інституті малоймовірним. А от наслідком короткої і успішної військової операції в Іраку стане, зокрема, економічне зростання, що становитиме у США за підсумками цього року близько 2,9%.
Схожий прогноз дає Інститут проблем міжнародної безпеки Російської академії наук. Перший сценарій — швидка (4-6 тижнів) перемога США над Іраком. Ймовірність — 40-60%. Наслідки: іракська нафта відсутня на ринку тільки перші три місяці, уже влітку 2003 року ціна нафти не перевищує 20 доларів за барель. Другий сценарій — Багдад обмежено застосовує проти США та Ізраїлю зброю масового ураження. Бойові дії тривають 6-12 тижнів. Ймовірність 40-60%. Наслідки: іракська нафта зникає з ринку на півроку, ціна нафти — близько 30 доларів за барель. Нарешті третій сценарій — ефективний контрудар Іраку по США і Британії з використанням зброї масового ураження. Бойові дії тривають 12-24 тижні. Ймовірність — 6-8%. Наслідки: ціна нафти на початку 2004 року сягає 80 доларів за барель.
“Чи є війна в Іраку, яку готує команда Буша, війною за нафту? — пише оглядач “Нью Йорк Таймс” Томас Фрідман. — Якщо коротко — так. Чому команда Буша націлилась на Ірак, а не на Північну Корею? Якщо Саддам отримає зброю масового ураження, то це дозволить йому досягти мети, про яку він мріє. Ні, це не атака Америки, — це посилений вплив у регіоні з найбільшими у світі родовищами нафти. Немає нічого нелегального або аморального в тому, що Америка переживає, аби диктатору не дісталася влада над корисними копалинами, що є кров’ю світової економіки. Але команді Буша буде легше вести війну, якщо вона доведе, що діє в інтересах усієї планети, а не тільки для того, щоб заповнити американські баки. Якщо першим кроком, зробленим ними після окупації Іраку, буде видача американським концесій на видобуток нафти, то це підсилить негативне враження. Якщо ми посадимо в Іраку проамериканського автократа, який обслуговуватиме іракські свердловини (так, як ми це зробили в інших нафтоносних арабських країнах), то цю війну буде визнано аморальною. Але якщо Америка виявить бажання (…) допомогти іракцям побудувати демократичну державу, яка використає нафту для поліпшення добробуту народу, — тоді війна за нафту буде справедливою”.
Майбутня іракська війна може стати першим бойовим випробуванням новітніх зразків військової техніки. У Пентагоні планують, що в бойових діях візьме участь 4-а піхотна дивізія. Це найбільш передове з’єднання армії США називають “цифровою дивізією” — його озброєно сучасною високо-технологічною зброєю. Головною ударною силою 4-ї дивізії є модернізовані танки “Абрамс”. Їх обладнано, зокрема, глобальною системою визначення координат і цифровими системами бойового управління. Кожен командир танка бачить усе на дисплеї: де він, де свої танки, де противник. Під час війни у Перській затоці 1991 року внаслідок “свого” вогню загинули 35 американських військових. Нові цифрові технології виключають можливість випадкового ураження “своїм” вогнем.
Є новинка і в медіа-забезпеченні бойових дій. За допомогою спеціального пристрою офіцери зі зв’язків з громадськістю можуть спілкуватися з журналістами всього світу. Спеціальний відеофон являє собою портативний комп’ютер, оснащений вмонтованою камерою, мікрофоном і двома складними супутниковими антенами. Представник Пентагона повідомив: відеофони буде використано, аби протистояти потокам дезінформації — на кшталт тих, які “поширювалися під час операції США в Афганістані”.
3. Готовність№1
Президент США виступив із щорічною промовою до конгресу. Точної дати війни з Іраком Джордж Буш не назвав. 5 лютого, повідомив господар Білого дому, державний секретар США Колін Пауел надасть Раді Безпеки ООН унікальні розвідувальні дані про військові програми Саддама Хусейна.
За словами Джорджа Буша, президент Іраку продемонстрував “надзвичайне презирство” до всього світу і повинен за це відповісти. “Іракського диктатора не роззброєно — він обдурює нас”, — вважає американський лідер. “Ця країна кинула нам багато викликів, ми не станемо їх ігнорувати, перекладати наші проблеми на конгреси інших скликань, новообраних президентів і наступні покоління”, — заявив глава Білого дому. Він побоюється, що Хусейн уже передав зброю масового ураження або технології її виготовлення терористам. Про дещо президент США повідомив конгрес: “Наші розвідслужби припускають, що Хусейн має достатньо матеріалів для того, щоб виготовити до 500 зарину, гірчичного газу і нервово-паралітичного газу VX. У таких кількостях ці хімічні речовини можуть погубити тисячі людей. Розвідка США вказує, що Саддам має понад 30 000 одиниць боєприпасів, здатних переносити ці хімічні речовини. У 90-х роках МАГАТЕ підтвердило, що Хусейн працює над збагаченням урану — для використання його в атомних бомбах”. Джордж Буш попередив своїх співвітчизників про те, що вони мають бути готові до війни. “Війська США у Перській затоці очікують важкі часи”, — сказав американський президент.
4. А що в Європі?
4 лютого зустрілися президент Франції і прем’єр-міністр Великої Британії. Тема переговорів – Ірак. Тоні Блер, повідомляє BBC, намагався переконати Жака Ширака в необхідності прийняття резолюції Ради Безпеки ООН, що дозволила б застосувати силу проти Багдада.
Франція, яка має у Раді Безпеки право вето, не вважає таку резолюцію потрібною і вимагає надати інспекторам ООН можливість продовжити роботу в Іраку. Тим часом джерела у міністерстві оборони Великої Британії повідомляють, що військові Туманного Альбіону готуються до окупації Іраку, яка, на думку Лондона може тривати після усунення режиму Саддама Хусейна протягом трьох років. Учора в район Перської затоки вирушив третій американський авіаносець. На його борту — 5 тисяч осіб. Коли авіаносець прибуде на місце, загальна чисельність військового контингенту США у Перській затоці становитиме 100 000 осіб.
5. Хусейн завдає удару у відповідь
5 лютого державний секретар США Колін Пауел мав надати Раді Безпеки ООН докази наявності в Іраку зброї масового ураження і зв’язків Багдада з міжнародною терористичною організацією “Аль-Каєда”.
За даними ЗМІ, Колін Пауел мав намір надати членам Ради Безпеки ООН дані космічної розвідки і розшифровки перехоплень телефонних переговорів високопоставлених іракських чиновників. Саддам Хусейн, своєю чергою, відкинув звинувачення Вашингтона і Лондона в звязках Іраку з терористичною організацією “Аль-Каєда”. Хусейн заявив про це британському парламентарію, що відвідав Багдад. Іракський лідер також заперечує те, що Багдад має ядерну, біологічну або хімічну зброю: ”Її не виробляють у вигляді маленьких пілюль, які можна сховати в кишеню”.
6. Війна завжди війна
Президент США Джордж Буш заявив, що час, який було відпущено іракському лідеру Саддаму Хусейну для мирного роззброєння, вийшов. “Гру закінчено”, — наголосив господар Білого Дому після своєї зустрічі з державним секретарем Коліном Пауелом.
Оглядачі відзначають: це найжорсткіша заява Джорджа Буша на адресу Багдада з усіх, які було до тепер зроблено. “Саддама Хусейна буде зупинено”,— заявив Джордж Буш. За словами президента США, “Саддам відмовляється від останнього шансу, який йому було надано”. Господар Білого дому закликав Раду Безпеки ООН прийняти другу резолюцію, яка вимагатиме застосування сили проти Багдада. Але, якщо ООН не зможе вжити рішучих заходів, наголосив Джордж Буш, то Вашингтон і його союзники роззброять іракський режим самостійно. Американський президент також повідомив нову розвідувальну інформацію: за даними спецслужб США, Саддам Хусейн наказав своїм військовим застосувати у випадку початку війни проти Іраку хімічну зброю.
На початок лютого чисельність американських вояків у районі Перської затоки сягнула 113 тисяч осіб. На підготовку до нової війни США вже витратили близько двох мільярдів доларів.
|