РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЇ РУХІВ У ГЛУХИХ ПІДЛІТКІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 

  Главная      Учебники -Разные    

 

поиск по сайту           правообладателям           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1        2          3       4       5        6         7        8        9       10       11       12      13      14      15      16      17      18      19     20      21     22      23     24

 

 

 


РОЗВИТОК КООРДИНАЦІЇ РУХІВ У ГЛУХИХ ПІДЛІТКІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ


13.00.03 – корекційна педагогіка


Одеса – 2004


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ


Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства досить гостро постала проблема дитячої інвалідності. Відтак, першочерговим завданням соціальної політики держави є забезпечення нормальних умов життєдіяльності та повноцінної адаптації таких дітей в соціумі, що і передбачено урядовою програмою “Діти України”. Провідною ідеєю досліджень останніх років є орієнтація на ефективне використання збережених аналізаторів і функцій з компенсаторно-корекційним навантаженням, цілеспрямований розвиток психічних процесів, що зумовлюють рівень опанування дітьми знань, умінь і навичок та відповідну освіченість і інтеграцію їх у суспільство (В.І. Бондар, В.В. Засенко, Б.В. Сермеєв, В.М. Синьов, Є.Ф. Соботович, В.В. Тарасун, М.К. Шеремет, Л.І. Фомічова, М.Д. Ярмаченко та ін.).

Нові підходи до вивчення порушень психофізичного розвитку, їх структури, глибини та потенційних можливостей дітей означеної категорії потребують ґрунтовного дослідження всіх компонентів спеціальної освіти (змісту, форм, методів), запровадження інноваційних технологій і нових комплексних програм щодо корекційної роботи з такими дітьми. Фізична реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку є одним із досить важливих напрямів роботи спеціальних закладів, складником оздоровчої і виховної роботи, могутнім засобом зміцнення здоров’я та правильного фізичного розвитку дітей (Н.Г. Байкіна, В.Г. Григоренко, Б.Т. Долинський, М.А. Козленко, Ю.О. Лянной, Б.Г. Шеремет, Б.В. Сермеєв та ін.).

В умовах науково-технічного прогресу зростає значення координації рухів, тобто прояву таких умінь людини, як-от: здатність швидко орієнтуватись у просторі; тонко диференціювати свої м’язові відчуття та регулювати міру напруження м’язів; швидко реагувати на сигнали зовнішнього середовища; здатність до збереження рівноваги (М.О. Бернштейн, Т.Ю. Круцевич, В.І. Лях, Л.П. Матвєєв, В.М. Платонов, В.О. Романенко та ін).

Ученими (Н.Г. Байкіна, М.С. Бесарабов, Р.М. Боскіс, Л.С. Виготський, О.П. Гозова, В.М. Зайцева, Г.Ф. Козирнов, А.О. Костанян, І.Я. Коцан, І.М. Ляхова, І.М. Мусатов, В.А. Рябичев, Б.В. Сермеєв, О.І. Форостян, Л.В. Цивилєва та ін.) доведено, що порушення слуху впливає на розвиток рухової функції, уповільнює рухові реакції, зменшує швидкість виконання рухів,

призводить до порушень координації рухів, нерівномірного розподілу зусиль і в цілому до недостатньої просторової орієнтації.

Аналіз наукової і методичної літератури з досліджуваної проблеми, ознайомлення з практичним досвідом фізичного виховання спеціальних шкіл засвідчив, що питання, пов’язані з раціональним змістом навчальних занять, розробкою засобів, прийомів і методів навчання на уроках фізичної культури, впливом на рухову сферу глухих дітей, зокрема на координацію рухів, не отримали достатнього висвітлення. Це й зумовило вибір теми дослідження „Розвиток координації рухів у глухих підлітків на уроках фізичної культури”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) "Фізична та психічна реабілітація аномальних дітей у спеціальних дитячих закладах" (№0197000853). Дослідження виконано відповідно до основних напрямів Національної програми „Діти України" в галузі корекційної педагогіки, психології, теорії і методики фізичного виховання, спортивної педагогіки. Автором досліджено проблему координації рухів у глухих підлітків на уроках фізичної культури. Тему затверджено Вченою радою Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) (протокол № 6 від 30 січня 2003 р.) й закоординовано в координаційній раді АПН України (протокол № 5 від 27 травня 2003 р.).

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробці експериментальної методики, визначенні педагогічних умов розвитку координації рухів у глухих школярів 12–15 років.

Завдання дослідження:

  1. Уточнити і науково обґрунтувати сутність понять “координація рухів”, “координаційні здатності”.

  2. Розробити методику комплексного тестування та диференційованої оцінки й виявити рівень розвитку координації рухів для глухих школярів 7–17 років.

  3. Визначити педагогічні умови розвитку координації рухів у глухих учнів.

  4. Розробити та апробувати експериментальну корекційну програму і методику розвитку координації рухів для глухих підлітків.

Об’єкт дослідження – уроки фізичної культури, спрямовані на розвиток координації рухів глухих школярів підліткового віку.

Предмет дослідження – процес розвитку координації рухів у глухих підлітків.

Гіпотеза дослідження: процес формування у глухих школярів координації рухів буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: цілеспрямований коригуючий педагогічний вплив на фізичний розвиток глухих підлітків; розвиток компенсаторної сенсорної взаємодії аналізаторів; наявність позитивних емоційних стимулів у процесі розвитку координації рухів; змістове забезпечення розвитку координації рухів у глухих підлітків засобами фізичної культури (використання комплексної програми тестування координаційних здатностей та шкали диференційованої оцінки рівня розвитку різних видів координаційних здатностей глухих школярів).

Методологічними засадами дослідження виступили: положення теорії щодо взаємозв’язку та взаємозумовленості явищ, переходу кількості в якість, зв’язку загального, окремого й індивідуального в розвитку організму та особистості, а також провідні положення спеціальної корекційно-педагогічної діяльності: системність корекційних, профілактичних і розвивальних завдань, єдність діагностики й корекції, нормативність розвитку особистості, здійснення корекції у процесі діяльності, комплексне використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності, інтеграція зусиль найближчого соціального оточення.

Теоретичними засадами дослідження стали: вчення про вищу нервову діяльність людини та аналізатори; єдність організму і середовища, першої і другої сигнальних систем людини

(І.П. Павлов, І.М. Сєченов, М.О. Бернштейн); свідомості і особистості (П.К Анохін, Н.Г Байкіна, А.М. Богуш, В.І. Бондар, Т.П. Вісковатова, Л.С. Виготський, В.Г. Григоренко, В.В. Засенко, Б.В. Сермеєв, В.М. Синьов, М.Д. Ярмаченко); складну структуру дефекту (Р.М. Боскіс, Т.О. Власова, Л.С. Виготський, А.П. Гозова, Т.В. Розанова, В.М. Синьов); поетапне формування рухових дій (О.М. Бернштейн, В.Г. Григоренко);фазову структуру м’язової і психічної працездатності (Н.Г. Байкіна, В.Г. Григоренко, Б.В. Сермеєв).

Методи дослідження: теоретичні - аналіз психологічної, педагогічної, спеціально- методичної літератури з проблеми фізичного виховання і розвитку координації рухів у глухих школярів з метою розробки оцінної шкали з визначення рівня розвитку координації рухів, вибору спеціальних засобів розвитку КЗ; емпіричні – для виявлення рівня розвитку КЗ у глухих школярів та з’ясування ефективності обраних корекційних засобів використовувалися: педагогічні спостереження, реєстрація об’єктивних і суб’єктивних показників, аналіз медичних карт, тестування рівня розвитку різних видів координаційних здатностей, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); методи статистичної обробки експериментальних даних – з метою узагальнення та аналізу експериментальних даних.

Базою дослідження виступили: спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №91 І–ІІІ ступенів для глухих дітей м. Одеси, Калуська спецшкола-інтернат для глухих дітей (м. Калуш Івано-Франківської обл.), загальноосвітні школи №1, 10, 26 І–ІІІ ступенів м. Одеси. У дослідженні взяли участь 262 глухих учні та 554 учні зі збереженим слухом загальноосвітніх шкіл у віці від 7 до 17 років. Експериментом було охоплено 88 глухих школярів, із них – 44 хлопчиків та 44 дівчаток.

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: вперше експериментальним шляхом виявлено вікові закономірності розвитку різних видів координаційних здатностей глухих школярів та сенситивні періоди їх формування; уточнено сутність понять “координація рухів” і “координаційні здатності”; науково обґрунтовано експериментальну програму розвитку координації рухів у глухих школярів підліткового віку; визначено педагогічні умови розвитку координації рухів; подальшого вдосконалення дістала методика розвитку координації рухів у глухих учнів – підлітків.

Практичне значення одержаних результатів: розроблено програму тестування координаційних здатностей глухих школярів та спеціальну корекційну програму, спрямовану на розвиток координації рухів у глухих підлітків; подано мовний супровід розвитку координації рухів у глухих учнів; визначено шкалу диференційованої оцінки координаційних здатностей глухих школярів, яку було внесено до "Програми з фізичного виховання для шкіл глухих" (підготовчий, 1–4 класи). Результати дослідження можуть використовуватись у практиці адаптивного фізичного виховання, в навчально-виховному процесі спеціальних шкіл як на уроках фізичної культури, ЛФК, так і на додаткових заняттях, у лекційних курсах для студентів і слухачів інститутів післядипломної освіти.

Матеріали дослідження впроваджувались у педагогічний процес навчальної і спортивно- оздоровчої роботи спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №97 для дітей зі зниженим слухом І-ІІ ступенів м. Одеси (довідка №85 від 22 вересня 2003 р.), спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей зі зниженим слухом м. Миколаєва (довідка №113 від 13 жовтня 2003 р.), спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для глухих дітей І-ІІ ступенів м. Миколаєва (довідка

№104 від 15 жовтня 2003 р.).

Достовірність результатів дисертаційної роботи забезпечувалася науковим обґрунтуванням вихідних позицій, використанням системи методів, що відповідають об’єкту, предмету, меті і завданням; якісним і кількісним аналізом одержаних даних; результатами експериментальної перевірки розроблених положень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідалися на міжнародних (м. Одеса, 2002, 2003 рр.) науково-практичних конференціях з

проблем фізичної та соціальної реабілітації аномальних дітей, наукових семінарах Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (м. Одеса) впродовж 2000–2003 років.

Основні положення й результати дослідження відображено в 5 публікаціях автора, з них – 3 у фахових виданнях України, 1–у співавторстві.

Особистий внесок автора в роботі у співавторстві полягає у визначенні рівня розвитку статичної рівноваги у глухих школярів 7-17 років.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 151 сторінка. У роботі вміщено 12 таблиць та 41 рисунок, що займають 9 самостійних сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 248 найменувань.


ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ


У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичну і практичну значущість, подано дані щодо апробації і впровадження основних положень дисертації.

У першому розділі “Науково-теоретичні засади розвитку координації рухів у дітей” уточнено сутність понять “координація рухів” і “координаційні здатності”, подано аналіз психолого-педагогічних та дефектологічних аспектів означеної проблеми; розкрито фізіологічні механізми забезпечення координації рухів; вивчено особливості фізичного розвитку і рухових порушень в учнів з вадами слуху, а також особливості фізичного виховання глухих школярів.

У системі управління рухами одним із провідних понять, на основі якого визначаються інші, є поняття координації рухів, тобто організація керованості рухового апарату. Координація рухів є об’єктивним показником розвитку рухової функції (М.О. Бернштейн, В.І. Лях, М.А. Фомін, Ю.Н. Вавілов). Під координацією рухів учені розуміють уміння узгоджувати рухи різними частинами тіла при виконанні елементів і зв’язок.

Водночас аналіз наукової літератури засвідчує, що останнім часом у визначенні координації рухів учені наголошують на тому, що координація рухів не є компонентом спритності, вона має складну структуру і визначається рівнем різних рухових координаційних здатностей (С.Д. Бойченко, М.М. Булатова, В.І. Лях, В.М. Платонов, І.І. Сулейменов).

Координація рухів зумовлена низкою факторів, найбільш важливим із яких є рівень розвитку координаційних здатностей (КЗ).

Численні дослідження останніх років виявили, що різні види координаційних проявів людини у фізичному вихованні, спорті, трудовій, побутовій діяльності є досить специфічними (А.І. Воронов, М.А. Годик, В.І. Лях, А.М. Пидоря), що зумовило необхідність диференційованого підходу до розвитку координаційних здатностей (Б.А. Ашмарін, М.М. Булатова, Р.І. Городничев, А.С. Жуков, В.С. Кузнєцов, В.М. Платонов, Ж.К. Холодов, Б.М. Шиян та ін.).

Аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що й досі не існує загальноприйнятого визначення координаційних здатностей. Учені по-різному трактують це поняття: координація є діяльність, що забезпечує рух, який виконується численністю м’язів, цілісну злитість і структурну єдність (М.О. Бернштейн). Координаційні здатності - це: по-перше, здатність доцільно координувати рухи (узгоджувати, супідряджувати, організовувати в єдине ціле) під час побудови та відтворення нових рухових дій, по-друге, здатність перебудовувати координацію рухів, за потреби змінювати параметри дії, яка засвоєна, або переключати її на іншу дію відповідно до вимог умов, що змінюються (Л.П. Матвеєв ).

У дослідженні ми відзначаємо конкретні розбіжності у тлумаченні понять „координація рухів” і „координаційні здатності”. На нашу думку, „координація рухів” є різновидом фізичних якостей людини й характеризується певним набором складників її параметрів – точністю в оцінці

просторово-часових і силових характеристик рухів, відчуттям ритму, вмінням диференційовано напружувати й розслабляти м’язи, орієнтуватись у просторі, швидко і в адекватній послідовності виконувати складні комбінації рухів. Координаційні здатності – це сукупність індивідуальних особливостей людини, що визначають ступінь успішності прояву координаційної якості в руховій діяльності. Отже, координація рухів людини залежить від сумарного сполучення окремих координаційних здатностей (КЗ) та рівня розвитку кожного з них.

У координаційних здатностях кожної людини унікальним чином виявляються індивідуально-типологічні властивості нервової системи та їх прояв щодо сенсорних і моторних компонентів управління рухами, чутливість сенсорних сприйняттів й оперативність обробки сенсорної інформації, рівень розвитку специфічної пропорції, досконалість часових оцінок рухів і відчуття ритму, властивість сенсорної і моторної пам’яті, рівень розвитку асоціативних процесів кори головного мозку, міжпівкульних і корково-підкоркових взаємодій, рівень моторного інтелекту та його вищої творчої здатності до імпровізації рухів. Сукупність вищезазначених ознак умовно називають координаційним потенціалом індивіда. Його компоненти вирізняються залежністю від генотипу і мінливості у зв’язку із впливом факторів навчання й тренування.

Рухова сфера глухих дітей вже давно є об’єктом уваги спеціалістів. Усі дослідники відзначають певне зниження функцій у глухих дітей порівняно з нормою, вказують на особливості рухової діяльності глухих, які залежать від втрати слуху, недостатньої мовленнєвої діяльності, зменшення обсягу інформації через ураження слуху, від стану і розвитку рухового аналізатора, а також від ступеня функціональної активності вестибулярного аналізатора. Глухі, в яких більше збережена вестибулярна функція, наділені кращими функціональними можливостями під час виконання фізичних вправ.

Дослідження рухової діяльності глухих (Н.Г Байкіна, М.І. Букун, А.І. Дячков, В.М. Зайцева, М.Ф. Заседателев, Н.С. Карабанова Я.В. Крет, І.М. Ляхова, Г.В. Трофимова, Б.В. Сермеєв, З.І. Пуніна, О.І. Форостян та ін.) засвідчили недостатньо точну координацію та невпевність рухів, що виявляється під час оволодіння руховими навичками, труднощі збереження у глухих статичної та динамічної рівноваги, відносно низький рівень розвитку просторового орієнтування, уповільнену, порівняно з дітьми із збереженим слухом, швидкість виконання окремих рухів і темпу діяльності в цілому. Діти з вадами слуху не можуть правильно визначити час і одиниці його виміру, під час виконання рухових операцій у глухих дітей нижчий темп рухів порівняно з їхніми однолітками із збереженим слухом, вони витрачають значно більше часу для виконання рухів зі складною координацією.

Водночас усі дослідники відзначають, що при порушенні слуху є можливість за допомогою збережених аналізаторів регулювати і здійснювати складні види рухів, комплексно чи вибірково впливати на ті чи інші функції. Поліпшення рухових здібностей глухих під впливом фізичних вправ свідчить про компенсаторні можливості рухового аналізатора.

У другому розділі “Експериментальне дослідження розвитку координації рухів у глухих школярів” висвітлено результати констатуючого і формуючого етапів експерименту щодо розвитку координації рухів у глухих школярів; визначено завдання, методи й організацію дослідження, описано комплексну програму тестування координаційних здатностей та шкали їх диференційованої оцінки, виділено рівні КЗ у глухих школярів 7-17 років; розроблено корекційну програму розвитку координації рухів у глухих підлітків.

Започатковуючи констатуючий етап експерименту, нами було дібрано комплекс тестів і методик дослідження координаційних здатностей школярів, а також розроблено методику комплексного тестування та диференційованої оцінки рівня розвитку базових КЗ для школярів з вадами слуху. КЗ оцінювалися за здатністю до оцінки й регуляції просторово-часових і динамічних параметрів рухів, здатністю до орієнтування у просторі, збереження рівноваги, відчуття ритму, довільного розслаблення м’язів, координованості рухів.

У констатуючому експерименті використовувалися 9 тестів, запропонованих Л.П. Сергієнком. Це човниковий біг 4х9 м, універсальний тест за методикою В.А. Булкіна, Е.В. Попова, Е.В. Сабурова, ходьба по прямій із закритими очима, статична рівновага (за методикою Е.Я. Бондаревського) з розплющеними та заплющеними очима, динамічна рівновага (за методикою В.І. Ляха). Відчуття ритму визначали за допомогою тесту "Спринт у заданому ритмі"; здатність до розслаблення м’язів визначалася за допомогою жонглювання волейбольного м’яча. Здатність до координованості рухів оцінювали за тестом „Три перекиди вперед”.

Тестування здійснювалося на уроках фізичної культури. Школярі виконували завдання після попереднього пояснення та показу. Результати тестування на прикладі човникового бігу 4х9 м відображено на рисунку 1.

image

Рис.1. Вікова динаміка рівня розвитку здатності до оцінки і регуляції просторово-часових і динамічних параметрів рухів (човниковий біг 4х9 м) у хлопчиків 7–17 років

Порівнюючи результати тестування, що відображають рівень розвитку координації рухів, виявлені достовірно більш низькі показники у глухих школярів, ніж у дітей загальноосвітніх шкіл. Простежуючи вікові зміни у глухих учнів, ми дійшли висновку, що спостерігається залежність розвитку якості від віку: чим старший вік, тим кращий показник. Це можна продемонструвати на прикладі здатності до оцінки та регуляції просторово-часових і динамічних параметрів рухів, а саме, човникового бігу 4х9 м.

Найбільше відставання від вікової норми глухі учні мали у здатності зберігати рівновагу. Здатності до збереження рівноваги з розплющеними та заплющеними очима у глухих хлопчиків та дівчаток 7–17 років відображено на рисунку 2.

image

Рис. 2. Вікова динаміка рівня розвитку здатності до збереження рівноваги з розплющеними та заплющеними очима у глухих учнів 7–17 років

Час утримання “пози лелеки” з розплющеними очима в дітей, які чують, практично в 4-6 разів більший, ніж у глухих, і ці розбіжності носять достовірний характер (Р<0.05). Під час виконання цього завдання із заплющеними очима більшість глухих школярів узагалі не змогли стати в “позу лелеки” та утриматися в ній хоча б деякий час. Статеві відмінності в рівнях КЗ у глухих школярів виявилися несуттєвими та недостовірними (Р>0,05).

Проведені дослідження дозволили дійти висновку, що сприятливі періоди для розвитку різних видів координаційних здатностей у глухих школярів припадають на віковий період від 8–14 років. Періоди прискореного розвитку різних видів КЗ неоднакові, що свідчить про специфіку розвитку фізіологічних механізмів координаційних проявів.

На основі даних констатуючого експерименту щодо вікових особливостей розвитку координації рухів глухих школярів було розроблено шкали диференційованої оцінки рівня розвитку різних видів координаційних проявів за 9 тестами. Шкали вміщують словесну і бальну оцінки всіх показників, що досліджувалися, та включають такі варіанти: 1 бал – низький рівень розвитку, 2 бали – нижче середнього, 3 бали – середній рівень, 4 бали – вище середнього, 5 балів – високий рівень розвитку. Шкали вміщують нормативні оцінки на кожний вік у межах від 7 до 17 років окремо для хлопчиків і дівчаток.

На формуючому етапі дослідження було розроблено навчальну частину програми, що передбачала проведення спеціальних завдань, спрямованих на розвиток недостатньо розвинених видів КЗ і вдосконалення інших координаційних здатностей глухих школярів. Основним принципом під час розробки корекційної програми для дітей з вадами слуху виступив вплив на всі аналізаторні системи. З огляду на це, при реалізації розробленої програми вирішувалися загальні і спеціальні завдання.

До загальних завдань належать: зміцнення організму дитини, підвищення його фізичної працездатності, стійкості до захворювань; зміцнення м'язового “корсета” хребта, зв'язково- м'язового апарату, формування правильної постави; вдосконалення рівня розвитку основних рухових якостей; поліпшення функції серцево-судинної і дихальної систем, рухливості нервових процесів, стійкості уваги, виховання дисципліни, почуття товариства, вміння погоджувати свої дії з іншими дітьми, взаємодіяти в колективі, винахідливості, ініціативи, розвитку навичок у пізнанні довкілля.

Спеціальними завданнями виступили: корекція функції вестибулярного апарату, розвиток відчуття рівноваги, здатності до орієнтування у просторі; розвиток координаційних здатностей за допомогою компенсаторних взаємодій між різними аналізаторами; розвиток здатності координувати дії слухового і зорового аналізаторів при виконанні рухової дії за допомогою музичного супроводу, світломузичної приставки, активізація слухового сприйняття за допомогою стимулюючих впливів; розвиток навичок мовленнєвого спілкування.

Розроблена програма складалася з блоків вправ, згрупованих за спрямованістю розвитку на всі види координаційних здатностей (здатності оцінювати й регулювати динамічні і просторово- часові параметри рухів, здатності до орієнтування у просторі, до збереження рівноваги, ритмічної здатності, здатності довільно розслабляти м’язи, координованості рухів). Кожен блок містив 5 вправ, а також словник спеціальних термінів та фразеологічних зворотів. На кожному уроці використовувалися вправи із 5 блоків різної спрямованості, фразеологічні звороти, спеціальні терміни. Для зручності планування навантаження всі різноспрямовані блоки були орієнтовно однакові за обсягом. Програма була розрахована на 45 занять, які проводилися впродовж трьох навчальних чвертей, двічі на тиждень на уроках фізичної культури, при цьому завдання уроку та його структура не змінювалися.

Враховуючи той факт, що у глухих школярів найбільше відставання було виявлено за показниками тестів, що відображають рівень розвитку здатності до збереження рівноваги і здатності до орієнтації у просторі, в експериментальній програмі більший об’єм відводився на

вправи, які коригують виявлені відхилення, а саме: для глухих учнів 13–14 років вправи для розвитку здатності до регулювання просторово-часових і динамічних параметрів рухів – 15%; до орієнтування у просторі – 24%; до збереження рівноваги – 23%; розвитку ритмічної здатності – 15%; здатності до координованості рухів – 13%; до довільного розслаблення м’язів – 10%. Для учнів 12–13 років співвідношення різних вправ було відповідно таким: 15, 20, 25, 15, 15 і 10%.

Кількість повтору однієї вправи при нетривалій роботі (до 5с.) коливалася від 6 до 12 разів. При більш тривалих завданнях кількість повторів пропорційно зменшувалась і не перевищувала 2- 3 разів для глухих школярів. Тривалість і характер пауз між окремими вправами були достатньо великими – від 1 до 2–3 хвилин, що забезпечувало відновлення працездатності, а також психологічний настрій учнів для ефективного виконання наступного завдання.

Корекційною програмою пропонувалася гнучка система варіювання вправ, спрямованих на корекцію недостатньо розвинених видів координаційних проявів, що дозволяло здійснювати індивідуальний контроль та корекцію у процесі занять, диференціювати величину навантаження й дозування вправ, обирати і змінювати структуру і зміст занять залежно від індивідуальних результатів впливу програми.

Для розвитку здатності до регуляції просторово-часових і динамічних параметрів рухів використовували такі методи: метод багаторазового виконання вправи з наступним виміром точності за часом, простором та м’язовим зусиллям з настановою на запам’ятовування показників і подальшою самооцінкою учнями міри часу, простору та зусиль і відтворення їх за завданнями; метод "контрастних завдань"; метод "зближених завдань".

Для розвитку здатності до збереження рівноваги використовувалися такі методичні прийоми: збільшення часу збереження пози, виключення зорового аналізатора, що ставить додаткові вимоги до рухового аналізатора, зменшення площі опори, збільшення висоти опорної площі, введення нестійкої опори, супутніх рухів, створення протидій.

Для розвитку здатності відчуття ритму використовувалися вправи з ведінням баскетбольного м’яча, вправи з пінг-понгу, ритмічної гімнастики, танцювальні вправи. Слід зазначити, що з глухими учнями під час виконання вправ застосовувалася не тільки музика, але й світломузична приставка, що дозволяло учням, орієнтуючись на зоровий сигнал, правильно відтворювати заданий ритм.

З метою розвитку координованості рухів використовувалися такі методичні прийоми: незвичайні вихідні положення для виконання вправ, "дзеркальне виконання вправи", зміна швидкості чи темпу рухів, зміна способу виконання вправи, створення незвичних умов виконання вправ.

Для кращого засвоєння вправ на розслаблення застосовувався прийом контрастних завдань, чергування напруження протягом 2-3 секунд з подальшим розслабленням. Формували в учнів настанову на необхідність розслабити м’язи та швидкий перехід від напруження до розслаблення.

Під час роботи з глухими підлітками використовувалися методи суворо регламентованої вправи. У застосуванні цих методів найбільш важливим було досягнення оптимального співвідношення стандартно-повторної і варіативної вправ. Ми враховували, що під час розучування нових вправ засвоєння рухового матеріалу більш успішно проходить у стандартних умовах. Для повторення раніше знайомих вправ щодо забезпечення координаційної складності і різноманітності застосовувався варіативний метод.

Для перевірки ефективності впливу розробленої корекційної програми на розвиток координації рухів у глухих школярів-підлітків було проведено формуючий педагогічний експеримент, в якому взяло участь 88 глухих школярів (учні 6–9-х класів спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для глухих дітей, із них – 44 хлопчиків та 44 дівчаток).

Було визначено дві вікові групи глухих учнів 12–13 і 14–15 років школи-інтернату №91 м. Одеси. Під час вибору саме означеного віку ми виходили з того, що у спеціальній літературі та шкільній практиці дослідники і вчителі звертають мало уваги на розвиток в учнів середнього

шкільного віку координації рухів, а підлітки, на відміну від дітей молодшого віку, відзначаються високою здатністю до засвоєння складних рухових координацій, зумовлену завершенням формування функціональної сенсомоторної системи, основних механізмів довільних рухів та досягненням максимального рівня у взаємодії всіх аналізаторних систем (В.І. Лях, О.В. Романенко, Б.М. Шиян та ін.).

У кожній віковій паралелі були експериментальна і контрольна групи. Школярі контрольної і експериментальної груп за рівнем розвитку координаційних здатностей до проведення педагогічного експерименту достовірно не розрізнялися (Р<0,05).

Оцінюючи напрям зміни координації рухів за період формуючого експерименту і виразність цих змін у глухих хлопчиків і дівчаток, відзначимо, що в усіх випадках достовірний характер змін у бажаному напрямі ми одержали у школярів експериментальної групи на відміну від незначних і недостовірних змін цих здатностей у хлопчиків і дівчаток із контрольної групи, про що свідчать результати, подані в таблиці.

Таблиця Показники розвитку рівнів координації рухів у глухих учнів на констатуючому і

прикінцевому етапах експерименту



Тести

Етапи

Експериментальна група

Контрольна група

12-13

років

14-15

років

12-13

років

14-15

років

1

2

3

4

5

6

хлопчики

Човниковий біг, с

1

2

12,4+0,27*

10,8+ 0,3

11,7+ 0,28*

10,6+ 0,25

12,2+ 0,25

11,9 +0,3

11,7 + 0,28

11,7+ 0,25

Універсальний тест,

ум. од.

1

2

0,37+ 0,05*

0,47 +0,09

0,42+ 0,07*

0,51+ 0,01

0,35+ 0,07

0,38+ 0,07

0,43+ 0,09

0,45 +0,09

Ходьба з закрити- ми

очима, см

1

2

133,3+ 28,43*

40,4 +10,47

85,9+17,95*

20,3 +3,98

130+ 21,94

115 +21,84

85,9 +3,16

85 +3,16

Ходьба по гімнас-

тичній лаві, с

1

2

8,1 +0,54*

6,1+ 0,44

7,0+ 0,26*

5,5+ 0,25

8,0 +0,46

7,8 +0,44

7,2 +0,26

7,1 +0,27

Поза лелеки, з від-

критими очима, с

1

2

25+ 4,4*

42, +2,7

31,5+ 1,39*

55,0+ 1,29

27,0+ 5,38

31,0+ 4,83

27,0+ 1,29

37,0+ 1,3

Поза лелеки, з за-

критими очима, с

1

2

5,5+ 0,79*

9,5 + 0,59

8,0+ 0,99*

15,0+ 0,83

5,0 + 0,99

5,1 + 0,91

8,0 + 1,12

8,2 + 1,00

Продовження таблиці

1

2

3

4

5

6

Спринт у зада- ному

1

1,6+ 0,26*

1,2 + 0,17*

1,5+ 0,23

1,24+ 0,17

ритмі, с

2

0,9+ 0,16

0,6+ 0,11

1,3 + 0,24

1,15+ 0,22

Тест до розслаб-

1

9,0 +1,39*

18,0 + 0,69*

10,0 + 1,29

17,0 +2,79

лення м’язів, разів

2

16,0 +1,49

27,2 +1,69

12,0 +1,09

20,0 + 2,69

Три перекиди вперед,

1

5,3 + 0,22*

4,3 + 0,19*

5,0 + 0,3

4,4 +0,16

с

2

4,0 +0,14

3,8 + 0,09

4,9 + 0,14

4,3 +0,13

Дівчатка

Човниковий біг, с

1

13,4 + 0,24*

12,7+ 0,3*

13,1+ 0,25

12,9+ 0,35

2

11,8+ 0,16

11,3+ 0,33

12,9+ 0,22

12,9 +0,4

Універсальний тест,

1

0,35 +0,04*

0,40 +0,06*

0,37+ 0,04

0,39 +0,06

ум. од.

2

0,44 +0,08

0,48+ 0,09

0,39+ 0,07

0,42 +0,08

Ходьба з закри-тими

1

127,0+ 15,96*

100,5 +30,92*

120,4 +16,95

105,2 +21,44

очима, см

2

45,2 +11,97

36,3 +9,97

125,0 + 15,9

100 + 28,93

Ходьба по гімнас-

1

8,6 +0,23*

7,4 +0,23*

8,3+ 0,23

7,1+ 0,24

тичній лаві, с

2

7,1 +0,22

6,0 +0,25

8,2+ 0,22

6,9 +0,25

Поза лелеки, з від-

1

27,0 + 4,6*

33,5 + 1,29*

26,0 + 5,38

34,0 +1,39


критими очима, с

2

51,0 +2,51

60,5 + 1,1

30,0 +4,38

40,0 +1,4

Поза лелеки, з за-

1

8,5+ 2,02*

8,5+ 0,69*

8,2 +0,79

7,1+ 1,09

критими очима, с

2

16,5+ 1,52

13,5+ 0,52

9,0 +0,54

7,2 +1,10

Спринт у зада- ному

1

1,80 +0,25*

1,46+ 0,13*

2,00+ 0,27

1,75+ 0,31

ритмі, с

2

1,12+ 0,21

0,85+ 0,11

1,80 +0,25

1,60+ 0,26

Тест до розслаб-

1

8,4 +1,89*

12,8 +1,99*

7,0 +1,59

13,0 + 1,59

лення м’язів, разів

2

14,2 + 1,99

19,8 + 1,85

9,0 +1,29

15,0 + 1,89

Три перекиди вперед,

1

5,7 + 0,19*

5,3+ 0,47*

5,5+ 0,34

4,7+ 0,4

с

2

4,8+ 0,12

4,7+ 0,39

5,4+ 0,19

4,6 + 0,46

Примітка: 1- дані до експерименту; 2 – дані після експерименту; *- достовірність розрізнень Р < 0,05.

Результати виконання човникового бігу за період формуючого експерименту покращилися в експериментальній групі 12–13-річних глухих хлопчиків з 12,4 до 10,8 секунди, а у 14–15-річних – з 11,7 до 10,6 с, тоді як у контрольній групі школярів у 12–13-річних – з 12,2 до 11,9 с, а у 14–15- річних покращення не було зафіксовано, і результат залишився – 11,7 с.

В універсальному тесті школярі 12–13 років із експериментальної групи покращили свої результати з 0,37 ум. од. до 0,47 ум. од., а учні 14–15 років – з 0,42 до 0,51 ум. од. У контрольній групі учнів відповідні зміни були у 12–13-річних з 0,35 до 0,38, а у 14–15-річних – з 0,43 до 0,45 ум. од.

Результати ходьби по гімнастичній лаві змінилися в експериментальній групі у 12–13- річних учнів з 8,1 с до 6,1 с, у 14–15-річних – з 7,0 до 5,5 с, а в контрольній групі відповідно з 8,0 до 7,8 с і з 7,2 до 7,1 секунди.

Здатність утримувати рівновагу з розплющеними очима у глухих учнів 12–13 років покращилась з 25 секунд до 42 с, а у 14–15-річних – з 31,5 до 55 с. У контрольній групі відповідні зміни були від 27 до 31 секунди та від 27 до 37 секунд.

При виконанні такого ж завдання із заплющеними очима школярі 12–13 років із експериментальної групи до початку формуючого експерименту мали результат тільки 5,5 с, а на прикінцевому етапі – 9,5 с, 14–15-річні покращили результати з 8 до 15 секунд. У контрольній групі глухих школярів зміни були незначними: відповідно з 5,0 до 5,1 і з 8,0 до 8,2 секунди.

Відчуття ритму значно покращилось у школярів експериментальної групи (з 1,6 с до 0,9 с у 12–13-річних і з 1,2 до 0,6 с у 14–15-річних), тоді як в учнів контрольної групи з 1,5 до 1,3 с у 12– 13-річних та з 1,24 до 1,15 с у 14–15-річних.

Здатність до довільного розслаблення м’язів покращилась у глухих хлопчиків експериментальної групи у 12–13 років до 16 разів від вихідних 9 разів, у 14–15 років – до 27 разів від вихідних 18 разів. У контрольній групі учнів зміни були відповідно від 10 до 12 разів у 12–13- річних та від 17 до 20 разів у 14-15-річних.

Загальна координація рухів, за результатами трьох перекидів уперед, також істотно покращилась у хлопчиків експериментальної групи. До початку формуючого експерименту результат виконання тесту складав у 12-13-річних глухих хлопчиків 5,3 с, а після його закінчення – 4,0 с, у 14–15-річних – відповідно 4,3 і 3,8 с. У школярів із контрольної групи відбулися незначні зміни: з 5,0 до 4,9 с для 12-13-річних і з 4,4 до 4,3 с для 14-15-річних.

У глухих дівчаток спрямованість змін КЗ була такою ж, як у глухих хлопчиків. Результати виконання човникового бігу за період експерименту покращилися в експериментальній групі 12– 13-річних глухих дівчаток з 13,4 до 11,8 секунд, а у 14–15-річних – з 12,7 до 11,3 с, тоді як у контрольній групі школярок у 12–13-річних - з 13,1 до 12,9 с, а в 14–15-річних покращення не було зафіксовано і результат залишився попереднім – 12,9 с.

В універсальному тесті школярки 12–13 років із експериментальної групи покращили свої результати з 0,35 ум. од. до 0,44 ум. од., а дівчата 14–15 років – з 0,40 до 0,48 ум. од. У контрольній

групі дітей відповідні зміни були у 12-13-річних – з 0,37 до 0,39, а у 14–15-річних – з 0,39 до 0,42 ум. од.

Результати ходьби по гімнастичній лаві змінилися в експериментальній групі у 12-13-річних учениць з 8,6 с до 7,1 с, у 14–15-річних – з 7,4 до 6,0 с, а в контрольній групі відповідно з 8,3 до 8,2 с і з 7,1 до 6,9 секунди.

Здатність утримувати рівновагу з розплющеними очима у глухих дівчаток 12-13 років покращилася з 27 секунд до 51 с, а у 14–15-річних – з 33,5 до 60,5 секунд. У контрольній групі відповідні зміни були від 26 до 30 секунди та від 34 до 40 секунд.

При виконанні такого ж завдання із заплющеними очима школярки 12–13 років із експериментальної групи до початку формуючого експерименту мали результат тільки 8,5 с, а на прикінцевому етапі – 16,5 с, 14–15-річні покращили результати з 8,5 до 13,5 секунд. У контрольній групі глухих учениць зміни були незначними: відповідно з 8,2 до 9,0 і з 7,1 до 7,2 секунди.

Відчуття ритму значно покращилось у дівчаток експериментальної групи (з 1,8 с до 1,12 с у 12–13-річних і з 1,46 до 0,85 с. у 14–15-річних), тоді як в учениць контрольної групи з 2,0 до 1,8 с у 12-13-річних та з 1,75 до 1,6 с у 14–15-річних.

Здатність до довільного розслаблення м’язів покращилась у глухих дівчаток експериментальної групи у 12–13 років до 14 разів від вихідних 8,4 разів, у 14–15 років – до 19,8 разів від вихідних 12,8 разів. У контрольній групі учнів зміни були відповідно від 7 до 9 разів у 12– 13-річних та від 13 до 15 разів у 14–15-річних.

Загальна координація рухів, за результатами трьох перекидів уперед, також істотно покращилась у школярок експериментальної групи. До початку експерименту результат даного тесту складав у 12–13-річних глухих дівчаток 5,7 с, а після його закінчення – 4,8 с, у 14–15-річних

– відповідно 5,3 і 4,7 с. У школярів із контрольної групи спостерігалися незначні зміни: з 5,5 до 5,4 с для 12–13-річних і з 4,7 до 4,6 с для 14–15-річних.

Приріст кожного із досліджуваних видів КЗ в експериментальній групі глухих дітей був значно більшим, ніж їх зміни у глухих школярів із контрольної групи. Причому кількісно і якісно ці зміни у глухих хлопчиків та дівчат не відрізнялися між собою.

За показниками статичної рівноваги при виконанні завдання з розплющеними очима для глухих школярів 12–13 років експериментальна методика дозволила вивести їх на рівень вікової норми; для більш старших школярів (14–15 років) корекційний результат був менше виражений, відставання (на 25%) збереглося. На нашу думку, це пов’язано із сенситивним періодом розвитку КЗ, який більше охоплює молодший шкільний вік. Учні 14–15 років уже віддалені від цього періоду і розвиток КЗ не проходить так ефективно, як у молодшому шкільному віці.

Під час виконання завдань із заплющеними очима відставання від однолітків із збереженим слухом збереглось і після закінчення формуючого експерименту, але воно істотно (удвічі) і достовірно зменшилося. Складність виконання таких завдань особливо велика, оскільки саме завдяки зору вони отримують повний обсяг інформації про свої рухи у просторі. Тому переключення глухих школярів на дії контролю і самоконтролю на основі кінестетичних відчуттів має визначальне значення для розвитку КЗ.

Більш ефективний розвиток динамічної рівноваги було відзначено також у школярів 12–13 років порівняно з більш старшими глухими школярами. Зіставлення рівня цього виду КЗ, досягнутого після експерименту, з аналогічними показниками їхніх однолітків із збереженим слухом дозволяє дійти висновку, що внаслідок навчання тільки дівчата 14–15 років за цією здатністю зрівнялись із нормою. В усіх інших випадках над розвитком динамічної рівноваги глухих школярів учителю фізкультури й самим школярам потрібно продовжувати працювати.

Результати прикінцевого експерименту з розвитку координації рухів засвідчили, що показники здатності до орієнтування у просторі обох вікових груп глухих школярів достовірно наблизилися до рівня своїх однолітків із збереженим слухом. Здатність до регуляції просторово- часових і динамічних параметрів рухів у глухих школярів 12–15 років за результати прикінцевого

зрізу збільшилася на 40–50%, що також дозволило глухим підліткам зрівнятися з їхніми однолітками із збереженим слухом. На прикінцевому етапі експерименту під час виконання складних завдань з координації глухі підлітки практично досягли тієї ж результативності, що і їхні однолітки із збереженим слухом. А при виконанні перекидів глухі хлопчики виконали завдання навіть швидше, ніж їхні однолітки із збереженим слухом.

За показниками універсального тесту КЗ, глухі школярі експериментальної групи настільки наблизилася до показників однолітків із збереженим слухом, що створили достовірно єдину однорідну групу; водночас школярі з контрольної групи за показниками універсального тесту достовірно не відрізнялися від рівня КЗ, зафіксованого до початку формуючого експерименту, тобто розвитку КЗ у них не спостерігалося.

Отже, дані, що засвідчують рівень КЗ у глухих школярів і однолітків зі збереженим слухом, до і після формуючого експерименту в контрольній та експериментальній групах, чітко розподілилися на дві позиції. Одну групу утворили показники КЗ, отримані після формуючого експерименту в контрольній групі школярів, вони практично складають єдине ціле з вихідними доекспериментальними величинами. Це твердження справедливе як для дівчаток, так і для хлопчиків різних вікових груп.

Друга група показників глухих школярів експериментальної групи об'єднала КЗ, зафіксовані після закінчення формуючого експерименту, а також показники КЗ в однолітків з нормальним слухом. За допомогою проведеної нами статистичної обробки цих результатів було виявлено, що їх відмінності не достовірні, тобто фактично це один рівень КЗ. Отже, результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої експериментальної методики з розвитку координації рухів у глухих підлітків.

У висновках викладено результати дослідження, основні з них такі.

У дисертації досліджено проблему розвитку координації рухів у глухих підлітків; розроблено комплексну корекційну програму, що охоплює усі види координаційних здатностей людини.

  1. Координація рухів є важливою руховою якістю людини, що має складну структуру і визначається рівнем різних рухових координаційних здатностей. Під координацією рухів ми розуміємо різновид фізичних якостей людини, які характеризуються певним набором складників її параметрів – точністю в оцінці просторово-часових і силових характеристик рухів, відчуттям ритму, вмінням диференційовано напружувати й розслабляти м’язи, орієнтуватись у просторі, швидко і в певній послідовності виконувати складні комбінації рухів. Координаційні здатності – це сукупність індивідуальних особливостей людини, що визначають ступінь успішності прояву координаційної якості в руховій діяльності.

  2. Розроблено комплексну програму тестування, що дозволяє за допомогою шкал диференційованої оцінки визначити рівень розвитку різних видів координаційних здатностей глухих школярів 7–17 років з урахуванням статі, дає можливість оцінити характер і величину відхилень у координаційній сфері глухих учнів та індивідуалізувати корекційний процес.

  3. Результати констатуючого експерименту засвідчили, що глухі школярі мають більш низький рівень розвитку всіх досліджених координаційних здатностей порівняно з ровесниками із збереженим слухом. Найбільш виражене відставання виявлене за показниками рівноваги: глухі учні відстають від ровесників із збереженим слухом у 4–6 разів.

  4. Експериментально встановлено, що вікова динаміка різних видів здатностей до координації рухів у глухих школярів і практично здорових має подібну спрямованість: чим старший вік, тим кращі показники КЗ. Виявлено найбільш сприятливі періоди для розвитку КЗ у глухих школярів 7–17 років: здатності до збереження просторово-часових і динамічних параметрів рухів - від 8–9, 12–14 років у хлопчиків і від 7–9, 12–13 років у дівчаток; здатності до орієнтування у просторі – від 8–9, 13–14 років у хлопчиків та від 8–9, 11–12 років у дівчаток; здатності до збереження динамічної рівноваги – від 9–10 років; здатності до збереження статичної рівноваги від

    9–10, 13–14 років у хлопчиків і від 8-10, 12-13 років у дівчаток; здатності відчуття ритму від 10–11 років; здатності до розслаблення м’язів від 7–8, 12–13 років; здатності до координованості рухів від 7–8, 11–12 років у хлопчиків, а в дівчаток від 8–9 та 11–12 років.

  5. Було розроблено корекційну програму з розвитку координації рухів у глухих школярів на уроках фізичної культури з урахуванням: специфіки захворювань, величини відхилень у координаційній сфері і сенситивних періодів розвитку. Вона складається з блоків вправ, згрупованих за спрямованістю розвитку на всі види координаційних здатностей: здатності оцінювати і регулювати динамічні й просторово-часові параметри рухів, здатності до орієнтування у просторі, здатності до збереження рівноваги, ритмічної здатності, здатності довільно розслабляти м’язи, координованості рухів.

  6. У дослідженні було визначено педагогічні умови ефективного розвитку координації рухів у глухих школярів: цілеспрямований коригуючий педагогічний вплив на фізичний розвиток глухих підлітків; розвиток компенсаторної сенсорної взаємодії аналізаторів; наявність позитивних емоційних стимулів у процесі розвитку координації рухів; змістове забезпечення розвитку координації рухів у глухих підлітків засобами фізичної культури (використання комплексної програми тестування КЗ та шкали диференційованої оцінки рівня розвитку різних видів КЗ глухих школярів).

  7. Використання запропонованих нами засобів і методів корекції забезпечило істотне покращання координації рухів у глухих школярів. Приріст показників координаційних здатностей в експериментальній групі глухих дітей був значно більшим, ніж у глухих школярів контрольної групи. Це дозволило глухим учням 12-15 років за більшістю показників достовірно наблизитися до рівня своїх однолітків із збереженим слухом. Істотних статевих розрізнень при цьому виявлено не було, оскільки кількісно та якісно ці зміни у глухих хлопчиків і дівчаток здебільшого не відрізнялися між собою.

Перспективу подальшого дослідження проблеми вбачаємо в експериментальній перевірці запропонованої нами методики розвитку координації рухів у глухих учнів старшого шкільного віку.

Основні ідеї та положення дисертації відображено в таких публікаціях автора:

  1. Лещій Н.П. Стан координаційних здібностей у глухих школярів //Наука і освіта. – 2002.–

    №6. – С. 112–116.

  2. Лещій Н.П. Вікові особливості виявлення статичної рівноваги у глухих школярів //Наука і освіта. - 2003. –№4. – С. 129–134.

  3. Лещій Н.П. Експериментальне дослідження координованості рухів у глухих підлітків

    /Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету імені К.Д Ушинського (Зб. наук. пр.). – Вип. 9–10. – Одеса, 2003. – С. 34–42.

  4. Лещій Н.П. Підходи при розробці контрольних нормативів з фізичного виховання для глухих школярів //Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. Одеса) імені К.Д. Ушинського: ІV науково-практична міжнародна конференція “Адаптаційні можливості дітей та молоді”, Одеса, 2002. – С. 46–48.

  5. Лещій Н.П., Андрусишин А.Ю. Дослідження здібності до збереження рівноваги глухих школярів // Матеріали наук. міжнар. конференції "Вопросы реабилитации” – Південноукраїнський державний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського, Одеса, 2003. -- С.26–28.


АНОТАЦІЯ

Лещій Н.П. Розвиток координації рухів у глухих підлітків на уроках фізичної культури.

– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності

13.00.03 – корекційна педагогіка. – Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського (м. Одеса). - Одеса, 2004.

Дослідження присвячено питанням розвитку координації рухів у глухих підлітків на уроках фізичної культури. У дисертації уточнено і науково обґрунтовано сутність понять “координація рухів” та “координаційні здатності”;

розроблено методику комплексного тестування та диференційованої оцінки рівнів розвитку базових координаційних здатностей для глухих школярів 7–17 років; встановлено , що рівень розвитку координації рухів, визначений за 6 видами координаційних здатностей (КЗ) у глухих учнів, значно нижчий, ніж в однолітків, які чують; розроблено й апробовано експериментальну корекційну програму з розвитку координації рухів глухих підлітків.

Ключові слова: глухі школярі, корекція, фізичне виховання, координація рухів, координаційні здатності, спеціальна школа.


АННОТАЦИЯ

Леший Н.П. Развитие координации движений у глухих подростков на уроках физической культуры. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.03 – коррекционная педагогика. – Южно-Украинский государственный педагогический университет имени К.Д. Ушинского (г. Одесса). – Одесса, 2004.

Диссертация посвящена разработке коррекционной педагогической программы, позволяющей добиться развития координации движений у глухих школьников, равного уровню нормально слышащих сверстников и позволяющего успешно выполнить требования государственной программы по физической культуре.

Обобщены и проанализированы современные взгляды исследователей на определение терминов “координация движений” и “координационные способности” (КС) человека, охарактеризована их сложная структура, определены параметры, по которым можно судить об уровне развития координации движений у школьников. Изучены особенности психомоторного развития глухих школьников и специфика процесса физического воспитания в специальной школе для глухих детей. Разработана программа тестирования различных видов координационных способностей, адаптированная для глухих школьников. Она включает в себя тесты-упражнения, позволяющие судить о возможностях глухих учеников оценивать пространственно-временные и силовые характеристики выполняемых движений, об их ориентировке в пространстве, о чувстве ритма, о способности сохранять равновесие в статике и динамике, быстро и точно выполнять сложнокоординированные двигательные действия. По теме “Координация движений” для глухих школьников составлен словарь и фразеология специальных терминов.

В констатирующем эксперименте по определению уровня развития различных координационных способностей приняли участие 262 глухих школьника 7–17 лет и 554 сверстника из общеобразовательных школ. Выявлено, что глухие школьники существенно и достоверно уступают сверстникам с сохранным слухом по уровню развития координации движений. Особенно велика разница в уровне статического и динамического равновесия: глухие школьники значительно меньшее время сохраняют равновесие с открытыми глазами и практически не могут выполнить таких заданий с закрытыми глазами.

На основании результатов констатирующего эксперимента для глухих школьников была разработана оценочная шкала уровней развития координации движений, которая позволяет в последующей коррекционной работе дифференцировать и индивидуализировать педагогической процесс.

В диссертации представлена коррекционная программа для развития координации движений у глухих школьников. Она состоит из блоков упражнений, каждое из которых направлено на развитие какой-либо конкретной координационной способности.

Установлено, что для эффективного развития координации движений у глухих школьников необходимо создание таких педагогических условий: 1) обеспечить комплексное взаимодействие всех анализаторных систем глухих школьников с поэтапным переключением основной информации для осуществления контрольных действий со зрительного анализатора на двигательный; 2) создание положительного эмоционального настроя в занятиях; 3) оперативное тестирование уровней КЗ у школьников с последующей коррекцией педагогического воздействия;

4) систематическое применение специальных упражнение и игр, способствующих повышению уровня каждой из координационных способностей глухих подростков.

Апробирование предложенной программы осуществлялось в форме обучающего эксперимента. В нем приняли участие 44 глухих мальчиков и девочек 12–13 и 14–15 лет. В экспериментальных группах на уроках физкультуры два раза в неделю использовались рекомендации по развитию координации движений в соответствии с разработанной коррекционной программой, а в контрольных группах уроки проходили по действующей государственной программе. Эксперимент проходил на протяжении одного учебного года. По его окончанию вновь было проведено тестирование для определения уровня координационных способностей.

Выявлено, что по всем исследованным координационным способностям в экспериментальных группах глухих школьников произошло существенное увеличение уровня КС, в то время как изменения этих же показателей в контрольных группах были значительно меньшими и не имели необходимой степени достоверности.

Затруднения глухих школьников 12–13 лет в сохранении равновесия преодолены частично. Способность удержания равновесия с открытыми глазами возросла у них в полтора-два раза, что позволило им достичь уровня возрастной нормы. Для более старших учеников (14–15 лет) коррекционный эффект был менее выраженным, что, по-видимому, связано с отдалением их от сенситивного периода развития КС. При выполнении заданий на сохранение равновесия с закрытыми глазами улучшение результатов у детей из экспериментальных групп составило 40- 80%, однако отставание от нормально слышащих сверстников сохранилось, хотя оно в два раза (достоверно) уменьшилось.

По всем другим исследованным видам координационных способностей глухие школьники обеих возрастных групп в результате обучающего педагогического эксперимента достигли уровня нормально слышащих сверстников.

Ключевые слова: глухие школьники, коррекция, физическое воспитание, координация движений, координационные способности, специальная школа.


АNNOTATION

Leschiy N.P. Development of coordination of movements at deaf teenagers at lessons of physical training. – (Manuscript).

The thesis for application for bachelor of pedagogical science degree in specialty 13.03.03 – correction pedagogic. – South-Ukrainian State Pedagogical University named after K.D. Ushinskiy(city of Odessa). –Odessa, 2004.

Research is devoted to questions of development of coordination of movements at deaf teenagers at lessons of physical training. In the dissertation the essence of concepts “coordination of movements” and “coordination abilities” is specified and scientifically proved;

The technique of complex testing and the differentiated estimation of levels of development of base coordination abilities for deaf schoolboys of 7–17 years is developed; it is revealed, that a level of development of coordination of the movements, pupils the same age on 6 kinds of coordination abilities (KA) at deaf pupils, much below, than at hearing pupils the same age; the experimental correctional program on development of coordination of movements of deaf teenagers is developed and approved. At deaf schoolboys achieve a level of coordination of movements hearing pupils the same age.

Key words: deaf schoolboys, correction, physical training, coordination of movements, the coordination abilities, special schools.

 

 

 

 

 

 

 

////////////////////////////